Тести та задачі для перевірки вихідного рівня знань

І. Відшукайте повну та правильну відповідь на запитання.

1. Яким оком дивляться через отвір у лобному рефлекторі?

а) лівим

б) правим

 

2. У якій руці тримають вушну лійку?

а) лівій

б) в залежності від того, яке вухо оглядається

в) правій

 

3. Як називається методика огляду вуха?

а) отоскопія

б) акуметрія

в) аудіометрія

 

4. У якій руці тримають носове дзеркало?

а) лівій

б) правій

 

5. З якого боку від лікаря розташовується джерело світла при огляді оториноларингологічного хворого?

а) з правого

б) з лівого

 

6. З якого боку розташовується хворий по відношенню до ліка­ря під час огляду?

а) з правого

б) з лівого

 

7. Який інструмент застосовують для проведення передньої ри­носкопії?

а) шпатель

б) вушна лійка

в) носове дзеркало

 

8. Як називається методика огляду носа?

а) орофарингоскопія

б) риноскопія

в) ларингоскопія

 

9. Як називається методика огляду носоглотки?

а) задня риноскопія

б) ларингоскопія

в) фарингоскопія

 

10. Як називається методика огляду гортані?

а) отоскопія

б) фарингоскопія

в) ларингоскопія

11. Як називається методика дослідження носоглотки v дітей раннього віку?

а) пальцеве дослідження носоглотки

б) фарингоскопія

в) ларингоскопія

12. Яким методом користуються при огляді гортані у дітей мо­лодшого віку?

а) дзеркальна ларингоскопія

б) пряма ларингоскопія

в) гіпофарингоскопія

13. Як називається методика огляду глотки?

а) ороскопія

б) стоматоскопія

в) фарингоскопія

14. Як називається методика огляду нижніх відділів глотки?

а) гіпофарингоскопія

б) орофарингоскопія

в) задня риноскопія

 

15. Які звуки гірше сприймаються при ураженні звукопроведення?

а) низькі й високі

б) низькі

в) високі

16. Які звуки гірше сприймаються при нейросенсорній приглу­хуватості?

а) низькі й високі

б) низькі

в) високі

17. Який метод дає змогу оцінити стан носоглотки та задніх кін­ців нижніх носових раковин у дорослих?

а) передня риноскопія

б) задня риноскопія

18. Скільки існує позицій при проведенні передньої риноскопії?

а) одна

б) дві

в) три

19. Які є методи огляду гортані?

а) пряма ларингоскопія

б) непряма ларингоскопія

в) пряма і непряма ларингоскопія

20. Скільки існує моментів дзеркальної ларингоскопії?

а) один

б) два

в) три

 

II. Відшукайте всі правильні відповіді на запитання.

1. Які розпізнавальні контури знаходяться на барабанній пере­тинці в нормі?

а) короткий відросток молоточка

б) держальце молоточка

в) передня та задня молоточкові складки

г) світловий конус

д) пупок

е) тіло ковадла

 

2. На стан чого необхідно звернути увагу при проведенні орофарингоскопії?

а) задніх кінців нижніх носових раковин

б) зубів

в) ясен

г) присінку порожнини рота

д) твердого і м'якого піднебіння

е) язичка

 

3. Які є методи огляду гортані?

а) пряма ларингоскопія

б) передня ларингоскопія

в) непряма ларингоскопія

 

4. Які є моменти непрямої дзеркальної ларингоскопії?

а) фонація звуку «і» або «е»

б) глибокий вдих

в) спокійне дихання

г) затримка дихання

 

5. Які є моменти фарингоскопії?

а) короткочасна затримка вдиху або видиху

б) звичайне дихання

в) фонація звуку «а»

 

6. На які ознаки слід звернути увагу, оцінюючи стан носової порожнини при передній риноскопії?

а) колір слизової оболонки

б) стан задніх кінців нижніх носових раковин

в) об'єм носових раковин

г) блиск слизової оболонки

д) форма переділки носа

е) вміст носових ходів

 

7. Стан яких органів оцінюється при задній риноскопії?

а) вивідних отворів біляносових пазух

б) задніх відділів порожнини носа

в) глоточних отворів слухових труб

г) носоглотки

 

8. Які є позиції при проведенні передньої риноскопії?

а) голова відхиляється вправо або вліво

б) звичайне положення голови

в) голова відхилена назад

 

9. Які моменти складають орофарингоскопію?

а) огляд порожнини рота

б) огляд глотки

в) огляд носоглотки

 

10. Які частини гортані визначаються при проведенні непрямої ларингоскопії?

а) м'яке піднебіння

б) надгортанник

в) черпакуваті хрящі

г) голосові складки

д) присінкові складки

е) черпакуватонадгортанні складки

 

11. Яка ендоскопічна методика дає можливість орієнтовно виключити або підтвердити діагноз гострого гнійного гаймориту?

а) передня риноскопія

б) ларингоскопія

в) середня риноскопія

 

12. Які методики ендоскопічного дослідження дають можливість виключити або підтвердити діагноз гіпертрофії нижніх носових раковин?

а) передня риноскопія

б) задня риноскопія

в) фарингоскопія

 

13. Які заходи слід вжити для проведення задньої риноскопії у хворого з високим глотковим рефлексом?

а) дослідити носоглотку пальцем

б) спробувати провести дослідження натще

в) провести поверхневу анестезію слизової оболонки глотки

г) закрити отвори носу

 

14. Стан яких органів оцінюється при передній риноскопії?

а) слизова оболонка порожнини носа

б) носова переділка

в) надгортанник

г) носові раковини

 

15. Стан яких органів оцінюється при проведенні отоскопії?

а) сосковидного відростка

б) барабанної перетинки

а) зовнішнього слухового проходу

16. Які є методики обстеження стравоходу?

а) рентгенологічне обстеження стравоходу

б) фіброезофагоскопія

в) езофагоскопія

г) пальцеве дослідження входу до страховоду

 

17. Які є види риноскопії?

а) передня

б) середня

в) нижня

г) задня

д) верхня

 

18. Які є способи для дослідження прохідності слухової труби?

а) спосіб Тойнбі

б) спосіб Вальсальви

в) спосіб Політцера

г) продування слухових труб за допомогою катетеризації

д) акуметрія

 

19. Які є методи дослідження слуху?

а) методи умовних та безумовних рефлексів

б) з допомогою ендоскопів

в) камертонами

г) розмовною і шепітною мовами

д) за допомогою електроакустичної апаратури

 

20. Які характерні ознаки гнійного запалення верхньощелепної пазухи при проведенні передньої риноскопії?

а) гіперемія та інфільтрація слизової оболонки порожнини носа

б) «гнійна доріжка» в середньому носовому ході

в) гнійні виділення по задній стінці глотки

 

III. Знайдіть помилку у відповідях на запитання.

1. Які є методики обстеження гортані?

а) орофарингоскопія

б) пряма ларингоскопія

в) непряма ларингоскопія

 

2. Які характерні патологічні зміни можна виявити у хворого при передній риноскопії з діагнозом — гострий гнійний гайморит?

а) гнійна доріжка у середньому носовому ході

б) гнійна доріжка на задній стінці глотки

в) гіперемія, інфільтрація слизової оболонки порожнини носа

 

3. Який інструмент використовується для проведення непрямої ларингоскопії?

а) шпатель

б) гортанне дзеркало

 

4. Який інструмент використовується для проведення передньої риноскопії?

а) лобний рефлектор

б) носове дзеркало

в) носоглоткове дзеркало

 

5. Який інструмент використовується для проведення задньої риноскопії?

а) шпатель

б) носоглоткове дзеркало

в) носове дзеркало

 

6. Який інструмент використовується для проведення отоскопі';?

а) вушний катетер

б) вушна лійка

в) лобний рефлектор

 

7. Яка методика дозволяє виключити або підтвердити діагноз гострого середнього отиту?

а) отоскопія

б) фарингоскопія

в) натискування на козелець

г) пальпація соскоподібного відростка

 

8. Яка методика дозволяє виключити або підтвердити діагноз захворювання піднебінних мигдаликів?

а) ларингоскопія

б) орофарингоскопія

в) ротація піднебінних мигдаликів

 

9. Які методики дослідження необхідно використати для встановлення діагнозу аденоїдних вегетацій

а) пальцеве дослідження носоглотки

б) фарингоскопія

в) задня риноскопія

 

10. Які моменти включає в себе орофарингоскопія?

а) огляд гортані

б) огляд порожнини рота

в) огляд глотки

 

11. Яка методика дозволяє виключити або підтвердити діагноз

захворювання верхньощелепних пазух?

а) орофарингоскопія

б) передня риноскопія

 

12. На які ознаки слід звертати увагу, оцінюючи стан носової порожнини при передній риноскопії?

а) колір слизової оболонки

б) об'єм носових раковин

в) блиск слизової оболонки

г) стан задніх кінців нижніх носових раковин

д) форма перегородки носа

е) вміст носових ходів

 

13. Які є моменти при проведенні фарингоскопії?

а) звичайне дихання

б) фонація звуку «а»

в) затримка вдиху

 

14. Які зміни барабанної перетинки можуть бути виявлені під час проведення отоскопії при гострому середньому отиті?

а) барабанна перетинка гіперемована

б) шкіра зовнішнього слухового проходу гіперемована, інфільтрована

в) розпізнавальні ознаки згладжені

 

15. Яке ендоскопічне дослідження дозволить встановити діагноз паратонзилярного абсцесу?

а) отоскопія

б) орофарингоскопія

 

16. Яке ендоскопічне дослідження дозволить встановити діагноз гнійного гаймориту?

а) передня риноскопія

б) задня риноскопія

 

17. Які ендоскопічні дослідження потрібно провести, щоб встановити діагноз гострого стенозу гортані?

а) непряма ларингоскопія

б) пряма ларингоскопія

в) орофарингоскопія

 

18. Які заходи слід вжити, щоб оглянути носоглотку у хворого з високим глоточним рефлексом, який не дозволяє зробити задню риноскопію?

а) спробувати провести дослідження натщесерце

б) провести пряму ларингоскопію

в) провести поверхневу анестезію слизової оболонки глотки

г) дослідити носоглотку пальцем

 

19. Яке ендоскопічне дослідження дозволить підтвердити або зняти діагноз гострого ларингіту?

а) задня риноскопія

б) непряма ларингоскопія

 

20. Яка методика дослідження має бути використана при встановленні діагнозу хоанального поліпа?

а) передня риноскопія

б) задня риноскопія

V. Зміст навчання

Організація робочого місця

Для проведення огляду та спеціального ендоскопічного обстеженняпацієнтів з захворюваннями вуха, горла і нога необхідно створити відповідні умови, які визначають організацію робочого місця. Для цього потрібно мати джерело світла, відповідні інструменти та лобний рефлектор. Джерело світла (електричну лампу) потрібно розташовувати праворуч від хворого на рівні вушної раковини, на відстані 10—20 см від неї. На інструментальному столику розміщують інструмен­ти, медикаменти, перев'язочнийматеріал. При цьому пацієнт знаходиться відносно лікаря праворуч, а джерело світла— ліворуч. Лобний рефлектор складається з увігнутого дзеркала з фокусною відстанню 25—30 см, яке прикріплюєтьсяза допомогою шарнірного пристосування до ременя, що дозволяс міцно закріпити лобний рефлектор на голові в ділянці лоба над лівим оком. У центрі дзеркало має отвір, крізь який здійснюється огляд лівим оком. Шарнірне пристосування дозволяє змінювати напрямок і кут освітлення під час огляду досліджуваного органа.

Методика користування лобним рефлектором

Після закріплення лобного рефлекторав ділянці лоба його дзеркало розташовують навпроти лівого ока так, щоб задня поверхня дзеркала була розміщена біля щоки та бокової поверхні носа лікаря, а зіниця ока - на рівні отвору дзеркала.

Уміння користуватися лобним рефлектором потребує дотримання таких правил: необхідно забезпечити достатнє освітлення досліджуваного органа; промінь світла наводити, закриваючи долонею прайс око; дзеркало лобного рефлектора повернути таким чином, щоб «зайчик» світла було видно на кінчику носа, потім праве око звільнити і огляд здійснювати обома очима (лівим через отвір у дзеркалі), що забезпечить бінокулярність дослідження.

Методика проведення оториноларингологічного огляду Оториноларингологічний огляд здійснюють у такому порядку: передня риноскопія, орофарингоскопія, задня риноскопія, непряма ларингоскопія, отоскопія. Такого порядку огляду дотримуються у дорослих, дітей старшого та молодшого віку. У немовлят огляд починають з вуха. Це пов'язано з тим, що під час плачу дитини барабанна перетинка червоніє, що ускладнює оцінку отоскопічної картини.

Передня риноскопія

Спочатку оглядають зовнішній ніс і присінок носа, піднявши кінчик носа догори великим пальцем правої руки. Потім лівою рукою беруть носове дзеркало, праву руку розташовують на тімені пацієнта, фіксуючи його голову. Під контролем зору і променя світла від дзеркала рефлектора вводять бранші носового дзеркала в зімкнутому стані в присінок носа паралельно до дна носової порожнини. Кінці браншів носового дзеркала не повинні торкатися слизової оболонки. Поступово розширюючи бранші, по черзі оглядають обидві половини носа. Кожну половину носа оглядають з двох позицій. У першій позиції, коли голова хворого розташована в прямому положенні, у нормі видно нижні відділи носової порожнини: дію, нижні носові раковини, нижній відділ носової перегородки, нижній носовий хід. У другій позиції, коли голова хворого відхилена назад, у нормі видно середні та верхні відділи порожнини носа: середній та верхній відділи носової перегородки, середні й інколи верхні носові раковини, середній носовий хід, нюхову щілину. При широких носових ходах добре видно хоани, задню стінку носоглотки, аденоїдні вегетації. У нормі слизова оболонка порожнини носа рожева з рівною гладенькою поверхнею. Носова перегородка розташована посередині. Після закінчення огляду носове дзеркало обережно виводять із носа. У пригінку носа не слід повністю змикати братні, щоб не захопити та не вирвати волосся.

Орофарингоскопія

Обстеження глотки починається з огляду шиї та пальпації регіонарних лімфатичних вузлів. Потім за допомогою шпателя проводять огляд пригінка та порожнини рота. Звертають увагу на стан слизової оболонки губ, щік, ясен, стан зубів та язика. Під час огляду ротоглотки пацієнт повинен дихати ротом, не висовуючи язика. Шпатель кладуть на передні 2/3 язика і притискують Гюго донизу і дещо на себе. Слід пам'ятати, що натискування на корінь язика може спричинити блювотний рефлекс, ввертають увагу на стан слизової оболонки піднебінних дужок, м'якого піднебіння, задньої стійки глотки. У нормі слизова оболонка цих ділянок рожева, не має потовщені». Стан піднебінних мигдаликів визначають під час ротації їх шляхом натискування іншим шпателем на передню піднебінну дужку. При цьому виявляють наявність вмісту в лакунах піднебінних мигдаликів. Оглядаючи задню стінку глотки, можна виявити як окремі гранули лімфоаденоїдної тканини, так і значні накопичення її, особливо на задньобічних стінках глотки за піднебінними дужками - бічні валики глотки.

Задня риноскопія

Огляд носоглотки здійснюють за допомогою носоглоткового дзеркала та шпателя. Шпателем, який тримають лівою рукою, притискують язик у передніх 2/3 його і просять пацієнта дихати носом. Перед цим нагріте на спиртівці носоглоткове дзеркало обережно вводять за м'яке піднебіння в ротоглотку дзеркольною поверхнею догори, не торкаючись кореня язика та задньої стінки глотки. Освітлюючи дзеркало та змінюючи кут огляду, досліджують носоглотку в відбитому промені світла. У нормі слизова оболонка в склепінні носоглотки рожева, хоани вільні та симетричні, леміш знаходиться по середній лінії. На бічних стінках носоглотки, на рівні задніх кінців нижніх носоних раковин, розташовані невеликі заглибини - глоткові отвори слухових труб.

У склепінні носоглотки міститься глотковий мигдалик, який може бути гіпертрофованим аденоїдні вегетації. Дітям раннього та молодшого дитячого віку для обстеження носо­глотки часто проводить пальцеве дослідження. Для цього помічник лікаря садовить дитину собі на коліна і тримати її. Лікар, стоячи збоку і дещо позаду, вводить вказівний палець правої руки в рот, а потім за м'яке піднебіння в носоглотку, обстежуючи пальцем й стінки; у той самий час пальцем лівої руки потрібно втиснути щоку дитини між верхніми та нижніми зубами, щоб запобігти укусу. У нормі носоглотка вільна. У передніх відділах пальпують хоани, леміш. За наявності аденоїдних вегетацій виявляють м'якоеластичнечасточкове утворення в склепінні носоглотки, яке може перекривати хоани.

Ларингоскопія

Непряму ларингоскопію здійснюють за допомогою гортанного дзеркала, яке перед цим підігріваютьна спиртівці. Під час огляду висунутий язик пацієнта утримують лівою рукою за допомогою марлевої серветки. Гортанне дзеркало вводять через порожнину рота, дзеркальною поверхнею донизу. Не торкаючись кореня язика та задньої стінки глотки, м'яке піднебіння з язичком відтискують догори й назад. У дзеркалі добревидно надгортанник, валекули, чсрпакувато-надгортанні складки, черпакуваті хрящі, вестибулярні та голосовіскладки, підскладковий простір, голосову щілину. Звертають увагу на колір слизової оболонки, а також рухомість голосових складок під час дихання та фонації, вимови голосних звуків «е» або «і».

Одночасно з ларингоскопією проводять огляд гортаноглогки - гіпофариигоскопію. При цьому оглядають корінь язика, язиковий мигдалик, валекули, грушоподібні закутки.

Пряму ларингоскопіюздійснюють за допомогою ларинго­скопа. Хворий лежить на спині з відкинутоюназад головою. Ларингоскоп проводять через порожнину рота, відтискують корінь язика догори й одночасно інструмент проводять до гортаноглотки. Дзьобом клинка ларингоскопа захоплюють і відтискують надгортанник і корінь язика. Таке розташування інструмента забезпечуєпрямий огляд усіх відділів гортанної частини глотки, гортані та верхнього відділу трахеї.

Отоскопія

Обстеження вуха починають з огляду вушної раковини та завушноїділянки і суміжних відділів голови, шиї та обличчя. Потім здійсюють пальпацію та перкусію соскоподібного відростка.

Отоскопію проводять за допомогою лобного рефлектора та вушних лійок різних розмірів. Початковий відділ зовнішнього слухового ходу можна оглянути без вушної лійки. Вушну лійку потрібного розміру вводять у зовнішній слуховий хід до перешийка, утримуючи великим, вказівним і середнім пальцями руки за обідок'. Зовнішнійслуховий хід випрямляють шляхом відтягуваннявушної раковини у дорослих і дітей старшого віку догори, назад і назовні, а у дітей молодшого віку донизу та назад.

У нормі зовнішній слуховий хід вільний, шкіра його блідо-рожевого кольору. Барабанна перетинка сірого кольору, блискуча, з перламутровим відтінком. На ній розрізняють обов'язковіутворення - пізнавальні ознаки, або пункти: ручка молоточка, його бічний відросток, передня та задня молоточкові складки, світловий рефлекс, пупок. У нормі барабанна перетинка рухома, що визначається за допомогою пневматичної вушної лійки Зігле.

Мікроотоскопію здійснюють за допомогою операційного мікроскопа, що дозволяє визначити деталі будови барабанноїперетинки та патологічні зміни на ній. При цьому чіткіше видно характер перфорації, грануляції, поліпи, стан слизової оболонки медіальної стінки барабанноїпорожнини.

VІ Орієнтована основа дії

Обстеження оториноларингологічного хворого здійснюється з позиції цілісності організму. Воно починається з деталь­ного з'ясування та аналізу скарг хворого, збору анамнезу хво­роби та життя. Проводиться зовнішній огляд ЛОР-органів, за необхідності викопується пальпація та перкусія. Після цього проводиться ендоскопічне дослідження ЛОР-органів.

Для проведення огляду та спеціального ендоскопічного обстеженняпацієнтів з захворюваннями вуха, горла і нога необхідно створити відповідні умови, які визначають організацію робочого місця. Для цього потрібно мати джерело світла, відповідні інструменти та лобний рефлектор. Джерело світла (електричну лампу) потрібно розташовувати праворуч від хворого на рівні вушної раковини, на відстані 10—20 см від неї. На інструментальному столику розміщують інструмен­ти, медикаменти, перев'язочнийматеріал. При цьому пацієнт знаходиться відносно лікаря праворуч, а джерело світла— ліворуч. Лобний рефлектор складається з увігнутого дзеркала з фокусною відстанню 25—30 см, яке прикріплюєтьсяза допомогою шарнірного пристосування до ременя, що дозволяє міцно закріпити лобний рефлектор на голові в ділянці лоба над лівим оком. У центрі дзеркало має отвір, крізь який здійснюється огляд лівим оком. Шарнірне пристосування дозволяє змінювати напрямок і кут освітлення під час огляду досліджуваного органа.

Після закріплення лобного рефлекторав ділянці лоба його дзеркало розташовують навпроти лівого ока так, щоб задня поверхня дзеркала була розміщена біля щоки та бокової поверхні носа лікаря, а зіниця ока - на рівні отвору дзеркала.

Уміння користуватися лобним рефлектором потребує дотримання таких правил: необхідно забезпечити достатнє освітлення досліджуваного органа; промінь світла наводити, закриваючи долонею праве око; дзеркало лобного рефлектора повернути таким чином, щоб «зайчик» світла було видно на кінчику носа, потім праве око звільнити і огляд здійснювати обома очима (лівим через отвір у дзеркалі), що забезпечить бінокулярність дослідження.

Оториноларингологічний огляд здійснюють у такому порядку: передня риноскопія, орофарингоскопія, задня риноскопія, непряма ларингоскопія,отоскопія. Такого порядку огляду дотримуються у дорослих, дітей старшого та молодшого віку. У немовлят огляд починають з вуха. Це пов'язано з тим, що під час плачу дитини барабанна перетинка червоніє, що ускладнює оцінку отоскопічної картини.