Структура макроконцепту життя в українській фраземіці

СТРУКТУРА МАКРОКОНЦЕПТУ ЖИТТЯ В УКРАЇНСЬКІЙ ФРАЗЕМІЦІ

 

Вступ

 

На сучасному етапі розвитку лінгвістичної науки зростає інтерес до системного вивчення фразеології, активізується увага до концептуального опису фразеологічного фонду мови. Оскільки доведено, що саме системний опис відображає цілісний, глобальний образ світу, що формується внаслідок синтезу результатів пізнавальних та оцінних процесів, тобто картину світу, властиву певній мовній спільноті. Під цим ментальним лексиконом або інформаційним тезаурусом людини розуміємо концептуальну картину світу - певну кількість концептів, «що вичленовуються розумом людини у структурі дійсності та складаються з різних елементів у їх взаємозв’язку» [2, 69]. За Ю. Степановим, концепт – це пучок уявлень, понять, знань, асоціацій, переживань, що виступають своєрідними константами культури. А. Вежбицька вважає, що концепти виступають у будь-якій культурі специфічними виразниками національного характеру і «модусу» сприйняття, притаманного певному етносу реального світу, крім того, концепти належать до зони позначень абстрактних національно-специфічних мовних понять. Ще кілька років тому термін концепт використовували як синонім терміна поняття, проте останнім часом ці дефініції все частіше стали розмежовувати. Концепт ширший за поняття, оскільки, як зазначає В. Ужченко об’єднує інформацію про всі ознаки реалії, у семантичній структурі передбачає етнокультурний компонент, характеризується численними асоціаціями, бездонністю вертикального культурно-національного контексту. На думку А. Загнітка, концепт є засобом пояснення одиниць ментальних або психічних ресурсів нашої свідомості й тієї інформаційної структури, що відображає знання і досвід людини. Отже, концепти узагальнюють, зводять розмаїття спостережуваних та уявлюваних явищ до чогось єдиного, дозволяють зберігати знання про світ і постають будівельними елементами для концептуальної системи, сприяючи виробленню суб’єктивного досвіду шляхом підведення інформації під відповідні напрацьовані суспільством категорії і класи [3, 36]. Будь-який концепт, як правило, виступає темою або семантичного поля або семантичної групи, і виконує роль рубрики ідеографічної класифікації, яка відповідає природному членуванню реального світу.

Отже, актуальність обраного нами аспекту пояснюється відсутністю дослідження, присвяченого вивченню фразем з темою життя, які виражають універсальний макроконцепт ЖИТТЯ, що належить до ядерної зони будь-якої концептуальної картини світу, в тому числі й української, а також встановленню особливостей його ідеографічної парадигми.

Мета роботи полягає у виявленні структури цього макроконцепту, у вивченні характеру взаємозв’язків між її елементами та окресленої специфіки її взаємодії з іншими структурами. Об’єктом дослідження є нарізно оформлені, але семантично цілісні та синтаксично неподільні мовні знаки, які своїм виникненням та функціонуванням зобов’язані фраземотворчій взаємодії одиниць лексичного, морфологічного та синтаксичного рівнів. Матеріалом для дослідження стали фраземи, дібрані шляхом суцільного обстеження з двотомного Академічного фразеологічного словника української мови, укладеного В.М. Білоноженко, В.О. Винником, І.С. Гнатюк, та з фразеологічних словників української мови Г.М. Удовиченка, В.Д. Ужченка та Д.В. Ужченка.

Вивчення структур забезпечує наукову об’єктивність дослідження і дозволяє відволіктися від поняття суб’єкта або осмислити його як вторинне, похідне структуроутворення [9, 657]. Структура – це не просто побудова певного об’єкта, це сукупність прихованих відношень, що виявляються «силою абстракцій» в процесі руху від явища до сутності. При цьому відбувається абстрагування від субстратної специфіки елементів тієї чи іншої системи. На вищому рівні абстракції враховуються тільки ті властивості, які залежать від місця в системі, від відношень, які пов’язують їх з іншими елементами. Отже, під структурою ми розуміємо внутрішню організацію цілого, характер взаємозв’язків між його елементами; ціле не є іманентним, замкненим утворенням, воно активно взаємодіє з іншими структурами.

 

Внутрішня організація

Застосування терміну ідеографічна класифікація (ідеографічна парадигма, ідеографічні зв’язки) відповідає логіці виявлення та опрацювання структури концепту ЖИТТЯ. Під ідеографічними зв’язками розуміємо один із видів семантичних відношень лексичного рівня мови. На основі складових структури – загальної, концептуальної схеми – постає можливим побудова ідеографічної парадигми, або ієрархії підгруп, груп і полів, що підкорені певним чином один одному. Пропонуємо таку ідеографічну парадигму: семантична підгрупа (далі СПГ) – семантична група (далі СГ) – семантичне поле – тематична група (ТГ), де СПГ – це сукупність фразем, об’єднаних диференційною семою, яка пов’язує їх опозитивними відношеннями схожості або протиставлення; СГ – це сукупність СПГ, об’єднаних однією архісемою, що наявна у фразеологічному значенні усіх членів групи та відображує їхні спільні категорійні властивості й ознаки; семантичне поле (далі СП) – сукупність СГ, об’єднаних за поняттєвим / концептуальним критерієм навколо мікроконцепту, ТГ - це сукупність СП об’єднаних за поняттєвим / концептуальним критерієм навколо макроконцепту. Отже, макроконцепт складається з комплексу мікроконцептів, навколо яких групуються СП; кожен мікроконцепт має семантичні вузли (далі СВ), навколо яких утворюються семантичні групи та семантичні підгрупи.

Внаслідок концептуального аналізу адаптованого макроконцепту ЖИТТЯ ми виявили його структуру.

СП. «Життя»

Мікроконцепти Місце, Ціна – СВ земний / потойбічний світ, житло.

СГ «Жити» – СПГ «Життя на землі», «Загробне життя», «Марнувати життя»; СГ «Місце життя» – СПГ «Місце, де хтось живе постійно», «Змінювати місце проживання», «Бути бездомним», «Вертати до рідної хати»; СГ «Життя як ціна за щось».

СП «Період існування»

Мікроконцепт Вік – СВ народження, дитинство, молодість, зрілий вік, старість, жити, позбутися життя.

СГ «Початок життя» – СПГ «Народитися», «З самого народження»; СГ «Дитинство» – СПГ «Бути в дитячому віці», «З дитячих років»; СГ «Молодість» – СПГ «Молода людина»; СГ «Доросле життя» – СПГ «Ставати дорослим»; СГ «Старість»; СГ «Незалежно від віку»; СГ «Існувати» – СПГ «Живий, з ознаками життя», «Жити довго», «Залишилось недовго жити», «На грані життя і смерті», «Врятувати життя»; СГ «Припинити існування» – СПГ «Загинути», «Позбавити когось життя», «Позбавити себе життя».

СП «Особисте життя»

Мікроконцепти Особа й Доля – СВ щастя / нещастя, задоволеність / незадоволеність, своє / чуже життя.

СГ «Щасливе життя» - СПГ «Повноцінне життя», «Безтурботне життя»; СГ «Нещасливе життя» – СПГ «Безрадісне життя», «Важке життя», «Погано жити», «Хто-небудь робить життя нестерпним», «Зазнати багато горя в житті», «Невлаштоване життя»; СГ «Життя задовольняє»; СГ «Життя не задовольняє»; СГ «Втручання / зацікавлення чужим життям».

СП «Дійсність»

Мікроконцепти – Сприйняття, Життєвий інтерес – СВ адекватність / неадекватність; СВ наявність / відсутність життєвого інтересу.

СГ «Сприйняття життя» – СПГ «Сприймати життя таким, яким воно є», «Сприймати дійсність кращою, ніж вона є, придумувати нездійснені плани», «Позбавити когось можливості нормально сприймати дійсність»; СГ «Інтерес до життя» – СПГ «Втратити інтерес до життя», «Знову виникає інтерес до життя».

Висновки

 

Аналіз структури макроконцепту ЖИТТЯ уможливлює опрацювання її ідеографічної парадигми: 1000 фразем – 87 семантичних підгруп – 34 семантичні групи – 9 семантичних полів.

1. У межах опрацьованої парадигми семантичні групи та семантичні підгрупи вступають в опозитивні відношення схожості та протиставлення. 6 семантичних груп вступають в антонімічні відношення і утворюють 3 антонімічні пари (СГ «Молодість» – «Старість», СГ «Щасливе життя» – «Нещасливе життя», СГ «Життя задовольняє» – «Життя не задовольняє»), 50 семантичних груп вступають в антонімічні відношення і утворюють 25 антонімічних пар (СПГ «Одружитися» – «Залишитися неодруженим / неодруженою», СПГ «Рідна людина» – «Нерідна людина або далекий родич», СПГ «Позбавити когось засобів існування» – «Створювати матеріальні блага для когось»). Решта семантичних груп та семантичних підгруп перебувають поза антонімічними відношеннями. 5 % фразем перебувають поза синонімічними відношеннями і становлять ідеографічний залишок.

2. Концепт ЖИТТЯ не є замкненим утворенням і активно взаємодіє з такими структурами: ПРОСТІР, ЧАС, РУХ, ЯКІСТЬ, КІЛЬКІСТЬ, ВІДНОШЕННЯ.

 

Література

1. Вежбицкая А. Язык. Культура. Познание. – М., 1996. – С. 33.

2. Никитина Т.Г. К вопросу о классификационной схеме фразеологического идеографического словаря // Вопросы языкознания. – 1995. - №2. – С. 63-73.

3. Загнітко А.П. Актуальні проблеми сучасної української лінгвістики: Навчальний посібник. – Донецьк: ДонНУ, 2002. – С. 32–48;

4. Сабурова Н.А. Структура фразео-семантического поля «Пространство» // Филологические науки. – 2002. - №2. – С. 81-88.

5. Степанов Ю.С. Константы. Словарь русской культуры. – М., 1997.

6. Ужченко В.Д. Східноукраїнська фразеологія: Монографія. - Луганськ: Альма матер, 2003. – 362 с.

7. Удовиченко Г.М. Фразеологічний словник української мови: В 2-х т. – К.: Вища шк., 1984. – Т.1 – 303с.; Т.2. – 383с.

8. Фразеологічний словник української мови: В 2-х кн. / Уклад. В.М. Білоноженко та ін. – К.: Наук. думка, 1999. – Кн.1. – 528 с.; Кн.2. – С. 529-980.

9. Философский энциклопедический словарь / Гл. редакция: Л.Ф. Ильичев, П.Н. Федосееев, С.М. Ковалев, В.Г. Панов. – М.: Советская энциклопедия, 1983.

СТРУКТУРА МАКРОКОНЦЕПТУ ЖИТТЯ В УКРАЇНСЬКІЙ ФРАЗЕМІЦІ

 

Вступ

 

На сучасному етапі розвитку лінгвістичної науки зростає інтерес до системного вивчення фразеології, активізується увага до концептуального опису фразеологічного фонду мови. Оскільки доведено, що саме системний опис відображає цілісний, глобальний образ світу, що формується внаслідок синтезу результатів пізнавальних та оцінних процесів, тобто картину світу, властиву певній мовній спільноті. Під цим ментальним лексиконом або інформаційним тезаурусом людини розуміємо концептуальну картину світу - певну кількість концептів, «що вичленовуються розумом людини у структурі дійсності та складаються з різних елементів у їх взаємозв’язку» [2, 69]. За Ю. Степановим, концепт – це пучок уявлень, понять, знань, асоціацій, переживань, що виступають своєрідними константами культури. А. Вежбицька вважає, що концепти виступають у будь-якій культурі специфічними виразниками національного характеру і «модусу» сприйняття, притаманного певному етносу реального світу, крім того, концепти належать до зони позначень абстрактних національно-специфічних мовних понять. Ще кілька років тому термін концепт використовували як синонім терміна поняття, проте останнім часом ці дефініції все частіше стали розмежовувати. Концепт ширший за поняття, оскільки, як зазначає В. Ужченко об’єднує інформацію про всі ознаки реалії, у семантичній структурі передбачає етнокультурний компонент, характеризується численними асоціаціями, бездонністю вертикального культурно-національного контексту. На думку А. Загнітка, концепт є засобом пояснення одиниць ментальних або психічних ресурсів нашої свідомості й тієї інформаційної структури, що відображає знання і досвід людини. Отже, концепти узагальнюють, зводять розмаїття спостережуваних та уявлюваних явищ до чогось єдиного, дозволяють зберігати знання про світ і постають будівельними елементами для концептуальної системи, сприяючи виробленню суб’єктивного досвіду шляхом підведення інформації під відповідні напрацьовані суспільством категорії і класи [3, 36]. Будь-який концепт, як правило, виступає темою або семантичного поля або семантичної групи, і виконує роль рубрики ідеографічної класифікації, яка відповідає природному членуванню реального світу.

Отже, актуальність обраного нами аспекту пояснюється відсутністю дослідження, присвяченого вивченню фразем з темою життя, які виражають універсальний макроконцепт ЖИТТЯ, що належить до ядерної зони будь-якої концептуальної картини світу, в тому числі й української, а також встановленню особливостей його ідеографічної парадигми.

Мета роботи полягає у виявленні структури цього макроконцепту, у вивченні характеру взаємозв’язків між її елементами та окресленої специфіки її взаємодії з іншими структурами. Об’єктом дослідження є нарізно оформлені, але семантично цілісні та синтаксично неподільні мовні знаки, які своїм виникненням та функціонуванням зобов’язані фраземотворчій взаємодії одиниць лексичного, морфологічного та синтаксичного рівнів. Матеріалом для дослідження стали фраземи, дібрані шляхом суцільного обстеження з двотомного Академічного фразеологічного словника української мови, укладеного В.М. Білоноженко, В.О. Винником, І.С. Гнатюк, та з фразеологічних словників української мови Г.М. Удовиченка, В.Д. Ужченка та Д.В. Ужченка.

Вивчення структур забезпечує наукову об’єктивність дослідження і дозволяє відволіктися від поняття суб’єкта або осмислити його як вторинне, похідне структуроутворення [9, 657]. Структура – це не просто побудова певного об’єкта, це сукупність прихованих відношень, що виявляються «силою абстракцій» в процесі руху від явища до сутності. При цьому відбувається абстрагування від субстратної специфіки елементів тієї чи іншої системи. На вищому рівні абстракції враховуються тільки ті властивості, які залежать від місця в системі, від відношень, які пов’язують їх з іншими елементами. Отже, під структурою ми розуміємо внутрішню організацію цілого, характер взаємозв’язків між його елементами; ціле не є іманентним, замкненим утворенням, воно активно взаємодіє з іншими структурами.

 

Внутрішня організація

Застосування терміну ідеографічна класифікація (ідеографічна парадигма, ідеографічні зв’язки) відповідає логіці виявлення та опрацювання структури концепту ЖИТТЯ. Під ідеографічними зв’язками розуміємо один із видів семантичних відношень лексичного рівня мови. На основі складових структури – загальної, концептуальної схеми – постає можливим побудова ідеографічної парадигми, або ієрархії підгруп, груп і полів, що підкорені певним чином один одному. Пропонуємо таку ідеографічну парадигму: семантична підгрупа (далі СПГ) – семантична група (далі СГ) – семантичне поле – тематична група (ТГ), де СПГ – це сукупність фразем, об’єднаних диференційною семою, яка пов’язує їх опозитивними відношеннями схожості або протиставлення; СГ – це сукупність СПГ, об’єднаних однією архісемою, що наявна у фразеологічному значенні усіх членів групи та відображує їхні спільні категорійні властивості й ознаки; семантичне поле (далі СП) – сукупність СГ, об’єднаних за поняттєвим / концептуальним критерієм навколо мікроконцепту, ТГ - це сукупність СП об’єднаних за поняттєвим / концептуальним критерієм навколо макроконцепту. Отже, макроконцепт складається з комплексу мікроконцептів, навколо яких групуються СП; кожен мікроконцепт має семантичні вузли (далі СВ), навколо яких утворюються семантичні групи та семантичні підгрупи.

Внаслідок концептуального аналізу адаптованого макроконцепту ЖИТТЯ ми виявили його структуру.

СП. «Життя»

Мікроконцепти Місце, Ціна – СВ земний / потойбічний світ, житло.

СГ «Жити» – СПГ «Життя на землі», «Загробне життя», «Марнувати життя»; СГ «Місце життя» – СПГ «Місце, де хтось живе постійно», «Змінювати місце проживання», «Бути бездомним», «Вертати до рідної хати»; СГ «Життя як ціна за щось».

СП «Період існування»

Мікроконцепт Вік – СВ народження, дитинство, молодість, зрілий вік, старість, жити, позбутися життя.

СГ «Початок життя» – СПГ «Народитися», «З самого народження»; СГ «Дитинство» – СПГ «Бути в дитячому віці», «З дитячих років»; СГ «Молодість» – СПГ «Молода людина»; СГ «Доросле життя» – СПГ «Ставати дорослим»; СГ «Старість»; СГ «Незалежно від віку»; СГ «Існувати» – СПГ «Живий, з ознаками життя», «Жити довго», «Залишилось недовго жити», «На грані життя і смерті», «Врятувати життя»; СГ «Припинити існування» – СПГ «Загинути», «Позбавити когось життя», «Позбавити себе життя».

СП «Особисте життя»

Мікроконцепти Особа й Доля – СВ щастя / нещастя, задоволеність / незадоволеність, своє / чуже життя.

СГ «Щасливе життя» - СПГ «Повноцінне життя», «Безтурботне життя»; СГ «Нещасливе життя» – СПГ «Безрадісне життя», «Важке життя», «Погано жити», «Хто-небудь робить життя нестерпним», «Зазнати багато горя в житті», «Невлаштоване життя»; СГ «Життя задовольняє»; СГ «Життя не задовольняє»; СГ «Втручання / зацікавлення чужим життям».