Дніпропетровс ький державний аграрн о-економічний університет

 

 

Кафедра рослинництва

 

 

Методичні вказівки

 

Для лабораторно-практичних занять з курсу

«Програмування врожаїв сільськогосподарських культур»

для студентів 2 курсу агрономічного факультету

Скороченої форми навчання

(спеціальність 6.090101 «Агрономія»)

 

 

Дніпропетровськ – 2014

 

Методичні вказівки складені доцентом Румбахом М.Ю. і розглянуті на засіданні кафедри рослинництва

Протокол № від «» _________ 2014 р.

 

 

Зав. кафедрою, професор           Якунін О.П.

 

 

Схвалено науково-методичною радою агрономічного факультету:

Протокол № від «» ___________ 2014 р.

 

 

Голова НМР, доцент                              Гончар Н.В.

 

 

Т Е М А 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПРОГРАМУВАННЯ ВРОЖАЇВ

СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ КУЛЬТУР

 

1. Програмування врожаїв об'єднує сучасні досягнення рослинництва, землеробства, агрохімії, фізіології рослин, меліорації, метеорології та інших наук. Програмування засновано на правильному обліку, точному розрахунку і регулюванні основних життєво-необхідних рослинам чинників, що визначають рівень врожайності, що дозволяють науково-обґрунтовано одержувати максимально можливі врожаї при одночасному підвищенні родючості ґрунту і найбільш раціональному використанні природних ресурсів і енергетичних витрат.

За даними науково–дослідних інститутів врожайність озимої пшениці і кукурудзи, що вирощуються в Степовій чорноземній зоні Дніпропетровської області (середнє за 25 років по всіх 20 адміністративних районах) склала відповідно 28,6 і 27,2 ц/га, що значно нижче за потенційну продуктивність вищезазначених культур (табл. 1).

Таблиця 1

Врожайність сільськогосподарських культур по районам

Дніпропетровської області (середнє за 1966–1990 роки)

Землеробські райони	Адміністративні райони	Озима пшениця	Куку-рудза	Ярий ячмінь	Овес	Горох	Соняш-ник
1	Магдалинівський	31,4	33,5	26,0	23,2	14,0	18,2
	Новомосковський	31,4	32,5	26,0	22,8	14,1	20,4
	Царичанський	28,6	34,9	23,2	19,1	17,2	16,1
2	Дніпропетровський	31,5	32,3	24,0	21,4	19,2	17,0
	Криничанський	24,3	30,0	21,5	20,5	16,5	15,8
	Верхньодніпровський	26,1	34,0	14,4	18,6	15,0	17,2
3	Петриківський	27,7	23,2	20,4	18,6	14,7	16,1
	Васильківський	27,6	23,3	21,7	19,8	14,1	16,9
	Синельниківський	27,5	24,7	21,6	20,2	16,3	16,4
	Павлоградський	25,9	24,5	19,9	18,4	14,5	16,3
4	Петровський	31,0	26,0	24,4	21,4	15,9	18,9
	Межівський	28,2	23,7	22,5	20,3	15,0	17,2
5	П’ятихатський	28,3	25,5	22,1	20,8	16,1	16,0
	Солонянський	28,1	25,1	21,8	19,9	16,7	15,7
	Криворізький	27,8	26,9	20,8	19,4	17,4	15,8
	Томаковській	28,4	25,9	20,8	18,8	16,0	15,2
	Нікопольський	31,2	27,9	22,3	19,4	17,5	14,6
6	Апостоловськнй	28,5	23,2	20,4	17,7	17,4	14,5
	Широківський	29,1	25,2	21,2	18,3	16,5	14,1
	Софіївський	25,8	23,4	18,4	17,4	14,5	14,2
	Середнє по області	28,6	27,2	21,9	19,7	16,3	16,3

 

Результати досліджень, проведених співробітниками Інституту зернового господарства, переконливо свідчать про можливість високоефективного вирощування запрограмованих врожаїв кукурудзи (80–100 ц/га і більше) і озимої пшениці (50–70 ц/га) у виробничих умовах Степової зони при зрошуванні.

Для порівняння рекордні врожаї сільськогосподарських культур у світі складають (ц/га):

пшениця – 192;

рис – 311 (сума за 3 урожаї);

кукурудза – 272;

ячмінь – 188;

соя – 98.

Природні ресурси (ґрунти, опади, тепло, світло) можна розділити на дві групи чинників, які піддаються безпосередньому регулюванню (запаси поживних речовин і продуктивної вологи у ґрунті) і практично нерегульовані, але які піддаються в різному ступені непрямому впливу (температура і вологість повітря у посівах, температурний режим ґрунту, сонячна радіація) (мал. 1).

Малюнок 1

Найважливіші чинники формування врожаю

Сільськогосподарських культур і шляхи дії на них

 

 

 

Природні ресурси першої групи чинників підлягають управлінню за рахунок інтенсифікації рослинництва, вдосконалення структури посівних площ, обробки ґрунту, зрошування та ін.

Природні ресурси, що відносяться до другої групи, повинні ефективно використовуватися перш за все за рахунок створення високого фотосинтетичного потенціалу продуктивності посівів, відповідного підбору сортів і гібридів, раціонального поєднання основних і проміжних культур.

На мал. 2 представлено зразкову структуру часткової участі чинників інтенсифікації в надбавці врожаю у порівнянні з природною родючістю на незрошуваних і зрошуваних землях.

Малюнок 2

Зразкова структура пайової участі чинників в підвищенні врожаю