Тема 6. Нематеріальні ресурси та нематеріальні активи

План

1. Нематеріальні ресурси

2. Нематеріальна активи

3. Оцінка вартості та амортизація нематеріальних активів

Основні поняття

Нематеріальні ресурси — це складова частина потенціалу підприємства, здатна забезпечувати економічну користь протягом відносно тривалого періоду. Відмітними рисами цих ресурсів є брак матеріальної основи здобування доходів та невизначеність розмірів майбутнього прибутку від їхнього використання.

У складі об'єктів інтелектуальної власності виокремлюють:

1) об'єкти промислової власності. З-поміж об'єктів промислової власності окремо також виділяють так звані засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту і виготовлюваної ними продукції, робіт, послуг (знаки для товарів і послуг, фірмове наймену­вання, зазначення походження товарів);

2) об'єкти, що охороняються авторськими та суміжними
правами;

3) інші (нетрадиційні) об'єкти інтелектуальної власності.

Винахід — це результат творчої діяльності люди­ни в будь-якій галузі технології. Об'єктами вина­ходу можуть бути продукт і спосіб.

Корисна модель — це результат творчої діяльності людини, об'єк­том якої може бути конструктивне вирішення пристрою або його складових частин.

Промисловим зразком називається результат творчої діяльності людини в галузі художнього конструювання.

Товарними знаками та знаками обслуговування (в українсько­му законодавстві — знаки для товарів і послуг) вважаються ори­гінальні позначення, з допомогою яких товари і послуги одних осіб відрізняють від однорідних товарів і послуг інших осіб.

Зазначення походження товару як об'єкт промислової власності може бути двох видів: просте та кваліфіковане.

Просте зазначення походження товару — це будь-яке словесне чи зображальне (графічне) позначення, що прямо чи опосередко­вано вказує на географічне місце походження товару. Поняття «кваліфіковане зазначення походження товару» охоп­лює (об'єднує) такі терміни:

—назва місця походження товару;

—географічне зазначення походження товару.

Фірмове найменування — це стале позначення підприємства (фірми, компанії, тощо) або окремої особи, від імені якої Здійснюється виробнича або інша діяльність.

Недобросовісною конкуренцією вважаються будь-які дії в конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності.

До об'єктів, що охороняються авторським пра вом, належать як оприлюднені, так і не оприлюднені твори в галузі науки, літератури і мистецтва незалежно від їхнього призначення, жанру, достоїнства, обсягу, мети (освіта, інформація, пропаганда, розваги тощо), котрі існують у таких об'єктивних формах:

—письмовій (рукопис, машинопис, нотний запис тощо);

—усній (оприлюднені виступи, лекції, промови, проповіді тощо);

—образотворчій (ілюстрації, картини, схеми, кіно-, відео-, фотокадри тощо);

—об'ємно-просторовій (скульптури, моделі, архітектурні форми тощо);

—в інших формах.

Суміжні права — це права, які примикають (прилягають) до
авторського права, є похідними від нього. Суміжні права належать
до нематеріальних об'єктів і поділяються на три види:права виконавців; права виробників фонограм;права організацій мовлення.

Раціоналізаторська пропозиція — це технічне вирішення, яке є новим і корисним для підприємства, до якого воно подано. Раціо­налізаторськими вважаються пропозиції щодо вдосконалення ви­користовуваної техніки (машин, агрегатів, пристроїв), продукції, що виготовляється, способів контролю, спостереження й дослі­дження, техніки безпеки, а також пропозиції, які сприяють підви­щенню продуктивності праці, ефективнішому використанню енергії, обладнання, матеріалів.

Під «ноу-хау» заведено розуміти не захищені охоронними доку­ментами та не оприлюднені (повністю або частково) знання чи досвід технічного, виробничого, управлінського, комерційного, фінансового або іншого характеру, що можуть бути практично ви­користані в наукових дослідженнях та розробках, за виготовлення, реалізації та експлуатації конкурентоспроможної продукції, забез­печуючи певні переваги їхньому власникові.

Нематеріальні активи — це категорія, яка виникає внаслідок володіння правами на об'єкти інтелектуальної власності або на обмежені ресурси та їхнього використання в господарській діяль­ності з отриманням доходу.

До складу нематеріальних активів включають:

1) права, що з'являються внаслідок володіння підприємством:

—патентами на винаходи, корисні моделі, промислові зразки;

—свідоцтвами на знаки для товарів і послуг, найменування місця
походження товару, фірмове найменування;

2) права, що виникають унаслідок володіння підприємством
об'єктами авторського права (твори науки, літератури, мистецтва,
комп'ютерні програми, бази даних, топології інтегральних мікро­
схем) та суміжних прав (права виконавців, виробників фонограм
та організацій мовлення);

3) права на використання створених на підприємстві нетрадиційних об'єктів інтелектуальної власності (раціоналізаторських про­
позицій, «ноу-хау», комерційних таємниць тощо);

4) права на користування земельними ділянками та природними ресурсами;

5) монопольні права та привілеї на використання рідкісних ресурсів, включаючи ліцензії на здійснення певних видів діяльності;

6) організаційні витрати на створення підприємства;

7) права, що з'являються внаслідок укладених підприємством з
іншими організаціями ліцензійних угод на використання об'єктів
інтелектуальної власності.

Патентом називається виданий дер­жавним органом (патентним відомством) охоронний документ, який підтверджує право його власника на відповідний об'єкт промисло­вої власності.

Ліцензією називається дозвіл використовувати технічне досяг­нення або інший нематеріальний ресурс протягом певного строку за обумовлену винагороду.

Ліцензійна угода — це договір, згідно з
яким власник винаходу, промислового зразка, корисної моделі тощо
(ліцензіар) передає іншій стороні (ліцензіату) ліцензію на використання в певних межах своїх прав на патенти, «ноу-хау», товарні знаки тощо.