Метод спостереження та його види. Особливості об ' єктивного спостереження.

Спостереження - це цілеспрямоване, за попередньо розробленим планом, фіксування досліджуваних явищ з метою їх наступного аналізу й використання для потреб практичної діяльності.

Спостереження виступає в психології у двох основних формах - як самоспостереження, або інтроспекція, і як об'єктивне спостереження. Традиційно інтроспективна психологія вважала самоспостереження головним методом психології. Це відповідало існуючій у той час позиції, згідно з якою психіка перетворювалася у замкнений у собі внутрішній світ.

Самоспостереження не може виступати єдиним методом пізнання психіки, як того хоче радикальний ідеалізм. Разом з тим, оскільки реальний процес самоспостереження в дійсності завжди є однією з сторін і має місце в об'єктивному спостереженні, досліднику необхідно спрямовувати своїми питаннями досліджуваного не на те, щоб він повідомляв, яким йому уявляється те, що він робить і переживає, а на те, щоб він на вимогу дослідника здійснював відповідну дію і таким чином виявляв неусвідомлювані ним закономірності, які були підґрунтям відповідних процесів.

Об'єктивне спостереження. Застосування методу спостереження повинне виходити з єдності внутрішнього і зовнішнього, суб'єктивного та об'єктивного. Спостереження є одним з найпростіших і найпоширеніших методів дослідження в психології. Від житейського спостереження наукове спостереження відрізняється цілеспрямованістю, чіткою схемою і заданістю одиниць спостереження (що спостерігати) і не менш чіткою фіксацією результатів сприймання. Тому спостереження як науковий метод дослідження повинне задовольняти певні вимоги.

Перша вимога - наявність чіткої цільової установки: ясно усвідомлена мета повинна керувати спостереженням. Відповідно до мети повинен визначатися план спостереження, зафіксований у схемі. Плановість і систематичність спостереження складає суттєву його рису як наукового методу. Повинен виключатися елемент випадковості, властивий житейському спостереженню. Отже, об'єктивність спостереження залежить насамперед від його плановості та систематичності. Якщо спостереження має чітко визначену мету, то воно набуває вибіркового характеру.

Спостереження стає методом наукового пізнання лише тоді, коли воно не обмежується простою реєстрацією фактів, а переходить до формулювання гіпотез із тим, щоб перевірити їх шляхом нових спостережень. Спостереження стає об'єктивним і науковим у тому випадку, коли воно пов'язане із встановленням і перевіркою гіпотез.

При використанні спостереження як одного з головних емпіричних методів психологічних досліджень необхідно забезпечити: 1) чітке визначення мети спостереження та узгодження її з метою дослідження; 2) мотивований вибір об'єкта, предмета й ситуації; 3) вибір найдоцільніших способів спостереження і способів фіксації явищ; 4) планомірне проведення спостереження за певною схемою; 5) перевірку результатів спостереження щодо їхньої обґрунтованості та надійності.

У дослідницькій практиці застосовуються такі види спостереження:

– залежно від характеру взаємодії з об’єктом: включене і стороннє. У включеному спостереженні дослідник виступає в якості безпосереднього учасника того процесу, за яким спостерігає, що дозволяє отримувати цілісне уявлення про ситуацію. Стороннє спостереження відбувається без взаємодії і встановлення контактів з тими, за ким ведеться спостереження;

– залежно від позиції спостерігача: відкрите і приховане. У першому випадку дослідник відкриває для спостережуваних свою роль – недоліком такого спостереження є скутість в поведінці спостережуваних суб’єктів, викликана знанням про те, що за ними спостерігають. При прихованому спостереженні присутність спостерігача не розкривається;

– залежно від характеру контакту: безпосереднє й опосередковане. У ході безпосереднього спостереження спостерігач і об’єкт його уваги перебувають у безпосередньому контакті; в процес опосередкованого спостереження включаються спеціальні засоби, що дозволяють отримувати більш об’єктивні результати: відео-або аудіоапаратура, «дзеркало Гезелла», яке пропускає світло тільки в одну сторону, завдяки чому можна спостерігати за поведінкою людини, залишаючись при цьому невидимим, та ін;

– залежно від умов здійснення спостереження: польове і лабораторне. Польове спостереження відбувається в умовах повсякденного життя і діяльності спостережуваного; лабораторне здійснюється в штучних, спеціально створених умовах;

– залежно від цілей: цілеспрямоване і випадкове. Цілеспрямоване спостереження є систематичним і спеціально організованим; випадкове має пошуковий характер і не переслідує чітко поставлених цілей;

– залежно від тимчасової організації: суцільне і вибіркове. У процесі суцільного спостереження хід подій фіксується постійно. При вибірковому спостереженні дослідник вибірково відстежує тільки певні моменти спостережуваного процесу;

– залежно від упорядкованості організації спостереження: стандартизоване і вільне. Стандартизоване спостереження ведеться за певною, заздалегідь розробленою схемою. Вільне спостереження не має заданої програми і чітких параметрів.

Кожен з названих видів спостереження має свої переваги і недоліки, власні можливості для отримання найбільш повних і достовірних даних. Проте в цілому організація процесу психологічного спостереження представляє великі труднощі, оскільки його результати залежать від особистості спостерігача, його установок і відносини до спостережуваних явищ. Для зниження високого ступеня суб’єктивності в отриманні та інтерпретації даних необхідна жорстка фіксація фактів. Це підвищує достовірність спостережень і допомагає уникнути помилок.