Етапи виконання курсової роботи

 

Виконання курсової роботи спрямоване, перш за все, на поглиблене засвоєння студентами лекційного курсу з певної мовознавчої дисципліни та отримання навичок дослідження конкретних лінгвістичних явищ. Для цього студент повинен мати не тільки гарну загальнотеоретичну підготовку, а й уміти пов'язувати питання теорії з практикою, інтерпретувати отримані лінгвістичні дані, робити узагальнення та формулювати висновки, усвідомлювати перспективи подальших розвідок з обраної теми. Процес роботи над науковим дослідженням включає три основні етапи:

I. підготовчий;

II. дослідницький;

III. заключний.

Етапи написання курсової роботи можливо графічно зобразити таким чином:

 

І

етап

 

ІІ

етап

 

ІІІ

етап

З метою ефективної організації науково-дослідної роботи складається орієнтовний графік виконання курсової роботи й узгоджується із науковим керівником під час першої консультації. Дотримання графіка – є запорукою успішного та вчасного виконання наукового дослідження, оскільки дозволяє студенту працювати планово та ефективно розподілити свій час. Орієнтовний графік виконання курсової роботи представлено у Додатку А.

 

3. Вибір теми курсової роботи. Підготовчий етап роботи починається з вибору теми дослідження. Перевага надається темі, яка є актуальною й перспективною для сучасної мовознавчої науки, а при її розробці студент матиме змогу проявити особисту творчість та наукову ініціативу. Обрана тема обговорюється та погоджується з науковим керівником, а потім затверджується на засіданні відповідної кафедри. Подальше її змінення або коригування можливе лише при достатньому обґрунтуванні змін та з дозволу наукового керівника. Якщо студент виявляє свою зацікавленість та достатню обізнаність у певній мовознавчій проблемі та пропонує власну тему дослідження, то затвердження та розробка цієї теми відбувається лише за згоди наукового керівника та погодження завідувача кафедрою.

Обсяг курсової роботи варіюється в залежності від курсу, на якому навчається студент. Так, курсова робота студентів 3 курсу не повинна перевищувати 20-25, а студентів 4-6 курсів – 25-30 сторінок друкованого тексту.

4. Вивчення спеціальної літератури та інших джерел з теми дослідження. Робота над дослідженням починається з ознайомлення зі станом обраної проблеми. Адже для її успішної розробки студент повинен мати досить повне уявлення про вже наявні розвідки з цієї теми. Для цього підбираються та аналізуються літературні та інші джерела, складається бібліографія. Значну допомогу студенту в цьому надає науковий керівник, який пропонує список рекомендованої літератури з теми дослідження. Підібрати літературу також можуть допомогти працівники наукових бібліотек та читальних залів. Самостійний пошук літературних джерел здійснюється за допомогою бібліотечних каталогів (систематичного, алфавітного, електронного), реферативних журналів, бібліографічних довідників. Особливу увагу слід звернути на фахові журнали, збірки наукових статей, тематичні збірники, де можна знайти останні результати досліджень спеціалістів галузі (наприклад, «Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка»).

Вагому допомогу в дослідженні визначеної проблеми можуть надати й періодичні видання: серійні видання і збірники праць, газети, журнали, що відображають наукові досягнення, проблеми в досліджуваній галузі знань (наприклад, журнали «Мовознавство», «Іноземні мови»).

Головна особливість написання курсової роботи з лінгвістики студентами ННІ іноземної філології полягає в тому, що студенти володіють декількома іноземними мовами і можуть вільно користуватися джерелами сучасної зарубіжної літератури. Звернення до таких джерел значно підвищує теоретичну та практичну значущість проведеного дослідження.

Крім того, поряд із інформаційними виданнями для пошуку літературних джерел можна використовувати пошукові системи мережі Інтернет. Всесвітня          (глобальна) інформаційна мережа містить різноманітні матеріали з різних галузей знань. Для пошуку необхідних даних у ній створені спеціальні інформаційно-пошукові системи, кожна з яких має характерні особливості і працює у певному напрямку.

Реферативну інформацію про наукові                 видання українських вчених і фахівців                 (монографії, енциклопедії, довідники, словники,    періодичні видання, збірники наукових праць,        матеріали конференцій, автореферати дисертацій тощо) можна знайти у каталозі сайту                             Національної бібліотеки України імені
В.І. Вернадського (http://www.nbuv.gov.ua).

Список використаних джерел повинен                 містити не менше 15–20 позицій                                           (у тому числі й іноземною мовою) з               обов’язковими посиланнями на них у тексті роботи. Особливу увагу слід звернути на дотримання правил оформлення списку використаних джерел.

Опрацювання та систематизація наукових джерел відбувається згідно таких загальних правил. Спочатку потрібно ознайомитися з працями, де проблема відображається в цілому (монографіями, підручниками, теоретичними статтями), а потім звернутися до вужчих досліджень (статей про конкретні лінгвістичні дослідження). У той же час вивчення складних джерел (монографій) слід починати лише після опрацювання простіших (підручників), а аналіз книг передує огляду статей. Разом з тим, спершу вивчають останні дослідження з обраної проблеми, а потім – більш хронологічно віддалені.

Відібрані літературні джерела потрібно ретельно опрацювати. Перш за все, необхідно попередньо ознайомитися із змістом, вступом (передмовою), анотацією праці. Далі слід переглянути матеріали тих розділів, що стосуються теми дослідження. І якщо переглянуті матеріали дійсно відповідають науковому інтересу дослідника, то їх необхідно уважно прочитати, критично оцінити прочитане, звертаючи особливу увагу на ідеї й пропозиції щодо вирішення проблемних питань обраної теми, наявність різних точок зору й протиріч. Необхідний матеріал занотовується на окремому аркуші, на якому обов’язково вказується автор та назва джерела, а також номер сторінки, з якої було виписано конкретну інформацію. У подальшому ці дані будуть використані у курсовій роботі при оформленні посилань у тексті.

Кожному досліднику особливу увагу необхідно приділяти опису бібліографічних матеріалів. Для кожного опрацьованого джерела необхідно оформляти бібліографічну картку, до якої потрібно вносити відомості про автора, повну назву видання, типографську інформацію, рік видання, загальну кількість сторінок, а також місцезнаходження книги – назва бібліотеки чи іншого закладу, де зберігається аналізоване джерело, та шифр книги. Ця інформація стане у нагоді, якщо виникне необхідність повторно переглянути певні праці, наприклад, щоб уточнити цитату, а також при оформленні списку використаних джерел.

5. Складання плану курсової роботи. Аналіз підібраної літератури з обраної теми є основою для складання попереднього плану курсової роботи, оскільки у процесі роботи над дослідженням план може змінюватися, доповнюватися. План включає вступ; 2-3 взаємопов'язані й логічно побудовані розділи, які розкривають тему; висновки. На підготовчому етапі студент пропонує науковому керівникові самостійно складений план. Він обговорюється з керівником, у разі необхідності коригується й після цього затверджується. Написання тексту наукового дослідження відбувається шляхом аналізу, систематизації та узагальнення підібраних матеріалів з кожного питання плану, а також опису та інтерпретації досліджуваних лінгвістичних даних. До тексту вносяться тільки ретельно відібрана й цілеспрямовано проаналізована інформація. Одержаний чорновий варіант курсової роботи доповнюється, уточнюються деякі положення, остаточно формулюються всі висновки й пропозиції, редагується і подається для перегляду науковому керівникові.

 

План наукової праці повинен відповідати кільком вимогам:

· теми кожного розділу повинні бути однакові за важливістю, а самі розділи приблизно однакові за довжиною;

· назви розділів мають відповідати темі дослідження та відображати логічний хід дослідження;

· назви і зміст окремих розділів не повинні містити однакову інформацію;

· жоден із пунктів плану не може повторювати назви курсової роботи.

 

Структура курсової роботи.

Курсова робота складається з таких частин:

1. Вступ.

2. Основна частина (поділяється на кілька розділів з висновками до них).

3. Загальні висновки.

4. Резюме (іноземною мовою) (1-2 сторінки).

5. Додатки.

6. Список використаних джерел.

Передбачений обсяг тексту курсової роботи для студентів 3 курсу — 20-25 сторінок, а студентів 4-6 курсів – 25-30 сторінок машинописного тексту без урахування додатків та списку використаних джерел.

Структуру курсової роботи схематично можливо зобразити наступним чином:

 

 

Курсова робота починається з титульної сторінки. Зразок оформлення титульної сторінки наведено в
Додатку Б. Титульна сторінка є першою сторінкою курсової роботи, яку включають до загальної нумерації сторінок, але не нумерують. Далі номер сторінки проставляють у правому верхньому куті аркуша. За титульною сторінкою наводяться послідовно зміст, вступ, розділи з висновками до них, загальні висновки, список використаних джерел, додатки. Всі вони починаються з нової сторінки, а кожен із підрозділів — після закінчення попереднього.

У ЗМІСТІ містяться найменування та номери початкових сторінок усіх розділів, підрозділів та пунктів (якщо вони мають заголовок), зокрема, вступу, висновків до розділів, загальних висновків, додатків, списку використаних джерел. Приклад оформлення змісту курсової роботи подано у Додатку В.

Якщо в курсовій роботі вжито специфічну термінологію, а також використано маловідомі скорочення, нові символи, позначення тощо, то їх перелік подається окремо перед вступом як СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ. Перелік друкується двома колонками, де ліворуч за абеткою наводять, наприклад, скорочення, праворуч — їх детальну розшифровку. Якщо в курсовій роботі є спеціальні терміни, скорочення, символи чи позначення, що повторюються менше трьох разів, перелік не складають, а їх розшифровку наводять у тексті при першому згадуванні.

6.1. Вступна частина. Завдання ВСТУПУ – розкрити сутність і стан наукової проблеми, обґрунтувати необхідність проведення дослідження, окреслити актуальність роботи, визначити її мету та завдання. У вступі коротко подають загальну характеристику курсової роботи в наведеній нижче послідовності.

Обґрунтування актуальності вибраної теми. У висвітлення актуальності необхідно включити сутність проблеми та необхідність її дослідження.

Сформулювати мету роботи і завдання, які необхідно вирішити для досягнення поставленої мети.

Визначити об’єкт і предмет дослідження. Об’єкт наукового дослідження – сукупність зв’язків, відносин та якостей досліджуваного явища або загальна сфера пошуку, що знаходиться в полі зору дослідника. Предмет дослідження – аспект обраної проблематики, що підлягає безпосередньому вивченню у даній роботі, установлюючи межі наукового пошуку в об’єкті. Тобто, об’єкт і предмет дослідження співвідносяться між собою як загальне і часткове. В об’єкті виділяється та його частина, що є предметом дослідження. Саме на нього спрямована основна увага студента, оскільки предмет дослідження визначає назву теми курсової роботи.

Методи дослідження. Подають перелік використаних методів дослідження для досягнення поставленої в роботі мети. Перераховувати їх треба не відірвано від змісту роботи, а коротко та змістовно визначаючи, що саме досліджувалося тим чи іншим методом. Це дасть змогу пересвідчитися в логічності та доцільності вибору саме цих методів.

У вступі також визначають теоретичну та практичну значущість проведеного дослідження.

Обсяг вступу — 2–3 сторінки.

 

6.2. Основна частина роботи. РОЗДІЛ 1 є теоретичним обґрунтуванням об’єкту дослідження, його головна мета полягає в аналізі та систематизації здобутих знань з обраної проблематики. У цьому розділі необхідно окреслити основні етапи вивчення лінгвістичного явища, що досліджується, проаналізувати підходи науковців до його трактування та визначити аспекти, що не отримали належного висвітлення і які будуть вивчені у даній розвідці. У тексті роботи обов’язково повинні бути посилання на використані джерела. У кінці пишуться висновки до розділу, в яких наводиться категоріальний апарат, який буде підґрунтям практичного дослідження.

Обсяг цього розділу не повинен перевищувати 40 % загального обсягу курсової роботи.

РОЗДІЛ 2. Основна мета цієї структурної частини дослідження полягає в перевірці достовірності визначених у Розділі 1 теоретичних положень на конкретному лінгвістичному матеріалі. Результати аналізу можна підкріплювати таблицями, діаграмами, графіками тощо. У кінці розділу наводяться висновки, до яких дійшов дослідник під час аналізу та інтерпретації фактичного матеріалу дослідження.

Обсяг другого розділу повинен становити 50 % загального обсягу курсової роботи.

 

6.3.  Висновки. У ВИСНОВКАХ викладаються найважливіші результати, одержані під час дослідження. За змістом висновки мають бути пов’язані зі структурою роботи й випливати із завдань дослідження. Висновки повинні повною мірою відображати матеріал, викладений у курсовій роботі.

 

6.4. Резюме. Резюме – це стислий виклад змісту курсової роботи. Резюме пишеться англійською/німецькою мовою, якщо курсова робота виконана українською мовою, чи українською, якщо дослідження написано іноземною мовою. У резюме потрібно обов ’ язково включити назву курсової роботи, а також зазначити мету, завдання, предмет, об’єкт і методи дослідження, основні результати та висновки виконаної роботи.

 

6.5. Додатки. У ДОДАТКИ доцільно включати допоміжний матеріал, необхідний для повноти сприйняття курсової роботи:

• таблиці допоміжних цифрових даних;

• ілюстрації допоміжного характеру.

 

6.6. Список використаних джерел. Список використаних джерел містить всі джерела інформації, до яких звертався дослідник при написанні курсової роботи (літературні джерела, джерела з мережі Інтернет, довідкова література, ілюстративні джерела).У список необхідно включати тільки ті джерела, які безпосередньо використовувалися при написанні дослідження і на них є відповідні посилання у тексті роботи. Список використаної літератури нумерують і розміщують в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків. Авторів з однаковими прізвищами подають в алфавітному порядку їхніх ініціалів; праці одного автора — за алфавітом перших літер назв його праць; праці одного автора з однаковою назвою — за хронологією. Спочатку наводять літературу, видану кирилицею, далі — латиною. Основна вимога до використаних джерел — єдине оформлення і дотримання вимог до оформлення бібліографічного опису видань.

Оформлення курсової роботи

7.1. Загальні вимоги до оформлення курсової роботи. Курсова робота з лінгвістичних дисциплін має на меті систематизувати, закріпити та розширити теоретичні знання студентів з конкретної галузі сучасного мовознавства, навчити застосовувати ці знання на практиці для дослідження конкретної лінгвістичної проблеми, ознайомити молодих дослідників із методами проведення наукового дослідження, а також навчити науково обґрунтувати результати власних досліджень. Курсова робота має характеризуватися не лише належним рівнем змісту, відповідною структурою, але й бездоганним оформленням. Звідси при оцінюванні курсової роботи береться до уваги не лише якість цієї наукової роботи, а й відповідність її оформлення. У разі невідповідності оформлення курсової роботи державним стандартам і встановленим вимогам оцінка за представлене дослідження повинна бути знижена, або робота взагалі може бути недопущена до захисту. Редагування тексту проведеного дослідження здійснюється у відповідності з вимогами стосовно виконання та оформлення курсової роботи.

Курсова робота виконується українською або англійською/ німецькою мовою. Обсяг курсової роботи студентів 3 курсу — 20-25 сторінок, а студентів 4-6 курсів – 25-30 сторінок машинописного тексту без урахування додатків та списку використаних джерел. Рекомендований шрифт — Times New Roman 14 текстового редактора Word з міжрядковим інтервалом 1,5 на аркуші формату А4 з полями відповідно: ліве – 30 мм, праве – 10 мм, верхнє й нижнє – по 20 мм. На сторінці має бути 28–30 рядків. Курсова робота повинна подаватися науковому керівнику в переплеті або в папці, у якій кожна сторінка вставлена в окремий файл. Курсова робота має бути виконана за відповідною структурою з виокремленням частин роботи, абзаців (з відступом у п’ять друкованих знаків (1,25 мм)), з нумерацією сторінок арабськими цифрами в правому верхньому куті (без крапки).

Текст основної частини курсової роботи поділяють на розділи та підрозділи. Заголовки структурних частин роботи «ЗМІСТ», «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «ДОДАТКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ» друкують великими літерами посередині сторінки. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в розрядці в підбір до тексту. У кінці заголовка, надрукованого в підбір до тексту, ставиться крапка.

Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) та текстом повинна дорівнювати 3-4 інтервалам (див. Додаток Д).

Не допускається розміщення назви розділу чи підрозділу в нижній частині сторінки, якщо далі подається лише рядок тексту.

Кожну структурну частину курсової роботи треба починати з нової сторінки.

 

7.2. Нумерація розділів та підрозділів. Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, рисунків (малюнків), таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №.

Номер розділу ставлять після слова «РОЗДІЛ», після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу.

Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: «2.3.» (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку наводять заголовок підрозділу.

Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу підрозділу, пункту, між якими ставлять крапку. В кінці номера повинна стояти крапка, наприклад: «1.3.2.» (другий пункт третього підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку наводять заголовок пункту. Пункт може не мати заголовка.

Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такими ж правилами, як пункти (див. Додаток Д).

 

7.3. Оформлення ілюстрацій і таблиць. Ілюстрації (графіки, діаграми, схеми) і таблиці необхідно подавати в курсовій роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації і таблиці, розміщені на окремих сторінках курсової роботи, включають до загальної нумерації сторінок.

Ілюстрації позначають «Рис.» або «Мал.» і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках.

Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка.

Наприклад: Рис. 1.2 (другий рисунок першого розділу).

Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією. Якщо в розділі подано одну ілюстрацію, то її нумерують за загальними правилами. Приклад оформлення ілюстрації показано у Додатку Е..

Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) в межах розділу. В правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис «Таблиця» із зазначеннями номера. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: «Таблиця 1.2» (друга таблиця першого розділу). Якщо в розділі курсової роботи одна таблиця, її нумерують за загальними правилами. Заголовки колонок повинні починатися з великих літер, підзаголовки — з малих, якщо вони становлять одне речення із заголовком, і з великих, якщо вони самостійні. Висота рядків — не менше 8 мм. Колонку з порядковими номерами рядків до таблиці не включають. Зразок оформлення таблиць наведено в Додатку Ж.

При перенесенні частини таблиці на інший аркуш (сторінку) слово «Таблиця» і номер її вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова «Продовж. табл.» і вказують номер таблиці, наприклад: «Продовж. табл.1.2».

Примітки до тексту і таблиць, в яких наводять довідкові і пояснювальні дані, нумерують послідовно в межах однієї сторінки. Якщо приміток на одному аркуші кілька, то після слова «Примітки» ставлять двокрапку, наприклад:

Примітки:

1....

2....

Якщо є одна примітка, то її не нумерують і після слова «Примітка» ставлять крапку.

1). На всі таблиці дослідження повинні бути посилання в тексті, при цьому слово «таблиця» в тексті пишуть скорочено, наприклад: «...у табл.1.2».

2). При посиланні на ілюстрації курсової роботи вказують порядковий номер ілюстрації, наприклад, «як показано на «рис. 1.2».

3). У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово «дивись», наприклад:
«див. табл. 1.3».

 

7.4. Загальні правила посилання на використані джерела та цитування. Посилання на літературні джерела в тексті наводяться в квадратних дужках [ ]. Це може бути посилання на джерело в цілому або на джерело із зазначенням конкретної сторінки.

Наприклад:

1) Проблеми, пов’язані з вивченням системної організації мови, перебувають у центрі уваги сучасної лінгвістики, а необхідність системного розгляду лексичного складу мови визнається більшістю мовознавців. Одним із головних досягнень мовознавства стало розуміння основ семантичної єдності слів, виділення певних рис семантичних об’єднань та множинності відношень між їх складовими [77; 79; 151; 165; 178; 212].

2) Функціональний стиль ми розуміємо, услід за Ю.С. Степановим [214, с. 218], як історично сформовану, усвідомлену суспільством підсистему всередині системи загальнонародної мови, закріплену за тими чи іншими ситуаціями спілкування (типовими мовленнєвими ситуаціями), що характеризується набором засобів вираження (морфем, слів, типів речення і типів вимови) та схованим за ними принципом відбору цих засобів із загальнонародної мови.

У тексті роботи з метою аргументації власних тверджень чи для критичного аналізу певного положення того чи іншого дослідника необхідно наводити цитати.. Згідно наукового етикету цитований текст необхідно точно відтворювати, оскільки найменше скорочення чи заміна наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором.

Загальні вимоги до цитування такі:

а) текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз «так званий»;

б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту та без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками, Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, наприкінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

в) кожна цитата обов'язково супроводжується посиланням на джерело;

г) при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів і давати відповідні посилання на джерело;

д) якщо необхідно виявити ставлення автора курсової роботи до окремих слів або думок з цитованого тексту, то після них у круглих дужках ставлять знак оклику або знак питання;

є) коли автор курсової роботи, наводячи цитату, виділяє в ній деякі слова, то робиться спеціальне застереження, тобто після тексту, який пояснює виділення, ставиться крапка, потім дефіс і вказуються ініціали автора роботи, а весь текст застереження вміщується у круглі дужки. Варіантами таких застережень є: (курсив наш. – В.Ж.), (переклад наш. – В.Ж.), (підкреслено мною. – В.Ж.), (розбивка моя. – В.Ж.).

 

7.5. Оформлення додатків та списку використаних джерел. Додатки оформлюють як продовження курсової роботи на наступних її сторінках або у вигляді окремої частини (книги), розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті дослідження.

Якщо додатки оформлюють на наступних сторінках курсової роботи, кожний такий додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово «Додаток» і велика літера, що позначає додаток, наприклад, Додаток А, Додаток Б.. Додатки позначаються послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь.

При оформленні додатків окремою частиною (книгою) на аркуші після Висновків друкують великими літерами слово «ДОДАТКИ».

Текст кожного додатка за необхідності може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку, наприклад, А.2 – другий розділ Додатка А; В.3.1 – перший підрозділ третього розділу Додатка В.

Список використаних джерел містить бібліографічні описи використаних джерел і розміщується після додатків. Правила оформлення використаних джерел наведено в Додатку З.