Методи правового регулювання в міжнародному приватному праві

Правовий метод регулювання — це сукупність узгоджених між собою способів впливу на певну групу відносин

Види методів

1) Порівняльний метод

Порівняльний метод, як особливий спеціально-науковий метод дослідження, застосовується поряд з іншими методами та способами наукового пізнання у міжнародному приватному праві й полягає у знаходженні рис, які характеризують схожість та відмінність певних правових явищ. Він має як науково-теоретичне, так і практичне значення.

Порівняльний метод застосовується до певних об'єктів права. Ними можуть бути системи й «сім'ї» права, його галузі, інститути, норми. Порівняльне право передбачає зіставлення об'єктів іноземних (гетерогенних) правових систем.

- Національні правові системи

- Соціально-політична правова система

Порівняльний метод дає можливість, зокрема, зробити висновок про те, як вирішуються схожі питання в типологічно різних чи однакових правових системах. Адже до їх вирішення можуть застосовуватися різні чи однакові юридико-технічні способи.

Застосування порівняльного методу

- для вирішення правовідношення, яке постає перед судом. Тоді відбувається абстрагування від «власної» системи права, наприклад за встановлення змісту іноземного закону;

- під час вирішення проблеми кваліфікації, яка виникає у процесі застосування колізійних норм;

- у разі кваліфікації юридичних понять обсягу та прив'язки колізійної норми.

Тому в цих сферах діяльності порівняльний метод слугує для:

- тлумачення права;

- уніфікації чи розмежування його норм;

- встановлення загальновизнаних правових принципів;

- вирішення питання прийняття чи неприйняття зворотного відсилання чи відсилання до законодавства третьої держави в разі застосування колізійної норми;

- оцінки співвідносності правових норм та інститутів;

- виявлення позитивного та негативного правотворчого та правозастосовного досвіду, зокрема неефективності норм права;

- використання застереження про публічний порядок;

- передбачення можливого рішення зі спірного питання й уникнення помилкового рішення;

- перспективного планування законодавчої діяльності;

- зміни національного законодавства.

2) Юридично-технічні методи

2.1. Колізійно-правовий метод

Колізійний метод є необхідним для регулювання цивільно-правових відносин, регламентація яких не узгоджена, а також у разі потреби зробити вибір між нормами права. потреба в застосуванні колізійного методу може виникати як у разі неідентичності законодавства різних правових систем з одного і того ж питання, так і у випадку їх абсолютної схожості.

Тобто для винесення рішення на основі законодавства певної держави суд повинен, насамперед, зробити вибір між законодавством цих держав - звернутися до колізійної норми. Власне, існування правових систем, між нормами правових джерел яких необхідно зробити вибір, породжує потребу в застосуванні колізійного методу. Останній застосовується також за відсутності міжнародної уніфікації матеріально-правових норм із певного питання.

ле найчастіше для розв'язання колізійної проблеми застосовують саме колізійні норми, тобто норми права (національ­ного чи міжнародного), які визначають законодавство правової системи, що необхідно застосувати до певного правовідношення.

астосування до правовідносин колізійних прив'язок привело до створення в багатьох державах власної упорядкованої сукупності колізійних норм, які становлять її колізійне право.

Сьогодні Україна має розгорнуту систему колізійних норм. Вона побудована на загальновизнаних у світі принципах міжнародного приватного права, таких, як автономія волі сторін правовідношення, можливість широкого та повного застосування іноземного права, максимально повне урахування інтересів фізичної особи щодо її особистого та сімейного статусу, застосування до правовідносин права країни, що має з ними найбільш тісний зв'язок, надання судові чи іншому органові можливості творчо застосовувати колізійне право.

Колізійні норми України систематизовані в Законі України «Про міжнародне приватне право» від 23 червня 2005 p., який набув чинності 1 вересня 2005 р.

2.2. Матеріальний метод

3. Застереження про публічний порядок у МПП.

Норма права іноземної держави не застосовується у випадках, якщо її застосування призводить до наслідків, явно несумісних з основами правопорядку (публічним порядком) України. У таких випадках застосовується право, яке має найбільш тісний зв'язок з правовідносинами, а якщо таке право визначити або застосувати неможливо, застосовується право України.

Застереження про публічний порядок належить до числа загальних по_нять і є загальноприйнятим інститутом міжнародного при_ватного права.

Застереження про публічний порядок може розглядатись в двох аспектах:

a) позитивне застереження. Це сукупність важливих норм, які мають застосовуватись незважаючи на те, що колізійна норма відсилає до іноземного правопорядку;

b) негативне застереження. Іноземний закон не застосовується, якщо він вступає в протиріччя за змістом з основами правопорядку даної країни. Якщо застосовується негативне застереження, то правовідносини регулюються на підставі тих норм права, які мають з ними найтісніший правовий зв’язок. Також, іноземне матеріальне право не застосовується в разі, якщо наслідки його застосування викличуть явища, які суперечать основам правопорядку країни.

Це застереження міститься у джерелах права усіх правових систем і дає змогу обмежувати відсилання до іноземного закону. Воно означає таке. По-перше, іноземний закон, до якого відсилає колізійна норма, може не застосовуватися, якщо він протирічить основам публічного порядку певної держави. Тому права та обов'язки, які ґрунтуються на такому іноземному законі, не визнаються у державі, де не може бути застосований такий закон. По-друге, іноземний закон може не використовуватися, якщо це суперечило б основам застосування законодавства у цій державі. Гак, в Україні не застосовуються правові норми сімейного законодавства Алжиру, які допускають полігамні шлюби. Проте права та обов'язки осіб, які ґрунтуються на факті укладення таких шлюбів в Алжирі, визнаються в Україні.

Скажімо, в іноземних державах завдяки такій нормі у трудовому законодавстві відхиляються норми іноземного трудового права з огляду на їхній дискримінаційний характер на основі раси чи національного походження особи. Відомими є й судові рішення ФРН та США про незастосування норм іноземного законодавства, які надзвичайно обмежують свободу конкуренції працівників з колишнім наймачем чи свободу поширення інформації, отриманої під час виконання роботи. Не застосовуються норми іноземного закону щодо пожиттєвого трудового контракту; обмежень прав трудящих заявляти цивільні позови про відшкодування шкоди, заподіяної наймачем працівникові під час виконання ним трудових обов'язків; щодо окремих підстав звільнення. Цивільний процесуальний кодекс Болгарії, Угорщини, Румунії, договори про правову допомогу за участю цих держав містять норми про публічний порядок, які спрямовані на обмеження виконання доручень органів юстиції, визнання та/або виконання рішень іноземних судів.

Застереження про публічний порядок України міститься і в Законі України «Про міжнародний комерційний арбітраж» від 24 лютого 1994 р. Відповідно до ч. 2 ст. 28 цього Закону в разі відсутності якої-небудь вказівки стосовно права третейський суд застосовує право, визначене згідно з колізійними нормами, що він уважає їх застосовними. Передбачено також, що арбітражне рішення може бути скасоване судом, якщо воно суперечить публічному порядку України

4.Поняття та види колізійних норм в міжнародному приватному праві. Основні формули прикріплення

Колізійна норма — це норма, яка визначає, право якої країни необхідно застосовувати при вирішенні питання прав і обов’язків сторін у правовідносинах, ускладнених іноземним елементом. Сукупність колізійних норм є колізійним правом конкретної країни. Колізійні норми є найскладнішою і найбільш об’ємною частиною МПрП.

Склад колізійних норм.

Колізійна норма складається з двох частин:

a) об’єм або обсяг колізійної норми — це визначення комплексу відносин, до яких дана колізійна норма застосовується;

b) прив’язка (формула прикріплення) — вказівка на той правопорядок, що має бути застосований до відповідного комплексу відносин.

Приклад: Форма угоди визначається місцем її здійснення. У даному прикладі обсяг колізійної норми становить вказівку на форму угоди. Саме це питання буде вирішуватися по праву країни, де угода укладена (прив'язка). Прив'язка колізійної норми також може називатися формулою прикріплення.

Застосування колізійної норми – це реалізація загального (не абсолютного) дозволу держави (суверена) на дію іноземного права у правовідносинах, ускладнених іноземним елементом.

Колізійна норма разом із матеріально-правовою нормою, звернення до якої увінчує вибір права, що підлягає застосуванню, утворюють правило поведінки для учасників відповідних правовідносин.

Регулюється це правовідношення двома кроками:

- встановлення права, яке підлягає застосуванню (первинна кваліфікація”);

- дозвіл на застосування права державою (див. на зворотне відсилання, публічний правопорядок) (вторинна кваліфікація)

Основні формули прикріплення та особливості їх застосування.

Lex personalis

Ця прив’язка означає, що слід використовувати особистий закон фізичної особи. Наприклад, розглянемо ст. 21 ЗУ «Про міжнародне приватне право»: «Права фізичної особи на ім'я, його використання та захист визначаються її особистим законом, якщо інше не встановлено законом».

Існують два різновиди lex personalis:

- lex patriae

Наявність такої прив’язки у колізійній нормі означає, що необхідно застосовувати право тієї держави, громадянином якої є фізична особа. Наприклад, ч. 1 ст. 16 ЗУ «Про міжнародне приватне право»: «Особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої вона є.»

- lex domicilii

Ця ж прив’язка вказує, що використовується право тієї держави де проживає або перебуває фізична особа. Розляньмо ч.3 ст. 45 ЗУ «Про міжнародне приватне право»: «У разі відсутності вибору права сторонами щодо договору споживання, у тому числі щодо його форми, застосовується право держави, у якій споживач має місце проживання або місцезнаходження.»

Lex rei sitae

Наявність у нормі цієї дуже давньої прив’язки означає, що вирішальним для визначення матеріальної норми стане законодавство тієї країни, де знаходиться сама річ. Наприклад ч.3 ст.39 ЗУ «Про міжнародне приватне право»: «Виникнення права власності внаслідок набувальної давності визначається правом держави, у якій майно знаходилося на момент спливу строку набувальної давності».

Lex socielatic

Привязка цього типу вказує, що необхідно використовувати власне право юридичної особи, тобто право тієї держави, де знаходиться головний офіс юридичної особи або таке право, яке обрала для себе юридична особа. Прикладом такої норми в українському законодавстві є ч.1 ст.25 ЗУ «Про міжнародне приватне право»: «Особистим законом юридичної особи вважається право держави місцезнаходження юридичної особи»

Lex loci actus

Іншим видом прив’язки є поєднання правових наслідків із правом тієї держави де відбулася певна дія, акт чи мав місце певний юридичний акт. Наприклад ст. 48 ЗУ «Про міжнародне приватне право»: «До зобов'язань, що виникають з дії однієї сторони, з урахуванням положень статей 49-51 цього Закону, застосовується право держави, у якій мала місце така дія.»

Lex loci activitus

Існують ситуації, коли застосування права тієї чи іншої держави визначається місцем активної діяльності одного із сцбєктів приватно-правових міжнародних відносин.

Наприклад, ст.19 ЗУ «Про міжнародне приватне право»: «Право фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності визначається правом держави, у якій фізична особа зареєстрована як підприємець. За відсутності в державі вимог щодо обов'язкової реєстрації застосовується право держави основного місця здійснення підприємницької діяльності.»

Lex voluntaris

При наявності такої прив’язки сторони можуть вільно обирати право держави, яким вони можуть скористатися.

Наприклад, ч.1 ст. 32 ЗУ «Про міжнародне приватне право»: «Зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом.»

Lex loci contractus

Цей вид прив’язки означає що сторони мають скористатися законом місця укладання угоди.

Lex venditoris

 

При цій прив’язці починає діяти закон країни з якої походить продавець. Прикладом норми із такою прив’язкою є ст.41 ЗУ «Про міжнародне приватне право»: «Право власності та інші речові права на рухоме майно, що за правочином перебуває в дорозі, визначаються правом держави, з якої це майно відправлене, якщо інше не встановлено за згодою сторін.»

Lex loci delicti comissi

При вчиненні делікту однією із сторін найчастіше використовуються норми, де прив’язкою виступає положення, що слід користуватися країною, де і було вчинене правопорушення.

Наприклад, ч.1 ст.49 ЗУ «Про міжнародне приватне право»: «Права та обов'язки за зобов'язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.»

Lex fori

Ця прив’язка вказує, що якщо сторони обрали третю країну, де вони розглядатимуть свої спори, то саме правом цієї країни і слід скористатися.

Наприклад, ч.1 ст.42 ЗУ «Про міжнародне приватне право»: «Захист права власності та інших речових прав здійснюється на вибір заявника відповідно до права держави, у якій майно знаходиться, або відповідно до права держави суду.»

Lex loci laboris

Прив’язка до права країни, де особа здійснює основну трудову діяльність. Наприклад ст. 52 ст.57 ЗУ «Про міжнародне приватне право»: «До трудових відносин застосовується право держави, у якій виконується робота, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України»

Lex loci celebration

Прив’зка до права країни укладання шлюбу. Наприклад, ч.2 ст.57 ЗУ «Про міжнародне приватне право»: «Укладення шлюбу між іноземцями в консульській установі або дипломатичному представництві відповідних держав в Україні регулюється правом акредитуючої держави.»

Lex causae

Прив’язка до законів тієї країни, з якою особа має найбільш тісні зв’язки. Наприклад, ч.2 ст.32 ЗУ «Про міжнародне приватне право»: «У разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв'язок із правочином»

Lex flagi

 

Варто зазначити, що незавжди можливе використання колізійної норми, оскільки виникають ситуації коли іноземне право суттєво протирічить правопорядку держави, де знаходиться суд. Таке поняття носить назву застереження про публічний порядок.

Застереження про публічний порядок може розглядатись в двох аспектах:

a) позитивне застереження. Це сукупність важливих норм, які мають застосовуватись незважаючи на те, що колізійна норма відсилає до іноземного правопорядку;

b) негативне застереження. Іноземний закон не застосовується, якщо він вступає в протиріччя за змістом з основами правопорядку даної країни. Якщо застосовується негативне застереження, то правовідносини регулюються на підставі тих норм права, які мають з ними найтісніший правовий зв’язок. Також, іноземне матеріальне право не застосовується в разі, якщо наслідки його застосування викличуть явища, які суперечать основам правопорядку країни.