Оформлення титульних і вихідних даних

Особливу функцію у виданні виконує титульний аркуш: він зна­йомить читача з книгою і слугує перехідною сходинкою між її внутрішніми і зовнішніми елементами. До того ж за даними ти­тульного аркуша видання реєструють в книгосховищах і бібліо­теках, розставляють на полицях книжкових магазинів.

Щоб титульні сторінки у повному обсязі виконували свою основну функцію, слід з усіх розміщених на них різноманітних і неодна­кових за значимістю відомостей виділити найважливіші, зробити явним зв’язок між ними, продемонструвати їх підпорядкованість і єдність. Досягається це відповідним підбором шрифтів, логічним угрупуванням рядків і їх обґрунтованим розташуванням.

Кожне видання, як ви вже знаєте, обов’язково повинне містити випускні дані: дата підписання до друку, формат та вид паперу, шрифт, спосіб друку, обсяг, тираж (наклад), номер замовлення, а також назви та поштові адреси видавництва та типографії. Ці відомості необхідні для контролю роботи обох підприємств. Роз­міщуються випускні дані зазвичай на останній сторінці видання. Над випускними даними зазвичай розташовують такі вихідні ві­домості, як ім’я, по батькові і прізвище автора, назва книжки, а також прізвища та ініціали редактора, художнього і технічного редакторів, коректора.

Пошук та створення ілюстрацій

Щоб примусити читача повірити у правдивість літературних обра­зів, ще більше наблизити його до того, що відбувається, і не спо­творити при цьому задум автора, художникові необхідно «відчу­ти» твір. І чим глибше він зануриться у створений письменником світ, тим яскравішими і переконливішими будуть його ілюстрації, тим повніше буде розкрито основну ідею твору.

Найбільш звичними для нас є малюнки, на яких відображаються певні сюжетні сцени. Але існують і такі, де зв’язок із сюжетом опосередкований. Наприклад, портрети дійових осіб не стосуються конкретних епізодів. На таких ілюстраціях художник показує героїв літературного твору, зіставляючи і узагальнюючи все, що мовиться про них на різних сторінках.

Ілюстрування може здійснюватися і в обмеженому обсязі, і за розгорнутим планом. У першому випадку це може бути всього одна ілюстрація у вигляді фронтиспису — портрет автора або малюнок, що відображає основну ідею твору. Можливе і більш повне ілюстрування — у такому разі малюнки перемежовуються з текстом, доповнюючи його, роблячи більш наочним та цікавим. Окремий вид художньо-документальних ілюстрацій станов­лять репродукції творів образотворчого мистецтва, які хоча і не пов’язані з сюжетом літературного твору безпосередньо, але роз­кривають дух описуваної в ньому епохи.

Створення фронтиспису

Додавання ілюстрацій до тексту

Створення списку ілюстрацій

Для створення списку ілюстрацій спочатку потрібно до кожної з них додати назву, а потім, використовуючи засоби автоматизації програми Word, створити такий список і вставити його в потрібне місце книги.

Щоб до кожної ілюстрації додати назву, необхідно виконати такі дії.

1. Виділіть ілюстрацію, на вкладці Посилання в області Підписи клацніть кнопку Вставити назву.

2. Виберіть необхідний підпис з поданого списку або створіть власний за допомогою кнопки Створити.

3. Введіть назву ілюстрації у поле Назва. Це може бути сформу­льована вами назва або короткий фрагмент тексту, якого ця ілюстрація стосується.

4. Клацніть кнопку ОК.

За бажанням після додавання назви порядковий номер ілюстрації можна видалити. Далі потрібно створити список ілюстрацій. Ваші Дії мають бути такими.

1. Встановіть курсор у місце, де має міститися список.

2. На вкладці Посилання в області Підписи клацніть кнопку Спи­сок ілюстрацій.

3. У вікні Список ілюстрацій клацніть кнопку Параметри.

4. Виберіть у списку Стиль пункт Назва об'єкту.

5. Клацніть кнопку ОК у вікні Параметри списку ілюстрацій.

6. Клацніть кнопку ОК у вікні Список ілюстрацій.

Написання анотації до книги

Пишучи анотацію до книги, мимохідь згадайте її сюжет, наведіть одну-дві ключові фрази, за якими читач зможе розпізнати це ви­дання, коротко опишіть головну інтригу.

Структура анотації має бути приблизно такою. Спочатку ви пред­ставляєте головного героя: хто він такий, чому його доля має турбувати читача. Далі потрібно означити проблему, з якою герой стикається. Насамкінець читача потрібно заінтригувати: чи зуміє цей персонаж досягти своєї мети. Можливо, доцільним буде при­вести розв’язку інтриги.

Анотація може мати іншу структуру: