Методика підготовки практичних занять

Перелік тем практичного заняття визначається робочою навчальною програмою дисципліни. Проведення ґрунтується на заздалегідь підготовленому методичному матеріалі – тестах для виявлення ступеня оволодіння студентами необхідними теоретичними положеннями, наборі завдань різної складності для розв’язування їх студентами на занятті.

Під час проведення практичного заняття група може бути поділена на підгрупи.

Структура практичного заняття:

· вступ викладача;

· відповіді на запитання студентів з матеріалу, що залишився не зовсім зрозумілим;

· практична частина як планова;

· заключне слово викладача.

Різновиди занять залежать саме від практичної частини. Це може бути вирішення задач, виконання вправ, спостереження, експерименти.

Слід організовувати практичні заняття так, щоб студенти постійно відчували ускладнення завдань, які виконуються, були зайняти творчою роботою, пошуками правильних рішень. Велике значення мають індивідуальний підхід і педагогічне спілкування. При розробці завдання і плану заняття викладач має враховувати рівень підготовки кожного студента і виступати в ролі консультанта, не принижуючи самостійності та ініціативи студента.

Загальна підготовка до практичних занять передбачає визначення їх тематики, розробку планів занять, визначення мінімуму обов’язкової для вивчення літератури, методичних рекомендацій. Проведення практичних занять базується на попередньо підготовленому матеріалі – тести для виявлення ступеня оволодіння студентами необхідними теоретичними положеннями; комплекти завдань різної складності для роботи з ними на занятті.

Підготовка до практичного заняття проводиться поетапно:

· 1-й етап – визначення цілі;

· 2-й етап – формування конкретних (окремих) навичок і умінь.

Практичне заняття є формою навчального заняття, де викладач організовує детальний розгляд студентами окремих положень навчальної дисципліни та формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентом відповідно до сформульованих завдань. Проводяться в аудиторіях або навчальних лабораторіях, оснащених необхідними технічними засобами навчання, обчислювальною технікою.

Практичні заняття – найбільш поширена форма професійного навчання фахівців, що дозволяє найкращим чином реалізувати принцип зв’язку теорії та практики, навчанням з життям.

Основними цілями практичних занять є:

· формування у студентів умінь і навичок практичних дій, необхідних спеціалістам для грамотного виконання функціональних обов’язків;

· розвиток у студентів професійно-ділових якостей, що передбачені освітньо-кваліфікаційною характеристикою випускника певного освітнього рівня;

· формування у студентів інтересу до майбутньої спеціальності.

Головна мета набуття практичних умінь і навичок має бути зрозумілою як викладачу, так і студентам.

Його завданнями можуть бути:

· підготовка до самостійного виконання практичних завдань;

· підготовка студентів до контрольних робіт;

· набуття вмінь застосування теоретичних знань на практиці;

· підготовка студентів до майбутньої практичної діяльності тощо.

На цих заняттях викладач організовує розгляд слухачами-студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни, а головне – формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентом відповідно сформульованих завдань.

Підготовка викладача до проведення практичного заняття передбачає: відвідування лекції по темі або ознайомлення з нею; вивчення методичних матеріалів; ознайомлення з літературою і нормативними документами; обмін думками з викладачами; підготовку необхідних дидактичних засобів.

Умовами ефективного проведення практичних занять є таке:

· у розкладі практичні заняття повинні йти за лекціями з необхідним інтервалом, що дає можливість підготуватися до них, і який не має бути надто великим;

· вибір завдань, які забезпечують зв’язок теорії з практикою, значення теорії для вирішення соціально-професійних завдань;

· вибір завдань проблемного характеру та пошуку не тільки рішень, але й джерел отримання необхідної інформації;

· навчання студентів прийомам роботи з джерелами отримання необхідної інформації;

· використання за можливістю доступних технічних засобів (діапозитиви, мультимедійні засоби тощо).

Розвитку самостійного та творчого мислення сприяє розбір та аналіз різноманітних методів або способів вирішення, виконання практичних завдань, знаходження економнішого та раціональнішого рішення, стимулювання винахідливості та кмітливості.

Для проведення практичного заняття викладачем готуються відповідні методичні матеріали: тести для виявлення ступеня оволодіння студентами необхідними теоретичними положеннями; набір практичних завдань різної складності для розв’язування їх студентами на занятті та необхідні дидактичні засоби.

Викладач має самостійно знаходити та вибирати вправи, задачі, завдання творчого характеру, які взаємопов’язані з практикою професійної діяльності студента профілем його спеціальності. Більшого поширення набуває застосування ділової гри, підґрунтям якої є реальна виробнича (службова, практична) ситуація, де студенти поводять себе відповідно до вказаних «ролей», відображують службових осіб, що задіяні у вказаних обставинах.

Традиційно до складових елементів практичного заняття належать такі етапи роботи:

· повторення базового теоретичного матеріалу шляхом фронтальної бесіди у вигляді запитань з певною послідовністю або відповіді викладача на незрозумілі питання лекції;

· пояснення нового типу завдань з демонстрацією як загальних шляхів та правил рішення, так і розробки алгоритму їх рішення (для великої групи завдань);

· організація рішення завдань біля дошки (окремі студенти) повністю або самостійно;

· аналіз їх рішення з опором на теоретичний матеріал: пояснення домашнього завдання – зміст, методика роботи з ним, включаючи посилання на теоретичний матеріал.

На практичному занятті студенти під керівництвом викладача глибоко і всебічно обговорюють питання теми. Для посилення активності і закріплення знань викладач має залучати до участі в обговоренні теоретичних і практичних питань якомога більшу кількість студентів. Це досягається постановкою додаткових запитань, спрямованих на розкриття, деталізацію різних аспектів основного питання, особливо практичного досвіду, складних ситуацій.

Після обговорення кожного питання викладачу доцільно дати оцінку виступів, акцентувати увагу на найбільш суттєвих положеннях, проблемах і можливих варіантах їх вирішення.

Велику користь на практичних заняттях дає розв’язування задач за методом конкретних ситуацій на основі первинних матеріалів. У кінці заняття викладач виставляє студентам оцінки за ступінь активності при обговоренні питань, за глибину засвоєння матеріалу, а також за належне виконання індивідуальних завдань і вміння використовувати отриманий матеріал. Оцінки, одержані студентом на практичних заняттях, враховуються при виставленні підсумкової оцінки з цієї дисципліни.

Якщо студент пропустив заняття або під час занять не виявив відповідних знань, йому призначається індивідуальна співбесіда як одна з форм контролю за засвоєнням навчального курсу.

Методика проведення практичних занять може бути різноманітною, вона залежить від авторської індивідуальності викладача, важливо, щоб різноманітними методами досягалася дидактична мета.

Тобто на практичному занятті викладач організовує детальний розгляд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентами відповідно до сформульованих завдань.

Найбільш типовими помилками при проведенні відкритих практичних занять є:

1. Робота лише з тими студентами, які мають високі показники успішності;

2. Низький рівень активності групи, відсутність співробітництва і взаємодопомоги;

3. Неврахування рівня підготовленості групи: занадто складні чи занадто легкі завдання;

4. Намагання уникнути проблемних питань, що можуть виникати під час вирішення завдань;

5. Відрив теорії від потреб практики;

6. Диспропорція між індивідуальними і груповими завданнями;

7. Відсутність проміжних висновків, що відділяють одне завдання від іншого;

8. Суттєве порушення запланованого хронометражу;

9. Занадто велика дистанція між викладачем і студентами;

10. Недосягнення поставленої мети.

 

Для ефективної підготовки до занять студентам рекоменується ретельно опрацьовувати теоретичні джерела з проблем теми (підручники, навчальні посібники, монографії, наукові статті, аналітичні огляди, узагальнення практики), наведені у цих матеріалах і/або запропоновані лектором та викладачем, який проводить заняття у навчальній групі.

Однією з основних умов отримання студентом позитивної оцінки під час занять є наявність у нього конспекту лекції, що була прочитана за темою. Передбачені планом до занять завдання виконуються у робочому зошиті, ведення якого є обов`язковим.

Студентам рекомендується готувати тези виступу з кожного питання плану семінарського заняття та письмово виконувати завдання для самостійної роботи.

При підготовці до практичних занять студент повинен розв`язати вказані в планах задачі й скласти програми попередження злочинності у письмовій формі. Рішення кожного завдання повинно бути аргументованим, мати посилання на конкретні норми, закріплені в нормативно-правових актах. Якщо умови задачі допускають альтернативи у її розв’язанні, необхідно зазначити кожний з можливих варіантів її вирішення.

Виконання завдань для самостійної роботи перевіряється викладачем під час проведення аудиторних занять або під час підсумкового заняття з відповідного модулю, коли воно передбачено навчальним планом. Питання, що випливають з завдань для самостійної роботи включаються до тестових завдань з кожного модулю та до підсумкового контролю з дисципліни, яким є іспит.

З усіх питань, що виникають у зв’язку з підготовкою до семінарських та практичних занять студентам слід звертатись до викладача під час щотижневих консультацій.

Студентам рекомендується самостійно опрацьовувати відповіді на тестові завдання з метою підготовки до тестування та іспиту з дисципліни.

Для підготовки і проведення заняття використовуються бібліотечний фонд, навчально-методичні та інші, рекомендовані кафедрою матеріали.

Викладачам при проведенні занять бажано застосовувати такі методи перевірки занять студентів:

1) опитувальний ‑ метод перевірки знань, за яким суб'єкт перевірки ставить запитання об'єкту (в усній або письмовій формі).

2) реферативний – метод перевірки знань, за яким заздалегідь визначені студенти доповідають певне питання з наступним обговоренням.

3) програмний контроль – метод перевірки знань, за яким зі студентами проводиться тестування.

4) перевірка конспектів лекцій – метод перевірки знань, який полягає у перевірці наявності лекційного матеріалу у зошитах.

Виступам студентів передує вступне слово викладача. Після кожного виступу студенту можуть бути поставлені додаткові запитання, які не були розкриті під час його виступу. У ході виступу, а також і після нього, ставляться запитання до решти студентів, які повинні постійно слідкувати за виступами своїх колег та вчасно висловлювати погляд щодо дискусійних проблем.

Після кожного виступу викладач повинен робити підсумок виступам як основного відповідача, так і інших осіб, які брали участь у обговоренні питання. Загальне резюме робиться наприкінці заняття.

Виступ студентів здійснюється через вільне викладання питання без використання конспектів. Можливість використання додаткового матеріалу доцільна, якщо це є самостійно розробленим проектом рішення щодо поданого ситуативного завдання, яке допомагає розкрити правові підстави і порядок дій у запропонованій ситуації.

Організаційно заняття складається з доведеного до студентів:

- плану проведення заняття;

- переліку рекомендованої літератури;

- тем реферативних повідомлень.

Орієнтовний розрахунок навчального часу на заняттях:

- перевірка готовності студентів до заняття – 3 хв.

- вступне слово викладача – 5 хв;

- розгляд основних навчальних питань – 68 хв;

- прикінцеве слово викладача, підведення підсумків та виклад рекомендацій щодо поглиблення знань з даної теми – 4 хв.

Навчально-методичні матеріалі та тестові завдання в електронному форматі є в читальному залі, комп’ютерному класі, у методистів курсу та на кафедрі кримінального права і криміналістики ННІПП НАВС.

14. НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНІ МАТЕРІАЛИ ДЛЯ ПОТОЧНОГО, ПРОМІЖНОГО КОНТРОЛЮ ТА ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ

Поточний контроль – проведення семінарських занять, відпрацювання академічних заборгованостей.

Поточний контроль під час проведення семінарських занять передбачає перевірку рівня засвоєння знань, умінь і навичок студентом з кожного окремого навчального (змістового) модуля навчальної дисципліни та їх корекцію. Прозорість оцінювання рівня знань студентів забезпечується чіткими критеріями.

Конкретна кількість балів за роботу студентів під час семінарських та практичних занять визначається керівником заняття.

Результати поточного контролю під час проведення семінарських та практичних занять заносяться науково-педагогічним працівником до журналу обліку відвідування занять курсантами студентами та їх успішності.

Модульний контроль – визначає якість виконаної студентом навчальної роботи з певного навчального (змістового) модуля та оцінюється за сукупними підсумками поточної успішності, включаючи виконану індивідуальну, самостійну та модульну контрольну роботу.

Підсумковий контроль – виставляється як сума балів з усіх модулів навчальної дисципліни та обраховується, як правило, як середнє арифметичне складових модулів. По закінченню вивчення навчальної дисципліни студент складає іспит.