Назвіть метод прогнозування.

а) спостереження;

б) експертних оцінок;

в) групування;

г) вивчення кримінальних справ.

 

30. Профілактика злочинності – це:

а) Загальна частина кримінологія;

б) процес, спрямований на попередження злочинів та усунення причин їх існування;

в) система заходів, спрямованих на попередження злочинності, виявлення та постановку на облік осіб, нейтралізацію детермінант злочинності.

г) галузь кримінології; 

 

31. До елементів системи профілактики відноситься:

а) рівні;

б) засоби;

в) заходи;

г) методи

 

32. Суб’єктами профілактики злочинності є:

а) громадяни, державні органи, фізичні та юридичні особи які здійснюють профілактичну діяльність згідно своїх службових обов’язків;

б) юридичні та фізичні особи діяльність яких спрямована на розробку та вжиття заходів щодо зменшення злочинності;

в) державні органи, юридичні особи та фізичні особи, які прямо чи опосередковано беруть участь у протидії злочинності;

г) правоохоронні органи які вживають заходів щодо протидії злочинності.

 

33. Видом профілактики злочинів є:

а) кримінально-правова;

б) цивільно-правова;

в) загальносоціальна;

г) дисциплінарна.

 

34. Об’єктом профілактики злочинів є:

а) правоохоронні органи;

б) громадські організації;

в) органи державного управління;

г) окремі види злочинності.

 

35. Формою проведення профілактики злочинів є:

а) рання;

б) загальна;

в) безперервна;

г) спеціальна.

 

36. Методами профілактики злочинів є:

а) заохочення та стимулювання;

б) координації та субординації;

в) переконання та примусу;

г) законності та доцільності.

37. До вимог профілактики відноситься:

а) гласність;

б) безперервність;

в) законність;

г) демократизм.

 

38. Фонові явища – це:

а) антигромадська психологія особи;

б) умови, що сприяють вчиненню злочину;

в) злочини, адміністративні та дисциплінарні проступки;

г) негативні соціальні явища, які впливають на злочинність, її кількісні та якісні показники.

 

39. Фоновими явищами є:

а) міграція, наркоманія, азартні ігри, проституція;

б) адміністративні правопорушення;

в) дисциплінарні проступки;

г) злочини.

 

40. Організована злочинність – це:

а) об’єднання двох і більше осіб для досягнення певної злочинної мети;

б) сукупність злочинів, що вчиняються організованими злочинними угрупованнями;

в) організована група з певним розподілом ролей;

г) заняття чітко визначеним видом злочинної діяльності.

 

41. Ознаками організованої злочинності є:

а) сувора конспірація та наявність нормативних приписів;

б) стійкий зв'язок з антисоціальним середовищем;

в) вчинення злочинів є основним джерелом існування;

г) об’єднання осіб для систематичного зайняття злочинною діяльністю.

 

42. Кримінологічний рецидив – це:

а) вчинення злочину в момент непогашеної або не знятої судимості;

б) вчинення злочину у місцях позбавлення волі;

в) вчинення злочинів більш ніж два рази;

г) повторне вчинення злочину.

 

43. Ознакою насильницьких злочинів є:

а) мають груповий характер;

б) вчиняються небезпечними для життя і здоров’я засобами;

в) вчиняються проти волі потерпілого;

г) мають тяжкий характер.

44. Сферами вчинення екологічних злочинів є:

а) сфера виконання посадових та управлінських функцій;

б) фінансово-кредитна сфера;

в) побутова сфера;

г) сфера захисту прав, свобод, честі й гідності громадян.

 

45. Сферою вчинення необережних злочинів є:

а) сфера громадського порядку;

б) сфера пожежної безпеки;

в) сфера дії засобів підвищеної суспільної небезпеки;

г) соціально-культурна сфера.

 

3. Скласти задачі (теоретичні і практичні) з таких питань: а) злочинність по регіонам України; б) динаміка злочинності; в) коефіцієнт злочинності; г) питома вага злочинів; д) латентна злочинність; е) обчислення рівня латентності; є) види латентної злочинності; ж) рівні латентності.

4. Розробити теоретичні або прикладні функціональні моделі заходів протидії злочинності по її видам.

5. Зробити комплексний опис нормативно-правових актів, які застосовуються при: напрацюванні заходів протидії злочинності по видам.

6. Сформулювати

1) бібліографічний опис: а) джерел щодо організації профілактичних заходів; б) нормативних джерел з попередження негативних соціальних явищ, пов’язаних зі злочинністю;

2) історичні розвідки: а) розвитку кримінології в Україні; б) розвитку кримінології в зарубіжних країнах.

Термін виконання для кожного студента викладач встановлює індивідуально.

 

Критеріями оцінювання виконаних індивідуальних завдань є слідуючі:

За шкалою Університету	За національною шкалою	За шкалою ECTS	Рівень компетентності	Критерії оцінювання
90 – 100	5 „відмінно”	А	Високий (творчий)	Особа, що навчається, виявляє особливі творчі здібності, вміє самостійно здобувати знання, без допомоги викладача знаходить джерела інформації, використовує набуті знання і вміння в нестандартних ситуаціях, переконливо аргументує відповіді, самостійно розвиває власні обдарування і нахили.
85 – 89	4 „добре”	В	Достатній (конструктиво-варіативний	Особа, що навчається, вільно володіє вивченим обсягом матеріалу, застосовує його на практиці, вільно розв’язує вправи і задачі в стандартних ситуаціях, самостійно виправляє допущені помилки, кількість яких незначна.
75 – 84		С		Особа, що навчається, вміє зіставляти, узагальнювати, систематизувати інформацію під керівництвом викладача, в цілому самостійно застосовувати її на практиці, контролювати власну діяльність, виправляти помилки, серед яких є суттєві, добирати аргументи на підтвердження певних думок.
70 – 74	3 „задовільно”	D	Середній (репродуктив-ний)	Особа, що навчається, відтворює значну частину теоретичного матеріалу, виявляє знання і розуміння основних положень, з допомогою викладача може аналізувати матеріал, виправляти помилки, серед яких є значна кількість суттєвих.
60 – 69		E		Особа, що навчається, володіє матеріалом на рівні, вищому за початковий, значну частину його відтворює на продуктивному рівні.
35 – 59	2 „незадовільно” з можливістю повторного складання	FX	Низький (рецептивно-продуктивний)	Особа, що навчається, володіє матеріалом на рівні окремих фрагментів, що становлять незначну частину навчального матеріалу.
1 – 34	2 „незадовільно” з обов’язковим повторним курсом ”	F		Особа, що навчається, володіє матеріалом на рівні елементарного розпізнання і відтворення окремих фактів, елементів, об’єктів.

 

До виконання індивідуальних завдань пропонуються такі методичні рекомендації:

1) Проаналізувати нормативно-правові акти України щодо профілактики злочинів по всім видам злочинності.

2) Вивчити відповідні розділи з загальної та особливої частини кримінології

3) Виконати відповідні індивідуальні завдання та законспектувати їх в робочому зошиті і подати викладачу на перевірку.

 

1. Методичні вказівки для викладачів і студентів

Особливе значення в кредитно-модульній технології організації навчання надається самостійній роботі студента. Тематичним планом передбачений мінімально необхідний обсяг засвоєння конкретних тем.

З метою найкращого засвоєння матеріалу курсу при підготовці до кожного виду заняття студенту рекомендується така методика. Основним методом вивчення курсу у вищій школі є самостійна робота, що включає в себе глибоке вивчення монографій та навчальних посібників з кримінології, а також нормативних джерел.

Курс кримінології складається з двох розділів:

1) загальної частини, де розглядаються загальнотеоретичні проблеми кримінології;

2) особливої частини, де розкривається кримінологічна характеристика та профілактичний вплив на окремі види злочинності.

Цільове призначення полягає у тому, що кримінологія є однією з профілюючих навчальних дисциплін, її вивчення - необхідна передумова професійного становлення майбутніх правознавців. Ця програма розроблена відповідно до вимог Державного освітнього стандарту вищої професійної освіти, з урахуванням типових професійних освітніх програм і кваліфікаційних вимог до випускників вузів зі спеціальності «Юриспруденція», кваліфікаційних академічних ступенів бакалавр і спеціаліст права.

У процесі викладання і самостійного вивчення студентами кримінології на основі комплексного підходу до навчання досягаються наступні цілі:

а) практична - вміння застосовувати кримінологічні рекомендації у практичній діяльності, при розробці та реалізації різних заходів впливу на злочинність;

б) освітня - засвоєння теоретичних положень кримінології про сутність злочинності, її причини, заходи впливу на неї;

в) виховна - формування наукового світогляду та кримінологічного мислення, що передбачає усвідомлення особами, що навчаються:

• сутності злочинності як однієї з форм зла та соціальної патології;

• можливостей суспільства, соціальних груп та окремої людини впливати на це явище;

• з’ясування суті загальної та приватної превенції, а також місця кримінальної відповідальності і кримінального покарання у системі заходів запобігання злочинам, руйнуючої дії на злочинність;

• осмислення з цих позицій проміжних і кінцевих цілей майбутньої професійної діяльності.

У результаті вивчення курсу курсанти повинні знати:

• сутність злочинності та її кримінологічні характеристики;

• причини злочинності в Україні;

• теоретичні основи впливу на злочинність;

• причини і заходи впливу на окремі види злочинності;

вміти:

• вивчати особистість, виявляти криміногенні якості та розробляти заходи їх корекції;

• виявляти причини й умови злочину, розробляти пропозиції щодо їх усунення;

• проводити кримінологічне прогнозування індивідуального злочинної поведінки та злочинності;

• розробляти і самостійно реалізовувати заходи впливу на злочинність;

• розробляти і реалізовувати заходи віктимологічного захисту від злочинів;

• організовувати і проводити кримінологічні дослідження;

Ознайомитися:

• з історією кримінології;

• з основними світовими тенденціями розвитку злочинності;

• з загальносоціальних чинниками злочинності;

• з закордонними кримінологічні теоріями;

• з практикою впливу на злочинність у зарубіжних країнах;

• з основами соціологічних і статистичних методів проведення кримінологічних досліджень.

 

Методичні вказівки (рекомендації) для підготовки практичних, семінарських занятьвключають інструктивно-методичні матеріали: