Сторони у справі про банкрутство

Участь у справі про банкрутство беруть:

А) сторони в справі про банкрутство - боржник (банкрут) і

кредитори;

Б) інші учасники провадження у справі про банкрутство: арбіт­ражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквіда­тор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник пра­цівників боржника.

Боржник - суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, які сукуп­но складають не менш як 300 мінімальних розмірів заробітної плати, протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати. Боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов'язання встановлена господарським судом, іменується банк­ рутом або суб'єктом банкрутства. Суб'єктами банкрутства не

можуть бути:

• відокремлені структурні підрозділи юридичної особи (філії,

представництва, відділення тощо);

• казенні підприємства;

• комунальні підприємства, майно за якими закріплене на пра­
ві оперативного управління згідно з прийнятим на пленарному за­
сіданні органу місцевого самоврядування відповідним рішенням;

• в частині санації та ліквідації - державні підприємства, май­
но яких не підлягає приватизації.

Законом (ч. 6 ст. 5) встановлені деякі особливості щодо окре­мих категорій підприємств. Так, справи про банкрутство гірничих підприємств (шахти, рудники, копальні, кар'єри, розрізи, збагачу­вальні фабрики, шахтовуглебудівні підприємства), створених у процесі приватизації та корпоратизації, яким надається державна підтримка, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків і продаж акцій яких розпочався, можуть бути порушені не раніше, ніж через один рік від початку виконання плану приватизації (розміщення акцій).

Законом також передбачені особливості банкрутства містоут-ворюючих підприємств (ст. 42), особливо небезпечних підпри­ємств (ст. 43), сільськогосподарських підприємств (ст. 44), страхо-

379

виків (ст. 45), професійних учасників ринку цінних паперів (ст. 46), індивідуальних підприємців (статті 47^4-9), селянського (фермер­ського) господарства (ст. 50), боржника, що ліквідується власни­ком (ст. 51), відсутнього боржника (ст. 52).

Кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановлено­му порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зо­бов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості по заробітній платі працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правиль­ністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів). Проте не можуть бути стороною у справі про банкрутство:

• кредитори, вимоги яких повністю забезпечені заставою;

• кредитори, вимоги яких задоволені; вимоги, щодо яких досяг­
нуто згоди про їх припинення, у тому числі заміну або припинення
зобов'язання, відповідно до Закону вважаються погашеними.

За ознакою часу виникнення вимог до боржника і відповідно за особливостями правового становища розрізняють конкурсних кре­диторів (це кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство або визнані кон­курсними відповідно до вимог Закону та зобов'язання яких не за­безпечені заставою) і поточні кредитори (тобто кредитори за вимо­гами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство). Вимоги, що подаються першою категорією кредиторів (конкурсними кредиторами) господарському суду повинні, як правило, бути безспірними: визнані боржником, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. Поточні кредитори вступають у процес після публікації оголошення про порушення справи про банкрутство (їхні вимоги подаються як господарському суду, так і боржникові, мають бути обґрунтованими, але не обов'язково безспірними).

Органи кредиторів: збори кредиторів та комітет кредиторів.

Крім сторін, учасниками провадження у справі про банкрутство є:

арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий сана­цією, ліквідатор) - фізична особа, яка має ліцензію, видану в уста­новленому законодавством порядку, та діє на підставі ухвали гос­подарського суду,

власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника;

Фонд державного майна України і державний орган з питань банкрутства - у разі порушення провадження щодо державних

380

підприємств-боржників, або підприємств, частка державного май­на в статутному фонді яких перевищує 50 відсотків;

представник органу місцевого самоврядування — щодо комуна­льних підприємств-боржників;

представник працівників боржника.

Державну політику щодо запобігання банкрутству, а також за­безпечення умов реалізації процедур відновлення платоспромож­ності боржника або визнання його банкрутом стосовно державних підприємств та підприємств, у статутному фонді яких частка дер­жавної власності перевищує 25 відсотків, здійснює державний ор­ган з питань банкрутства - Міністерство економіки та з питань євро­пейської інтеграції України (п. 3.4 Положення про Міністерство еко­номіки, затверджене Указом Президента України від 23.10.2000 p.). Для реалізації цих повноважень Мінекономіки заснувало Агентство з питань банкрутства, яке діє на підставі Типового положення про регіональне (обласне) управління з питань банкрутства Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції, затвердженого Наказом Мінекономіки від 05.12.2000 р. в установленому порядку.

Державний орган з питань банкрутства, відповідно до ст. 214 ГК України та ст. 2 Закону, здійснює такі повноваження:

- сприяє створенню організаційних, економічних, інших умов,
необхідних для реалізації процедур відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом;

- пропонує господарському суду кандидатури арбітражних ке­
руючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів)
для державних підприємств або підприємств, у статутному фонді
яких частка державної власності перевищує 25 відсотків, щодо
яких порушена справа про банкрутство, та в інших випадках, пе­
редбачених Законом;

- організовує систему підготовки арбітражних керуючих (роз­
порядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів);

- здійснює ліцензування діяльності фізичних осіб - суб'єктів
підприємницької діяльності, які проводять діяльність як арбітражні
керуючі (розпорядники майна, керуючі санацією, ліквідатори);

- забезпечує реалізацію процедури банкрутства щодо відсут­
нього боржника;

- здійснює ведення єдиної бази даних про підприємства, щодо
яких порушено провадження у справі про банкрутство, встанов­
лює та затверджує форму подання арбітражним керуючим інфор­
мації, необхідної для ведення єдиної бази даних про підприємства,
щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство;

381

- організовує проведення експертизи фінансового становища
державних підприємств і підприємств, у статутному фонді яких
частка державної власності перевищує 25 відсотків, при підготовці
справи про банкрутство до розгляду або під час її розгляду госпо­
дарським судом у разі призначення судом експертизи та надання
відповідного доручення;

- готує на запити суду, прокуратури або іншого уповноваже­
ного органу висновки про наявність ознак приховуваного, фіктив­
ного банкрутства або доведення до банкрутства щодо державних
підприємств чи підприємств, у статутному фонді яких частка дер­
жавної власності перевищує 25 відсотків;

- готує та подає на затвердження Кабінету Міністрів України у
встановленому порядку типові документи щодо здійснення про­
цедур банкрутства;

- здійснює інші передбачені законодавством повноваження.

Для забезпечення координації дій центральних та місцевих ор­ганів виконавчої влади, пов'язаних із запобіганням банкрутству та виробленням єдиної державної політики у цій сфері, створена Ко­місія з питань неплатоспроможності, яка діє на підставі Положення про Комісію з питань неплатоспроможності, завтердженого поста­новою Кабінету Міністрів України від 12.09.2001 р. № 1181.