Форми господарсько - правової відповідальності

Розрізняють різні форми господарсько-правової відповідальності -залежно від характеру та спрямованості впливу, механізму реаліза­ції, фактичних підстав застосування. В юридичній літературі немає єдиної точки зору щодо кількості форм господарсько-правової від­повідальності. Відповідно до однієї з доктринальних'класифікацій, яка дається в навчальному посібнику «Господарське право: Практи­кум»¹, формами господарсько-правової відповідальності є:

■ ' Господарське право: Практикум: Навчальний посібник. - К.: Юрін-
ком Інтер, 2001.- С 200.                                                                 :■

326

 

• відшкодування збитків;

• сплата неустойки;

• конфіскація як вид господарсько-правових санкцій;

• господарсько-адміністративні штрафи;

• оперативно-господарські санкції;

• планово-госпрозрахункові (оціночні) санкції;

• господарсько-організаційні санкції.

У ГК України законодавець закріпив лише чотири форми гос­подарсько-правової відповідальності, назвавши їх видами госпо­дарсько-правових санкцій: відшкодування збитків, штрафні санк­ції, оперативно-господарські санкції, адміністративно-господарські санкції. При цьому проявами адміністративно-господарських санк­цій, відповідно до ГК, є санкції майнового характеру (вилучення майна/прибутку, що за своїми правовими наслідками подібне до конфіскації; адміністративно-господарські штрафи) та організацій­ного характеру (зупинення дії або анулювання ліцензій, скасування державної реєстрації та ліквідація суб'єкта господарювання та ін.). Крім того, перелік адміністративно-господарських санкцій, перед­бачених ст. 239 ГК України, є відкритим, а відтак - доцільною буде характеристика форм господарсько-правової відповідальності, за­значених у вищенаведеній доктринальній класифікації.

Відшкодування збитків — це відновлення майнового стану учас­ ника господарських правовідносин за рахунок іншого суб'єкта —

правопорушника.

Ця форма відповідальності передбачається як Господарським кодексом України (статті 224-229), так і Цивільним Кодексом (статті 623-624, глава 82), численними законами, в т. ч. Законом України від 06.04.2000 р. «Про майнову відповідальність за пору­шення умов договору підряду (контракту) про виконання робіт на будівництві об'єктів».

Позитивні риси і недоліки цієї форми господарсько-правової

відповідальності:

• позитивні риси: є універсальною (застосовується і в горизон­тальних, і у вертикальних відносинах, договірних та позадоговір­них); передбачається законом, а, отже, не потребує спеціальної згадки про неї в договорі;

і • недоліки: складна для застосування форма господарсько-правової відповідальності: а) важко довести факт наявності збитків, їх обсяг (збитки можуть виникнути через значний проміжок часу; до то^о ж існуючі методики визначення складу і розміру збитків є недо­сконалими); б) необхідно довести наявність всіх чотирьох елементів

327

складу правопорушення - протиправну поведінку особи, що заподі­яла збитки; наявність збитків, їх склад і розмір; причинний зв'язок між протиправною поведінкою і заподіяними збитками; вину пору­шника (питання доведення вини порушника постає у тих випадках, коли він намагається довести відповідно до ч. 2 ст. 218 наявність підстав, що виключають його відповідальність).

Склад збитків визначається статтями 224—225 Господарського ко­дексу України. Це: 1) вартість втраченого, пошкодженого або знище­ного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; 2) додат­кові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; 3) неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; 4) матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Слід мати на увазі, що в господарському праві застосовується як принцип повного відшкодування збитків, так і обмеження засто­сування цього принципу, що відбувається шляхом: а) заборони стя­гувати певну складову збитків (за порушення зобов'язань за дого­вором підряду на капітальне будівництво з відповідальної сторони можуть бути стягнуті збитки, що виразилися у зроблених другою стороною витратах, у втраті або пошкодженні її майна — ч. 2 ст. 322 ГК); б) заборони стягувати збитки взагалі (у разі застосування ви­ключної неустойки); в) обмеження іншим шляхом (відповідно до ст. 325 Кодексу торговельного мореплавства, відповідальність судно­власника за його договірними обмежується щодо будь-яких вимог, крім викликаних втратою або пошкодженням життя, встановленою цим кодексом сумою, розмір якої залежить від місткості судна).

При визначенні розміру збитків застосовуються такі правила визначення їх розміру:

а) у разі задоволення боржником у добровільному порядку
вимоги сторони, яка зазнала збитків, зазвичай (якщо інше не перед­
бачено законом або договором) враховуються ціни, що існували: за
місцем виконання зобов'язання на день задоволення вимоги;

б) у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку,
враховуються ціни, що існували на день подання до суду від­
повідного позову про стягнення збитків.                               ^]

Проте суд може задовольнити вимогу про відшкодування збит­ків, виходячи з конкретних обставин, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду.

328

Сторони господарського зобов'язання мають право за взаєм­ною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсотко­вих ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами. Не допускається погодження між сторонами зобов'язання щодо обмеження їх відповідальності, якщо розмір відповідальності для певного виду зобов'язань визна­чений законом.

Кабінетом Міністрів України можуть затверджуватися мето­дики визначення розміру відшкодування збитків у сфері гос­подарювання, проте досі такий документ Урядом не розроблений. Через відсутність відповідного документа Кабінету Міністрів Ук­раїни може застосовуватися схвалена 21 грудня 1999 р. Держав­ною комісією Ради Міністрів СРСР з економічної реформи Тимча-. сова методика визначення розміру шкоди (збитків), яка завдана порушенням господарських договорів. Водночас, слід підкресли­ти, ця методика є застарілою, оскільки була розрахована на умови господарювання за планово-розподільчої економіки.

У разі заподіяння збитків одночасно кількома учасниками гос­подарських відносин кожний з них зобов'язаний відшкодувати збитки суб'єктові, якому завдано збитків, відповідно до вимог статті 196 ГК та статей 543-544 ЦК (якщо, наприклад, завдання збитків покупцеві за договором поставки було завдано в результаті невиконання контрагентами постачальника договірних зобов'язань).

Учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути у порядку регресу збитки з третіх осіб. Державні (комунальні) підприємства за наявності підстав зобов'язані вжити заходів щодо стягнення в порядку регресу збитків з інших суб'єк­тів, господарювання або стягнути збитки з винних працівників під­приємства відповідно до вимог законодавства про працю.

ГК встановлює особливості відшкодування збитків у разі порушення грошових зобов'язань (ст. 229), передбачаючи, що: 1) учасник господарських відносин у разі порушення ним грошо­вого зобов'язання не звільняється від відповідальності через не­можливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завда­ні невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до встановлених законом вимог; 2) обчислення розміру збитків здійснюється у валюті, в якій провадилися або повинні бу­ти проведені розрахунки між сторонами, якщо інше не встановле­но законом; 3) у разі висунення вимог щодо відшкодування збит­ків в іноземній валюті кредитором повинен бути зазначений гро-

329

шовий еквівалент суми збитків у гривнях за офіційним курсом На­ціонального банку України на день висунення вимог.

Відшкодування збитків застосовується в претензійно-позовному порядку.

Штрафні санкції (неустойка).

Назва цієї форми відповідальності не уніфікована, оскільки зако­нодавець по-різному її визначає:

неустойка в широкому розумінні - традиційне визначення, що застосовувалося старим ЦК УРСР (статті 179-180, 204) і передба­чається новим Цивільним кодексом України (статті 549-552, 624);

штрафні санкції (поняття, що використовується в господарсь­ко-правовій літературі¹, в Господарському кодексі (статті 230-234) і включає неустойку у вузькому розумінні, неустойку-штраф, не­устойку-пеню.

Аналіз згаданих положень ГК і ЦК дозволяє зробити висновок про змістовну ідентичність понять неустойки за Цивільним кодек­сом і штрафних санкцій за Господарським кодексом.

Неустойка (штрафні санкції) - це визначена законом або до­ говором грошова сума, яку боржник сплачує кредиторові у разі невиконання або неналежного виконання договірних зобов 'язань.

Позитиви і негативи штрафних санкцій (неустойки):

позитиви: швидкість (скорочений строк позовної давності -шість місяців) та зручність застосування (незалежно від наявності збитків);

негативи: обмежена сфера застосування - лише договірні від­носини.

Види неустойки (штрафних санкцій):

- за юридичними підставами: законна (передбачається в законі),
договірна (передбачається в договорі), законно-договірна (перед­
бачається в законі, і розмір її коригується договором в межах, не
заборонених законом);

- за співвідношенням стягнення неустойки та відшкодування
збитків: залікова (стягується неустойка, а збитки - в частині, не
покритій неустойкою); альтернативна (на вибір кредитора стягу­
ється неустойка або відшкодовуються збитки); виключна (стягу-

¹ Див.: Советское хозяйственное право / Под ред. И. Г. Побирченко.-
К.: Вища школа, 1985.- С. 270-271; Щербина В. С. Господарське право
України: Навчальний посібник.- К.: Атіка, 2001.- С. 166-167; Хозяйственное
право: Учебник / Под общ. ред. академика Мамутова В. К- К.: Юринком
Интер, 2002.- С. 874-875.                                                .       г

330

ється лише неустойка, збитки не підлягають відшкодуванню); штрафна (стягується неустойка і повністю відшкодовуються збитки). Цивільним кодексом передбачається штрафна неустойка, якщо інше не передбачено законом та договором (ч. 2 ст. 552). Водночас Господарський кодекс закріплює традиційне (таке, що передбача­лося ще в ЦК УРСР і широко застосовується в зарубіжному зако­нодавстві) правило, відповідно до якого загальним правилом є за­стосування залікової неустойки, якщо інше не передбачено зако­ном або договором (ст. 232).

Форми неустойки (штрафних санкцій):

в процентному відношенні до суми порушеного зобов'язання незалежно від строку прострочення (наприклад, 20% вартості по­ставленої продукції, що не відповідає вимогам щодо її якості);

в процентному відношенні до суми порушеного зобов'язання залежно від строку прострочення (наприклад, 0,1% несплаченої суми за кожний день прострочення);

в твердій сумі (застосовується рідко через інфляційні процеси в економіці);

в кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Неустойка стягується в претензійно-позовному порядку. Гос­подарський кодекс (ст. 233) передбачає можливість зменшення розміру штрафних санкцій судом у разі, якщо: 1) належні до спла­ти штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками креди­тора (при цьому має враховуватися ступінь виконання зобов'я­зання боржником, майновий стан сторін, їх майнові та інші інтере­си, що заслуговують на увагу); 2) якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин.

Оперативно-господарські санкції - це передбачені законодав­ством заходи економічного впливу кредитора на господарюючого суб'єкта-боржника (правопорушника), спрямовані на попередження або зменшення втрат кредитора від порушень боржника.

Характерні риси цих санкцій:

• застосовуються лише в господарсько-договірних відносинах;
t застосовуються на розсуд кредитора;

• передбачаються законом або договором;

• мета застосування - захист інтересів кредитора;

 

• виражаються переважно у заходах організаційного харак­
теру;

• юридичні підстави застосування - договір;

', • фактичні підстави - невиконання (неналежне виконання до­говірних зобов'язань).

331

Відкритий перелік оперативно-господарських санкцій, що їх сторони можуть застосовувати з відповідною фіксацією в догово­рі, передбачений ч. 1 ст. 236 ГК України:

• одностороння відмова від виконання свого зобов'язання
управненою стороною, із звільненням її від відповідальності за це -
у разі порушення зобов'язання другою стороною;

• відмова від оплати за зобов'язанням, яке виконано неналеж­
ним чином або достроково виконано боржником без згоди другої
сторони;

• відстрочення відвантаження продукції чи виконання робіт
внаслідок прострочення виставлення акредитива платником, при­
пинення видачі банківських позичок тощо;

• відмова управненої сторони зобов'язання від прийняття по­
дальшого виконання зобов'язання, порушеного другою стороною,
або повернення в односторонньому порядку виконаного кредито­
ром за зобов'язанням (списання з рахунку боржника в безакцепт­
ному порядку коштів,, сплачених за неякісну продукцію, тощо);

• встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додат­
кових гарантій належного виконання зобов'язань стороною, яка
порушила зобов'язання: зміна порядку оплати продукції (робіт,
послуі), переведення платника на попередню оплату продукції
(робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо;

• відмова від встановлення на майбутнє господарських відно­
син із стороною, яка порушує зобов'язання.

Планово-госпрозрахункові санкції - це передбачені чинним за­ конодавством заходи економічного впливу на господарюючого суб 'єкта в зв 'язку з порушенням ним планових нормативів і плано­вих завдань:

підвищення тарифу (розміру плати) за понадлімітне викорис­тання природних ресурсів, електроенергії;

позбавлення пільг (наприклад, податкових) у зв'язку з пору­шенням умов їх надання;

виключення із звітності даних про продукцію, виготовлену з порушенням ДСТ (державних стандартів), ДБНП (державних бу­дівельних норм та правил);

віднесення на прибуток, що залишається у розпорядженні гос­подарюючого суб'єкта, недонарахованої амортизації у випадках дострокового списання основних фондів (за винятком передбаче­них законом випадків вимушеного списання).

Механізм застосування: планово-госпрозрахункові санкції за­стосовуються самим суб'єктом господарювання - правопорушни-

332

ком, а у разі, якщо він цього не зробить,— компетентними органа­ми, що виявили факт правопорушення.

Підстави застосування планово-госпрозрахункових санкцій: юри­дичні - закон; фактичні — протиправна поведінка.

Адміністративно-господарські санкції - це заходи організа­ційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припи­нення правопорушення суб'єктом господарювання та ліквідацію його наслідків, що застосовуються уповноваженими органами держав­ної влади або органами місцевого самоврядування у передбачених законом випадках.

Характерні риси цих санкцій:

• застосовуються у вертикальних відносинах;

• юридичні підстави застосування - закон (у т. ч. гл. 27 ГК),
фактичні - неправомірна поведінка;

• відкритий перелік таких санкцій передбачений ст. 239 ГК

України;

• порядок застосування - здебільшого адміністративний (за рі­
шенням компетентних органів), у ряді випадків - судовий;

• у разі застосування санкцій законом (у т. ч. ст. 249 ГК) перед­
бачаються гарантії прав суб'єктів господарювання, зокрема: а) право
на оскарження до суду рішення будь-якого органу державної влади
або органу місцевого самоврядування щодо застосування до нього
адміністративно-господарських санкцій; б) право на відшкодування в
передбаченому законом порядку збитків, завданих у зв'язку з непра­
вомірним застосуванням адміністративно-господарських санкцій;

• спеціальні строки застосування таких санкцій: відповідно до
ст. 250 ГК адміністративно-господарські санкції можуть бути за­
стосовані протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але
не пізніш як через один рік з дня порушення, якщо інше не перед­
бачено спеціальними законами (зокрема, ст. 42 Закону «Про за­
хист економічної конкуренції»).

Залежно від характеру спрямування адміністративно-господар­ські санкції можуть бути господарсько-організаційними та адміні­ стративно-майновими.

Господарсько-організаційні санкції — це передбачені законом заходи організаційного впливу (обмеження) на суб'єкта господа­рювання, що застосовуються компетентними державними орга­нами або за їх ініціативою судом у передбачених законом випадках.

До них належать:

— обмеження або призупинення діяльності господарюючого су­б'єкта до усунення виявлених в його діяльності недоліків (у разі

333

недотримання вимог екологічного законодавства, санітарно-епідемну-логічних правил - ст. 246 ГК);

- призупинення дії ліцензії (патенту);

- скасування ліцензій (ст. 21 Закону від 01.06.2000 р. «Про лі­
цензування певних видів господарської діяльності»);

- скасування державної реєстрації (ст. 248 ГК);

- примусова реорганізація (в зв'язку з допущеним суб'єктом
підприємницької діяльності - монополістом на ринку певного то­
вару - монополістичного правопорушення - частини 3-5 ст. 40 ГК);

- застосування антидемпінгових заходів (ст. 244 ГК);

- припинення експортно-імпортних операцій (ст. 245 ГК);

- зупинення операцій за рахунками суб'єктів господарювання
(ст. 243 ГК);

- застосування індивідуального режиму ліцензування;

- примусова ліквідація (у разі скасування державної реєстрації;
скасування ліцензій, якщо вся діяльність господарської організації
ліцензується; визнання суб'єкта підприємницької діяльності банк­
рутом, якщо після погашення його боргів у нього не залишилося
майна, необхідного для продовження своєї попередньої діяльності).

Механізм застосування господарсько-організаційних санкцій залежить від їх різновиду: а) адміністративний порядок (за рішен­ням компетентних органів) передбачений щодо більшості санкцій, в т. ч. таких, як: тимчасове призупинення діяльності суб'єкта гос­подарювання до усунення виявлених порушень; призупинення дії та скасування ліцензій; застосування антидемпінгових заходів; припинення експортно-імпортних операцій; застосування індиві­дуального режиму ліцензування; примусова реорганізація; б) су­довий порядок - передбачається щодо скасування відомостей дер­жавної реєстрації та примусової ліквідації.

Адміністративно-майновими санкціями є передбачені законом
заходи майнового впливу на порушника, що застосовуються ком­
петентними державними органами (щодо конфіскації - судом) у
передбачених законом випадках. До таких санкцій належать: гос­
подарсько-адміністративний штраф; господарська конфіскація;
безоплатне вилучення майна з метою його знищення; стягнення
зборів (обов'язкових платежів) та ін.                '                :

Господарсько-адміністративний штраф - це грошова сума, що сплачується до державного бюджету суб'єктом господарю­ вання - правопорушником у передбачених законом випадках. ;

Форми господарсько-адміністративного штрафу:

• в процентному або кратному відношенні до суми порушення;

334

• в певній кількості неоподатковуваних мінімумів доходів гро­
мадян.

Застосовується: а) лише у вертикальних відносинах, б) за по­становою компетентних органів (антимонопольних - за порушення антимонопольного та конкурентного законодавства, санітарно-епідеміологічної служби - за порушення санітарно-епідеміоло­гічних вимог, державних органів контролю за цінами - за пору­шення державної дисципліни цін і т. ін., в) без дотримання претензійного порядку, г) за наявності лише протиправної поведінки (фактична підстава), д) юридична підстава - закон.

Конфіскація — це безоплатне вилучення в доход бюджету майна (коштів) суб'єкта господарювання — правопорушника у ви­падках, прямо передбачених законом.

Випадки застосування конфіскації:

• визнання недійсним господарського зобов'язання як такого,
що вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави
та суспільства (ч. 1 ст. 208);

• здійснення комерційним банком забороненої законом ви­
робничої діяльності (ст. 48 Закону «Про банки і банківську діяль­
ність);

• у сфері ціноутворення (зокрема, щодо підприємств-монопо-
лістів, ціни на продукцію яких регулюються державою) та в де­
яких інших випадках;

• у сфері антимонопольно-конкурентного регулювання; так,
відповідно до ст. 253 ГК, підлягає безоплатному вилученню до
Державного бюджету України прибуток (доход), незаконно одер­
жаний суб'єктами підприємницької діяльності в результаті пору­
шення статей 29 (зловживання монопольним становищем на ринку),
30 (укладення антиконкурентних угод) і 32 (актів недобросовісної
конкуренції);

• у сфері оподаткування; так, відповідно до ст. 240 ГК, підля­
гають вилученню в доход відповідного бюджету прибуток (доход),
одержаний суб'єктом господарювання внаслідок порушення вста­
новлених законодавством правил здійснення господарської діяль­
ності, а також суми прихованого (заниженого) прибутку (доходу)
чи суми податку, несплаченого за прихований об'єкт оподатку­
вання; крім того, з порушника стягується у випадках і порядку,
передбачених законом, штраф, але не більш як у двократному роз­
мірі вилученої суми, а у разі повторного порушення протягом року
після застосування цієї санкції - у трикратному розмірі вилученої
суми.

335

Юридичною підставою застосування конфіскації є лише закон; фактичні підстави - протиправна поведінка, а у випадку виконан­ня зобов'язання, визнаного недійсним як такого, що завідомо су­перечить інтересам держави та суспільства,- ще й вина (прямий умисел) порушника.

Конфіскація застосовується в судовому порядку за позовами компетентних органів (податкових, контрольно-ревізійних тощо).

До конфіскації подібний такий різновид адміністративно-господарських санкцій, як вилучення майна (товарів), що непра­вомірно виготовлене чи неправомірно використовується, з метою його знищення. Можливість застосування подібних заходів впливу на правопорушника передбачена конкурентним законодавством (ст. 254 ГК; ст. 25 Закону «Про захист від недобросовісної конку­ренції», ст. 9 Закон України від 17.01.2002 р. «Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання, пов'язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазер­них систем зчитування»).

Так, відповідне до ст. 254 ГК і ст. 25 Закону «Про захист від недобросовісної конкуренції», у разі встановлення факту непра­вомірного використання чужих позначень, рекламних матеріалів, упаковки або факту копіювання виробів заінтересовані особи можуть звернутися до Антимонопольного комітету України, його територіальних відділень із заявою про вилучення в судовому порядку товарів з неправомірно використаним позначенням або копій виробів іншого суб'єкта господарювання як у виробника, так і у продавця. Вилучення таких товарів (копій виробів іншого суб'єкта господарювання) в установленому Урядом порядку за­стосовується у разі, якщо можливість змішування з діяльністю іншого суб'єкта господарювання не може бути усунена іншим шляхом.

Згідно із Законом України від 17.01.2002 р. «Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання, пов'язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазер­них систем зчитування» (ст. 9) до порушників порядку здійснення такої діяльності можуть бути застосовані додаткові заходи, в т. ч. опечатування та/або вилучення дисків для лазерних систем зчиту­вання, вироблених, імпортованих або тих, що експортуються з по­рушенням вимог зазначеного Закону, обладнання та сировини для їх виробництва, що не відповідають встановленим законом вимо­гам. Порядок вилучення регулюється постановою Кабінету Мініст­рів України від 17.05.2002 р. № 675.

336

Контрольні запитаний

1. У чому полягає специфіка господарсько-правової відповідальності як різно­
виду юридичної відповідальності?

2. Яким чином проявляється державний примус у господарсько-правовій від­
повідальності?

3. Чи має особливості склад правопорушення для застосування господарсько-
правової відповідальності?

4. Відповідно до яких принципів має застосовуватися господарсько-правова
відповідальність?

5. Назвіть функції господарсько-правової відповідальності, виділивши загальні
(характерні для будь-якого виду юридичної відповідальності) та спеціальні (прита­
манні переважно господарсько-правовій відповідальності).

6. У чому полягає особливість юридичних підстав застосування господарсько-
правової відповідальності?

7. Чим відрізняються юридичні підстави застосування господарсько-правової
відповідальності від фактичних підстав?

8. В якому порядку застосовується господарсько-правова відповідальність?

9. Протягом яких строків застосовується господарсько-правова відповідальність?

 

10. Чи є межі застосування господарсько-правової відповідальності?

11. Як співвідносяться поняття «господарсько-правова відповідальність» і
«господарсько-правові санкції»?

12. Які Ви знаєте класифікації господарсько-правової відповідальності (гос­
подарсько-правових санкцій)?

13. Чим відрізняється легальна (відповідно до Господарського кодексу) і
доктринальна класифікація господарсько-правових санкцій?

14. Які форми господарсько-правової відповідальності застосовуються в до­
говірних відносинах?

15. Порівняйте поняття «штрафні санкції» і «неустойка».

16. В чому переваги і недоліки відшкодування збитків як форми господарсько-
правової відповідальності?

17. В яких випадках і в якому порядку застосовуються штрафні санкції?

18. Чим відрізняється неустойка як форма цивільно-правової відповідальнос­
ті від штрафних санкцій як форми господарсько-правової відповідальності?

19. Які форми господарсько-правової відповідальності застосовуються у вер­
тикальних відносинах?

20. Чи можна класифікувати адміністративно-господарські санкції за критер=
єм характеру і спрямованості впливу? Обґрунтуйте відповідь.

21. За яких умов і в якому порядку застосовуються оперативно-господарські
санкції?

22. Чим відрізняється конфіскація майна (доходу/прибутку) від вилучення
продукції, виробленої з порушенням встановленого законом порядку (небезпечної
для життя і здоров'я людей; контрафактної, тобто виготовленої з незаконним ви­
користанням чужої промислової власності)?

 

23. Які характерні ознаки планово-госпрозрахункових санкцій?

24. Чим відрізняється штраф як форма неустойки (штрафних санкцій) від гос­
подарсько-адміністративного штрафу?

337

Нормативні акти

Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р.

Закон України від 04.12.1990 р. «Про державну податкову службу» (в редакції Закону від 24.12.1993 р.)//ВВР України 1994.-JV» 15.-Ст. 84 (з наступними змінами та доповненнями). Господарський процесуальний кодекс України від 06.11.1991 р. (в редакції Закону від 21.06.2001 р.) // ВВР України.- 1992.-№6.-От. 56; 2001.-№36.-Ст. 188.

Закон України від 14.05.1992 р. «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції Закону України від 30.06.1999 р. // Урядовий кур'єр.- 1999.- 19 вересня (з наступними змінами та доповненнями).

Закон України «Про контрольно-ревізійну службу в Україні» // Голос України.-1993.-№39.

Закон України «Про захист прав споживачів» (в редакції Закону від 15.12.1993 р.) // ВВР України.- 1994.-№ І.-Ст. 1.

Закон України від 14.10.1994 р. «Про відповідальність підприємств, установ та орга­нізацій за правопорушення у сфері містобудування» // ВВР України.- 1994.- № 46.-Ст.411.

Закон України від 07.06.1996 р. «Про захист від недобросовісної конкуренції» // ВВР України.- 1996.-№ 36-Ст. 164.

Закон України від 22.11.1996 р. «Про відповідальність за несвоєчасне виконання гро­шових зобов'язань» // ВВР України,- 1997.- № 5.- Ст. 28.

Закон України від 22.05.1997 р. «Про оподаткування прибутку підприємств» // ВВР України,- 1997.-№27.-Ст. 181.

Закон України від 16.10.1997 р. «Про електроенергетику» // ВВР України.- 1998.— №1.-Ст. 1.

Закон України від 23.12.1997 р. «Про якість та безпеку харчових продуктів і продо­вольчої сировини» // ВВР України.- 1998 - № 19.- Ст. 98 (з наступними змінами та допов­неннями).

Закон України від 11.02.1998 р. «Про метрологію та метрологічну діяльність» // ВВР України- 1998,-№ 30-31.- Ст. 194.

Закон України від 22.12.1998 р. «Про захист національного виробника від демпінго­вого імпорту»//ВВР України- 1999-№ 9-Ю-Ст. 65.

Закон України від 22.12.1998 р. «Про захист національного товаровиробника від суб­сидованого імпорту»//ВВР України.- 1999-№ 11-12.-Ст. 10.

Закон України від 22.12.1998 р. «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну» // ВВР України.- 1999- № 11-12.- Ст. 78.

Закон України від 20.02.1999 р. «Про відповідальність суб'єктів підприємницької дія­льності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання при- домових територій» // Голос України.- 1999.- 16 червня.

Закон України від 21.04.1999 р. «Про виконавче провадження» // ВВР України.- 1999.-№ 24-Ст. 297.

Закон України від 20.05.1999 р. «Про архітектурну діяльність» // Голос України.- 1999-23 червня.

Закон України від 20.05.1999 р. «Про Національний банк України»»// Голос України,-
1999- 22 червня.                                                                                  -.                        ,

Гірничий закон України від 06. 10.1999 р. // Голос України.- 1999.- 11 листопада. Закон України від 14.01.2000 р. «Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, зни­щення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції // Відомості Верховної Ради України.- 2000- № 12.- Ст. 95.