Поняття та ознаки господарського договору

Однією з підстав виникнення господарських зобов'язань (і найбільш поширеною у сфері економіки) є господарські договори, за допомогою яких опосередковуються зв'язки між суб'єктами гос­подарювання, а також між ними та іншими учасниками господар­ських відносин.

Термін «господарський договір» широко використовується в законодавстві, юридичній літературі та в господарській практиці. Однак чинне законодавство не містить визначення господарського договору, хоча в Господарському кодексі України йому присвяче­на ціла глава - 20 «Господарські договори» (статті 179-188).

У правознавстві категорія господарського договору є спірною.
В радянській юридичній (як правило, цивілістичній) літературі
поширеною була точка зору про господарський договір як органі­
заційно-економічне явище, що відображає лише окремі засади та
умови укладення та виконання відмінних за своєю правовою при­
родою договорів у сфері економіки, що іменувалися господарсь­
кими. Проте прибічники такої точки зору відзначали й інші особ­
ливості цієї категорії договорів щодо:                                        ^;

• порядку укладення, зміни та розірвання договорів;                    1

• вимог до форми і змісту таких договорів;                        ^j

• способів забезпечення виконання договірних зобов'язань; ^g

216

• порядку захисту прав та законних інтересів сторін у разі по­рушення договірних зобов'язань.

Зазначені особливості господарських договорів мають юридич­ний характер, віддзеркалюючи юридичну спільність таких дого­ворів і в сучасних економічних умовах. Хоча деякі науковці (зок­рема, автори російського підручника «Предпринимательское (хозяй­ственное) право», що був виданий у Москві в 2001 р. за ред. О. М. Олейник: Т. 1, с 413—414) вважають категорію господарського договору застарілою, що застосовувалася за планово-розподільчої економіки і втратила актуальність в ринкових умовах господарю­вання, адекватними яким є підприємницькі (комерційні) договори. Проте поняття останніх є вужчим і співвідноситься з категорією господарських договорів як поняття господарської діяльності і комерційної (підприємницької) діяльності, тобто комерційний договір є різновидом господарського договору, що опосередковує переважно майнові відносини у сфері підприємництва і забезпечує досягнення комерційного результату (отримання прибутку).

Термін «господарський договір» використовується в таких зна­ченнях:

а) як угода (правочин), що породжує права та обов'язки учас­
ників господарських відносин;

б) як зобов'язання сторін (учасників господарських відносин),
що ґрунтуються на укладеній ними угоді;

в) як правовий документ, в якому фіксується факт угоди та
зміст зобов'язання сторін.

Основним є друге значення господарського договору, а перше і третє - відіграють допоміжну (обслуговуючу) роль.

Поняття господарського договору визначається за допомогою його ознак, що дозволяють відокремити його від інших видів до­говорів (у т. ч. цивільних). Такими ознаками є:

Особливий суб'єктний склад (зазвичай господарські договори укладаються за участю суб'єктів (суб'єкта) господарювання. Най­частіше сторонами в господарському договорі є суб 'єкти господа­ рювання, проте такі договори можуть укладатися і за участю ін­ших учасників господарських відносин - органів/організацій гос­подарського керівництва (при укладенні державних контрактів, зокрема), негосподарських організацій (для задоволення їх госпо­дарських потреб в продукції, роботах, послугах суб'єктів господа­рювання), громадян (для забезпечення здійснення ними спільної діяльності щодо заснування суб'єктів господарювання) як заснов­ників господарських організацій корпоративного типу).

217

Спрямованість на забезпечення господарської діяльності учас­ників договірних відносин - матеріально-технічного забезпечення їх діяльності, реалізації виробленої ними продукції (робіт, послуг), спільній діяльності щодо створення нового суб'єкта господарю­вання (господарської організації"), спільного інвестування, коорди­нації господарської діяльності та ін.

Тісний зв 'язок з плановим процесом, насамперед, внутрішньофір-мовим плануванням учасників господарських відносин, а також державним (щодо суб'єктів, які функціонують на державній формі власності, підприємств-монополістів), комунальним (щодо підпри­ємств та організацій комунальної форми власності). Ця риса госпо­дарських договорів пов'язана з попередньою і віддзеркалює специ­фіку господарської діяльності - її систематичність, що потребує планування як обов'язкового елемента організації такої діяльності.

Поєднання в господарському договорі майнових (виготовлен­ня/передача, продукції, її оплата тощо) та організаційних елемен­ тів (визначення порядку виконання, приймання виконання, під­став дострокового розірвання договору, порядку розгляду спорів між сторонами договору тощо).

Обмеження договірної свободи з метою захисту інтересів спожи­вачів (вимоги щодо якості та безпеки товарів, робіт, послуг) та загаль­ногосподарських інтересів (типові договори, заборона застосування методів недобросовісної конкуренції, обов'язковість укладення дер­жавних контрактів для окремих категорій суб'єктів господарювання, ліцензування та квотування зовнішньоекономічних операцій тощо).

Можливість відступлення від принципу рівності сторін (дер­жавні контракти, договори приєднання, договори, що укладаються в межах рамочних контрактів).

Узагальнивши вищеназвані ознаки, можна дати таке визначення:

Господарський договір - це зафіксовані в спеціальному правовому
документі на підставі угоди майново-організаційні зобов 'язання учас­
ників господарських відносин (сторін), спрямовані на обслуговування
(забезпечення) їх господарської діяльності (господарських потреб) з
врахуванням загальногосподарських (публічних) інтересів.      :

2. Функції господарського договору                і

Роль господарських договорів найбільш повно розкривається через їх функції - основні напрями дії господарських договорів та/або ті економічні результати, досягнення яких забезпечується у разі застосування правової форми господарського договору. _t

218

Господарський договір виконує низку важливих функцій. Одні з них (функції") притаманні будь-яким договорам (регулятивна, координаційна, контрольно-інформаційна, охоронна), інші - пере­важно господарським (планування, опосередкування відносин між суб'єктами господарювання, узгодження економічних інтересів сторін договірного зв'язку з врахуванням загальногосподарського

інтересу).

Регулятивна функція виявляється в тому, що за допомогою гос­подарського договору здійснюється регулювання відносини між сто­ронами. Хоча договір укладається на підставі закону, але водночас забезпечує врахування специфіки конкретного господарського зв'язку і відповідно - містить положення, що конкретизують поло­ження закону (щодо порядку та строків виконання договірних зо­бов'язань, кількісних та якісних характеристик предмета договору тощо) чи заповнюють його прогалини (наприклад, встановленням конкретного розміру санкцій за порушення умов договору, якщо такі санкції не передбачені законом). Регулятивна дія господарського до­говору обумовлена двома чинниками: а) господарський договір є ін­дивідуальним правовим актом, що забезпечує юридичне оформлення складних і різноманітних господарських зв'язків; б) складність і різ­номанітність цих зв'язків з необхідністю вимагає належного присто­сування загальних вказівок закону до змісту і середовища функціо­нування певного господарського зв'язку: характеру конкретної гос­подарської операції, економічних інтересів і технічних можливостей сторін, їх фінансового становища, перспектив розвитку¹.

Координаційна функція проявляється в тому, що сторони гос­подарського договору розробляють умови цього договору шляхом погодження між учасниками договірних відносин умов договору. Оскільки інтереси сторін господарського зв'язку, як правило, не збігаються, а задовольнити свої потреби кожна з них може, лише співпрацюючи з контрагентом, сторони на стадії укладання дого­вору змушені так скоординувати свої потреби і можливості, інте­реси і передбачення, щоб шляхом компромісу виробити обопільно прийнятну правову модель відповідного господарського зв'язку; на стадії виконання договору сторони координують свою діяль­ність відповідно до його умов.

Контрольно-інформаційна функція виявляється в тому, що за допомогою господарського договору здійснюється контроль за

' Господарське право: Практикум / Щербина В. С, Пронська Г. В., Вінник О. М. та ін.-К.: Юрінком Інтер, 2001.- С 146.

219

ефективністю діяльності суб'єктів господарювання. Так, позитивні результати договірної кампанії (найчастіше проводиться напере­додні наступного фінансово-господарського року і полягає в укла­денні суб'єктом господарювання договорів на збут продукції, робіт, послуг) свідчать про суспільний попит на результати його діяльнос­ті. Якщо укладеними договорами покривається незначна частина виробничого потенціалу суб'єкта господарювання, це свідчить, що результати його діяльності не мають достатнього попиту, а сама йо­го діяльність є неефективною і в перспективі може призвести до неплатоспроможності та банкрутства такого суб'єкта. Попередити настання подібних негативних наслідків можна шляхом вжиття активних заходів щодо вдосконалення діяльності (оновити асор­тимент, поліпшити якість, зменшити ціну продукції, робіт, послуг; у разі доцільності та можливості — змінити виробничий профіль), якщо суб'єкт господарювання має намір продовжити своє функціонування на ринку та забезпечити конкурентоспроможність своїх товарів.

Ступінь ефективності охоронної функції господарського догово­
ру (виявляється в можливості забезпечити захист прав та законних
інтересів сторін договору) залежить від форми та змісту договору.
Сама наявність договору в передбаченій законом формі, зафіксо­
вані в ньому права і обов'язки сторін, а також санкції за невико­
нання (неналежне виконання) останніх дозволяють здійснити в
судовому порядку захист прав та законних інтересів сторін у разі
порушення договірних зобов'язань з боку однієї з них чи обопіль­
ного порушення. Відтак, найбільш повно ця функція виявляється
за умови укладення договору в повній письмовій формі з максима­
льною деталізацією зобов'язань сторін, способів забезпечення на­
лежного виконання договору, позитивного (у формі заохочень за
належне або поліпшене виконання договірних зобов'язань) та не­
гативного (у формі санкцій за їх невиконання чи неналежне вико­
нання) стимулювання.                                                             !

Господарський договір виконує також функцію планування -як господарських зв'язків, так і поточної діяльності суб'єктів гос­подарювання. Як інструмент планування договір використовується на різних рівнях: загальнодержавному, регіональному (щодо тери­торіальних громад) і локальному (внутрішньофірмове планування). Плануючи свою діяльність, суб'єкт господарювання насамперед орієнтується на попит щодо результатів своєї діяльності (продук­ції, робіт, послуг). Найбільш надійну інформацію у цьому відно­шенні дають укладені суб'єктом господарські договори. Узагаль-

220

нюючи інформацію щодо всіх укладених договорів, суб'єкт госпо­дарювання здійснює планування своєї господарської діяльності, закладаючи відповідні покажчики у свої виробничі програми. При цьому окремі категорії суб'єктів господарювання зобов'язані вра­ховувати державне замовлення (а відтак - і відповідні показники Державного плану), укладаючи на їх підставі державні контракти (ст. 183 ГК України). Відповідно до Закону України від 22.12.1995 р. «Про поставки продукції для державних потреб» (ч. 8 ст. 2) такий обов'язок покладається на підприємства та організації, що повністю чи частково функціонують на державній власності: державні ко­мерційні та казенні підприємства, контрольовані державою акціо­нерні товариства (державні/національні чи змішані, контрольний пакет акцій яких належить державі), орендні підприємства, що фу­нкціонують на цілісному майновому комплексі державного під­приємства чи його структурного підрозділу, а також суб'єкти гос­подарювання будь-яких форм власності, визнані у встановленому порядку монополістами. Договори на реалізацію продукції, яка не увійшла в державне замовлення або державне завдання, уклада­ються підприємством самостійно (ч. З ст. 67 ГК України), на під­ставі внутрішньофірмового плану.

Відповідно до ст. 67 ГК України за допомогою договору у сфері господарювання здійснюється опосередкування відносин між суб'єк­ тами господарювання, а також цих суб'єктів з іншими організаціями та громадянами. Саме господарські договори є основною підставою виникнення зобов'язань між учасниками господарських відносин, що забезпечує можливість координації їх діяльності, узгодження ін­тересів, досягнення компромісу з метою отримання певних, взаємо­вигідних для сторін договору, господарських результатів.

Про наявність у господарського договору такої функції, як узго­ дження економічних інтересів сторін договірного зв'язку з зага­ льногосподарськими інтересами, свідчать положення ч. 2 ст. 193 ГК України щодо обов'язку сторін договору вжити всіх заходів, не­обхідних для виконання договірних зобов'язань, з врахуванням ін­тересів іншої сторони та загальногосподарського інтересу.