Поняття підприємства та його основні ознаки

Правове становище підприємств в українському законодавстві, що почало формуватися після здобуття Україною державної неза­лежності, вперше було визначено Законом України від 27.03.1991 р. «Про підприємства в Україні», більшість положень якого була врахована при розробці Господарського кодексу України (набув чинності з 01.01.2004 p.). Слід зазначити, що в новому Цивільному кодексі поняття підприємства дається в главі 12 «Загальні поло-

67

ження про об'єкти цивільних прав» у ст. 191 «Підприємство як єдиний майновий комплекс». Відповідно до цієї статті «підприєм­ство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності», і як така є сукупністю нерухомих і рухомих речей, майнових та інших прав, а також мо­же бути в цілому чи в частині об'єктом купівлі-продажу, застави, оренди та інших правочинів. На відміну від Цивільного кодексу, Господарський кодекс (статті 62-72) визначає підприємство само­стійним суб'єктом господарювання, якому притаманні такі риси:

• належність до основної ланки економіки;

• безпосереднє здійснення виробничої, науково-дослідницької
і комерційної діяльності та іншої господарської діяльності - як
комерційної (підприємницької), так і некомерційної;

• можливість функціонування на будь-якій формі власності:
державній (державні та казенні підприємства), комунальній (кому­
нальні підприємства), колективній (підприємства у формі вироб­
ничих кооперативів, господарських товариств, колективних під­
приємств), приватній (приватні підприємства);

• установчий документ - зазвичай статут, якщо інше не вста­
новлено законом (так, для підприємств, що діють у формі повного
чи командитного товариства, установчим документом буде заснов­
ницький договір - ч. 1 ст. ГК 82);

• функціонування на базі відокремленого майна, що знаходить
вираз у наявності самостійного балансу та рахунку в банку; це
майно може бути закріплено за підприємством на праві власності
(підприємства у формі господарських товариств і виробничих коо­
перативів, приватне підприємство, якщо засновник (власник май­
на) сам (без найманого керівника) управляє цим підприємством),
праві господарського відання (державні підприємства, комунальні
підприємства, приватні підприємства з найманим керівником, а та­
кож підприємства громадських, релігійних, кооперативних органі­
зацій, якщо засновник застосував цей правовий титул при закріп­
ленні за підприємством виділеного йому майна), праві оперативного
управління (казенні підприємства, а також інші унітарні - зазвичай не-
комерційні - підприємства, якщо власник для закріплення за остан­
німи майна обирає цей правовий титул), праві користування (може
застосовуватися як додатковий правовий титул до одного з вищена­
званих, як це має місце, наприклад, в орендному підприємстві);

• наявність господарської правосуб'єктності, в тому числі
статусу юридичної особи з одночасною забороною мати у своєму
складі інших юридичних осіб; підприємство може складатися

68

з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відді­лень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо), функціональних структурних підрозділів апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо), а також мати філії, представництва, інші від­окремлені підрозділи;

• індивідуалізація підприємства як самостійного суб'єкта гос­
подарювання забезпечується наявністю у нього власного наймену­
вання (фірмової назви), що відображається в його вихідних докумен­
тах, печатці; як платник податку підприємство повинно мати іден­
тифікаційний код;

• порядок управління підприємством залежить від типу під­
приємства - унітарного (управління здійснюється одноособовим
керівником, що призначається власником майна підприємства) чи
корпоративного типу (управління здійснюється за допомогою
створених учасниками органів: збори учасників, виконавчий та
контрольний органи);

• ступінь самостійності підприємства (обсяг його прав та
обов'язків) залежить від правового режиму майна підприємства:
(а) підприємства —власники майна мають максимальний обсяг
прав (затверджують свій статут, вирішують усі питання стратегі­
чного плану - щодо реорганізації і ліквідації підприємства, зміни
напрямків діяльності, використання майна (у т. ч. розподіл при­
бутку тощо) та мінімум обов'язків (сплата податків та інших обо­
в'язкових платежів, ведення бухгалтерського обліку та подання
статистичної звітності, внесення змін до відомостей державної
реєстрації у разі наявності підстав для цього; дотримання вимог
екологічного, трудового, містобудівного та іншого законодавства;
виконання умов укладених договорів та дотримання прав і закон­
них інтересів інших осіб); (б) щодо підприємств - невласників
(правовий титул майна такого підприємства - або право повного
господарського відання, або право оперативного управління) стра­
тегічні питання створення та діяльності таких підприємств вирі­
шуються власниками їхнього майна (їх представниками), які за­
тверджують статут підприємства, призначають його керівника,
визначають правовий титул майна та межі майнової самостійності
підприємства, в т. ч. порядок використання його прибутку, вирі­
шують питання реорганізації та ліквідації підприємства тощо.
Частина питань погоджується з власником майна (створення філій,
представництв підприємства, випуск облігацій підприємства тощо).
Лише деякі питання вирішуються підприємством самостійно (фор­
мування виробничої програми, прийняття (неприйняття) держав-

69

ного замовлення, встановлення господарських зв'язків, наймання та звільнення працівників, організація виробничого процесу і т. ін.). Таке підприємство має додаткові обов'язки, крім вже названих: виконувати вказівки власника або погоджувати з ним питання діяльності підприємства у передбачених законом та статутом підприємства випадках (якщо це не суперечить вимогам законо­давства), відраховувати власникові визначену ним частину чис­того прибутку підприємства; використовувати закріплене за під­приємством майно лише в межах, визначених законом та стату­том підприємства.

2. Види та організаційно-правові форми підприємств

Підприємства можуть бути різних видів та організаційно-пра­вових форм. Відповідно до ст. 63 ГК України, підприємства класи­фікуються за різними ознаками.

1. Залежно від форм власності в Україні можуть діяти підприєм­
ства таких видів:

• приватне підприємство, що діє на основі приватної форми
власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи);

• підприємство, що діє на основі колективної форми власності
(підприємство колективної форми власності);

• комунальне підприємство, що діє на основі комунальної форми
власності територіальної громади;

• державне підприємство, що діє на основі державної влас­
ності;

• підприємство, засноване на змішаній формі власності (на
базі об'єднання майна різних форм власності).

2. За критерієм наявності в статутному фонді підприємства іно­
земної інвестиції та розміру останньої ч. 2 ст. 63 розрізняє:

• підприємства з іноземними інвестиціями (в статутному фон­
ді такого підприємства іноземна інвестиція має становити не менш
як 10 відсотків);

• іноземні підприємства (в статутному фонді підприємства
іноземна інвестиція становить 100 відсотків).

3. Залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу
від реалізації продукції за рік підприємства, відповідно до ч. 7 ст. 63,
можуть бути віднесені до малих, середніх або великих підприємств:

• малими (незалежно від форми власності) визнаються підпри­
ємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звіт-

70

ний (фінансовий) рік не перевищує 50 осіб, а обсяг валового дохо­ду від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не переви­щує суми, еквівалентної 500 тис. євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні;

• великими підприємствами визнаються підприємства, в яких
середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансо­
вий) рік перевищує тисячу осіб, а обсяг валового доходу від реалі­
зації продукції (робіт, послуг) за рік перевищує суму, еквівалентну
5 млн євро за середньорічним курсом Національного банку України
щодо гривні;

• усі інші підприємства вважаються середніми (середньооблі­
кова чисельність працюючих за звітний рік від 50 до 1000 осіб;
обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг)
за рік у межах гривневого еквівалента суми від 500 тис. євро до
5 млн євро за середньорічним курсом Національного банку України
щодо гривні.

Залежно від способу утворення (заснування), формування ста­тутного фонду та порядку управління підприємством розрізняють унітарні підприємства та корпоративні підприємства (частини З— 5 ст. 63 ГК України):

Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону ста­тутний фонд, не поділений на частки (паї), затверджує статут, роз­поділяє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним при­значається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та лікві­дації підприємства. Унітарними є державні та комунальні підприєм­ства, а також підприємства, засновані на власності об'єднання грома­дян, релігійної організації або на приватній власності засновника.

Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяль­ності засновників (учасників), їх спільного управління справами, (у тому числі через органи, що ними створюються), участі засновни­ків (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Кор­поративними є кооперативні підприємства, підприємства, що ство­рюються у формі господарського товариства, а також інші підпри­ємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.

Підприємства, що використовують закріплене за ними майно на праві господарського відання чи оперативного використання є залеж-

71

ними від власника майна (засновника) підприємства. Проте і підпри-ємства-власники, попри наявність у них майна на праві власності, можуть опинятися в організаційній та/або економічній залежності від іншого суб'єкта. Зазначена обставина зумовила ще одну класифіка­цію підприємств, що закріплена в ст. 126 ГК України: за критерієм залежності від іншого суб'єкта господарювання або можливості впливу на інше підприємство розрізняють асоційовані підприємства двох видів:

• залежне підприємство (контрольним пакетом акцій або від­
повідною часткою в майні чи голосів на загальних зборах якого
володіє інший суб'єкт господарювання);

• контролююче підприємство (підприємство, яке здійснює ви­
рішальний вплив на інше підприємство через володіння контроль­
ним пакетом акцій чи відповідною часткою в майні залежного під­
приємства, або на підставі володіння більшістю голосів на загаль­
них зборах чи в інших органах управління залежного підприємства).

У разі виникнення вирішальної залежності між двома суб'єктами господарювання зі статусом юридичної особи, залежне підприєм­ство вважається дочірнім у відношенні до контролюючого підприєм­ства. З метою захисту прав та законних інтересів дочірніх та інших залежних підприємств ст. 126 ГК встановлює випадки субсидіарної відповідальності контролюючого (материнського) підприємства за зобов'язаннями дочірнього підприємства (якщо шкода заподіяна до­чірньому підприємству в результаті реалізації рішень, прийнятих під впливом контролюючого підприємства).

Водночас слід зазначити, що в ГК не згадуються деякі види під­приємств, зокрема:

- підприємство художніх промислів, особливості правового становища якого визначаються Законом України від 21.06.2001 р. «Про народні художні промисли». Згідно із ст. 9 цього Закону, підприємство народних художніх промислів - це підприємство, у випуску товарів і послуг яких вироби народних художніх промислів становлять не менш як 60% загальної вартості товарів і послуг за відповідний звітний період. Метою діяльності підприємства на­родних художніх промислів є: збереження і розвиток особливостей певних народних художніх промислів; забезпечення випуску ви­робів народних художніх промислів відповідно до національної самобутності місцевих традицій народного мистецтва; дотриман­ня і вдосконалення традиційних технологій виготовлення виробів народних художніх промислів; створення умов для підвищення кваліфікації та творчої активності майстрів народних художніх

72

промислів шляхом сприяння творчому варіюванню при виготов­ленні виробів народних художніх промислів тощо. Підприємство набуває статусу підприємства народних художніх промислів у по­рядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, на підставі від­повідної звітної документації підприємства;

— інноваційне підприємство, особливості правового статусу якого визначаються Законом України від 04.07.2002 р. «Про інно­ваційну діяльність»; таке підприємство, попри різні назви (іннова­ційний центр, технопарк, технополіс, інноваційний бізнес-інкубатор тощо), має визначальну ознаку - грошовий вимір частки іннова­ ційного продукту (результат науково-дослідної та/або дослідно-конструкторської розробки, що відповідає вимогам цього Закону) і (або) інноваційної продукції (нові конкурентоздатні товари чи послуги, що відповідають вимогам закону) має перевищувати 70% грошового виміру загального обсягу продукції (послуг) підпри­ємства.