Література Відродження у Польщі. Міколай Рей. Ян Кохановський

 

Епоха культурного підйомупочинається на польських землях з другої половини XV ст. Носіями гуманістичних ідей у Польщі були не лише представники тих кіл суспільства, що були зв'язані з міською культурою, а й передові представники шляхти, яка спиралась на гуманістичні ідеали у своїй боротьбі з католицькою церквою за економічні і політичні права.

Розвиток польської культури XV-початку XVII ст. був всестороннім, він охоплював архітектуру, образотворче мистецтво, музику, науку. Варто назвати лише художні шедеври Віта Ствоша, плеяду видатних учених, що працювали у Краківському університеті, в ньому навчався і геніальний М. Коперник, і автор монументального дослідження «Історія Польщі» Ян Длугоші т. п.

Література цього періоду в Польщі була латинськомовною, а від XVI ст. поряд із латинською широкого розвитку в літературному процесі набула польська мова.

Поет-гуманіст, який одним із перших писав латинською мовою поезії, був Гжегож з Саноку (близько 1407-1477) - філолог і філософ, професор Краківського університету, чудовий знавець античної літератури, один із творців гуманістичного гуртка в Польщі. На жаль, його твори не дійшли до нас.

Гуманістичні ідеї завозила в Польщу молодь, яка навчалася у Падуї, Римі, Ферарі, Павії. В Європі XV-XVI ст., «не було жодної країни,- так тісно пов'язаної з італійською культурою, як Польща».Крім того, польський гуманізм був тісно зв'язаний з чеським і німецьким. Розвитку гуманістичних ідей у Польщі сприяла також поява книгодруку.

У перші десятиріччя XVI ст. у Польщі виступила група поетів, які писали латинською мовою: Павел із Кросна, Анджей Кшіцький, Міколай Гусовський, Ян Дантішек, Клеменс Яніцький та ін. їхній доробок має яскраво виражений ренесансний характер. У своїх творах вони розвивали популярну в ренесансній літературі придворну панегіричну поезію, створювали вірші, що прославляли перемогу польської зброї, патріотичні твори тощо.

Ян Дантішек за свої латинські вірші був увінчаний у Римі лавровим вінком. Найбільш відомим його твором є поема «Про лихоліття нашого часу», в якій поет розповідає про татарські набіги.

У XVI ст. в Польщі з'являються не лише перекладні твори польською мовою, а й оригінальна література. Бернат з Любліна видав одну з перших польських книг «Рай душі» (1513), йому належить «Життя Езопа» (1522) -біографія легендарного байкаря, матеріал для якої він запозичив з творів італійських гуманістів.

 

Близькою до творчості Берната з Любліна є міська література. Особливої популярності в ній набули повість «Історія просімох мудреців», оповідання збірки «Совізжал» та ін. Багато сюжетів цих творів запозичено, окремі з них є перекладами або переспівами з інших літератур. Все це свідчить про інтернаціональні зв'язки польської літератури того періоду.

Одним із найвидатніших польських письменників-гуманістів був Міколай Рей, творчість якого є значним явищем польського Відродження.

Свої твори М. Рей писав виключно польською мовою. «Хай всім іншим народам буде відомо, що поляки не гуси і свою мову мають»,- проголошував він. Польська література доби Відродження завдячує М. Рею не лише новими літературними жанрами, а й розвитком літературної мови, демократизацією літературного процесу загалом. У творчості письменника проявляється його інтерес до сюжетів і форм сучасної йому європейської літератури, що свідчить про добру обізнаність з нею. Разом з тим польський письменник виступає як самобутній, оригінальний і глибоко національний автор, чия творчість дала поштовх бурхливому розвитку польської літератури XVI ст., зміцнила і збагатила польську літературну мову.

Вставка № 5 – Творчість Міколая Рея (Шаран)+ ПРЕЗЕНТАЦІЯ

 

У поетичній спадщині письменника почесне місце займає збірка «Звіринець, в якому вірно описані види різного роду людей, тварин і птахів, їх пригоди і звичаї» (1562). Вона свідчить про високу майстерність Рея - сатирика, гумориста, мораліста. Цей великий твір (понад шість тисяч віршів) був адресований широкому колу читачів. Вірші про визначних історичних осіб Олександра Македонського, Аттілу, Перікла перегукуються з розповідями про польських королів, магнатів - сучасників поета. Ряд віршів носить яскраво виражений сатиричний характер: М. Рей різко критикує непорядки, зловживання тощо. Перепадає тут і католицькому духовенству, і ченцям, і феодалам. М. Рей без прикрас зображує їхню мораль, звичаї, розбещеність.

Не оминув поет і самого П апу римського:

Нехай згадає той, хто став на місце бога

І сам собі надав роль божества живого,

Що сталося колись із гордим сатаною,

І скаже сам собі: «Так буде і зі мною».

Як Новуходоносор, їстиме він сіно,

Переродившись в брудну, дурну тварину,

Закрутив папу згубний, лиховісний вир,

Бо завжди господу йде він наперекір.

   («Папі», переклад В. Коптілова)

До другого видання «Звіринця» М. Рей додав так звані фіглики - жартівливі історії, в яких виставлені на посміховисько вади людського характеру: легковажність, скупість, зажерливість, ревнощі, хитрощі, неуцтво та ін. Ці гумористичні мініатюри правдиво розкривають перед нами життя і звичаї людей тих далеких часів. Влучне, соковите, іноді грубувате слово, дотепність і життєвість сюжетів зробили ці твори надзвичайно популярними.

Викриваючи чванливих багатіїв, М. Рей створює образ людини, яка думає лише про золото, гроші, зиск, забувши свою людську гідність: Багатство більше багачем владає,

Аніж багач багатством, що він має.

Чи де на світі є така підлота,

В якій би не було хоч дрібки злота?

Спокусить радника й бурмистра злото,

Людину злото втопче у болото,

За злото брата брат іде вбивати,

Продасть за злото доньку рідна мати.

(«Про багача», переклад В. Коптілова).

 

Шляхетність людини, на думку Міколая Рея, закладена в самій людині, зумовлюється її поведінкою:

Не той шляхетний, хто гербів собі навісив,

А сам насправді є прислужник бісів.

Не той шляхетний, хто пишається дідами,

А має на сумлінні чорні плями.

Шляхетність мов кришталь, що промениться ясно,

Мов скло прозоре, що блищить прекрасно,

І скарб, і гроші, і всі титули минуться,

А слава й честь навіки зостаються...

 («Про справжнє шляхетство», переклад В. Коптілова)

Творчість М. Рея сприяла розвитку літературної польської мови, розквіту окремих жанрів польської поезії тощо.

Ян Кохановський (1530-1584) народився у с. Сицині у сім'ї шляхтича. Через важке матеріальне становище Ян Кохановський змушений служити при магнатських дворах. З 1564 р. він отримує титул королівського секретаря при дворі Сігізмунда II Августа. Ян Кохановський багато пише - його поезія має успіх, її читають, її видають, їй наслідують. Ян Кохановський надзвичайно різносторонній поет, він - автор віршованих послань і поем («Сатир», «Муза», «Згода», «Шахи» та ін.), чотирьох книг «Елегій», двох томів «Пісень», численних жартівливих фрашок, дев'ятнадцяти глибоколірич-них «Тренів» («Плачів»), селянської ідилії («Собут-ка»), перекладів і трактату про польську мову («Польська орфографія»), драми («Відмова грецьким послам») та ін. Частина його творчої спадщини написана по-латинськи, але переважно свої твори поет писав польською мовою, піднісши її на небувалу височінь. Ян Кохановський був новатором і в галузі форми: він один із перших ввів у польську поезію сонет, терцину, білий вірш тощо.

Велику популярність завдяки Яну Кохановському здобули фрашки - невеличкі поетичні твори гумористичної, а іноді й сатиричної спрямованості. У фрашках поета відтворено цілий світ, герої якого різняться характером, поведінкою, темпераментом, поглядами тощо. Фрашки Яна Кохановськогопородили у польській літературі послідовників, цей жанр популярний і сьогодні. У веселих, гумористичних фрашках Я- Кохановського часто висміюються негативні риси характеру, звички людини тощо:

Книги - марні лиш затрати,

Мовиш, краще гріш складати;

То похвально, що з калитки

Грошей не береш на збитки,

Гостю мій, але в крамниці

Ти їх тратиш на дурниці.

(«До гостя», переклад П. Тимочка)

 

А ось взірець веселої фрашки, яка нагадує, що найголовніше у житті - це здоров'я:

Здоров'я маєм,

То не зітхаєм.

Лиш при хворобі

Волаєм: пробі!

Тоді людина

Зна, що єдина

Річ не намарне -

Здоров'я гарне,

І що над нього

Нема нічого;

Бо скрині повні,

Дива коштовні,

Найкраща мода,

І юна врода,

й висока шана -

Річ непогана

Лиш за умови,

Коли здоровий.

Немає ж сили -

І світ немилий.

Нехай убогі

Мої чортоги

Під дахом небо

Вони для тебе.

(«Здоров'я», переклад Д. Білоуса).

 

Але у фрашках посилюються сатиричні ноти, коли поет спрямовує їх проти всього того, що суперечило його гуманістичному світогляду:

Княгиня меси жде. Мерщій до капелана.

Та з дому він гайнув і десь пильнує дзбана.

Аж ось іде в червоній рясі в храм.

Вона ж йому: «Мій ксьондзе, так довго спалось вам?»

На докір ксьондз спромігся лиш сказати:

«Яке спання? Я й не лягав ще спати».

   («На капелана», переклад Д. Білоуса)

 

Як бачимо, фрашки прості, лаконічні, ясні. Вони нагадують то дружній жарт, то гумористичну епіграму, або пародію, то злий, сатиричний портрет.

Ян Кохановський був родоначальником польської  класичної драми. В 1578 р. він написав драму «Відмова грецьким послам». Відтворюючи події Троянської війни, п'єса водночас перегукується з сучасністю, порушує важливі суспільні і політичні питання, критикує порядки в тогочасній Польщі.

Творчість цього письменника мала великий вплив на розвиток літературного життя в Польщі. Я. Кохановський, за словами вченого В. Б. Оболевича, «перший заставив відчути силу слов'янської поезії, змагаючись з західноєвропейськими корифеями епохи Відродження».

Оцінюючи значення поезії Я. Кохановського для польської і європейської поезії, М. Бажан писав: «Геній Кохановського, його народність, патріотизм, його людяність, ставши могутнім стимулом для розцвіту польської літератури, вплинули на процес розвитку культур народів усього слов'янського світу» (2).

 

ПІДВЕДЕННЯ ПІДСУМКІВ

 

Бесіда

1. Що послугувало підґрунтям розвитку слов’янських літератур епохи Відродження?

2. Яке значення для розвитку слов'янських літератур має діяльність Кирила і Мефодія?

3. Які особливості літератури Відродження в Україні?

4. Які літературні мови існували у зарубіжних слов'янських народів?

5. Які головні риси гуманістичних ідеалів проявилися в літературах зарубіжних слов'янських народів У XV-XVI ст?

6. Які твори найвидатніших представників слов'янських літератур епохи Відродження вам відомі?

7. У чому полягає внесок слов'янських народів у літературу європейського Ренесансу?

 

Літературний розвиток у слов'янських країнах XIV- початку XVII ст. становить важливий етап в історії духовної культури слов'янських народів; художні досягнення цих літератур є невід'ємною складовою частиною європейської літератури епохи Відродження.