Кошторисно-бюджетне фінансування, як метод розподілу публічних фондів коштів

Вивчення цієї теми необхідно почати з визначення поняття бюджетного фінансування як: 1) безповоротного, безвідплатного відпуску коштів із держав­ного та місцевого бюджетів для виконання державою та органами місцевого самоврядування своїх функцій; 2) фінансування за рахунок бюджетних коштів; 3) виділення коштів із бюджету відповідного рівня.

Далі потрібно охарактеризувати принципи бюджетного фінансування та їх­ні особливості, відповідно до яких: а) кошти на покриття витрат відпускаються тільки з одного бюджету за підпорядкованістю підприємства, установи, за ви­нятком фінансування загальнодержавних заходів (епідемія, епізоотії, ліквіда­ція втрат від катастроф, стихійного лиха тощо); б) фінансування бюджетних установ здійснюється на основі встановлених економічних нормативів залеж­но від сфери діяльності.

При підготовці та відповіді необхідно розглянути поняття кошторисно-бюджетного фінансу­вання, під яким розуміють безповоротний та безвідплатний відпуск коштів із відповідного бюджету для забезпечення діяльності органів, установ, організа­цій, що утримуються за рахунок бюджетів різних рівнів, і який здійснюється на підставі фінансових планів - кошторисів доходів і видатків.

Далі необхідно з'ясувати поняття кошторису доходів і видатків бюджет­ної установи, організації. Необхідно знати, що кошторис дохо­дів і видатків бюджетної установи, організації має дві складові: а) загальний фонд, який містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету та розпо­діл видатків за повною економічною класифікацією на виконання бюджетною установою основних функцій; б) спеціальний фонд, який містить обсяг надхо­джень із спеціального фонду бюджету та їх розподіл за повною економічною класифікацією на здійснення видатків спеціального призначення, а також на реалізацію пріоритетних заходів, пов'язаних з виконанням установою основ­них функцій.

Розглядаючи питання про види кошторисів, необхідно розмежовувати ін­дивідуальні та зведені кошториси і плани асигнувань: індивідуальні кошториси і плани асигнувань установа складає для забезпечення своєї діяльності за кожною виконуваною нею бюджетною програмою (функцією) незалежно від того, чи веде вона облік самостійно, чи обслуговується централізованою бух­галтерією; зведені кошториси і зведені плани асигнувань - це зведення показ­ників індивідуальних кошторисів і планів асигнувань розпорядників коштів бю­джету нижчого рівня, що складаються головним розпорядником для подання Міністерству фінансів України, Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, місцевим фінансовим органам та органам Державного казначейства. Під час аналізу питання про структуру кошторису рекомендується використати Наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження документів, що за­стосовуються в процесі виконання бюджету» від 28 січня 2002 року № 57 (у редакції наказу від 29 грудня 2002 р. № 1099).

Треба мати на увазі, що кошторис має економічне значення, оскільки:

а) впливає на діяльність бюджетних установ, організацій;

б) забезпечує ефек­тивне і цільове використання грошових коштів;

в) мобілізує внутрішні резерви;

г) дає можливість контролювати виконання фінансових показників.

Розкриваючи зміст цієї теми, слід знати поняття норм витрат кошторису, під якими розуміють установлені уповноваженими державними органами розміри затрат на розрахункову одиницю. Доцільно також класифі­кувати норми витрат за різними підставами: 1) за юридичними ознаками: а) обов'язкові, б) необов'язкові (факультативні або розрахункові); 2) за змі­стом: а) матеріальні, б) натуральні (грошові); 3) за ступенем охоплення за­трат на основну одиницю фінансування: а) індивідуальні, б) комбіновані.

З'ясовуючи зміст кошторисного процесу, необхідно дати йому правову ха­рактеристику як діяльності державних організацій та установ із формування та виконання кошторисів.