Поняття та система публічних видатків

Для відповіді на це питання необхідно розкрити поняття публічних (державних) видатків як еко­номічної категорії, під якими розуміють прямі, безперервні, цільові грошові витрати з державного бюджету та інших грошових фондів держави, пов'язані з її функціонуванням. Необхідно зрозуміти, що державні видатки як правова категорія - це врегульовані нормами права суспільні відносини щодо витрачання державних грошових ресурсів, які накопичуються у державному бю­джеті, державних цільових фондах, власних фондах державних підприємств, установ та організацій з метою виконання загальнодержавних функцій, роз­ширення виробництва, утримання соціальної сфери, органів управління та забезпечення обороноздатності держави відповідно до чинного законодав­ства. Необхідно знати також, що державні видатки як інститут фінансового права об'єднує фінансово-правові норми, які регулюють суспільні відносини щодо витрачання державних грошових ресурсів, і що державні видатки здійснюють­ся відповідно до фінансово-планових актів, прийнятих уповноваженими дер­жавними органами, шляхом фінансування або надання позичок чи кредитів.

Відповідно, місцеві видатки є видом фінансових відносин щодо витрачання фінансових ресурсів, мобілізованих до місцевих бюджетів, власних фондів комунальних підприємств, установ, організацій з метою виконання їх завдань та функцій, розширення виробництва, утримання комунальної соціальної та куль­турної сфери, органів місцевого самоврядування тощо.

Слід враховувати, що систему (публічних) державних та місцевих видатків складають:

а) видатки, які покриваються за рахунок коштів централізованих фондів;

б) видатки, які покриваються з децентралізованих фондів коштів;

в) видатки за рахунок кредитного забезпечення.

Необхідно встановити співвід­ношення між поняттями «державні та місцеві видатки» та «видатки державно­го і місцевого бюджетів»: перше поняття є ширшим, адже державні і місцеві видатки крім витрат, що покриваються з бюджетів і централізованих фондів, містять також і витрати децентралізованих фондів коштів підприємств, установ, організацій, витрати з позабюджетних фондів і витрати за рахунок кредитів.

Важливим є питання про фінансування публічних (державних і місцевих) видатків, під яким розуміють плановий, цільовий, безповоротний та безвідплатний відпуск грошових коштів у різних формах із метою забезпечення фінансовими ресур­сами витрат на розвиток економіки, соціальної сфери, утримання об'єктів соціально-культурного призначення, оборони, управління, на погашення дер­жавного боргу тощо.

Вивчаючи дану тему, треба звернути увагу на зміст принципів фінансуван­ня: а) плановості; б) цільового спрямування коштів; в) безповоротності та без­відплатності; г) ефективного використання коштів; ґ) фінансування в міру ви­конання планів; д) оптимального поєднання власних, кредитних та бюджетних джерел; е) додержання режиму економії та здійснення контролю за їх вико­ристанням.

Необхідно розглянути також питання про видатки державного та місце­вих бюджетів як безпосередні, прямі витрати держави, пов'язані з її функці­онуванням і які покриваються за рахунок бюджетних коштів.

На основі чинного законодавства необхідно дати правовий аналіз видаткам місцевих бюджетів і пам'ятати, що вони включають бюджетні при­значення, встановлені рішенням про місцевий бюджет, на конкретні цілі, пов'я­зані з реалізацією програм, перелік яких визначено статтями 88-91 Бюджет­ного кодексу України. При цьому особливу увагу звернути на поділ видатків на такі, що враховуються у визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, і такі, що не враховуються у визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів.

Під час аналізу місцевих видатків другої групи рекомендується акцентува­ти на їхніх особливостях: включаються до місцевих бюджетів органами місце­вого самоврядування на свій розсуд і не враховуються у визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів. До таких належать видатки на: місцеву пожежну охорону; позашкільну освіту; місцеві програми соціального захисту й соціаль­ного забезпечення, розвитку житлово-комунального господарства та благоуст­рою населених пунктів; культурно-мистецьких програм місцевого значення; місцеві програми з розвитку фізичної культури і спорту; обслуговування боргу органів місцевого самоврядування; управління комунальним майном; інші програми, затверджені відповідною радою згідно з законом.