Короткі теоретичні відомості та методичні вказівки.

Організація і діяльність господарських судів визначається Кон­ституцією, Законом "Про судоустрій та статус суддів України", ГПК, який було прийнято 6 листопада 1991 р., іншими законодавчими актами і міжнародними угодами. До системи господарських судів належать Господарські суди в облостях, АРК, містах Києві та севастополя, Апеляційний господарський суд україни; Вищий господарський суд України. Склад, повноваження, статус суддів, компетенція голови та заступників господарських судів визначаєть­ся Законом "Про судоустрій та статус суддів України".

Господарський суд є незалежним органом, що вирішує госпо­ дарські спори, які виникають між юридичними особами, грома­ дянами — суб'єктами підприємницької діяльності, державними й іншими органами, а також розглядає справи про банкрутство.

Основними завданнями при розгляді спорів господарськими судами є:

—захист прав і інтересів учасників (сторін) господарських відносин в господарському процесі;

—сприяння зміцненню законності у сфері господарських від­ носин між підприємствами, установами, організаціями, державою й іншими органами державної влади і управління;

—внесення пропозицій зі вдосконалення правового регулю­вання господарської діяльності.

ГПК у ст. 12 визначені справи, що підвідомчі господарським судам:

—справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні,розірванні і виконанні господарських договорів;

—справи про банкрутство;

—справи за заявами органів Антимонопольного комітету Украї­ни, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції

Поряд з цим господарським процесуальним законодавством передбачено, що підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду (арбітражу), крімспорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що ви­никають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб.

Правові норми, що регламентують судове господарське провад­ження, визначають принцип надання судового захисту організаціям і громадянам, які здійснюють підприємницьку діяльність. Такий захист надається на підставі основних засад господарського судочинства:

—право на звернення до господарського суду, що належить до підвідомчості господарських судів, є невід'ємним правом будь-якого суб'єкта підприємницької діяльності, елементом його
цивільної праводієздатності. Саме тому, як підкреслено у ч. З ст. 1 ГПКугода про відмову від права на звернення до господарського суду є недійсною;

—рівність перед законом і судом. Правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом (ст. 4-2 ГПК);

—змагальність проявляється у наданій судом можливості сторо­нам та іншим особам, які беруть участь у справі, обгрунтувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ст. 4-3 ГПК);

—гласність розгляду справ (ст. 4-4 ГПК). Розгляд справ у гос­подарських судах відбувається, як правило, у відкритому судовому засіданні в усній формі, при незмінному складі суду і при забезпе­
ченні принципу гласності. Закрите судове засідання можливе, коли цього потребують інтереси охорони державної, комерційної або банківської таємниці або коли сторони чи одна зі сторін обгрун­товано вимагають конфіденційного розгляду справи і подають відповідне клопотання до початку розгляду справи по суті.

Місцеві господарські суди є судами першої інстанції. До їх компетенції віднесено: розгляд господарських спорів по суті, а також розгляд справ про банкрутство, скарг на дії чи бездіяль­ність органів виконавчої влади щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів.

Розгляд справ в господарських судах першої інстанції, здійснюється суддею одноособово. Проте будь-яку справу, що належить до підсуд­ності цього суду, залежно від категорії складності справи може бути розглянуто колегіально у складі 3 суддів. Порушення справи у суді і іершої інстанції є початковою стадією відповідного провадження, ме­тою якої є реалізація права суб'єктів господарювання на звернення за судовим захистом у разі порушення їх законних прав та інтересів.

Розгляд справи по суті полягає у перевірці законності та обгрунтованості вимог сторін та третіх осіб на підставі де­ тального та г рунтовного дослідження представлених учасни­ ками господарського процесу доказів.

Завдання захисту майнових та інших прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності господарські суди виконують шляхом розгляду правового спору і прийняття рішення. Саме під час прийняття рішення господарським судом реалізуються основні засади господарського судочинства. Крім того, значення стадії вирішення господарських спорів також полягає у можливості на підставі аналізу спорів та дослідження матеріалів справ розробля­ти заходи з поліпшення господарських відносин, вдосконалення господарського законодавства та усунення недоліків у діяльності господарюючих суб'єктів.

Фактором ефективності господарського судочинства є опера­тивність розгляду матеріалів справи. Ця оперативність законодав­цем визначена у строках вирішення спору господарським судом у першій інстанції. Так, за законом судовий розгляд справи може бути завершений, як правило, у одному судовому засіданні. Однак, практика досить різноманітна, тому справу може бути вирішено у другому або наступному судовому засіданні, але незважаючи на це, слід дотримуватись встановлених процесуальних строків. Відповідно до ст. 69 ГПК спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше 2 місяців від дня одержання судом позов­ної заяви. Спір про стягнення заборгованості за опротестованим векселем має бути вирішено господарським судом у строк не більше 1 місяця від дня одержання позовної заяви судом.

На стадії розгляду справи по суті велике значення має дослід­ження фактичних обставин справи, перевірка та оцінка зібраних доказів. Цю частину судового засідання безперечно можна на­звати головною. Саме під час розгляду справи по суті за участю усіх учасників господарського процесу в умовах рівноправності та змагальності сторін досліджуються та аналізуються фактичні обставини справи, після чого приймається рішення.

У процесі розгляду справи по суті найбільш повно розкри­ваються права та обов'язки учасників господарського процесу, принципи господарського судочинства. Суд під час розгляду господарського спору по суті:

—з'ясовує основні обставини справи, які мають бути до­сліджені у судовому засіданні. Суддя з одного боку з'ясовує, в якому обсязі позивач підтримує свої вимоги, чи не бажає він скористатись своїм правом на зміну позову, а з іншого, чи визнає відповідач вимоги позивача;

—перевіряє наявність чи відсутність підстав для припинення провадження у справі на стадії судового розгляду, які можуть бути пов'язані з розпорядчими діями суб'єктів спірних правовідносин. Так, суддя у господарському процесі може з'ясувати, чи не бажає позивач відмовитись від позову, чи не бажають сторони укласти мирову угоду;

—досліджує докази у справі. Суддя визначає предмет доказу­вання, аналізує та оцінює надані докази у справі. Всі зазначені складові тісно пов'язані між собою, тому що вся діяльність з судо­
вого доказування спрямована на досягнення єдиної процесуальної мети — правильного встановлення фактичних обставин справи.

Розгляд справи по суті може складатися з наступних послідовних процесуальних дій, які виконуються суддею. Після оголошення складу господарського суду, роз'яснення учасникам господарського процесу їх прав та обов'язків, суддя з'ясовує, підтримує позивач свій позов чи ні, чи визнає відповідач вимоги позивача, а також можливість завершення справи мировою угодою. Далі суд вста­новлює порядок дослідження доказів. ГПК не містить норм, які б регламентували порядок дослідження доказів, тому при вирішенні цього питання суддя керується головним чином порядком, який вироблено судовою практикою. Після цього суддя заслуховує по­яснення осіб, які беруть участь у засіданні, послідовно досліджує письмові докази, речові докази, висновок експерта тощо.

Судове рішення є ключовим інститутом господарського про­цесуального права і об'єктивно визнається найважливішим видом судових документів. Природно, що цей інститут завжди був в центрі уваги практиків та науковців.

Судове рішення — це процесуальний документ, що приймаєть­ся суддею (у разі вирішення спору колегіально — більшістю го­ лосів суддів) за результатами обговорення усіх обставин справи, ухвалюється у письмовій формі від імені України і складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин.

Література

1. Конституція України.

2. Закон України „Про судоустрій України” від 07.02.2002р.

3. Господарський кодекс України, Видавник: Верховна Рада України, Дата видання: 16.01.2003, №436-IV.

4. Закон України “Про судоустрій та статус суддів” від 7.10.2010р.

5. Маляренко В. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України.- Київ,-Юрінком Інтер.- 2004.- с. 69 –95

6. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України: Навч. посіб./ В.С. Ковальський, В.Т.Білоус, С.Е.Демський та ін. – К.: Юрінком Інтер, 2002.

7. Організація судових та правоохоронних органів. Навч. посібник для студентів юрид. спеціальностей вищих навч. закладів освіти/ І.Є Марочкін, В.В.Афанасьєв, В.С.Бабкова та ін., За ред. І.Є Марочкіна, Н.В.Сібільової, О.М.Толочка. – Харків: Право, 2000.

8. Стефанюк В.С., Лукашова Н.П. Гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами// Вісник Верховного Суду України. – 2001. - № 2. – С. 36-38.

9. Науково-практичний коментар Закону України "Про судоустрій і статус суддів"/ Теліпко В. Е.; За ред. МОЛДОВАНА В. В. - К.: Центр учбової літератури, 2011. - 528 с.

 

Питання, які виносяться для обговорення на семінарське заняття

1. Організація і діяльність господарських судів.

2. Визначити повноваження господарських судів.

3. Значення спеціалізованих судів.

4. Окреслити систему господарських судів.