Класифікація видів фінансового контролю

№ з/п	Критерій класифікації	Вид фінансового контролю
1	Час проведення контрольних заходів (дій)	- попередній (превентивний); - поточний; - наступний (ретроспективний)
2	Регламент здійснення контрольних заходів	- обов’язковий; - ініціативний
3	Суб’єкти контрольних дій	- державний: урядовий [54], парламентський [55]; - муніципальний; - недержавний - суб’єктів господарювання (незалежний аудиторський, внутрішній контроль фірми громадський контроль)
4	Об’єкти контрольних заходів	- бюджетний; - податковий; - кредитний; - валютний; - страховий; - інші
5	Обсяг контрольних заходів	- комплексний; - вибірковий; - тематичний
6	Залежно від взаємовідносин суб’єкта та об’єкта	- внутрішній; - зовнішній
7.	Залежно від характеру контрольного заходу	- плановий; - позаплановий

 

В основу класифікації фінансового контролю покладено декілька чин­ників:

1. За часом проведення: попередній, по­точний і подальший.

В умовах переходу до ринкових відносин все важливішу роль відіграє попередній (превентивний) контроль. Перехід до ринку не сумісний зі збит­ками і втратами, які є наслідком економічних і фінансових прорахунків, без­господарності, порушення законності. Для їхньої мінімізації необхідна чітка і відлагоджена система превентивного фінансового контролю, який є найефек­тивнішою формою, оскільки дає змогу запобігти виникненню вад, перевитрат і втрат фінансових ресурсів, порушенню законодавства. На стадії фінансо­вого прогнозування і планування превентивний контроль слугує передумо­вою для прийняття оптимальних управлінських рішень.

Поточний фінансовий контроль є органічною часткою процесу опера­тивного фінансового управління і регулювання фінансово-господарської дія­льності підприємств, організацій, установ, галузей економіки. Поточний фі­нансовий контроль проводиться в короткі проміжки часу - в процесі здійс­нення фінансово-господарських операцій. Спираючись на дані первинних документів оперативного і бухгалтерського обліку та інвентаризацій, поточ­ний контроль дає змогу регулювати фінансові ситуації, що швидко зміню­ються, попереджувати збитки і втрати.

Наступний (ретроспективний) фінансовий контроль характеризується поглибленим вивченням фінансової діяльності за попередній період, дає змогу виявити вади попереднього й поточного контролю. Ретроспективний фінансовий контроль здійснюється після виконання фінансових операцій за певні минулі проміжки часу завдяки вивченню даних обліку й звітності, пла­нової нормативної документації. Контролю підлягають і фактичні справи, дійсна наявність грошових засобів і матеріальних цінностей.

Наступний фінансовий контроль допомагає масштабно оцінити пози­тивні та негативні сторони фінансової діяльності підприємств, установ, пев­них, галузей та економіки в цілому. Він дає змогу всебічно аналізувати нако­пичений досвід, об'єктивно відображати причини порушень і недоліків, роз­робляти заходи щодо їх усунення.

Отже, попередній (превентивний), поточний і наступний (ретроспекти­вний) фінансовий контроль взаємно пов'язані й доповнюють один одного. Попередній контроль забезпечує перевірку проектів бюджетів, фінансових планів, кошторисів тощо. Поточний контроль допомагає своєчасно виявити вади й порушення в процесі фінансово-господарської діяльності та своєчасно їх усунути. Наступний контроль виявляє вади, які не були виявлені попере­днім і поточним контролем.

2. За регламентом здійснення контрольних заходів фінансовий контроль поділяється на обов’язковий та ініціативний.

Обов’язковий фінансовий контроль здійснюється: в силу вимог норма­тивних актів; за рішенням компетентних органів держави.

Ініціативний фінансовий контроль здійснюється на підставі власних рішень господарюючих суб’єктів.

Лише застосування усіх зазначених форм фінансового контролю в їх єдності та взаємозв'язку робить фінансовий контроль систематичним, підви­щує його ефективність.

3. За суб’єктами, що здійснюють фінансовий контроль, його можна переділити на державний, муніципальний, незалеж­ний аудиторський контроль, громадський і контроль власника.

Державний контроль в Україні згідно з чинним законодавством здійс­нюють різноманітні органи державної влади України та підвідомчі їм організації.

Муніципальний фінансовий контроль здійснюють місцеві Ради народних депутатів та їх комісії, місцеві державні адміністрації та виконавчі ор­гани відповідних рад (їхніх фінансові управління).

Незалежний аудиторський контроль здійснюють аудитори (ау­диторські фірми) за договорами з державними та приватними підприємст­вами перевіряючи достовірність звітних даних, балансів і водно­час надаючи консультаційні послуги з питань обліку, фінансів. Такий кон­троль призна­чено здебільшого для об’єктів приватного сектора економіки.

Громадський фінансовий контроль здійснюється в особі всеукраїнських громадських об'єднань, їх структурних підрозділів, метою діяльності яких є організація громадського контролю. Громадянський фінансовий контроль необхідний для реалізації громадянами України своїх конституційних прав і свобод у здійсненні громадського контролю за діяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, їх посадових осіб, суб'єктів господарювання незалежно від організаційно-правових форм та форм власності.

Контроль власника можна переділити на: галузевий (це контроль мі­ністерств, державних комітетів підпорядкованих їм за галузевістю підпри­ємств, установ та організацій, наприклад, щодо виконання планових завдань із виробничої та фінансово-господарської діяльності) і внутрішньогосподар­ський (здійснюваний власниками підприємств, його бухгалтерською служ­бою).

4. Залежно від об’єкта контрольних заходів: бюджетний, податковий, кредитний, валютний, страховий, інші.

5. Залежно від обсягу контрольних дій: комплексний, вибі­рковий, тематичний. Комплексному контролю підлягають усі аспекти діяльно­сті підконтрольного об'єкта. Тематичний - зосереджується лише на окремих аспектах діяльності підконтрольного суб’єкта. При вибірко­вому контролі перевіряються або всі документи певних періодів протягом року, або частина документів, але за весь звітний період.

6. Залежно від взаємовідносин суб’єкта та об’єкта, фінансовий контроль можна поділити на зовнішній (тобто контроль спеціально уповноважених дер­жа­вних органів, що є вищими стосовно до об’єкта, що перевіряється, або не­за­лежних від нього органів контролю) та внутрішній (контроль у межах однієї організації або галузі силами їхніх структурних підрозділів, бухгалтерів).

7. Залежно від характеру контрольного заходу фінансовий контроль поділяється на: плановий та позаплановий. Проведення першого, на відміну від другого виду фінансового контролю передбачається у плані контрольних заходів суб’єкта контролю.

8. Залежно від цільової спрямованості контрольних дій можна виріз­нити такі види фінансового контролю, як стратегічний і тактичний.

Стратегічний фінансовий контроль спрямовується на вирішення пи­тання стратегії розвитку підприємства, організації, установи, галузі госпо­дарства у майбутньому, а тактичний — вирішує поточні питання їхньої фі­нансової діяльності.

9. Залежності від місця здійснення фінансового контролю його можна розподілити на такі види, як контроль на місцях, коли суб'єкт виконує конт­рольні дії безпосередньо на підконтрольному об'єкті; дистанційний конт­роль, коли суб'єкт контролює віддалений від нього об'єкт за допомогою ін­формації, яка передається за допомогою засобів зв'язку.

3. Суб ’єкти фінансового контролю.

Ефективність фінансового контролю у вирішальній мірі залежить від правильної його організації та розподілу ролей, компетенції суб'єктів фінансового контролю. В цій справі уже існує значний досвід. Він переконує, що система органів, які здійснюють фінансовий контроль, аби діяти ефек­тивно, не може будуватись довільно, аби як. Вона неминуче зумовлюється об'єктивними причинами і суспільними традиціями.

Фінансовий контроль є логічним продовженням і завершенням держав­ного управління фінансами. Тому в країнах з розвинутими громадянським суспільством і ринковою економікою не придумують довільно яку б то не було систему органів фінансового контролю – вона все одне виявилася б нежиттєздатною – а застосовують до завдань фінансового контролю систему органів державного управління фінансами, яка уже склалася в країні давно. Ця система лише доповнюється окремими специфічними елементами і в за­гальних рисах має наступний вигляд: загальнодержавний та місцевий фінансовий кон­троль; відомчий фінансовий контроль; аудит.

Функції державного фінансового контролю, як правило, розподіля­ються в них між вищими органами державної влади одночасно із закладами управління фінансовою та кредитно-грошовою системою. Конкретні форми розподілу зумовлюються особливостями політичної сис­теми держави. При цьому обов'язково враховується принцип розподілу та врівноваження влад.

Державний фінансовий контроль здійснюється органами законодавчої (представницької) і виконавчої влади України. До системи органів держав­ного фінансового контролю входять: Верховна Рада України, Міністерство фінансів, Рахункова палата, органи Державної контрольно-ревізійної служби, Державного казначейства, Державної податкової служби, Державної митної служби та інші. Однак, якщо Рахункова палата і ДКРС є спеціальними органами державного фінансового контролю, тобто контроль є основним і єдиним завданням цих органів, то Державна податкова служба, Державне казначейство, внутрівідомчі контрольно-ревізійні підроз­діли виконують контрольні функції паралельно з іншими покладеними на них завданнями; вони зобов'язані контролювати лише окремі напрямки руху державних коштів. Верховна Рада України здійснює контроль за дотриманням бюджет­ного законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу. Рахункова палата України в межах покладених на неї повноважень: здійснює постійний контроль за виконанням державного бюджету в межах та обсягах, визначених Конституцією України та Законом України «Про Рахункову Палату» – перевіряє використання за призначенням органами виконавчої влади коштів загальноде­ржавних цільових фондів та коштів позабюджетних фондів; контролює утворення, обслуговування і погашення внутрішнього і зовнішнього держав­них боргів України та інше. Основним органом державного фінансового контролю по лінії вико­навчої влади є Міністерство фінансів України. Воно здійснює контроль за виконанням державного бюджету, за дотриманням Правил складання проек­тів бюджетів в Україні,, за використанням бюджетних асигнувань та лімітів бюджетних асигнувань розпорядниками бюджетних коштів, а також коорди­нує діяльність з контролю за додержанням надходжень та використанням державних коштів.З метою організації контролю за правильністю складання і виконання бюджетів, зведених фінансових планів галузей народного господарства, управлінь та відділів державних адміністрацій, виконкомів місцевих рад, фі­нансових планів підприємств, організацій та установ, а також контролю за фінансовою діяльністю, станом збереження і використання матеріальних цінностей, грошових коштів, достовірності обліку і звітності в міністерствах, відомствах, інших органах державної виконавчої влади, на підприємствах, в організаціях та установах в Україні функціонує Державна контрольно-реві­зійна служба. Для здійснення державного фінансового контролю за дотриманням по­даткового законодавства створені органи державного податкового контролю. Відповідно до чинного законодавства повноваженнями органів податкового контролю наділена Державна податкова адміністрація України, створена відповідно до Закону України № 509-ХІІ від 4.12.1990 року «Про Державну податкову службу в Україні». Державна податкова адміністрація України здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів податків, зборів інших обов'язкових платежів, установлених законодавством. Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку здійснює контроль за діяльністю суб'єктів ринку цінних паперів: емітентів, інвесто­рів, фінансових посередників, фондових бірж – відповідно до діючого у цій сфері законодавства. Митні органи України відповідно до положення Митного кодексу України мають повноваження в галузі державного контролю, пов'язані з пе­реміщенням товарів через митний кордон України.Державний фінансовий контроль здійснюється також і низкою інших державних органів: Національним банком України, Фондом державного майна, Департаментом антимонопольної політики і підтримки підприємниц­тва, Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку тощо.Розглянемо підпорядкованість наведених органів одне одному та осно­вні їх функції (табл. 1.5). Таблиця 1.5. Основні функції та підпорядкованість органів державного фінансового контролю в Україні

Назва суб'єкта контролю	Підпорядко­ваність	Основні функції
Рахункова палата	ВРУ	Контроль за використання коштів держбюджету
Державна подат­кова адміністрація	Президенту	Ø Облік платників, податків та інших обов'язкових платежів до бюджетів і держфондів. Ø Контроль за правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати податків та інших обов'язкових платежів. Ø Контроль за достовірністю податкового обліку і звітності.
Державна контро­льно-ревізійна служба	Мінфіну	v Контроль за витрачанням бюджетних коштів усіх рівнів і коштів позабюджетних фондів. v Контроль за збереженням держмайна у бюджет­них установах. v Контроль за достовірністю бухгалтерського об­ліку і звітності у бюджетних установах.
Державне казна­чейство	Мінфіну	Організація виконання державного бюджету України і здійснення контролю за цим. Управління коштами держбюджету та коштами державних позабюджетних фондів. Ведення обліку касового виконання держбю­джету.
Антимонопольний комітет	КМУ	§ Здійснення контролю за дотриманням антимонопо­льного законодавства. § Захист законних інтересів підприємств і спожива­чів шляхом застосування заходів щодо припинення порушень антимонопольного законодавства.
Управління Пен­сійного фонду	КМУ	ü Збір і акумуляція внесків для пенсійного забезпе­чення і допомоги. ü Забезпечення фінансування витрат Пенсійного фо­нду.
Управління Фон­дів соціального страхування	КМУ	ü Збір і акумуляція внесків для соціального забезпе­чення і допомоги. ü Забезпечення фінансування витрат Фондів соціаль­ного страхування.
Державна інспек­ція з контролю за цінами	КМУ	Контроль за дотриманням порядку затвердження і за­стосування цін і тарифів у всіх галузях народного гос­подарства.

 

У цілому функції органів державного фінансового контролю полягають у забезпеченні раціонального застосування державою економічних методів регулювання суспільних процесів, які в умовах існування різних форм і видів власності, вільного підприємництва, економічної самостійності виробників,

поширення ринкових відносин на всі сфери суспільного життя є найбільш виправданими, динамічними і ефективними.Необхідною умовою підвищення ефективності державного фінансового контролю є скоординована і упорядкована діяльність зазначених органів у здійсненні контрольних функцій, уникнення дублювання за тими напрям­ками контролю, які входять до компетенції кількох органів. Відокремлені дії кожного не відтворюють цілісного стану справ чи то окремого підприємства, чи то галузі в цілому, і, як наслідок, не забезпечують ужиття повного пере­ліку відповідних заходів на виконання управлінських рішень для подальшого розвитку економічних відносин.Для цього необхідно рішучіше втілювати в життя поставлені Міністер­ством фінансів завдання щодо тіснішої координації своїх дій контролюю­чими органами як у проведенні ревізій і перевірок, так і максимальній їх реа­лізації у частині відшкодування й компенсації збитків, завданих державі. Муніципальний фінансовий контроль здійснюють органи місцевого самоврядування. Сфера його застосування досить широка - від затвердження місцевого бюджету, його виконання і затвердження звіту про його виконання до конкретних питань дотримання фінансової дисципліни, що належать до компетенції органів місцевого самоврядування. Громадський (суспільний) фінансовий контроль здійснюють громадські організації (партії, рухи, профспілкові організації тощо). Об'єкт контролю залежить від завдань, які перед ним стоять. Серед основних суб’єктів громадянського контролю, які повинні представляти інтереси суспільства, можна назвати: 1. Парламентські структури; 2. Політичні партії та громадські об’єднання; 3. Засоби масової інформації; 4. Судові інстанції різноманітного рівня; 5. Незалежні аналітичні центри й установи та інші неурядові інституції. Суспільство має активно залучатися до здійснення громадянського контролю. Громадський контроль - це організаційно оформлена діяльність громадян України з контролю за відповідністю діяльності об'єктів громадського контролю нормам Конституції України, законів України, інших актів законодавства та за дотриманням ними державної дисципліни. Аудиторський фінансовий контроль є незалежним професійним і здійснюється аудиторами (фізичними особами) та аудиторськими фірмами. Такий контроль може бути як ініціативним, так і обов’язковим. Цих суб’єктів, як правило, залучають власники підприємств (установ, організацій).                                                                               Система внутрішнього контролю визначається внутрішніми правилами та процедурами контролю, які запроваджуються власником підприємства (установи, організації) для досягнення поставленої мети – забезпечення (в межах можливого) стабільного і ефективного функціонування підприємства, дотримання внутрішньої господарської політики, збереження та раціонального використання активів підприємства, запобігання та викриття фальсифікацій і помилок, достовірності бухгалтерських записів та своєчасної підготовки фінансової інформації.

Методи фінансового контролю

 

Важливою ознакою класифікації фінансового контролю є його метод. До методів фінансового контролю належать конкретні способи (прийоми), що застосовуються при здійсненні контрольних функцій. Метод дослідження об'єкта контролю залежить від характеру об'єкта і певних його елементів.

Методи фінансового контролю можна згрупувати таким чином: загальнонаукові методи (аналіз, синтез, дедукція, індукція і т.п.), методи впливу (штрафні санкції, система заохочення і т.п.) та емпіричні методи (за допомогою яких здійснюється контрольні процедури). Останні, в свою чергу, представлені:

§ документальними способами і прийомами: арифметична і нормативна перевірка, юридична оцінка документів, спосіб оберненого підрахунку, аналітичного і економічного контролю, хронологічний і систематизований, метод логічного контролю та інші;

§ фактичними способами і прийомами: спостереження, інвентаризація, експертна оцінка, контрольна закупка, запити про підконтрольного суб’єкта, метод достовірних тверджень та інші.

Крім того, виділяють специфічні методи суміжних економічних наук, які також можна віднести до методів фінансового контролю, зокрема прийоми економічного аналізу, економіко-математичні методи, методи теорії ймовірності та математичної статистики – розрахунково-аналітичні методи.

Метою метода «юридична оцінка документально оформлених операцій» є визначити відповідність відображених у докумен­тах операцій діючому законодавству та їх економічну цілесообразність.Господарська операція вважається правомірною:1. якщо її зміст не протирічить діючим законам і виданим на їх основі підзаконним актам;2. якщо її вид передбачений статутом суб’єкта підприємницької діяльно­сті;3. у випадку, коли підприємство володіє ліцензією на її здійснення (якщо таке передбачено законодавством).Економічна цілесообразність господарської операції визначається її направленістю на виконання задач, які стоять перед перевіряємим суб’єктом. Метод зустрічних перевірок потребує звірення записів у книгах і рахунках бухгалтерського обліку перевіряємої організації або установи з даними обліку організації, або установи, яка надає сировину, матеріали чи продукцію організації, тобто з контрагентом. Більш широко даний метод застосовується при перевірці виконання робіт або послуг, що для ор­ганізації здійснюють інші юридичні чи приватні особи.При використання методу нормативної (формальної) перевірки встановлюється пра­вильність оформлення первинних документів, а саме: - заповнення усіх необхідних реквізитів;- наявність не обумовлених виправлень. Підчисток, дописок тексту та цифр;- достовірність підписей посадових та матеріально відповідальних осіб. Метод арифметичної перевірки документа використовується з ме­тою перевірки правильності таксування і підрахунків у документах, тобто перевіряється множення, наприклад, ціна за одиницю на кількість одиниць та додавання, наприклад, по всім найменуванням. Метод логічного контролю являє собою спосіб вивчення об’єктивної можливості документально оформлених господарських операцій шляхом різ­номанітних співставлень взаємопов’язаних показників. Таке розкриття логіч­них зв’язків між фінансовими та виробничими показниками дозволяє опера­тивно виявити порушення законодавства України. При використанні суцільного методу перевіряються усі документи та записи у регістрах бухгалтерського та податкового обліку. Окремі ділянки господарської діяльності належить перевіряти виключно ме­тодом суцільного спостереження, це зокрема: операції, пов’язані з рухом гро­шових коштів у касі, у підзвітних осіб та на рахунках в банках, вексельні операції, операції з цінними паперами та інш. Вибірковий метод застосовується для вивчення тих явищ, які підпо­рядковані достатньо визначеним ймовірним закономірностям. По суті, цей метод один з різновидів несуцільного спостереження, при якому характерис­тика усієї сукупності одиниць (генеральної сукупності) дається за результа­тами обстеження деякої їх частини (вибіркової сукупності), відібраної у ви­падковому порядку, за правилами наукової теорії вибірки. Головне, що від­різняє вибірковий метод, – це репрезентативний характер його результатів, який дозволяє отримувати достовірні показники.При застосуванні несуцільного методу перевіряються найбільш масові господарські операції (або за усі місяці перевіряються най­масовіші операції, або перевіряються усі документи за декілька місяців), тим самим усувається навмисність та односторонність зі сторони перевіряючих у відборі первинних документів та облікових записів. Метод оберненого підрахунку ефективний при перевірці достовірності даних платника податків про приріст запасів, покупку товарів, матеріалів, сировини, полуфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві та за­лишках готової продукції. Він заключається у попередній експертній оцінці матеріальних витрат з метою подальшого визначення (оберненим підрахун­ком) величини обґрунтованих списань запасів на виробництво окремих видів продукції, які до часу перевірки більшою частиною або повністю є у наявно­сті на складах підприємства-виробника або у його покупців.За звичай використанню цього метода передує вмотивована експертна оцінка спеціалістів про дійсні витрати сировини та матеріалів на виготов­лення даної продукції. Метод оцінки законності і обґрунтованості господарських операцій за даними кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку передбачає сти­кування записів у облікових регістрах з виправдними документами, а також даних облікових регістрів з показниками звітності. Тут особа увага приділя­ється:· не вірній кореспонденції рахунків;· не відповідності записей у облікових регістрах первинним докумен­там у частині об’єму здійснених операцій;· відсутність бухгалтерських записей по окремим первинним докумен­там;· складання облікових записей, особливо сторніровочних та виправле­них, не підтверджених виправдними документами;· наявність записей в облікових регістрах по підробленим докумен­там;· необгрунтоване згортання сальдо активно-пасивних рахунків;· невідповідність звітних показників записам у Головній книзі та ін­ших облікових регістрах. Метод порівняння являє собою співставлення об’єкта контролю з ме­тою визначення подібності або відмінності між ними. Цей засіб має універса­льне значення для усіх форм контролю. За допомогою порівняння визнача­ється співставлення даних податкового обліку та податкової звітності, пов’язання даних бухгалтерського обліку та податкового обліку, фінансової та по­даткової звітності. Вирізняють одномірний спосіб порівняння та багатомір­ний. При одномірному порівняльному аналізі співставлення робляться по од­ному або кільком показникам одного об’єкта або декількох об’єктів контролю по одному показнику. За допомогою багатомірного порівняльного аналізу даних проводиться співставлення результатів діяльності декількох підпри­ємств. Охарактеризуймо методи фактичного контролю: Метод інвентаризації матеріальних цінностей і наявності грошо­вих ресурсів використовується для перевірки відповідності даних бухгалтер­ського обліку фактичній наявності грошових і матеріальних цінностей, і в разі виявлення розходжень, вжиття заходів до ліквідації відхилень - лишки оприбутковуються, нестачі відшкодовуються. Причому інвентаризація наяв­ності грошових коштів проводиться обов’язково методом раптової переві­рки наявності грошових коштів у касі підприємства, організації або уста­нови. Метод експертної оцінки являє собою спосіб фактичного контролю, який основується на проведенні кваліфікованими спеціалістами експертизи дійсних об’ємів та якості виконаних послуг, обґрунтованості нормативів виходу готової продукції, особливо акцизної, правильності встановлення кодів товарів, виходу продукції при давальницькій схемі переробки сировини та інш. Метод візуального спостереження включає обстеження на місці зна­ходження об’єкта контролю. До цього методу також відносять метод контро­льних закупок.Використання всієї сукупності видів, форм і методів контролю має над­звичайно велике значення для ефективного функціонування системи фінансового контролю в цілому. Так, застосування всіх видів фінансового контролю є важливим з погляду запобігання втрати контролю за діяльністю певних секторів економіки та утворення неконтрольованих сегментів у фінансовій сфері, а також з погляду попередження паралелізму та дублю­вання при здійсненні контролю. Тема 2: Правове регулювання фінансового ко­нтролю в Україні 1. Загальна характеристика законодавчо-нормативних актів, які регулюють здійснення фінансового контролю в Україні.2. Стандарти фінансового контролю. 1. Загальна характеристика законодавчо-нормативних актів, які регулюють здійснення фінансового контролю в Україні.

У теперішній час між органами державного фінансового контролю ча­сто виникає плутанина повноважень, за результатами перевірок не завжди приймають необхідні рішення, правоохоронні органи держави дуже слабо реагують на виявлені фінансові правопорушення. Натомість запровадження аудиту у державному секторі економіки України є прогресивним кроком з огляду на розвиток ринкових відносин, удосконалення управлінських функ­цій держави та прийняття європейських стандартів. Проте такий захід потре­бував реформування усієї системи державного контролю і, передусім, її зако­нодавчого урегулювання:

1. Внесення відповідних змін до Бюджетного і Господарського кодексів України, Закону «Про аудиторську діяльність», інших документів.

2. Прийняття Закону України «Про фінансовий контроль в Україні».

3. Затвердження стандартів державного фінансового контролю.

4. Затвердження методик аудиту у державному секторі економіки; роз­робка методичних вказівок, робочих документів тощо.

На жаль, реформування фінансового контролю в Україні відбувається непослідовно і несистемно. На практиці розробка методичних вказівок випереджає у часі прийняття законів, що негативно позначається на функціонування дієвої системи контролю зі сторони держави, відбувається порушення інтересів громадськості (табл. 2.1).

Таблиця 2.1