Тема 1. Предмет, зміст, задачі курсу

1. Цільове повідомлення викладача про порядок проведення практичного заняття. Розбір термінів, понять - адаптація, алгоритм, аргумент, аспект, діяльність, життєдіяльність, мотив, наука про працю, об'єкт, потреба, предмет, ресурси, система, студент, суб'єкт, праця, трудова діяльність.

2. Теоретична співбесіда відповідно до структурно логічної самопідготовки з теми. Необхідно звернути увагу на роль вітчизняних вчених у вирішенні конкретних питань фізіології і психології праці як основи його організації. Усвідомити особливості праці в ринкових умовах. Розкрити біологічну сторону трудової діяльності в тісному взаємозв'язку з дією економічних законів. Відбити сучасний стан і актуальні задачі фізіології і психології праці.

3. Практикум. Аналіз, обговорення підготовленої вдома ситуації-ілюстрації «Наука про працю»; тестові іспити: ОЗП особисте задоволення працею)  і шкала самооцінки ОСС (особисте сприйняття ситуації)

4. Оформлення протоколу заняття в фізіологічному паспорті студента, проведення підсумків заняття.

ПЛАН

1. Поняття про працю та її функції. Психофізіологічна характеристика процесу праці.

2. Соціально-економічна та біологічна суть трудової діяльності.

3. Історія та етапи розвитку фізіології та психології праці

4. Предмет і методологічні основи фізіології праці, завдання курсу.

  5. Значення фізіології та психології праці для формування економістів-соціологів з праці.

Завдання для індивідуальної роботи модуля 1.

 

Реферати

1. Фізіологічні особливості праці в ринкових умовах.

2. Теоретичні і практичні завдання організації праці, які вирішує ФПП.

3. Взаємозв’язок понять “Праця-діяльність”, “Праця-робота”.

4. Діяльність, життєдіяльність людини у процесі праці.

5. Методологічні принципи і методи дослідження ФПП.

6. Завдання курсу ФПП в зв’язку з переходом України до ринкової економіки.

 

Література

Основна: 1, 2, 4

Додаткова: 5, 7, 8, 9, 10, 11

 

Під час вивчення цієї теми слід виходити з того, що будь-який процес діяльності складається з таких елементів: предмет праці; засоби праці; технологія виробництва; організації праці; самої праці як процесу усвідомленого впливу на предмет праці з метою виготовлення певних продуктів праці.

 "Працю" як категорію й поняття необхідно відрізняти від інших понять, які характеризують життєдіяльність людини. Так взаємозв'язок понять праці і діяльності наведено на рис.1.

Фізіологічно не обумовлена

                                    

Усвідомлена

                                 

 

 

1.	Незаборонена (легітимна)
2.	Цілеспрямована
3.	Утворювальна
4.	Затребувана
ПРАЦЯ

 

Рис. 1. Взаємозв’язок понять “Праця-діяльність”.

Слід розуміти, що з точки зору потреб суспільства, праця може бути

легітимна, цілеспрямована, утворювальна та затребувана діяльність.

Потребують розмежування й поняття «робота» і «праця». З точки зору економіки праці усвідомлена доцільна діяльність людини - це праця, а не робота, тому, що в сучасних умовах ринкових відносин тільки така діяльність людини створює конкурентоздатні продукти, які визнаються ринком.

Застосовувати це поняття «робота» доцільно для характеристики механічних дій тварин, машин, механізмів, сил природи (вітру, сонця ін.)

Взаємозв'язок понять праці та роботи наведено на рис. 2

 

Сфери застосування

Поняття
	Людина	Підприємництво	Тварини	Машини	Сили природи
1. Діяльність
2.Функціонування
3. Робота
4. Праця

Сфера

Умовні визначення 

 

 

Рис. 2. Сфери застосування понять «праця» та «робота».

 

 

Зміст праці - це сукупність елементів, які визначаються професійною приналежністю робіт, їх структурою, складністю, послідовністю виконання. Характер праці - це якісні характеристики праці, які виділяють особливості її функціонування незалежно від змісту праці

Під час вивчення цієї теми особливу увагу слід звернути на форми виявлення праці. За формами виявлення виділяють: біологічний аспект трудової діяльності (витрати енергії людини); організаційно-технологічний аспект (полягає в певній системі взаємодії людини та засобів виробництва); організаційно-соціальний аспект. Останній відображає виробничу взаємодію працівників по горизонталі (між робітниками, які працюють на суміжних робочих місцях; основними та допоміжними робітниками) й по вертикалі (виробничі відносини між керівниками та підлеглими). Ці взаємовідносини залежать від форми організації праці; соціального складу та чисельності персоналу; організаційно-правових форм підприємства. Кожен економіст повинен знати, яку роль відіграє праця для особистості та для суспільства.

До методів гуманізації праці, якими повинен керуватися у своїй повсякденній роботі фахівець, відносяться:

q пристосування виробництва до людини (а не навпаки, як це має місце у сучасних умовах);

q збагачення змісту праці; чергування робіт, які виконуються; поширення трудових функцій;

q відповідність кваліфікації працівників складності виконуючих робіт;

q підвищення престижності праці, її відповідальності, самостійності; розвиток систем мотивації та стимулювання праці;

q активна участь у вирішенні виробничих завдань, поширення “виробничої демократії”, перехід від жорстких форм управління до гнучких, колективних форм;

q створення можливостей збереження розвитку, самовдосконалення особистості працівника;

q інші.