Тема 5.  Основні лікарські форми з лікарської рослинної сировини і технологія їх виготовлення

План вивчення теми

1. Застосовування лікарських рослин у свіжому чи консервованому вигляді.

2. Умовні міри маси та обʼєму у ветеринарній медицині.

3. Рідкі лікарські форми з лікарської рослинної сировини, (настої, відвари, настойки, емульсії).

4. Мʼякі, густі лікарські форми (екстракційні мазі, слизи, густі екстракти).

5. Коефіцієнт водопоглинання.

Основні положення, які слід засвоїти під час вивчення теми

У практиці гуманної і ветеринарної медицини використовують лікарські рослини у свіжому та консервованому вигляді, або готують із них різні лікарські форми.

Застосовують потерті, потовчені чи цілі різні анатомічні частини свіжих рослин або свіжі соки. Свіжим рослинам властива сильніша дія, ніж консервованим, оскільки у них набагато вищий вміст біологічно активних речовин.

Соки одержують із плодів, ягід, овочів, листя, стебел тощо. Вони багаті на вітаміни, мінеральні солі, органічні кислоти, ферменти і ін. Для збереження їх консервують охолодженням, етиловим спиртом
(1:2–1:4), пастеризацією, стерилізацією.

У народній та науковій медицині широко використовують соки для лікування ран (малини, чорниці, капусти, кропиви, алое, деревію, цибулі, часнику та ін.)

Свіже листя капусти, подорожника, лопуха застосовують для компресів при забиттях, розтягненнях, запальних процесах. Ці та інші рослини (талабан польовий, хвоя сосни, ялини, картопля, алое), розтирають до кашкоподібної консистенції й використовують для лікування тварин за наявності ран, виразок, абсцесів тощо.

У ветеринарній медицині часто користуються умовними мірами маси та обʼєму. Як умовні міри маси та обʼєму використовують ложку, склянку, пляшку, відро. Вважається, що в одній столовій ложці з верхом міститься 15 г подрібненої лікарської сировини і стільки ж мілілітрів рідини, без верху – 10 г, _,подрібненої сухої сировини, в десертній – 8 г, а в чайній – 4–5 г. У склянці 200–250 мл.

Для накладання припарок використовують полову, сінну потерть, висівки, дерть, тирсу, січку, подрібнене листя.

Найчастіше в практиці ветеринарної медицини готують водні, спиртові чи олійні витяжки, екстракційні мазі.

Настої (Infusum, -i, -a), відвари (Decoctum, i, -a)

Це рідкі лікарські форми для застосування всередину та для виготовлення інших лікарських форм (мікстур тощо), що являють собою водяні витяжки з рослинної сировини чи водяні розчини екстрактів виготовлених з цією метою.

Використовувану рослинну сировину висушують за загальновизнаними правилами, подрібнюють:

· листя, квітки, трави – до часточок завбільшки 5 мм;

· листя з твердою шкіркою – до 1 мм;

· стебла, кори, корені і кореневища – до 3 мм;

· насіння і плоди – до 0,5 мм.

Рослинну сировину та дистильовану, чи кипʼячену і відстояну воду для виготовлення настоїв і відварів беруть у таких співвідношеннях:

· 1:10, тобто на одну вагову частину сировини 10 частин холодної дистильованої чи кипʼяченої води, якщо кількість сировини (співвідношення) в рецепті не зазначено;

· 1:30, тобто на одну частину сировини 30 частин води (із житніх ріжок, трави горицвіту, трави конвалії травневої, коренів китяток звичайних і кореневищ з коренями валеріани);

· 1:400, тобто на одну вагову частину сировини 400 частин дистильованої чи кипʼяченої води, якщо рослинна лікарська сировина містить речовини з групи сильнодіючих (листя наперстянки, термопсис).

Готують в інфундирних апаратах чи на водяній бані у скляному (колбі тощо), емальованому, фарфоровому, неіржавіючому посуді за такою технологією:

подрібнену сировину вміщують у попередньо нагрітий протягом 15 хв. (на водяній бані) посуд, заливають потрібною кількістю води та ставлять на водяну баню, в якій кипить вода для нагрівання при періодичному перемішуванні:

Для настоїв – протягом 15 хв., для відварів – 30 хв.

Після цього знімають з водяної бані і охолоджують при кімнатній температурі: