Зміст і оформлення пояснювальної записки курсової роботи

 

3.1 Загальні вимоги

 

Основні положення цих вимог: чіткість побудови, логічна послідовність викладу матеріалу; переконливість аргументації; стислість і точність формулювань, що виключають можливість суб’єктивного і неоднозначного тлумачення; конкретність викладу отриманих результатів.

Курсова робота повинна виконуватися з використанням одиниць СІ.

Об’єм пояснювальної записки курсової роботи, що рекомендується – до 30 сторінок рукописного тексту.

Текстова частина виконується на листах односортного білого паперу формату А4 (210х297 мм) по ДЕРЖСТАНДАРТ 2.301. При необхідності допускається використання листів формату А3 (297х420 мм). Текст повинний бути видрукуваний машинописним (машинним) способом чорним кольором або написаний від руки чітким почерком чорнилом або пастою чорного, синього або фіолетового кольору. Текст розташовується на одній стороні листа. Висота літер повинна бути не менше 2,5 мм (при роздруківці на принтері – не менше 1,8 мм. Цим вимогам відповідає шрифт Times New Roman 14).

На листах «РЕФЕРАТ» і «ЗМІСТ» робляться рамки й основні написи (див. додатки Б і В).

На всіх наступних листах пояснювальної записки об’ємом до 40 сторінок виконуються рамки й основні написи з проставленням номера листа і загальної їхньої кількості. Розміри полів рамки: лівого – 20 мм, правого, верхнього і нижнього – 5 мм.

У пояснювальній записці об’ємом понад 40 сторінок такі рамки не виконуються. У цьому випадку при написанні (друкуванні, у тому числі на принтері) тексту оставляються поля: ліве, верхнє і нижнє – не менше 20 мм (рекомендується ліве поле залишати розміром 30 мм), праве – не менше 10 мм. Текст на листі з рамкою розташовується не ближче 5 мм від рамки на початку рядків і не ближче 3 мм наприкінці рядків. Відстань від верхнього і від нижнього рядка до рамки не менше 10 мм. Відстань між останнім рядком тексту і наступним заголовком не повинна перевищувати 15 мм. Відстань між основами рядків рукописного тексту повинна бути у відповідності з інтервалами між рядками трафарету, тобто 8-12 мм, при друкуванні тексту на друкарській машинці або принтері– 1,5 інтервалу, тобто із розрахун ку не більш 40 рядків на сторінці за умови рівномірного її заповнення. Абзац у тексті варто починати відступом у 15-17 мм від рамки (п’ять ударів друкарської машинки).

Не допускається написання тексту різним по кольору чорнилом (пастою). Допускаються окремі частини пояснювальної записки, за узгодженням із керівником, виконувати різними способами – рукописним, машинописним або машинним.

Вписувати в машинописний текст окреме слово, формули, умовні знаки допускається тільки чорним чорнилом або тушшю, при цьому щільність уписаного тексту повинна бути наближена до щільності основного тексту.

Помилки, описки і графічні неточності, виявлені в процесі виконання роботи, допускається виправляти підчищанням або штрихом. Дозволяється закреслити помилковий текст одною рисою.

Слова, надруковані на окремому рядку прописними літерами («РЕФЕРАТ», «ЗМІСТ», «ВСТУП», «ВИВОДИ», «ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ»), повинні служити заголовками відповідних структурних частин пояснювальної записки.

Заголовки структурних частин пишуться симетрично тексту з відстанню до наступного тексту рівною 3-4 інтервалам (15-17 мм). Переноси слів у заголовках не допускаються, крапка наприкінці не ставиться. Підкреслювати заголовки не допускається.

Структурні частини починають із нового листа, їхні заголовки не нумерують.

Сторінки нумеруються арабськими цифрами. Нумерація сторінок наскрізна по всієї пояснювальної записці. Титульний лист і завдання не нумеруються, але входять у загальне число сторінок. Якщо сторінка має рамку з основним написом (див. додатки Б, В), то номер сторінки проставляется в правому нижньому куту. У всіх інших випадках номер сторінки проставляется в правому верхньому куту. Пропуски в нумерації сторінок і літерні додавання (наприклад, 2а, 3а, 3б) не допускаються.

Обкладинка пояснювальної записки повинна бути виконана з щільного білого паперу.

Всі сторінки пояснювальної записки повинні бути скріплені степлером або плетінням.

 

3.2 Складові частини

 

Пояснювальна записка повинна містити: титульний лист, завдання на проектування, реферат, зміст, вступ, основну частину, виводи, перелік посилань, додатки (якщо є необхідність).

 

3.3 Титульний лист

 

Приклад оформлення титульного листа курсової роботи наведений у додатку Г. Всі написи на титульному листі повинні виконуватися тушшю або чорним чорнилом (пастою) креслярським шрифтом за ДЕРЖСТАНДАРТом 2.304. Допускається оформлення титульного листа із застосуванням текстового редактора на ПЕОМ. Написи на титульному листі допускається розташовувати в будь-якому положенні, що прийнятно з естетичної точки зору. При цьому можуть бути використані різні шрифти. Переноси слів на титульному листі не допускаються, не дозволяється також поміщати на ньому малюнки, віньєтки, фотографії, ставити крапки наприкінці фраз. Зверніть увагу, що ініціали ставляться перед прізвищем, і що наприкінці сторінки ставиться тільки рік випуску, а слова: «Донецьк» і «рік» не пишуться.

Всім студентським роботам привласнюється позначення у виді набору літер і цифр, розділених крапками. Необхідно дотримувати наступної структури позначення документів:

ХХХХХХ. ХХ. ХХ. ХХХХХ

                                             1 2      3 4  5 6

Позиції, позначені цифрами, мають наступний зміст:

1 – індекс форми навчання автора роботи (1 символ);

2 – шифр фаху автора роботи (5 символів);

3 – шифр факультету (2 символи);

4 – шифр кафедри (2 символи);

5 – шифр номера залікової книжки (3 символи);

6 – індекс виду документа (2 символи).

Індекс форми навчання студента перебуває з літерного позначення:

Д – денна форма навчання (стаціонар);

В – вечірня форма навчання;

З – заочна форма навчання;

П – прискорена форма навчання.

Шифр фаху автора роботи містить п’ятизначне цифрове позначення і збігається з п’ятьма останніми цифрами номера фаху, за яким він навчається:

6.050401 – Промислова теплотехніка (ПТТ).

Шифр фізико-металургійного факультету – 49.

Шифр кафедри «Технічна теплофізика» - 06.

У полі номера залікової книжки проставляются три його останні цифри.

Індекс виду документа перебуває з дволітерного позначення. Для курсової роботи – це КР.

Приклад позначення курсової роботи, виконаної студентом фізико-металургійного факультету групи ПТТ денної форми навчання, у якого останні три цифри номеру залікової книжки 194. Курсова робота буде захищатися на кафедрі «Технічна теплофізика» фізико-металургійного факультету: Д 050401.49.06.194 КР.

 

3.4 Завдання на виконання курсової роботи

 

Завдання на виконання курсової роботи повинно бути виконано на бланку або без нього і містити: тему роботи; вихідні дані для розробки; об’єм виконуваної роботи; дату видачі завдання; дату закінчення (захисту) роботи. Приклад заповнення завдання наведений у додатку Д.

 

3.5 Реферат

 

Реферат повинний містити свідомості про кількість сторінок, ілюстрацій, таблиць, додатків, використаних джерел, на які дані посилання в тексті (включаючи дані додатків); текст реферату і перелік ключових слів. Об’єм тексту реферату – біля 500 знаків (0,5 с.). Текст реферату повинний відбивати: об’єкт дослідження або розробки; мету роботи; методи дослідження; отримані результати і їхню новизну; основні конструктивні і техніко-експлуатаційні характеристики розроблювального об’єкта; ступінь упровадження; зв’язок з іншими роботами; рекомендації по використанню результатів роботи; область застосування; ефективність; значимість роботи і виводи; прогнозні пропозиції про розвиток об’єкта дослідження (розробки).

Якщо робота не містить свідомості по якийсь структурній частині реферату, то приводять тільки частини, що залишилися, зберігаючи послідовність викладу.

Перелік ключових слів повинний містити від 5 до 15 слів (словосполучень) у називному відмінку, надрукованих у рядок через коми. Ключові слова повинні характеризувати основний зміст роботи. Кожне слово повинно виражати окреме поняття, що істотно для розкриття змісту тексту (ключові слова в сукупності повинні поза контекстом давати досить повне уявлення про зміст роботи). Перед переліком напис «Ключові слова» не робиться. Ключові слова друкуються прописними літерами. Приклад виконання реферату наведений у додатку Б.

 

3.6 Зміст

 

Зміст включає найменування всіх розділів, підрозділів і пунктів (якщо вони мають заголовки) із указівкою номерів сторінок, на яких розміщується початок матеріалу розділів (підрозділів, пунктів). Найменування розділів пишуться прописними літерами, інші найменування, включені в зміст, пишуться малими літерами, починаючи з прописної. Підкреслення найменувань в змісті не допускається. У роботі об’ємом менше 10 сторінок або у роботі, що перебуває з одного розділу, зміст не обов’язковий. Приклад виконання змісту роботи наведений у додатку В.

 

3.7 Вступ

 

У вступі вказується мета роботи, вихідні дані й улаштовується необхідність рішення поставленої задачі. Коротко характеризується сучасний стан розв’язуваного питання. Дається чітке формулювання, у чому полягає новизна й актуальність проекту або роботи. У вступі слід навести схеми ГТУ з ізохорним або ізобарним підведенням теплоти та описати їх дію.

Заголовком повинно служити слово «ВСТУП», написане на окремому рядку прописними літерами.

 

3.8 Основна частина

 

Основна частина пояснювальної записки по своїй структурі й змісту повинна відповідати вимогам методичних указівок по виконанню конкретної курсової роботи.

Текст основної частини роботи розділяється на розділи, підрозділи і пункти. Розділи повинні мати порядкову нумерацію арабськими цифрами в межах всієї основної частини, підрозділи – у межах розділів, пункти – у межах підрозділу. За номерами розділів, підрозділів і пунктів крапку не ставлять.

Приклади номерів рубрикації: 4, 4.1, 4.1.4 і т.д. Пункти при необхідності можуть бути розбиті на підпункти в межах кожного пункту: 4.1.4.1, 4.1.4.2 і т.д.

Слова «глава», «параграф» у тексті й у змісті не допускаються.

Заголовки розділів записують симетрично тексту прописними літерами з відстанню до наступного тексту рівною 3-4 міжрядковим інтервалам. Інтервал між рядками заголовка, а також між двома (або більш) послідовними заголовками приймається таким же, як у звичайному тексті. Заголовки підрозділів записують з абзаца малими літерами (перша – прописна). Крапку наприкінці заголовків не ставлять, переноси і підкреслення слів у заголовках не допускаються. Якщо заголовок перебуває з двох речень, їх розділяють крапкою.

Розділи основної частини рекомендується починати з нового листа, але допускається також починати їх на листі, на якому закінчується попередній розділ.

Не допускається записувати заголовок на однім листі, а текст – на іншому або після заголовка наприкінці сторінки розміщати тільки один рядок тексту.

Пункти і підпункти основної частини можуть не мати назви, у цьому випадку розбивка тексту повинна мати чітку значеннєву необхідність.

Інтервали розмірів у тексті записуються у виді «від» «до» або через тире.

Вище і нижче кожної формули оставляеться не менше одного вільного рядка, що відокремлює її від тексту.

Формули нумеруються арабськими цифрами в межах розділу. Номер перебуває з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, розділених крапкою, і вказується на рівні формули в круглих скобках у крайньому правому положенні на рядку. Наприклад, третя формула другого розділу: (2.3).

Після формули, записаної в загальному виді, у неї в тому ж порядку підставляють числові значення вхідних параметрів і приводять результат обчислень з обов’язковою вказівкою розмірності отриманого розміру. Розрахунок за формулою можна також робити з посиланням на неї (якщо сама формула наведена вище). Наприклад: «…розрахунок часу нагрівання робиться за формулою (2.3):

 

t = 0,42 × 7800 × 120 × 103/(2 × 12000 × 3600) = 4,55 год.».

 

При друкуванні на машинці не допускається частину символів у формулі друкувати, а частину – уписувати від руки.

Ілюстрації розташовують після першого посилання на них у тексті або на наступній сторінці. Вони повинні бути розташовані так, щоб їх було зручно розглядати без повороту записки або, якщо ілюстрація виконана на окремому листі, - із поворотом за годинною стрілкою. Ілюстрації (рисунки, креслення, схеми і т.п.) виконують на листах пояснювальної записки або на листах креслярського, міліметрового паперу формату А4 карандашом або тушшю. Допускається виконувати ілюстрації на листах формату А3, причому кожний із таких листів враховується як одна сторінка. Допускається застосовувати ілюстрації у виді фотографій і ксерокопій. У цьому випадку ілюстрації розміром менше формату А4 повинні бути наклеєні на листи білого паперу формату А4. Ілюстрації можуть мати назву, а також пояснювальні дані (підрисуночний текст). Пояснювальні дані поміщають безпосередньо під ілюстрацією, номер ілюстрації і її назву поміщають нижче пояснювальних даних. Всі ілюстрації позначають словом «Рисунок» і нумерують у межах розділу арабськими цифрами. Номер перебуває з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, розділених крапкою:    «Рисунок 4.1 – PV – діаграма циклу ГТУ».

На графіках, як правило, повинна будуватися координатна сітка. Стрільці на осях не ставлять. Символ і літерне позначення одиниці розміру пишуть над числами шкали осі ординат і під віссю абсцис, справа, замість останнього числа шкали. Написи, як правило, не повинні виходити за межі графіка.

Таблиці (навіть якщо вона одна в документі) нумерують арабськими цифрами в порядку появи в межах усього розділу, за винятком таблиць, що наведені у додатках. Номер таблиці перебуває з номера розділу і порядкового номера таблиці, розділених крапкою, наприклад, таблиця 5.6 – шоста таблиця п’ятого розділу. Таблиця може мати назву, що пишеться малими літерами (крім першої прописної) і міститься над таблицею. Таблицю поміщають після першого нагадування про неї в тексті або на наступній сторінці таким чином, щоб її можна було читати без повороту записки або з поворотом по годинній стрільці.

Висота рядків повинна бути не менше 8 мм.

 

3.9 Висновки

 

Висновки можуть доводитися в будь – якому із розділів основної частини текстового документа (у цьому випадку вони включаються в рубрикацію цієї частини, тобто їм привласнюється номер, наприклад, підрозділу). В обов’язковому порядку в текстовий документ включаються висновки по всій роботі, що оформляються як структурний елемент. В останньому випадку їх розміщують після викладу основної частини на новій сторінці.

Висновки повинні містити оцінку результатів роботи, зокрема, із погляду їхньої відповідності вимогам завдання. У висновках відзначається, чим завершена робота: одержанням якісних і кількісних характеристик; розробкою нових технологічних процесів, конструкцій, схем, режимів; одержанням визначених результатів і т.д. Текст висновків може бути розділений на пункти.

Зокрема, у даній курсовій роботі варто проаналізувати вплив параметру, що змінюється (l або r, b), на розмір ККД, витрати палива, та потужність установки. Бажано представити аналіз у вигляді графіків та порівняльних таблиць.

 

3.10 Перелік посилань

 

У перелік посилань включаються літературні й інші джерела інформації, на які зроблені посилання в пояснювальної записці. Перелік посилань складається в тому ж порядку, у якому вони вперше згадуються в текстовому документі, тобто порядкові номера бібліографічних описів джерел є номерами посилань на них у тексті.

Посилання в тексті на джерела інформації вказують у порядку їхньої появи у виді номера, що проставляється у квадратних скобках: [24]. Нумерація посилань по всьому документі повинна бути наскрізною.

Зведення про книги записуються мовою орігіналу та повинні включати: прізвище й ініціали автора, назву книги, місце видання, видавництво і рік видання, об’єм у сторінках.

Приклад:

1. Шелудченко В.И., Кравцов В.В., Волкова О.Г. Термодинамика. – Севастополь: Вебер, 2003.-330 с.

 

3.11 Додатки

 

У додатки варто включати допоміжний матеріал, що в основній частині роботи захаращує текст.

До допоміжного матеріалу відносяться: проміжні математичні викладення і розрахунки; таблиці допоміжних цифрових даних; ілюстрації допоміжного характеру; протоколи й акти іспитів.

Додатки оформляють як продовження основної частини текстового документа, розташовуючи їх на наступних сторінках у порядку посилань на них у тексті. Нумерація сторінок додатків продовжує нумерацію сторінок основної частини пояснювальної записки.

На всі додатки в основній частині повинні бути зроблені посилання, а в змісті перераховані всі додатки з указівкою їхніх позначень і заголовків.

Кожний додаток починають із нової сторінки з указівкою вгорі сторінки симетрично тексту слова «Додаток» малими літерами, (перша – прописна) і позначення додатка.

Додатки позначаються в порядку проходження прописних літер українського алфавіту (за винятком літер Є, З, І, Ї, О, Ч, Ь), наприклад: «Додаток А», «Додаток Б». При наявності в текстовому документі тільки одного додатка він також повинен мати позначення.

Під позначенням додатка симетрично тексту на сторінці малими літерами (перша – прописна) розміщається змістовний заголовок додатка.

Рисунки, таблиці і формули, наведені в додатку (навіть якщо вони в одиничному екземплярі), нумерують арабськими цифрами в межах додатку, наприклад: «Рисунок В.1» - перший рисунок додатка В; «Таблиця Д.2» - друга таблиця додатка Д; формула (А.1) – перша формула додатка А.

 

 

РОЗРАХУНОК СПАЛЕННЯ ПАЛИВА

 

 

Заданий склад палива є сухим. Перерахунок на вологий склад робиться за формулою:

 

. Позначимо . Вміст вологи, %: .  Тоді СН_4вл = n_т × СН_4сух і т.д. S = 100%.

       Нижча теплота згоряння робочого палива: , кДж/м³.

Густина палива, кг/м³: .

 

Визначення складу та густини вологого повітря. Сухе повітря містить 21% О₂ та    79% N₂. Приймаємо температуру холодного повітря 20°С; при цьому вологість складає            d_в = 18,9 г/м³. Коефіцієнт перерахунку на вологий склад: . Склад та густина вологого повітря визначаються аналогічно перерахунку палива.

       Теоретичний об¢єм вологого повітря, необхідний для спалювання 1 м³ палива, м³/м³:

 

,

 

       де к_в=N₂/O₂=79/21=3,762.

       Дійсна витрата вологого повітря , м³/м³.

       Визначення витрати та складу продуктів згоряння. При повному згорянні палива (a>1) об¢єм продуктів згоряння: , м³/м³.

Об¢єм вуглекислого газу у продуктах згоряння: , м³/м³.

Об¢єм азоту:                      , м³/м³.

Об¢єм кисню:                    , м³/м³.

Об¢єм водяної пари:         , м³/м³.

       Склад продуктів згоряння, %:  і т.д. S = 100%. Густина продуктів згоряння:                      , кг/м³.

 

       Для перевірки правильності розрахунку спалення палива необхідне скласти матеріальний баланс.

       а) приходні статті балансу, кг:

маса палива m_т=r_т×V_т;      V_т = 1 м³;

маса повітря m_в=r_в×L_д.

приходна маса m_прих= m_т+ m_в

       б) витратні статті балансу, кг:

маса продуктів згоряння m_д=r_д×V_д.;

витратна маса m_расх= m_д.

       в) нев¢язання матеріального балансу:

 

 

ВИЗНАЧЕННЯ ПАРАМЕТРІВ ЦИКЛУ

 

 

       Цикл ГТУ складається з наступних процесів: стискування повітря у компресорі (1−2), підведення теплоти (ізобарного чи ізохорного) у камері згоряння (2−3), адіабатного розширення продуктів згоряння у газовій турбіні (3−4) та ізобарного відведення теплоти (4−1) у навколишнє середовище. Цикл ГТУ з ізобарним та ізохорним підведенням теплоти зображено на рисунку 5.1 а, б відповідно. Параметри всіх станів визначаються окремо для кожного виду підведення теплоти. Побудова кривих ліній процесів у PV – і TS – координатах здійснюється по трьох проміжних крапках. PV – і TS – діаграми ідеального циклу ГТУ необхідно привести у пояснювальній записці до курсової роботи.

 

 

Рисунок 5.1 – Цикл ГТУ за ізобарним (а) та ізохорним (б) підведенням теплоти

 

5.1 Стан 1

 

       Параметри робочого тіла в початковому стані P₁, V₁, T₁ задані у вихідних даних. Газова постійна повітря R= 287 Дж/(кг×К).

Маса повітря, що надходить у компресор: , кг.

Ентропія, Дж/К, повітря у стані 1 визначається вираженням:

 

 

де =1,005 кДж/(кг×К) − питома середня масова ізобарна теплоємкість вологого повітря (див. розділ 4) у діапазоні температур від 0 до t₁,°С (додаток Е).

Для визначення теплоємкостей та ентальпій варто використовувати метод лінійної інтерполяції.

 

5.2 Стан 2

 

       У курсовій роботі необхідно обрати кращій з двох запропонованих компресорів для стискування повітря. З цією метою треба виконати розрахунок адіабатного стискування повітря (процес 1−2) для обох компресорів, що відрізняються ступенем стискування (b_н, b_к).

Тиск повітря наприкінці процесу , бар. Об’єм стиснутого повітря , м³. Температура повітря , К (°С). При адіабатному стиску , Дж/К.

 

5.3 Стан 3

 

       Підведення теплоти в процесі 2−3 може здійснюватися по ізобарі або ізохорі (у відповідності із завданням до курсової роботи).

При розрахунку параметрів станів 3 і 4 необхідно враховувати параметри стану 2 при b_н та b_к. Щоб уникнути помилок, пов’язаних із похибкою розрахунків, параметри станів 3 і 4 варто висловити через вихідні дані, тобто через параметри стану 1.

       а) Ізобарне підведення теплоти:

, бар; =r V₁/ , м³; Т₃=r×Т₂= r×Т₁× , К (°С);

,

       де М_д − маса продуктів згоряння у камері згоряння, кг.         М_д= m_д×V_т;

V_т − об¢єм продуктів згоряння, м³.         V_т=М_в/m_в;

М_в − маса повітря, кг (п. 5.1);

m_д, m_в − маса продуктів згоряння та повітря відповідно, м³/м³ (визначені при розрахунку спалення палива у розділі 4);

 − середня масова ізобарна теплоємкість продуктів згоряння, визначена для двох діапазонів температур: t_2н − t_3н та t_2к − t_3к, кДж/(кг×К) (додаток Е).

 

= ,

 

,  − середні масові ізобарні теплоємкості продуктів згоряння, визначені при відповідних температурах (t_2н, t_3н, t_2к, t_3к), кДж/(кг×К) (додаток Е) з урахуванням складу продуктів згоряння:

 

= .

 

       б) Ізохорне підведення теплоти:

; = V₁/ , м³;  =l×Т₁× , К (°С);

,

 

де  − питома середня масова ізохорна теплоємкість продуктів згоряння, визначена для двох діапазонів температур: t_2н − t_3н та t_2к − t_3к, кДж/(кг×К) (додаток Ж).

 

= ,

 

,  − середні масові ізохорні теплоємкості продуктів згоряння, визначені при відповідних температурах (t_2н, t_3н, t_2к, t_3к), кДж/(кг×К) (додаток Ж) з урахуванням складу продуктів згоряння:

 

= ,

 

5.4 Стан 4

 

Процес 3 – 4 –адіабатне розширення продуктів згоряння в газовій турбіні.

, бар; , м³; , К (°С);    S_4н= S_3н;     S_4к= S_3к.

       а) Ізобарне підведення теплоти:

 

Р₃=b×Р₁; ; = V₁×r; Т₃=r×Т₁× ; =Т₁×r.

 

       б) Ізохорне підведення теплоти:

 

Р₃=l×b×Р₁, бар;       , м³; = V₁×l^1/к, м³;         ;

= Т₁×l^1/к, К (°С).

 

       Після розрахунку параметрів станів для двох запропонованих компресорів варто представити цикли ГТУ у РV − і ТS − координатах.