Клінічні ознаки при отруєнні сполуками миш’яку різних видів тварин

 

Отруєння миш’яком у тварин може протікати в гострій і хронічній формі. По клінічній картині інтоксикації є дві форми:

-   Шлунково - кишкова (при попадані отрути через рот)

-   Паралітична, як ускладнення при парантеральному попаданні отрути (особливо через ушкоджену шкіру).

По В.А.Фоулеру і співавт.(1980), підвищення концентрації миш’яку в крові від 0,004 до 0,035 мг/кг свідчить про мрфологічні зміни.

А.А.Тогайбаєв і співавтори (1984) спостерігали хворих, які отруїлися миш’яковим воднем. Клінічна картина отруєння проявлялась через 3 - 6 годин після вдоху і характеризувалася запамороченням, головною біллю, затрудненим диханням, лихоманкою, нудотою, рвотою, діареєю, жовтушністю, кровотечею з носа, біллю при сечовипусканні, олігурією, тахікардією, гіпотонією, зниженням кількості гемоглобіну в крові, гемолізом. На 7 - 9 добу не дивлячись на інтенсивну терапію і часткову заміну крові, промивання шлунка і кишечнику, гемодіаліз, розвивася синдром нирково-печінкової недостатності. Загальна тривалість лікування складала 2,5-3 місяці.

Велика рогата худоба. Встановлено, що отруєння великої рогатої худоби миш'яком виникає у результаті попадання його в силос (0,5-23 мг/кг по різних ділянках траншеї). Тварини гинули через 1-20 доби. Випадки падежу спостерігались на протязі 15 доби після вилучення забрудненого миш'яком силосу. Найбільшу кількість миш'яку було виявлено в печінці і нирках 4 - 6 мг/кг, потім у м'язах - 0,5-3 мг/кг (О. И. Арутюнянц, Р.Ш.Нурматов, 1971).

При гострому отруєнні клінічні ознаки проявлялись на протязі першої доби після надходження отрути в організм. Перші симптоми інтоксикації можуть з'являтися через 12 і більше годин.

На початку захворювання спостерігається короткий період збудження, занепокоєння, в окремих тварин - ознаки підвищеної збудливості (тварини бігають, мукають). Потім швидко настає прогресуюче пригнічення. У важких випадках тварини можуть загинути на протязі 1 години (блискавична форма). При менших дозах отрути тварини, починають відмовлятися від корму. Воду приймають малими порціями., з ротової порожнини звисає тягуча слина, жуйка відсутня. У тварин спостерігається мимовільне посмикування м'язів, особливо голови, крупа, стегна. У більш важких випадках - судоми. До кінця першої доби з'являється сильний понос. Калові маси неприємного запаху. У них виявляють слиз, кров і плівки слизової оболонки. При отруєнні миш'яком, як правило, розвивається олігурія - рідке виділення сечі. У сечі домішки білка і крові, тварини стають байдужими до навколишніх, їдять з низько опущеною головою або лежать.

Слизова оболонка ротової порожнини може бути гіперемійована. У порожнині рота величезна кількість слини. Через добу стан травного тракту змінюється. Розвивається атонія передшлунків з явищами тимпанії, різке ослаблення перистальтики, іноді ознаки запору. Серцева діяльність ослаблена. Пульс частий, слабкого наповнення, серцевий поштовх стукаючий. Видимі слизові оболонки, особливо кон’юктиви, гіперемійовані. Зіниці розширені, але акомодація ока збережена. Подих поверхневий, прискорений. При аускультації в легенях прослуховуються вологі хрипи. Спостерігається виражена м'язова слабкість, розлад координації рухів, атаксія, згинання кінцівок у суглобах, прагнення лягти і майже негайне вставання. Температура тіла нормальна або навіть нижче норми. Шкіра холодна. Перед загибеллю депресія змінюється судомами і виявляється охолодження кінцівок. Смерть настає від паралічу дихального центру.

При хронічному отруєнні препаратами миш'яку відзначаються порушення апетиту і загальна слабкість. Продуктивність тварин знижується.

У тварин може розвиватися кахексія, повне припинення молоковіддачі, аборти. Відзначають також потовщення і шелушіння шкіри, суху скуйовджену вовну і її випадання. У сечі виявляється білок, кров і жовчні пігменти. Слід зазначити, що клінічна картина отруєння миш'яком при хронічній інтоксикації не завжди буває типовою. Випадки хронічного отруєння миш'яком відзначаються рідко і реєструються, в основному, у районах, близьких до підприємств, що забруднюють своїми відходами (зокрема через дим) навколишню рослинність.

Дрібна рогата худоба. В овець і кіз спостерігаються ті ж ознаки отруєння миш'яком, що й у великої рогатої худоби. Ряд авторів відзначають охолодження вух і рогів, сильне гноблення, хиткість при рухах, прагнення прийняти лежаче положення, потовиділення, пінисту слину в кутах рота. Температура тіла нормальна. Спостерігається сонливий стан, м'язове тремтіння, конвульсії, пульс різко прискорений (до 120-200 ударів у хвилину), подих також прискорений - 30-60. Ціаноз слизових оболонок. Біль при пальпації спини. Румінація уповільнена, калові маси розріджені.

Раніше відзначалися масові випадки загибелі овець при використанні миш'яку в боротьбі з коростою. Передозування препарату, масивні поразки (порушення цілісності) шкірного покриву сприяють розвиткові клінічної форми інтоксикації.

Свині. Від моменту надходження отрути до прояву перших клінічних ознак інтоксикації відзначається прихований період тривалістю 6, а іноді і більше годин. У випадках гострої інтоксикації у свиней розвивається сильне гноблення, байдужність до навколишнього. Свині лежать, зарившись в підстилку, при повній відсутності апетиту. Відзначається похолодання вух і хвоста. У свиней, також як у собак і лисиць, при отруєнні препаратами миш'яку спостерігають блювоту. Потім швидко розвивається явище колапсу і коми. Гинути тварини можуть без приступів судорог. З боку серцево-судинної системи й органів подихи відзначаються ті ж явища, що й в інших видів тварин.

Коні. Період гострої інтоксикації розтягується від 4 годин до 2-3 діб. Спочатку тварини виглядають млявими, відмовляються від корму. Тварини їдять з низько опущеною головою, у важких випадках - лежать. При лежанні вони підгинають під себе ноги, стогнуть, оглядаються на живіт. При цьому хребет помітно вигинається (кіфоз), шия скривлена. В іншому клінічні зміни з боку шлунково-кишкового тракту, серцево-судинної системи й органів дихання ті ж, що й в інших видів тварин.

Птахи. При гострому отруєнні препаратами миш'яку в птахів (частіше в курей) відзначають ціаноз гребінця і сережок. Спостерігається слинотеча, утруднене ковтання, хворобливість в області зоба і стравоходу при пальпації. Потім розвивається загальна слабість, птах лежить, спостерігається спрага, понос. Температура тіла знижена. Потім розвиваєтся загальна втома і настає смерть. При хронічній інтоксикації спостерігається схудненя, понос, калові маси водянисті, білого кольору з домішками крові.

О.К.Чупахина (1983) відзначає, що після однократного введення курам миш'яку в дозі 100 мг/кг максимальна кількість його виявлялося в тканинах через 6 годин. У наступний термін рівень його змісту в тканинах поступово падав. У загиблого птаха кількість миш'яку вище, ніж у птахів, убитих у ті ж терміни після введення аналогічної дози препарату. Більше всього миш'яку накопичувалося в пір’ї, потім - нирках, печінці, м'язах. З яйцем миш'як виділявся протягом 30 доби. Після введення птахам миш'яку в дозі 20 мг/кг відзначалися зменшення маси тіла, зміна гематологічних і біохімічних показників. Рівень миш'яку в яйці не перевищував 0,24 мг/кг. Автор вважає, що убивати птахів після отруєння можна через 30 доби.

Більше половини курей гине протягом першої доби після отруєння арсенітом натрію (доза 100 мг/кг). У мертвих курей виявляли незначні витікання з носа, рота й ануса, гіперемію слизуватих оболонок, із крововиливами в слизову шлунка і кишечнику, збільшення розмірів печінки і нирок. Найбільша кількість миш'яку виявляли у вмісті шлунка і кишечнику, потім у почках, печінці, серці, пір’ї, м'язовій тканині, селезінці. У почках трупів виявляли миш'як у кількості 121,3 мг/кг, у м'язовій тканині - 28,9 мг/кг.

Введення миш'яку птахам викликає зниження кількості SH груп у крові.

При згодовуванні курам арсеніту натрію в дозах 0,5 мг/кг корму протягом 90 доби клінічних ознак інтоксикації або зниження маси тіла не установлено. При збільшенні кількості миш'яку в кормі до 5 мг/кг знижувалася маса тіла курей і розвивалися парези. Кількість SH груп знижувалося. Найбільша кількість миш'яку накопичувалося в пір’ї, потім - нирках, м'язовій тканині, крові, печінці. Багато миш'яку виявлялося в жовтку. Після припинення згодовування забрудненого миш'яком корму рівень залишку миш'яку поступово знижувався, але досягав вихідного рівня тільки у випадку надходження його в дозі 0,5мг/кг корму.