Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Тема 9. Чергування голосних фонем
Найдавніші чергування голосних До найдавніших належать чергування, що виникли в період спільнослов'янської мовної єдності або сягають ще дослов'янської доби. Найпоширеніші з них такі: 1. Чергування / е /: / о /: нести — носити — ноша; везти—возити—вози; брести— бродити — броди; стерегти — сторожити — сторож; текти — потоки, повертати. — поворот, мелю — молоти, тебе — тобою, себе —собою. Це чергування найдавніше. Воно розвинулося ще в дослов'янський період з коротких голосних / ь/, / ъ / і, як гадають, спочатку було пов'язане з наголосом: під наголосом виступала фонема / е /, а в ненаголошеній позиції —фонема / о /. Чергування / е / з /о/ морфологізувалося й пов'язалося з розрізненням видових значень: /е/ вживається в дієсловах, що означають протяжну неповторювану дію, а /о/ — в дієсловах, що означають тривалу й багатократну дію, та в іменниках, утворених від них. 2. Чергування /і/: /а/: сідати — садити, лізти — лазити. Воно розвинулося з індоєвропейських довгих голосних / е /, /о/. У спільнослов'янській мові фонема / е/ змінилася на / і/, яка в українській мові дала /і/, а /о/ — на /а/. 3. Чергування /о/: /а/: ломити — ламати, котити — катати, гонити — ганяти, скочити — скакати, допомогти — допомагати, стояти — стати. Це чергування є наслідком спільнослов'янського чергування коротких / о / і / и / з довгими / о/ й / а /. Короткі / о/ та / и / дали в усіх слов'янських мовах /о/, а довгі /а/. Чергування /о/ з /а/, відбувається в коренях дієслів і пов'язане зі зміною їх значень: з голосною /о/ пов'язане переважно значення протяжної, неповторюваної дії, з голосною /а/ — повторюваної. Проте в багатьох дієслівних парах це співвідношення чітко не виявляється або й нівелюється. Пор.: зломити—зламати— без різниці в значенні. 4. Чергування / е /: /о/: мести — замітати, плести—заплітати, летіти—літати, пекти — випікати, гребти — загрібати, наректи — нарікати, текти — витікати. Це чергування є наслідком колишнього чергування короткого / е/ з довгим / е/. З короткої / е / розвинулася нормально коротка фонема / е /, а з довгої— /і/, яка в українській мові дала /і/, ІеІ виступає на означення одноразової протяжної дії; /і/ — на означення повторюваної, багатократної дії. 5. Інші найдавніші чергування голосних: /у/: /а/ — трусити: трясти, грузнути: грязь, вузол '.в'язати; /і/: /и/ — ліпити: липнути; /у/: /о/ — кузня: коваль; /и/: /і/ — сито: сіяти
Чергування /о/ та /е/ з фонемним нулем /о/ У сучасній українській мові поширене чергування голосних /о/ та /.е/, а фонемним нулем, наприклад: кілок — кілка, хлопець — хлопця, сон — сну, пень — пня. Це чергування розвинулося ще в давньоруській мові приблизно в XI—XII ст. на місці колишніх зредукованих голосних /ъ/ та / ь/ і перейшло в усі східнослов'янські мови. Зредуковані голосні /ъ/ та / ь/ нагадували звучанням відповідно голосні / о/ та /е/. Вони могли стояти в слабкій (у кінці слова, перед складом з голосним повного творення, перед складом із зредукованим голосним у сильній позиції) або в сильній позиції (під наголосом, перед складом із зредукованим голосним у слабкій позиції), у сполученнях ъ р, ьр, ъл, ьл між приголосними, що помітно впливало на їх якість і на дальшу долю. З XII ст. зредуковані /ъ/, / ь/, що стояли в слабкій позиції, занепали, а ті, що стояли в сильній позиції, розвинулися в голосні повного творення / о/ та /е/. Занепад зредукованих або їх перетворення в / о/ та / е/ в тій самій морфемі (в різних формах того самого слова або в споріднених словах) і поклали початок чергуванню голосних фонем/о/ та / е/ з фонемним нулем. Пор.: сънь (сон) — съна (сну), дьнь (день) — дьню (дня). Голосні /о/ та /е/, що утворилися з колишніх зредукованих /ъ/ та / ь/, називаються новими, на відміну від споконвічних, давніх, етимологічних / о/, /е/ (коня, печі). Чергування / о/ та / е/ з фонемним нулем (випадання голосних) тепер відбувається: 1. У суфіксах -ок, -к (із ьк, ьк): сучок—сучка, садок — садка, порошок — порошку, огірок — огірка, дзвіночок — дзвіночка. 2. У суфіксі -ець: борець — борця, хлопець — хлопця, палець — пальця, гребінець — гребінця. 3. У префіксі: відозва—відзиватися. 4. У ряді коренів: сон — сну, пень — пня, пес — пса, весь — все, швець — шевця, жнець — женця. Голосні /о/ та /е/, що розвинулися із зредукованих у сильній позиції й чергуються в сучасній українській мові з фонемним нулем на місці колишніх зредукованих, називаються випадними. Іноді чергування /о/ та /е/, з фонемним нулем порушується під впливом аналогії. Наприклад, у ряді іменників у непрямих відмінках під впливом називного відмінка з'являється /о/ на місці /ъ/, що стояв у слабкій позиції: лоб — лоба (із лъба), мох — моху (із мъ ха), рот — рота (із ртьта), рів — рову (із ръва) (пор. рос. лба, мха, рта, рва).
Чергуються з нулем звука (випадають) і так звані вставні /о/ та / е/, що розвинулися після шумних перед сонорними / р/, /л/, /м/, /н/, якщо після сонорного в давньоруській мові занепадав /ъ/ або / ь/. Наприклад: сосна — сосон (із соснъ), капля — капель (із капль). Коли кінцеві голосні /ъ/ та / ь/, будучи в слабкій позиції, занепали, на кінці слова утворився збіг двох приголосних. Згодом між ними почали вставлятися / о/ або /е/, які тепер при відмінюванні слова й чергуються з фонемним нулем у тих формах, де сполучення шумного і сонорного знаходилось перед голосним. Пор.: сосон — сосна, капель — капля, вузол — вузла, свекор — свекра, вітер — вітру, травень — травня, вогонь — вогню, сестер — сестра, журавель — журавля. Чергування /о/ та /е/ з /і/ В українській мові голосні / о/, та / е/, що стоять у відкритому складі, чергуються з /і/ в закритому складі: коня — кінь, вола — віл, печі — піч, осені — осінь, мого — мій, синього — синій, Києва — Київ, бою — бій. Чергування /о/ та / е/ з /і/ становить характерну фонетичну особливість української мови, оскільки в жодній іншій слов'янській мові це явище не має місця. Чергування /о/ та / е/ з /і/. належить до історичних. Воно пов'язане з занепадом зредукованих /ъ/, /ь/. Щоб чергування /о/ та / е/ з /і/ відбулося, необхідні дві умови: по-перше, з /і/ в закритому складі чергуються лише / о / та /е/ давні, етимологічні, тобто ті, які не походять з /ъ/ або / ь/; по-друге, / о/ та / е/ чергуються з /і/ не в кожному закритому складі, а тільки в так званому новозакритому, який утворився після занепаду /ъ/, /ь/. Пор.: слово сто-лъ було двоскладове з обома відкритими складами. Після занепаду /ъ/ утворився новий закритий склад стол — і слово стало односкладовим. У цьому закритому складі давне / о/ почергувалося з /і/. Але нові закриті склади утворювалися не тільки в результаті занепаду /ъ/, /ь, а й у тих випадках, коли ненаголошений давній /и/ редукувався, скорочувався й переходив в /й/, тим самим закриваючи попередній склад. Пор.: мои > мой > мій; спокои > спокой > спокій. Зміна /о/ та /е/ на /і/ проходила протягом довгого часу через різні стадії. Спочатку /о/ та /е/ після занепаду наступних /ъ/ та / ь/ подовжилися (так зване замінне подовження), потім вони дифтонгізувалися і, нарешті, після монофтонгізації цих дифтонгів на місці /о/ та / е/ розвинулася фонема /і/: столъ > стол > стуол, стуел, стуил, стуіл > стіл; печь > печ > піеч> піч. Давні /о/ та /е/, якщо після них не було зредукованих /ъ/ та / ь/, з /і/ не почергувалися: вола, радості, печі, нести, несла; у прийменнику без та в префіксах роз- і без-: розлад, безкрилий, безсилий, розмах, без коня. Таким чином, у сучасній українській мові з /і/ чергуються давні / о/ та / е/ у новозакритому складі. На початку слова перед /і/, що виник з початкового / о/, в сучасній українській мові вживається приставний (епентетичний) приголосний / е/: він (з онъ), овес — вівса (з овьса), осі — вісь (з ось), овечка — вівця (з овьця) тощо. Чергування /о/ та /е/ з /і/ властиве всім частинам. мови. Найпоширеніші ці чергування в таких випадках:
таких слів, як ріг, рід, у яких воно закономірне; у словах борода — борід, череда — 1) В різних формах того самого слова: а) іменників: стола — стіл, вола — віл, сокола — сокіл, вечора — вечір, радості — радість, осі — вісь, речі — річ, кореня — корінь, боєць — бійця; б) прикметників і займенників: синів — синового, Андріїв — Андрійового, Львів — Львова, ковалів — ковалевого, Київ — Києва; у великому — у великім, малої — малій, на моєму — на моїм, на тому — на тім; в) кількісних числівників: шести — шість, семи — сім; г) дієслів: могла — міг, везла — віз, пекла — пік. 2) У словах одного кореня чи спільної основи: а) в іменниках жіночого й середнього роду з суфіксом -к (а); гірка, нічка, говірка, ліжко; б) в іменниках із суфіксом -івк(а), що утворився а суфіксів -ор- і -к (а): Комарівка, долівка, вишнівка; в) в іменниках із суфіксами -ник, -ниця, -ц (е): садівник, робітник, трудівник, робітниця, річниця, гірчиця, сільце; г) у прикметниках із суфіксом -н(ий); рівний (пор.і рів—рову), самохідний (пор.: хід — ходу), вільний (пор.і воля), суміжний (пор.: межа), спокійний (пор.: спокій— спокою) тощо. Є ряд випадків, коли / о/ та / е/ не чергуються з /і/ в закритих складах: 1. Коли / о/ та / е/ випадні: сон—сну, дубок— дубка, шматок — шматка, річок — річка, ставок — ставки, день — дня, травень — травня, земель — земля. В усіх цих випадках ІоІ та ІеІ новоутворені, а не давні. 2. У фонемосполученнях /ор/, /ер/, /ов/, /ър/, /ьр/, /ъв/ між приголосними: торг, горло, горб, верх, зерно, довго, вовк, жовтий, шов. І в цих словах /о/ та ІеІ не давні, а нові, походять із зредукованих /ъ/, /ь/. 3. У повноголосних формах -оро-, -оло-, -ере-, -еле- із сталим наголосом між приголосними: город, мороз, порох, сторож, холод, берег, перед, через, очерет, шелест. У повноголосних фонемосполученнях другий голосний нового утворення. Винятки: поріг, сморід, моріг, оборіг, де чергування відбулося за аналогією до черід, борона — борін, сторона — сторін — з рухомим наголосом. 4. У новотворах із словотворчими частинами -вод,-воз, -нос, -роб, -ход, у яких звук [о] наголошений: діловод, водовоз, медонос, хлібороб, скороход. Проте в багатьох подібних словах чергування /о/ з /і/ відбувається: газопровід, всюдихід, перехід, перевіз. У ненаголошеній позиції / о/ чергується з /і/ закономірно: привід, провід, провідник, виріб, вихід. 5. У абревіатурах: колгосп. 6. У ряді префіксальних безсуфіксних іменників:
типу: затон, затор, потоп. 7. У ряді слів книжного походження і вивідних від них: закон, народ, словник, прапор, верховний, вирок, завод, основний. 8. У родовому відмінку множини іменників середнього роду на -ення: значення—значень, твердження — тверджень, звернення — звернень. 9. У родовому відмінку множини іменників жіночого роду: основ, установ, істот, вод, будов, тополь, меж, потреб, стель, веретен, імен, чудес. 10. У суфіксах -очк, -ечк, -оньк, -еньк, -енк, -есенькг гілочка, сонечко, голубонька, доленька, Дорошенко, буйнесенько. 11. У суфіксі -тель і префіксі воз-: учитель, мислитель, зачинатель, возз'єднання, возвеличення. 12. У деяких загальних назвах російського походження, а також російських прізвищах і географічних назвах: формовка, стиковка, маршировка, спиртовка; Тамбов — тамбовський, Орел — орловський, Малишев, Зуєв. 13. У словах іншомовного походження: азот, балон, порт, поет, шофер, диригент, актор, диплом, студент, білет, кабінет. Проте в ряді давно запозичених слів — загальних назв і власних імен — чергування відбувається: гніт — гнота, табір — табора, дріт — дрота, якір -— якоря, колір — кольору, курінь — куреня, папір — паперу; Федір — Федора, Сидір — Сидора, Тиміш — Тимоша. Але: Мирон, Харитон, Фрол. У власних іменах /е/ ніколи не чергується з /і/: Євген, Артем, Семен. 14. У дієслівних формах 2-ї особи однини (кладеш, несеш, стережеш), у 2-й особі наказового способу (виходь, винось, дозволь) і 3-й особі на -еться (йдеться, здається, можеться). 15. У ряді прізвищ: Петровський, Садовський, Боровиковський, Березовський, Котляревський, Каневський, але: Крижанівський, Голованівський, Миньківський, Вериківський. У всіх відзначених вище випадках / о/ та / е/ не чергуються з різних причин: або вони не давні, а нові, або перебувають не в новому, а в старому закритому складі, або під впливом аналогії. Фонема / і/, що утворилася з давніх /о/ та / е/, іноді може з'являтися не тільки в закритому складі, а й у відкритому. Це пояснюється аналогією до інших форм цього слова, де чергування закономірне. Наприклад: в іменниках візок, кілок, кінець, рівень, ніготь, ніженька, гіронька, стілець, камінець, дзвіночок, кілочок, стіжечок. Фонема /і/ з'явилася за аналогією до форм- візка. кілка, кінця, рівня, нігтя, ніжка, гірка, стільця, камінця, дзвінка, стіжка. Чергування / о/ та / е/ з /і/ іноді виконує в мові семантичну функцію, розрізняючи слова: голівка (дитини) — головка (сиру); схід—сход (збори); привід—привод (технічний термін).
|
||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2020-03-26; просмотров: 150; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.223.196.171 (0.028 с.) |