Розділ 2. Вогонь у довідковій літературі , Біблії та народних уявленнях

 

Вогонь - одна із чотирьох стихій: земля, повітря, вода, вогонь.

У "Великому тлумачному словнику сучасної української мови" поняття вогонь трактується за допомогою семи значень (зокрема і переносних), серед яких перше і провідне є таким: "1. Розжарені гази, що виділяються під час горіння і світяться сліпучим світлом. Синонім - полум’я" [20, с. 153], а також: "3. Те саме, що вогнище. 4. Світло сонця, опалювальних приладів" [20, с. 153]. Отже, в довідниковій літературі термін "вогонь" використовується в кількох значеннях, означаючи полум'я, світло, багаття тощо.

У Біблії (першій книзі Мойсея Буття) читаємо від початку:

1. "На початку Бог створив небо та землю.

.   А земля була пуста та порожня, і темрява була над безоднею, і Дух Божий ширяв над поверхнею води.

.   І сказав Бог: "Хай станеться світло!" І сталося світло.

.   І побачив Бог світло, що добре воно, - і Бог відділив світло від темряви.

.   І Бог назвав світло: "День", а темряву назвав: "Ніч". І був вечір, і був ранок, - день перший" [2, с. ].

Тобто вже в першій книзі Мойсея Буття використовується поняття "вогонь" у значенні "світло", того, що протиставляється темряві.

У цій Книзі знаходимо низку згадок про вогонь, який також має різне смислове навантаження в контексті певної розповіді. Так, у книзі Вихід 13, 21-22 говориться: " Господь ішов перед ними …вночі в стовпі огню, щоб світити їм … " [2, с. ].Отже, у цьому тексті зустрічаємо Бога у стовпі вогню як провідника, того, хто прокладає шлях у темряві, де такий опис вжито, вважаємо, і в прямому, і в переносному значенні: вивести людей із неволі, тобто із темряви.

Яскравим символом у Біблії є неопалима купина - терновий кущ, що горів і не згорав, життєдайна сила, звідки Мойсей почув голос Бога.

Зішестя Святого Духа до апостолів на п’ятдесятий день після воскресіння Ісуса Христа також пов’язане з вогнем: " І з’явилися їм язики огненні поділені та й на кожному з них по одному сів " [2, с. ].Сповнені Святим Духом, апостоли почали говорити різними мовами і пішли світом проповідувати Слово Боже.

Про народження Ісуса Христа, як вказано в Євангілії від св.. Матвія, 2, 9 Біблії, також було сповіщено за допомогою зорі: " Вона ішла перед ними, аж прийшла й стала зверху, де Дитятко було " [2, с. ].

Отже, вогонь як символ світла, як дороговказ, як вказівка, як показник Божої могутності й доброти неодноразово використано в Біблії та інших релігійних книгах. Власне, вогонь і є ознакою та символом і Божого благословення, і дороговказу, і чистоти та світла (на противагу темряві як духовній, так і соціальній).

Думаємо, саме тому люди увірували в небесну силу вогню, в його могутність та символічність, що відтворено і в фольклорі.

Вогонь праукраїнці вважали святим творінням бога Сонця, він був виявом сонячного бога на землі, земним послом неба на землі [13].Вогонь мав неабияку очищувальну силу. Недаремно у церквах, де збирається на покаяння багато грішного люду, горять свічки - живий, святий вогонь, який очищає людські душі.

Про Сонце як небесний вогонь в різні часи люди мали своє уявлення, але завжди шанували й возвеличували. Сонце оживляє, пробуджує увесь світ, дає тепло, світло, життя і силу всьому живому. Навесні Сонце знищувало холод, ламало крижані мости, відмикало своїм промінням (золотими ключами) небо і землю, випускало птахів із вирію, кликало до життя зелену траву, яру пшеницю. Ці народні уявлення ґрунтовно розкрито в повісті М.Стельмаха "Щедрий вечір" [22].

В українській обрядовості вогонь - це й засіб, що оберігає людину і допомагає їй. Але Вогонь, як і Сонце, може бути добрим або небезпечним залежно від ставлення до нього людей. Отже, його потрібно шанувати і не розгнівити, бо тоді він може жорстоко покарати. Існують суворі заборони плювати у вогонь, кидати сміття тощо.

У християнстві сонце також стало символом Бога, оскільки Бог - це світло.

Чимало народних прислів’їв складено про вогонь: "Не боїться вогонь коцюби", "З вогнем не жартуй, бо опалишся", "На злодієві шапка горить" та інші (додаток А).