Розділ 1. Цитата як спосіб відтворення чужої мови

Вступ

 

«Цитувати люблять усі», - цю фразу Ільфа і Петрова неможливо заперечити. Цитати призвичаєні «в науковій компіляції, в пробних записах, науково-популярних есе, філософських дискусіях», але «сильно здивують в любовному листі або звичайній розмові», - як тонко зауважив Стефан Мораліський. Дослідники особливо підкреслюють красу проблеми - «принадність цитати» («своєрідно чарівне змішання сфер» побачив в цитаті Томас Манн).

Класифікація випадків вживання цитати і навіть - на ранній стадії вивчення - їх проста реєстрація продемонстрували потенціал індуктивного методу, але цього виявилося недостатньо для побудови універсальної теорії цитати.

Цитати - це свого роду філософський погляд на життя, тих чи інших мудрих людей. Причому деякі з них відомі більшості людей, інші навпаки, доступні лише обраним.

Варто зазначити, що продовжують жити лише ті гарні слова, які дійсно мудрі, глибокодумні і благозвучні. Нерідко, люди цитують того мислителя, якого вважають істинним кумиром, гідним наслідування.

Цікаво, що знайти смішні цитати сьогодні досить просто. А все тому, що всесвітня павутина інтернету надає широкий доступ до багатьох розумним думкам своїм користувачам. Цитування - принципово важливий прийом художнього смислотворення і одночасно апеляція до авторитетної, актуальної для автора літературної традиції. Цитата - єднальна ланка для епох й один із засобів здійснення діалогу між текстами в культурному просторі.

Метою курсової роботи є дослідження цитати та її місця в синтаксисі ділової української мови (у контексті професійної спрямованості).

Актуальність теми дослідження полягає у тому, що кожного дня ми використовуємо цитати різних людей. Ми пишемо їх у творах, доповідях, рефератах та ін. Але ми не завжди замислюємось, чи правильно ми вжили ту чи іншу цитату? Чи розуміємо ми сенс цих слів? Та багато інших запитань. Об’єктом дослідження є способи творення цитат та їх застосування. Предметом дослідження курсового проекту є статті з наукових журналів та висловлювання відомих людей.

Головними методами, якими користувались під час дослідження стали наступні теоретичні та практичні методи: а) аналіз наукових джерел культури мовлення та етикету; б) порівняння матеріалів з уроків української мови; в) зіставлення цитат відомих людей про мову та виступ М. Азарова щодо закону 9073 (про мову).

Практична цінність дослідження зумовлюється можливістю його застосування у якості ілюстративного матеріалу під час вивчення взаємозв’язку мови та політики та впливу окремих лексико-стилістичних одиниць на думку аудиторії.

Поставлена мета та завдання логічно обумовлюють структуру роботи. Дослідження складається зі: вступу, двох розділів, висновків, преамбул до кожного розділу, висновків до кожного з розділів, загального висновку та списку використаних джерел.

У першому розділі розглядаються загальні відомості про цитату: способи її оформлення, види цитування, ознаки цитати, розділові знаки при використанні цитати, та цитати в діловому мовлені.

Другий розділ присвячено розкриттю секретів майстерності, які покращують будь-який текст, цитат українських письменників про мову, поглядів українського народу стосовно мови та функції цитати.

У висновку подаються узагальнення проведеного дослідження.

 

Види цитування

 

Цитування буває двох видів: дослівне цитування та не дослівне цитування.

При дослівному цитуванні висловлювання береться з тексту джерела «як є» і обмежується з двох боків лапками («»). Між другою лапкою і точкою ставиться номер виноски.

. Фрагмент джерела (Кримінальне право Російської Федерації: (Загальна частина): Учебник / Под ред. Д-ра юрид. Наук, проф. А.І. Марцево. Омськ: Юридичний інститут МВС Росії, 1998. С. 70.):

Таким чином, винність у кримінально-правовому сенсі означає, що особа діяла з умислом або необережністю - з певним психічним ставленням особи до своєї поведінки та її наслідків. Відсутність умислу або необережності усуває можливість визнання винності..

. Використання фрагмента джерела в тексті роботи (Туришев А.А. Невід'ємні ознаки злочину):

Однак присутня в існуючому понятті злочину винність надає цьому явищу зайву суб'єктивність, в більшій мірі вносить плутанину, оскільки відноситься як до злочину (винність), так і до складу злочину (вина). Винність означає, «що особа діяла з умислом або необережністю - з певним психічним ставленням особи до своєї поведінки та її наслідків»

. Виноска (оформляється за зразком):

Кримінальне право Російської Федерації. Загальна частина: підручник / Под ред. д-ра юрид. наук, проф. А.І. Марцево. Омськ: Юридичний інститут МВС Росії, 1998. С. 70.

При недослівному цитуванні виноска починається зі скорочення: Див:

Між закінченням тесту і точкою ставиться номер виноски.

. Фрагмент джерела (Кримінальне право Російської Федерації: (Загальна частина): Учебник / Под ред. Д-ра юрид. Наук, проф. А.І. Марцево. Омськ: Юридичний інститут МВС Росії, 1998. С. 70.)

Таким чином, винність у кримінально-правовому сенсі означає, що особа діяла з умислом або необережністю - з певним психічним ставленням особи до своєї поведінки та її наслідків. Відсутність умислу або необережності усуває можливість визнання винності.

. Використання фрагмента джерела в тексті роботи (Туришев А.А. Невід'ємні ознаки злочину):

Однак присутня в існуючому понятті злочину винність надає цьому явищу зайву суб'єктивність, в більшій мірі вносить плутанину, оскільки відноситься як до злочину (винність), так і до складу злочину (вина). Винність означає наявність у особи певного психічного ставлення до своєї поведінки та її наслідкам

Ознаки цитати

 

Виходячи з розуміння «вислови» можна гіпотетично виділити наступні онтологічні ознаки цитати: двоплановість (цитата належить двом текстам), в одному тексті вона - репрезентант іншого); буквальність (адресант цитатного слова - певний мовний суб'єкт); дискретність (визначається зміною мовних суб'єктів при цитуванні).

«Двоплановість» цитати задається її особливою природою - здатністю одночасно належати двом семантичним планам: тексту-джерела і новому тексту. Той же ознака призначається як «парадоксальність», «амбівалентність»: «Цитата парадоксальна (або амбівалентна щодо двох текстів), бо зберігає в собі подвійну віднесеність до можливого світу тексту - донора і реципієнта».

«Буквально» цитати корелює з поняттями «точності/неточності» цитування. У лінгвістичних визначеннях цитати «точність» цитування розуміється як буквальне, до-немов відтворення фрагмента чужого висловлювання: «Цитата... дослівна витяг з якого-небудь тексту або в точності що приводяться чиїсь слова».

Ознака «точності / неточності» послужила підставою для вироблення особливого підходу до аналізу цитати - з позицій філологічної топології. Критерій точності тут співвіднесений з по-поняттям «тотожності» варіантів, на основі чого реконструюється єдиний цитатний інваріант. Ступінь деформації і характер деформації цитати, відповідно, висуваються на перший план, при цьому визнається велика значущість деформації для цитат широковживаних, на відміну від цитат маловідомих у художній літературі.

Точність цитування, яка лінгвістами розуміється як дослівне, буквальне відтворення цитати, в літературних дослідженнях корелює з «впізнавальністю». «Потрібне але лише, щоб читач дізнався цей фрагмент, незалежно від ступеня точності його відтворення, як чужий. Тільки в цьому випадку у нього виникнуть асоціації, які і збагатять авторський текст смислами тексту-джерела». Можна подивитися на цю проблему з іншого боку: впізнавальність цитати залежить, у свою чергу, від точності цитування.

«Дискретність», як значуща ознака, зафіксована в самому визначенні цитати: «цитації - це точне програвання в даному контексті певного відрізка (або відрізків) з іншого контексту, що належить іншій особі». Твір може цитуватися цілком, і не тільки вірші, але і проза: «Формати відтворення відрізок може досить значно коливатися по своїх розмірах - від одного слова до цілого твору». Дискретність в цьому випадку буде розумітися як переривання, що цитує тексту чужорідним елементом.

Дискретність цитати - одна з умов її знаковості. Обумовлена як «семіотична порція» (Моравський), «цитата виникає в результаті накладення одного коду на інший, накладення коду на структуру, яка не є його власною».

Дискретність цитати не скасовує зв'язності тексту, але, навпаки, виступає як умова його цілісності. У такому розумінні дискретність може бути витлумачена як переривання лінійності розгортання тексту.

 

Цитати в діловому мовленні

 

Чиєсь висловлювання чи думку можна передати за допомогою прямої, непрямої, невласне прямої, вільної, прямої, прямої або авторської мови. Чуже висловлювання чи думка, передані від імені того, І кому вони належать, називають прямою мовою.

Пряма мова дає змогу відтворити всі особливості живого усного мовлення: експресію, звертання, вигуки тощо. Вона зберігає не тільки зміст висловлювання, а й його лексичні, граматичні й стилістичні особливості:

При прямій мові є слова автора, які вказують, кому належить дане висловлювання чи думка. Слова автора, як правило, містять дієслова на позначення процесу мовлення.

Чуже мовлення може ще передаватися невласне прямою мовою, вільною прямою мовою, здогадною прямою мовою та у формі переказу.

Невласне пряма мова поєднує в собі властивості прямої й непрямої мови. Вона характерна для художнього та деяких жанрів публіцистичного стилю.

Як і пряма мова, вона висловлюється від імені того, хто говорить, і зберігає його мовні особливості. Проте в ній, як і в непрямій мові, замість форм першої та другої осіб, як правило, виступає форма третьої особи. Слів автора немає. Автор ніби ототожнюється зі своїм героєм. На письмі невласне пряма мова ніяк не виділяється. Вона виступає переважно у вигляді групи емоційно забарвлених речень, які раптом чи поступово вклинюються в текст розповіді.

Вільна пряма мова передає чуже мовлення у формі непрямої з вкрапленнями пунктуаційне неоформленої прямої мови. Вона використовується в публіцистичному та науковому стилях для стислого викладу змісту чийогось виступу, статті.

 

Люди говорять

 

Вистава під назвою «Закон про засади мовної політики» у театрі Верховна Рада триває. Роздумуючи над ситуацією, в моїй голові назбиралося з десяток епізодів та фраз, що запали в серце - почутих на вулиці, прочитаних в часописах. Замість того, щоби патетично доводити згубність закону 9073 для України, поділюся життям. Десять цитат на тему мовної ситуації в Україні:

. "Мова визначає національність людини. Так було в часи слов’ян. Якою мовою (діалектом) людина говорила, до такого слов’янського племені її й зараховували".

Тетяна, доктор філологічних наук, професор, викладач польської мови, Київ.

. Росіяни скрізь почувають себе господарями. В яку би сусідню країну не приїхали - майже скрізь говорять їхньою мовою або розуміють російську. А українці навіть в себе вдома не говорять українською.

. Цьогоріч приїхала в Крим. Заходжу в магазин, прошу, дайте мені те-то й те. Продавщиця перепитує. Я повторюю те саме. Знов не розуміє. Доводиться дублювати питання російською. Почуваюся іноземкою.

. "А в старой доброй Швейцарии? Три языка!" - розмовляють вболівальники російської футбольної команди. - "Так сказал и Колесниченко из Партии Регионов. Я, если бы его увидел, сказал бы: "Уважаемый! Ты на всю страну сравниваешь Швейцарию и Канаду с Украиной. Швейцарского языка не существует, канадского языка - не существует. При чем здесь Украина? Россия мультикультурная страна, при том каждый должен знать русский язык ".

Михайло, єврей.

(З журналу «Країна» від 21 червня 2012 року)

. Отримавши в 1948 році державу, євреї почали відбудову Ізраїля з відродження івриту, мертвої до того мови, але автентичної мови.

. Полька Агнєшка Матусяк, викладач української літератури, доктор філологічних наук, організатор наукової конференції "Українські трансгресії" у Вроцлаві згадує, що до неї підходили українці і запитували: "Навіщо воно вам?", мовляв, для чого займаєтеся цією "забитою" країною. Вона сказала: "Ну, якщо вам Україна не потрібна, то хоч комусь вона має бути потрібна".

. «Я не розумію, для чого я в Чехії вчився на українській філології, якщо приїжджаю в Київ, а тут всі говорять російською?»

Ян, чех, студент-філолог

. 2010-го я працювала в норвезькому хостелі в місті Берген. Познайомилася зі Швейцарецем, а він запитав, звідки я. Говорю, з України. А він, видно, хотів зробити мені приємне… Знаєте, коли говорять іноземцеві про якусь країну, а він у захваті каже перше, що запам’ятав про неї, як-от: "Oh, Japan? Sushi?" чи "Russia? Vodka?". От він мені: "Oh, Ukraine? Russian language?". Ви би то бачили! "Noooo!", - кажу. - "Ukrainian!". Він і не зрозумів, як то так. Так невдоволено й розійшлися.

. 2009-го року була в Харкові. Їду майже вночі в маршрутці. Прошу молодого чоловіка підказати, коли буде Тракторний завод. Він мені: "А почему вы говорите по-украински? Вы что, с Запада?". Я кажу, що з Києва. - "А в Киеве, разве, говорят по-украински?". Подумав, що я викаблучуюся тут, а я сказала - говорю українською, бо думаю нею.

. "Лінгвістична'' нестійкість бачиться загрозливою: якщо кожен українець виявлятиме свою "ввічливість" до російськомовних, хто ж тоді говоритиме українською?" - пише Анна Каленська у журналі "Тиждень" (("Бути собою: мовна стійкість дає людям змогу формувати середовище, а не залежати від нього", від 24 квітня 2012 р.).

Цитата дня

Азаров: "Звісно, ми займалися і займатимемося зміцненням і розвитком української мови. І тут ні у кого не повинно бути сумнівів. Якщо відкинути демагогію наших опозиціонерів, то легко помітити, що саме тоді, коли при владі був уряд Януковича В.Ф., у рази більше коштів виділялося на створення україномовних фільмів, випуск україномовної літератури, популяризацію розвитку української мови. У Конституції чітко записаний статус української мови, і ми це конституційне положення виконуємо і виконуватимемо. Це моя відповідь усім демагогам, які хочуть заробити на спекуляції цього питання дешеву популярність". Про це Прем'єр-міністр Микола Азаров написав у соцмережі Facebook, коментуючи ухвалення закону "Про засади державної мовної політики". Азаров: "Я не забобонна людина, а 13-е число для мене взагалі щасливий день. 13-го числа день народження мого сина та онука. Тому з усіх чисел календаря 13-е для мене найбільш вдале".

Прем'єр-міністр Микола Азаров заявив, що незабобонний і число 13 вважає для себе щасливим. Азаров: "Як ви бачите, для нас немає заборонених тем. Ми відкриті з усіх питань. Це стосується і медичних консультацій, і присутності європейських представників на судовому процесі. Але ми чітко розмежовуємо зобов'язання перед міжнародним співтовариством щодо нашої відкритості, з одного боку, і процедурно-процесуальні моменти - з іншого". На цьому наголосив Прем'єр-міністр Микола Азаров у п'ятницю на зустріч зі спостерігачами від Європейського парламенту - колишнім президентом Польщі Олександром Кваснєвським і екс-президентом Європарламенту Патріком Коксом. Гончар: "Ми бачимо, коли Росія будує свої трубопроводи, вона закуповує мінімум українського обладнання, як правило, це йде німецьке, японське, тому що той, хто має гроші, має можливість купити найкраще. Але навіть якщо це найкраще буде нашим, Росія цього не зробить, тому що веде системну гру на економічну поразку України".

На думку директора економічних програм центру "Номос" Михайла Гончара, Росія не збирається відкривати свій ринок для товарів українських виробників.

Хорошковський: "В Україні ситуація дуже складна і вона потребує, перш за все, політичного рішення. Але наші східні партнери хочуть прийняти це рішення з урахуванням багатьох інших складових, по яких Україна не завжди може поступатися своїми інтересами".

Перший віце-прем'єр-міністр України Валерій Хорошковський заявив, що Росія в переговорах щодо ціни на газ намагається врахувати деякі складові, які не завжди відповідають інтересам України. Звернення: "Українська медична громадськість, якій Юлія Тимошенко по суті висловила недовіру і звернулася по допомогу до німецьких лікарів, має право знати про те, чому її не вдалося поставити на ноги протягом 5 місяців і чи не перебуває вона у змові з німецькими лікарями. Арбітром у цій справі може виступити ВООЗ, як міжнародна організація з бездоганною репутацією".

Група українських медиків звернулася з відкритим листом до Всесвітньої організації охорони здоров'я, в якому просить дати оцінку неналежному лікуванню Юлії Тимошенко лікарями клініки "Шаріте". В. Кличко: "Кожен претендент зобов'язаний буде зняти свою кандидатуру на користь тієї людини, яка має більшу підтримку людей. Якщо найбільшу підтримку людей матиме кандидат від об'єднаної опозиції, ми готові зняти кандидатуру нашого претендента, і ми впевнені, що таких самих принципів буде дотримуватися об'єднана опозиція".

Лідер партії "УДАР" Віталій Кличко заявив, що його політсила звернулася до опозиції з пропозицією діяти за принципом "один округ - один кандидат".

Власенко: "Рішення, що грунтуються на припущеннях, згідно із законом, не можуть бути підставою для виписки. Це рішення може бути прийняте лікарями Тимошенко, які її лікують, а це лікарі німецької клініки "Шаріте", яких зараз немає у Харкові". Про це сказав захисник Юлії Тимошенко Сергій Власенко, коментуючи заяви головлікаря ЦКЛ N 5 "Укразалізниці" про те, якщо пацієнти не вживають прописані медиками препарати, може йти мова про виписку.

Цитати взяті із творів абітурієнтів, які здавали твори в рамках ЗНО 2009. Перші витяги з незалежного тестування 2009 з української мови та літератури. Одним із завдань було написати твір, тема якого звучала так: "Довести або спростувати думку: "Багатством живиться лише тіло. А душу звеселяє споріднена праця" (Григорій Сковорода)." Там без жодних коментарів і без жодних змін друкуються найсмішніші цитати, які потрапили до рук. Багато учасників ЗНО неправильно зрозуміли суть "спорідненої (сродної) праці". Отож, читайте і робіть висновки самі.

. Зараз в світі правлять гроші і влада, і що ти тією спорідненою працею зробиш. Взяти на приклад нашого президента він один ну може ще кілька чоловік розграбили всю країну, а ми народ на це все дивимось і далі працюємо, а президент живе «припиваючи». На мою думку бути багатим дуже гарно!

. Тому автор закликає нас про те, що якщо ти багата людина, то допомагай бідним людям, а якщо ти бідний то треба намагатись бути багатим.

. Бо на даний час відомо 4 тисячі видів грипу і як однією з них не можна захворіти.

. Японський народ відомий своєю працьовитістю навіть у вихідні і святкові дні.

. Тому потрібно не лінуватися, а в житті крутитися і працювати, як «бджілка». Яка по при всі не згоди і біди не покладає рук на інших, а все сама, за своїм розумом.

. Ось давайте пригадаємо Тараса Г. Шевченка, його тіло не живилося багатством, а бідництвом і приниженням кріпаків, але морально прибитим він писав такі твори, що аж зараз ми про них згадуємо.

. Деякі люди працюють так, щоб вилити декілька шарів поту.

. Навіщо людині тіло, якщо в неї душа не на місці?

. «Багатство - це не життя» - так говоре завжди нам наш класний керівник Баладинська Валентина Висилівна. Головне, щоб у людини була душа. На прикладі нашого класного керівника, то вона ходе на роботу не зараді грошей, а щоб побути з учнями і звеселити душу.

. Якщо подобається робота, то й душа спокійна, й тіло добре працює.

Цитата і міф постмодернізму

 

Про постмодернізм на сьогоднішній день є величезна кількість літератури на всіх мовах, про цитату в постмодернізмі не написано майже нічого. Цю обставину, на перший погляд, важко пояснити, адже саме постмодернізм, за свідченням різних дослідників, став ідеальним живильним грунтом для цитати. Активізація інтересу до проблеми цитати з кінця 70-х років пов'язана з поширенням теорії інтертекстуальності. «Критичний ентузіазм по відношенню до заново створеної, хоча і не зовсім нової концепції інтертекстуальності воскресив вчений інтерес до освяченої століттями концепції алюзії», - свідчить Гебель. Теорія інтертекстуальності, затвердивши в літературознавчому побуті такі поняття, як «цитатне мислення», «цитатне свідомість», «цитатний література», визначили і нове ставлення до цитати. У сучасній європейській культурі «все більш і більш твердо закріплюється позиція цитати». Цитата усвідомлюється тепер як частина культури ХХ століття, по-мимо своєї споконвічної, лінгвістичної, специфіки знаходячи статус культурологічної категорії.

«Зникнення позначуваного» (про що писав ще Лотман і що в новітніх теоріях іменується «симулякрами») не тільки має «виховати читача», але й ще раніше «виховало» критику. «Наскільки я можу судити, - пише Л.М. Баткин, - підхід з позицій «інтер-\текстуальності» не задається питаннями про індивідуальний задумі і про те, наскільки цілісно і талановито даний задум здійснений. Встановлення подоб даного тексту безлічі яких завгодно інших текстів виглядає самодостатнім. Питання про глибину і системності цих дійсних (або гадані) перегуків відмітається як забавно-простодушний, непрофесійний».

Вивчення постмодерністського тексту з позицій цитатності, незважаючи на самоочевидність такого завдання, ставить дослідника перед багатьма проблемами. І хоча серед термінів і понять, які найчастіше використовуються дослідниками постмодернізму, називають «цитатності», справа не йде, як правило, далі згадок про «горезвісною«цитатності»постмодернізму та«естетиці різноманітних цитат». «Гра», «пастіш», «центон» довершують джентльментскій набір понять: «Текст мислиться«інтертекстуальність», як гра свідомих і несвідомих запозичень, цитат, кліше», що породжує ефект «déjà lu» (вже прочитаного). Занадто широке, культурологічне, а часом і просто метафоричне вживання терміна «цитата» призводить до парадоксальних заявами: «Соцреалізм відверто вторинний, він побудований на цитаті»; письменник-соцреалістів творить «як би цитуючи», тобто у відсутність цитованих джерел.

Причинами відносно слабкої вивченості цитати в постмодернізм можна назвати декілька. Це, по-перше, йде від Барта розуміння цитації як мовної цитати в тексті: «Кожне слово, навіть кожна буква в постмодерністській культурі - це цитата». Виведенню яких би то не було закономірний у вживанні цитати перешкоджає і представлення про «нонселекціі» постмодернізму - запереченні будь-яких правил і обмежень, вироблених попередньої культурної традицією. Чи означає це, однак, що замість старих «правил» вживання цитати в тексті не можуть бути вироблені нові?

Чисто теоретично можна вивести закономірність іншого функціонування цитати в постмодерністському тексті виходячи з наступного.

Мішель Ріффатера в якості чинника, контролюючого процес декодування тексту, називає передбачуваність / непередбачуваність повідомлення: «Передбачуваність може призвести до поверхневого читання; непередбачуваність вимагає уваги: інтенсивність сприйняття повинна відповідати інтенсивності повідомлення. Оскільки передбачуваність призводить до еліптичному декодуванню, найважливіші елементи повинні бути непередбачуваними».

Роман Якобсон обгрунтував дві протилежні тенденції, існуючі в тексті: «зрівнювання», «усереднення», «зростання ентропії» - і опір стійкою, інертною організації, порушення її як спосіб зростання інформативності.

Мистецтво красиво говорити цінувався завжди, і з давніх часів люди використовували для цього різноманітні прийоми. Одним із сучасних способів, який допоможе максимально точно висловити вашу думку і при цьому викликати інтерес і повагу в оточуючих, є використання красивих цитат.

Ми розглянули способи використання цитат: цитата як дражливий напис на конверті, цитата як заголовок листа, цитата як діалог в основному тексті, цитата як елемент заголовка, цитата як «приправа» для брошури, цитата як елемент картки прямого відгуку, цитата як спосіб пожвавити розповідь, цитата як підкріплення рекламних заяв і думок, цитата як свідчення професіоналізму.

Афоризми допомагають людям, які не володіють ораторським мистецтвом висловити свою думку так, щоб це було оцінено оточуючими. При цьому характер цитати може бути різноманітним, таким як: романтика; любов; сім'я; наука; цитати політиків.

У колі нашої уваги - «Повернення Григорія Вінського» - результат величезної праці по відродженню пам’яті про автора записок. Цитати у Л.Н.Большакова створюють особливу жанрову єдність і є одним із важливих засобів організації художнього простору в творі. Цитування у Л.Большакова - засіб, який не дозволяє виводити значення слова за межі єдиного смислового простору.

Цитата - одна з форм діалогу з чужим словом, швидше властивий науковій, публіцистичній чи офіційно-діловій мові. Іноді цитати зливаються з думками автора, набуваючи невласно-прямого різновиду передачі чужого мовлення.

цитата розділовий знак текст

ВИСНОВКИ

 

Отже, цитата - це порівняно короткий уривок з літературного, наукового чи будь-якого іншого опублікованого твору, який використовується, з обов'язковим посиланням на його автора і джерела цитування, іншою особою у своєму творі з метою зробити зрозумілішими свої твердження або для посилання на погляди іншого автора в автентичному формулюванні. При цитуванні потрібно дотримувати точну відповідність цитати джерелу. Допустимі лише деякі відхилення, наприклад: можуть бути модернізовані орфографія і пунктуація за сучасними правилами, якщо тільки це не індивідуальна орфографія або пунктуація автора; можуть бути пропущені окремі слова, словосполучення, фрази в цитаті за умови, що, по-перше, думка автора не буде спотворена пропуском, по-друге, цей пропуск буде позначений трьома крапками.

Цитування буває двох видів: дослівне цитування та не дослівне цитування. При дослівному цитуванні висловлювання береться з тексту джерела «як є» і обмежується з двох боків лапками («»). При не дослівному цитуванні виноска починається зі скорочення: Див: Між закінченням тесту і точкою ставиться номер виноски.

При цитуванні кожна цитата повинна супроводжуватися посиланням на джерело, бібліографічний опис якого повинно наводитися у відповідності з вимогами бібліографічних стандартів. Цитування не повинне бути ні надмірним, ні недостатнім, так як і те й інше знижує рівень наукової праці: надмірне цитування створює враження компілятивний роботи, а недостатнє цитування при необхідності приведення цитат з використаних джерел або хоча б посилання на них знижує наукову цінність викладеного в роботі.

У цитатах є щось таке, що привертає увагу аудиторії. Забавна або серйозна, провокаційна або глибокодумно, спожита до місця цитата миттєво приковує увагу читача, змушуючи його відкинути свої справи - і прочитати оголошення, вивчити рекламний лист або підписати чек. Посилання на джерело підвищує достовірність і переконливість реклами. Стилістично нарис не повинен змагатися в сухості і академічності з діловим звітом або науковою статтею, однак ідею професіоналізму можна передати за допомогою правильно підібраною цитати і вказівки її авторства.

Одним із сучасних способів, який допоможе максимально точно висловити вашу думку і при цьому викликати інтерес і повагу в оточуючих, є використання красивих цитат.

І щоб зрозуміти, всю їх сутність, слід зазначити, що цитати є красиві і грамотно побудовані думки, які були сказані великими вченими, знаменитими артистами або широко відомими політичними діячами. І, незважаючи, що з кожним роком з'являється все більша кількість цитат, їх актуальність залишається на високому рівні. Цитати - це свого роду філософський погляд на життя, тих чи інших мудрих людей. Причому деякі з них відомі більшості людей, інші навпаки, доступні лише обраним.

Цитата - засіб, за допомогою якого автор може вийти за межі тексту. Вона стимулює такі інтертекстуальні екскурси читача-інтерпретатора, які ведуть як до поновлення цілісності смислу тексту, так і до його збагачення. Цитата створює особливу специфіку читацького сприйняття. Художній текст ніби складається із фрагментів, які тлумачаться на різному рівні за різними критеріями: загальне враження від одних, пропуск фрагментів інших, акцентування на значенні третіх. У цьому проявляється диференціальна функція цитати (при виділення точки зору автора, героя або оповідача). Цитати не тільки вказують на присутність авторської позиції, але й є засобом їх вираження.

 

Вступ

 

«Цитувати люблять усі», - цю фразу Ільфа і Петрова неможливо заперечити. Цитати призвичаєні «в науковій компіляції, в пробних записах, науково-популярних есе, філософських дискусіях», але «сильно здивують в любовному листі або звичайній розмові», - як тонко зауважив Стефан Мораліський. Дослідники особливо підкреслюють красу проблеми - «принадність цитати» («своєрідно чарівне змішання сфер» побачив в цитаті Томас Манн).

Класифікація випадків вживання цитати і навіть - на ранній стадії вивчення - їх проста реєстрація продемонстрували потенціал індуктивного методу, але цього виявилося недостатньо для побудови універсальної теорії цитати.

Цитати - це свого роду філософський погляд на життя, тих чи інших мудрих людей. Причому деякі з них відомі більшості людей, інші навпаки, доступні лише обраним.

Варто зазначити, що продовжують жити лише ті гарні слова, які дійсно мудрі, глибокодумні і благозвучні. Нерідко, люди цитують того мислителя, якого вважають істинним кумиром, гідним наслідування.

Цікаво, що знайти смішні цитати сьогодні досить просто. А все тому, що всесвітня павутина інтернету надає широкий доступ до багатьох розумним думкам своїм користувачам. Цитування - принципово важливий прийом художнього смислотворення і одночасно апеляція до авторитетної, актуальної для автора літературної традиції. Цитата - єднальна ланка для епох й один із засобів здійснення діалогу між текстами в культурному просторі.

Метою курсової роботи є дослідження цитати та її місця в синтаксисі ділової української мови (у контексті професійної спрямованості).

Актуальність теми дослідження полягає у тому, що кожного дня ми використовуємо цитати різних людей. Ми пишемо їх у творах, доповідях, рефератах та ін. Але ми не завжди замислюємось, чи правильно ми вжили ту чи іншу цитату? Чи розуміємо ми сенс цих слів? Та багато інших запитань. Об’єктом дослідження є способи творення цитат та їх застосування. Предметом дослідження курсового проекту є статті з наукових журналів та висловлювання відомих людей.

Головними методами, якими користувались під час дослідження стали наступні теоретичні та практичні методи: а) аналіз наукових джерел культури мовлення та етикету; б) порівняння матеріалів з уроків української мови; в) зіставлення цитат відомих людей про мову та виступ М. Азарова щодо закону 9073 (про мову).

Практична цінність дослідження зумовлюється можливістю його застосування у якості ілюстративного матеріалу під час вивчення взаємозв’язку мови та політики та впливу окремих лексико-стилістичних одиниць на думку аудиторії.

Поставлена мета та завдання логічно обумовлюють структуру роботи. Дослідження складається зі: вступу, двох розділів, висновків, преамбул до кожного розділу, висновків до кожного з розділів, загального висновку та списку використаних джерел.

У першому розділі розглядаються загальні відомості про цитату: способи її оформлення, види цитування, ознаки цитати, розділові знаки при використанні цитати, та цитати в діловому мовлені.

Другий розділ присвячено розкриттю секретів майстерності, які покращують будь-який текст, цитат українських письменників про мову, поглядів українського народу стосовно мови та функції цитати.

У висновку подаються узагальнення проведеного дослідження.

 

РОЗДІЛ 1. Цитата як спосіб відтворення чужої мови

 

Цитата - порівняно короткий уривок з літературного, наукового чи будь-якого іншого опублікованого твору, який використовується, з обов'язковим посиланням на його автора і джерела цитування, іншою особою у своєму творі з метою зробити зрозумілішими свої твердження або для посилання на погляди іншого автора в автентичному формулюванні.

При цитуванні потрібно дотримувати точну відповідність цитати джерелу. Допустимі лише деякі відхилення, наприклад: можуть бути модернізовані орфографія і пунктуація за сучасними правилами, якщо тільки це не індивідуальна орфографія або пунктуація автора; можуть бути пропущені окремі слова, словосполучення, фрази в цитаті за умови, що, по-перше, думка автора не буде спотворена пропуском, по-друге, цей пропуск буде позначений трьома крапками.

Цитати, точно відповідаючи джерелу, обов'язково беруться в лапки. Лапки не ставлять у віршованій цитаті, вилученій з тексту, в цитаті, узятій епіграфом до книги або статті, в перефразованій цитаті.

На кожну цитату, оформлену в лапках або без лапок, а також будь-яке запозичення з чужої роботи (таблицю, схему, карту і тощо.) повинно бути дано бібліографічне посилання. Використання чужих ідей, фактичного матеріалу, цитування без посилання на джерело запозичення є порушенням авторського права і розцінюється як плагіат, тобто привласнення чужого авторства, видача чужого твору або винаходу за своє. Перекладання недослівного авторського тексту не є цитуванням, але передбачає посилання на використовуване джерело.

Допускається без згоди автора і без виплати авторської винагороди, але з обов'язковим вказівкою імені автора, твір якого використовується, і джерела запозичення:

цитування в оригіналі і в перекладі в наукових, дослідницьких, полемічних, критичних і інформаційних цілях з правомірно обнародуваних творів в об'ємі, виправданому метою цитування, включаючи відтворення уривків з газетних і журнальних статей у формі оглядів друку;

використання правомірно обнародуваних творів і уривків з них, як ілюстрації у виданнях, в радіо- і телепередачах, звуко- і відеозаписах навчального характеру в об'ємі, виправданому поставленою метою;

відтворення в газетах, передача в ефір або повідомлення по кабелю для загального зведення правомірно опублікованих в газетах або журналах статей з поточних економічних, політичних, соціальних і релігійних питань або переданих в ефір творів такого ж характеру у випадках, коли такі відтворення, передача в ефір або повідомлення по кабелю не були спеціально заборонені автором;

відтворення в газетах, передача в ефір або повідомлення по кабелю для загального зведення публічно виголошених політичних промов, звернень, доповідей і інших аналогічних творів в об'ємі, виправданому інформаційною метою. При цьому за автором зберігається право на публікацію таких творів в збірках;

відтворення або повідомлення для загального зведення в оглядах поточних подій засобами фотографії, шляхом передачі в ефір або повідомлення для загального зведення по кабелю творів, які стають побаченими або почутими в ході таких подій, в об'ємі, виправданому інформаційною метою. При цьому за автором зберігається право на публікацію таких творів в збірках;

відтворення правомірно обнародуваних творів без одержання прибутку, рельєфно-точковим шрифтом або іншими спеціальними способами для сліпих, окрім творів, спеціально створених для таких способів відтворення.

 

Види цитування

 

Цитування буває двох видів: дослівне цитування та не дослівне цитування.