Класифікація закладів охорони здоров’я за організаційно - правовою формою.

 

 Згідно статей 16-17 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» заклади охорони здоров'я створюються підприємствами, установами та організаціями з різними формами власності, а також приватними особами при наявності необхідної матеріально-технічної бази і кваліфікованих фахівців. Держава підтримує і заохочує індивідуальну підприємницьку діяльність.

В  Україні можуть діяти підприємства таких видів:

· приватне підприємство, засноване на власності фізичної особи;

· колективне підприємство, засноване на власності трудового колективу підприємства;

· господарське товариство;

· підприємство, яке засноване на власності об'єднання громадян;

· комунальне підприємство, засноване на власності відповідної територіальної громади;

· державне підприємство, засноване на державній власності, в тому числі казенне підприємство. 

Державний заклад охорони здоров’я – установа, яка відноситься до системи охорони здоров’я, що не має права власності на закріплене за нею майно, яким вона володіє, користується та розпоряджається в межах, визначених Цивільним кодексом України. Власник майна вирішує питання створення закладу, визначення предмету, цілей та задач його діяльності, його реорганізації або ліквідації, призначає головного лікаря (директора) закладу, здійснює контроль за його діяльністю та збереженням майна. Державні заклади охорони здоров’я фінансуються з відповідних бюджетів.

 Державна установа охорони здоров'я діє на підставі Статуту, затвердженого власником майна за участю трудового колективу.

 Керує державним закладом охорони здоров’я головний лікар (директор), який самостійно вирішує всі питання діяльності закладу.

Комунальний заклад охорони здоров ¢ я утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління.

 Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника — відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

 Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).

 Статутний фонд комунального унітарного підприємства утворюється органом, до сфери управління якого воно входить, до реєстрації його як суб’єкта господарювання. Мінімальний розмір статутного фонду комунального унітарного підприємства встановлюється відповідною місцевою радою.

 Найменування комунального унітарного підприємства повинно містити слова “комунальне підприємство” та вказівку на орган місцевого самоврядування, до сфери управління якого входить дане підприємство.

 Комунальне унітарне підприємство не несе відповідальності за зобов’язаннями власника та органу місцевого самоврядування, до сфери управління якого воно входить.

     Комунальне унітарне підприємство очолює керівник підприємства, що призначається органом, до сфери управління якого входить підприємство, і є підзвітним цьому органові.

Приватні заклади охорони здоров’я, засновані на власності фізичної особи створюється відповідно до рішення власника майна. Приватний заклад охорони здоров’я вважається створеним і здобуває права фізичної особи з дня його державної реєстрації.

    Установи охорони здоров'я, діяльність яких спрямована на медичну практику або оптову та роздрібну торгівлю лікарськими засобами, Згідно Закону України “Про ліцензування окремих видів господарчої діяльності ” від 01.06.2000 р., підлягають ліцензуванню. Засобом контролю якості надання послуг закладами охорони здоров’я є акредитація.

     Приватна установа охорони здоров'я діє на підставі Статуту, затвердженого власником.

Управління приватною установою охорони здоров'я здійснюється згідно Статуту на основі узгодження прав власника, відносно господарчого використання свого майна і принципів самоврядування трудового колективу. Керівництво установою охорони здоров'я власник здійснює безпосередньо сам або делегує управління одній особі або органам управління.

    Відповідно до нормативно-правової бази України, лікувально-профілактичною установою, аптечним закладом може керувати особа, що має диплом «спеціаліста», виданого медичними (фармацевтичними) ВНЗ або факультетами університетів 3-4 рівнів акредитації. Перелік таких Вузів обумовлений Наказом Міністерством охорони здоров’я України.  

Заклади охорони здоров’я, які діють у формі господарчих товариств. Згідно законодавства України господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.. Діяльність господарських товариств має упорядковуватись згідно Законів України “Про господарські товариства” та «Про акціонерні товариства».

   До господарчих товариств відносять:

¨ акціонерні товариства;

¨ товариства з обмеженою відповідальністю;

¨ товариства з додатковою відповідальністю;

¨ повні товариства;

¨ командитні товариства.

         Всі господарчі товариства є юридичними особами і можуть займатись будь-якою підприємницькою діяльністю, що не суперечить законодавству України.

    Акціонерне товариство, товариство з обмеженою і товариство з додатковою відповідальністю створюються і діють на підставі установчого договору і статуту, повне і командитне товариство - установчого договору.

    Акціонерні товариства.  Заклади охорони здоров’я, які діють у формі акціонерних товариств повинні мати статутний фонд,  поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства.

       До акціонерних товариств належать: · публічні акціонерні товариства;· приватні акціонерні товариства.

Публічне акціонерне товариство може здійснювати публічне та приватне розміщення акцій.

Приватне акціонерне товариство може здійснювати тільки приватне розміщення акцій. У разі прийняття загальними зборами приватного акціонерного товариства рішення про здійснення публічного розміщення акцій до статуту товариства вносяться відповідні зміни, у тому числі про зміну типу товариства - з приватного на публічне.

Акціонерне товариство може бути створене однією особою чи може складатися з однієї особи у разі придбання одним акціонером усіх акцій товариства. Відомості про це підлягають реєстрації і опублікуванню для загального відома в порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

В акціонерних товариствах з кількістю акціонерів - власників простих акцій 10 осіб і більше обов`язковим є створення наглядової ради, яка є органом, що здійснює захист прав акціонерів товариства, і в межах компетенції, визначеної статутом та Законом України «Про акціонерні товариства», контролює та регулює діяльність виконавчого органу.

Створення акціонерного товариства здійснюється послідовно за такими етапами:

1 етап - прийняття зборами засновників рішення про створення акціонерного товариства та про закрите (приватне) розміщення акцій;

2 етап - подання заяви та всіх необхідних документів на реєстрацію випуску акцій до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку;

3 етап - реєстрація Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку випуску акцій та видача тимчасового свідоцтва про реєстрацію випуску акцій;

4 етап - присвоєння акціям міжнародного ідентифікаційного номера цінних паперів;

5 етап - укладення з депозитарієм цінних паперів договору про обслуговування емісії акцій або з реєстратором іменних цінних паперів договору про ведення реєстру власників іменних цінних паперів;

6 етап - закрите (приватне) розміщення акцій серед засновників товариства;

7 етап - оплата засновниками повної вартості акцій;

8 етап - затвердження установчими зборами товариства результатів закритого (приватного) розміщення акцій серед засновників товариства, затвердження статуту товариства, а також прийняття інших рішень, передбачених законом;

9 етап - реєстрація товариства та його статуту в органах державної реєстрації;

10 етап - подання Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати закритого (приватного) розміщення акцій;

 11 етап - реєстрація Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати закритого (приватного) розміщення акцій;

12 етап - отримання свідоцтва про державну реєстрацію випуску акцій;

13 етап - видача засновникам товариства документів, що підтверджують право власності на акції.

Дії, що порушують процедуру створення акціонерного товариства, встановлену Законом України «Про акціонерні товариства» є підставою для прийняття Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку рішення про відмову в реєстрації звіту про результати закритого (приватного) розміщення акцій. У разі прийняття такого рішення Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку звертається до суду з позовом про ліквідацію акціонерного товариства.

У разі заснування акціонерного товариства однією особою рішення, які повинні прийматися зборами засновників, приймаються цією особою одноосібно і оформляються рішенням про намір заснувати товариство. Якщо єдиним засновником товариства є фізична особа, її підпис на рішенні про намір заснувати товариство підлягає нотаріальному засвідченню.

Установчим документом акціонерного товариства є його статут.

Статут акціонерного товариства повинен містити відомості про:

¨ повне та скорочене найменування товариства українською мовою;

¨ тип товариства;

¨ розмір статутного капіталу;

¨ розмір резервного капіталу у разі його формування;

¨ номінальну вартість і загальну кількість акцій, кількість кожного типу розміщених товариством акцій, у тому числі кількість кожного класу привілейованих акцій у разі розміщення привілейованих акцій, а також наслідки невиконання зобов'язань з викупу акцій;

¨ розмір дивідендів за привілейованими акціями кожного класу в разі їх розміщення товариством;

¨ умови та порядок конвертації привілейованих акцій певного класу у прості акції товариства чи у привілейовані акції іншого класу у разі розміщення привілейованих акцій;

¨ права акціонерів - власників привілейованих акцій кожного класу у разі розміщення привілейованих акцій;

¨ наявність переважного права акціонерів приватного товариства на придбання акцій цього товариства, які пропонуються їх власником до продажу третій особі, та порядок його реалізації або відсутність такого права;

¨ порядок повідомлення акціонерів про виплату дивідендів;

¨ порядок скликання та проведення загальних зборів;

¨ компетенцію загальних зборів;

¨ спосіб повідомлення акціонерів про проведення загальних зборів та про зміни у порядку денному загальних зборів;

¨ склад органів товариства та їх компетенцію, порядок утворення, обрання і відкликання їх членів та прийняття ними рішень, а також порядок зміни складу органів товариства та їх компетенції;

¨ порядок внесення змін до статуту;

¨  порядок припинення товариства.

    Переваги закладів охорони здоров'я, що діють у формі акціонерного товариства:

§ необмежені можливості формування фінансових ресурсів шляхом емісії акцій і облігацій;

§ високі можливості розвитку;

§ висока конкурентно здатність;

§ можливість швидкого відчуження і придбання акцій, що дає можливість швидкого переливу капіталу з однієї сфери діяльності в іншу.

Недоліки закладів охорони здоров'я, що є акціонерними товариствами

- у порівнянні з партнерськими установами охорони здоров'я:

¨ складність управління, обумовлена функціональною багато структурністю і низкою оперативністю прийнятих управлінських рішень;

¨ широкий масштаб діяльності не дозволяє оперативно, з достатньою швидкістю реагувати на зміну ситуації в зовнішньому середовищі медичного бізнесу;

¨ відкритість інформації про результати діяльності може бути використана конкурентами для: формування негативного "іміджу" закладу; запозичення позитивного досвіду; тощо.

¨ тривалий період організації акціонерного товариства;

¨ необхідність формування статутного фонду у великому розмірі.

  - у порівнянні з державними закладами охорони здоров'я:

¨ при проведенні медичної практики не мають права видавати листи непрацездатності;

¨  не користуються правом видачі медичних висновків, заключень встановлених зразків;

¨  не мають права виписки рецептів на наркотичних і прирівняних до них засобів;

¨ відсутнє право одержання пацієнтами медикаментів і товарів медичного призначення безкоштовно або за пільговими цінами.

    Товариство з обмеженою відповідальністю - господарське товариство, що має статутний фонд, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

     Учасники товариства несуть відповідальність в межах їх вкладів. У випадках, передбачених установчими документами, учасники, які не повністю внесли вклади, відповідають за зобов'язаннями товариства також у межах невнесеної частини вкладу.

     Вищим органом управління такого закладу є збори його учасників, що вибирають голову господарчого товариства. Поточне управління його діяльністю здійснюється на колегіальній (дирекція) або єдиноначальній (головний лікар або директор) основі. При цьому членами виконавчого органу, створеного з метою здійснення поточного управління закладом охорони здоров’я у формі товариства з обмеженою відповідальністю, можуть бути особи, що не є учасниками даного товариства.

   Дирекція (головний лікар, директор) вирішує всі питання, пов’язані з діяльністю організації, крім тих, котрі входять у компетенцію зборів учасників. Однак, збори учасників ТОВ, можуть прийняти рішення про делегування частини приналежних йому повноважень у компетенцію дирекції. Дирекція підзвітна зборам учасників і покликана виконувати його постанови. Директор (головний лікар) не може бути одночасно головою зборів учасників товариства.

  Контроль за діяльністю дирекції (директора, головного лікаря) здійснюється ревізійною комісією, що складається з учасників товариства. Члени дирекції не повинні входити в її склад.

          Основним "підвідним каменем" будь-якого закладу, що функціонує у формі товариства з обмеженою відповідальністю є конфлікти між засновниками. Існує точка зору, що сама організаційно - правова форма закладів з обмеженою відповідальністю припускає наявність конфліктної ситуації. На думку А.С.Солопа: "Дана форма власності, як правило, є недовговічною, тому що з плином часу первинно вкладений капітал і одержувана частка бізнесу не дає можливості багатьом її членам, що досягли визначеної могутності, широко розгорнути бізнес. Це пояснюється тим, що сильні і могутні співвласники, що стали такими після реальної участі в бізнесі, спочатку внесли, виходячи зі своїх колишніх можливостей, досить невеликий капітал, мають, скажемо, лише один голос. Навпроти, інший співвласник був більш забезпеченою людиною й у результаті формування статутного фонду отримав, наприклад, вісім голосів. Виходить, незалежно від своєї подальшої участі в справі, вона одержує собі 80% усього бізнесу фірми, що не влаштовує інших співвласників. Вони більше інших вносять вклад у бізнес фірми, мають уже могутні зв'язки, капітал і при цьому мають усього, наприклад, 10% бізнесу фірми. Ця проблема приводить до того, що ставши могутніми, колись бідні люди створюють уже свої власні фірми, залишаючи фірму, яка поставила їх "на ноги". Тому у закладах, які працюють у формі товариства з обмеженою відповідальністю "навар" співвласники мають на взаємній перетяжці бізнесу, на праві сильного, прихованні доходів друг від друга. От чому співвласники таких фірм бувають потайливими друг від друга. Їхнє правило гри: "красти в кожного", "торгувати інформацією, отриману від співвласників", "закладати один одного"".

У зв'язку з тим, що медичний бізнес на Україні робить тільки перші кроки, основна частина невеликих лікувально-діагностичних установ функціонує у формі приватної власності або товариств з обмеженою відповідальністю.

Товариство з додатковою відповідальністю – господарське товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів. Учасники такого товариства відповідають за його боргами своїми внесками до статутного фонду, а при недостатності цих сум - додатково належним їм майном в однаковому для всіх учасників ратному розмірі до внеску кожного учасника.

Граничний розмір відповідальності учасників передбачається в установчих документах.

Управління товариством з додатковою відповідальністю здійснюється на тих же принципах, що і товариством з обмеженою відповідальністю.

Переваги закладів охорони здоров'я у формі ТОВ і ТДВ.

У порівнянні з корпоративними закладами - відносна швидкість створення.

У порівнянні з індивідуальним підприємництвом:

¨ зростання фінансових можливостей, що дають можливість надання комплексу медичних послуг з діагностиці, лікуванню й профілактики захворювань;

¨ високі темпи розвитку;

¨ солідарна відповідальність по зобов'язаннях закладу.

             Недоліки закладів охорони здоров'я у формі ТОВ і ТДВ.

У порівнянні з індивідуальним підприємництвом:

¨ більш низький рівень мотивації;

¨ менша оперативність у прийнятті управлінських рішень;

¨ можливість внутрішніх конфліктів серед засновників з питань напрямків надання медичної допомоги;

¨  менша ефективність прийнятих рішень, розподілу прибутку, тощо.

У порівнянні з державним закладом охорони здоров’я:

¨  не мають права видачі  листів непрацездатності;

¨  не мають права видачі медичних заключень та висновків встановлених форм;

¨  не мають права виписки рецептів на наркотичні і прирівняні до них лікарські засоби;

¨ пацієнти лікарень не мають право одержати медикаментів і товарів медичного призначення безкоштовно або за пільговими цінами.

Повне товариство – господарське товариство, всі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном.

Установчий договір про повне товариство повинен визначати розмір частки кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення вкладів, форму їх, участі у справах товариства.

 Ведення справ повного товариства здійснюється за загальною згодою всіх учасників. Ведення справ товариства може здійснюватися або всіма учасниками, або одним чи кількома з них, які виступають від імені товариства. В останньому випадку обсяг повноважень учасників визначається дорученням, яке має бути підписано рештою учасників товариства.

Фірмова назва установи, що функціонує як повне товариство, як правило, складається з імені (або найменувань) усіх його учасників із доповненням слів «повне товариство». У тих випадках, коли використовується ім'я одного з учасників товариства додаються слова «і компанія» або «повне товариство». Наприклад, «Плехав і Ко» або «Полимедсервис. ПХО».

         Особливістю повного господарчого товариства є те, що кожен з учасників цього суспільства займається медичною підприємницькою діяльністю, робить це від імені товариства. Тому для створення й діяльності такої організації немає необхідності в Статуті.

  Основним установчим документом повного господарчого товариства є установча угода, в якій визначається розмір частки кожного учасника й форма їхньої участі в діяльності товариства.

  Управління діяльністю повного господарчого товариства може здійснюватися всіма його учасниками, а також одним або декількома з них. В останньому випадку обсяг повноважень учасників визначається дорученням, що повинно бути підписано іншими учасниками товариства.

                           Переваги повного господарчого товариства:

¨ швидка акумуляція значних коштів;

¨ привабливість для кредиторів, тому що несе необмежену відповідальність по зобов'язаннях товариства;

¨ кожен член має право займатись підприємницькою діяльністю від імені товариства.

                           Недоліки повного господарчого товариства:

¨ успішна діяльність, можлива тільки при наявності повної довіри між її членами;

¨ не може складатися з одного члена;

¨ кожен член несе солідарну відповідальність по зобов'язаннях товариства. Тобто, невдала підприємницька діяльність одного з членів, може привести до банкрутства, при якому кожний член товариства буде відповідати не тільки особистим внеском, але усім своїм майном.

    На Україні медичні установи у формі товариств із додатковою відповідальністю і повними господарчими товариствами не набули поширення.

        Підприємство засноване на власності об'єднання громадян – підприємства, які на добровільних засадах об'єднали свою виробничу, наукову, комерційну та інші види діяльності, якщо інше не передбачено законодавством України.

Підприємства можуть об'єднуватись в:

· асоціації - договірні об'єднання, створені з метою постійної координації господарської діяльності. Асоціація не має права втручатися у виробничу і комерційну діяльність будь-кого з її учасників;

· корпорації - договірні об'єднання, створені на основі поєднання виробничих, наукових та комерційних інтересів, з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників;

· консорціуми - тимчасові статутні об'єднання промислового і банківського капіталу для досягнення спільної мети;

· концерни - статутні об'єднання підприємств промисловості, наукових організацій, транспорту, банків, торгівлі тощо на основі повної фінансової залежності від одного або групи підприємців;

· інші об'єднання за галузевим, територіальним та іншими принципами.

Об'єднання діють на основі договору або статуту, який затверджується їх засновниками або власниками. Заклади, які входять до складу зазначених організаційних структур, зберігають права юридичної особи, і на них поширюється дія Закону України “Про підприємництво”.

Рішення про створення об'єднання (установчий договір) і статут цього об'єднання погоджуються з Антимонопольним комітетом України в порядку, визначеному чинним законодавством.

В об'єднання підприємств, зареєстроване в Україні, можуть входити підприємства інших держав. Порядок вступу в об'єднання у зазначених випадках здійснюється відповідно до законодавства України про зовнішньоекономічну діяльність.

Об'єднання є юридичною особою, може мати самостійний і зведений баланси, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням. Реєстрація об'єднання провадиться в порядку, встановленому Законом України “Про підприємства в Україні”.

Об'єднання не відповідає за зобов'язаннями підприємств, які входять до його складу, а підприємства не відповідають за зобов'язаннями об'єднання, якщо інше не передбачено установчим договором (статутом).

 

· Конституція України. Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 року// Відомості Верховної Ради України.-1996.- №3-.

 

· Reynolds R.A., Rizzo J.A., Gonzalez M.L. The cost of Medical Professional Liability.-JAMA.-1987.-V.257.-P.2776-2781