Аналіз безпосереднього оточення закладу охорони здоров’я.

Безпосереднє оточення закладу охорони здоров’я це ті чинники навколишнього середовища з якими заклад знаходиться у постійному взаємообумовленому контакті, Тобто не тільки чинники безпосереднього оточення впливають на заклад охорони здоров’я, але й сам заклад вливає на характер цієї дії.

До чинників безпосереднього оточення закладів охорони здоров’я відносять:

n споживачі;

n постачальники;

n конкуренти;

n регулюючі органи.

Споживачі. Одним з чинників безпосереднього середовища закладу охорони здоров’я є споживачі, тобто ті хто купує медичну послугу, лікарський засіб, медичну техніку чи інше. Тобто, в якості споживачів можуть виступати:

· пацієнти або їх представники. Споживач медичної послуги, лікарського засобу та її покупець можуть бути різними людьми. Тобто, рішення щодо медичного обслуговування дітей приймають їх батьки, які є їх законними представниками. Складніша ситуація, якщо людина знаходиться в стані, коли не може прийняти або висловити своє рішення (недієздатні; пацієнти, які знаходяться у непритомному стані або інше). В даному випадку рішення може прийматись законним представником, проте використовуватись кошти самого пацієнта за домовленістю або за заповітом, який складається на випадок критичного стану;

· держава, яка через систему державних та комунальних закладів охорони здоров’я фінансує медичне обслуговування населення;

· лікувально-профілактичні заклади можуть виступати не тільки надавачем послуги, проте і її покупцем. Наприклад, приватний лікувально-профілактичний заклад може не мати власного діагностичного комплексу і покупати його послуги за угодою. З іншого боку лікувально-профілактичні заклади є споживачами лікарських засобів, медичної техніки, інструментарію, тощо.

   В умовах страхової медицини багатофакторним є споживач медичної послуги. В більшості інших галузей споживач сам приймає рішення щодо покупки. В системі страхової медицини спостерігається багаторівневий споживач:

· власники фірм - роботодавці, застраховані особи, пенсійні фонди, органи місцевого самоврядування, фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань та інші, згідно чинного законодавства, які купують медичне обслуговування для своїх співробітників;

· непрямі клієнти (страхові компанії), які збирають страхові внески й сплачують роботу медичних закладів;

· пацієнти, які отримують медичну допомогу.

  Тобто, рішення про покупку медичної послуги, її сплату та її споживання приймають різні категорії споживачів, які керуються різними інтересами. Інтереси споживача медичних послуг суперечать інтересам надавача медичних послуг (лікаря). Власник фірми зацікавлений в сплаті мінімальних страхових внесків за належне медичне обслуговування. Непрямий клієнт – в тому, щоб на лікування пацієнта було витрачено менше коштів, ніж сплачено у вигляді страхових внесків. Пацієнт, якого було застраховано, зацікавлений в отриманні якісного медичного обслуговування, незалежно від його вартості. Надавач медичних послуг зацікавлений в тому, щоб пацієнти отримали якнайбільший об’єм медичних послуг. В ряді випадків конфлікт інтересів між платниками та споживачами спонукує перших виступати в ролі антагоніста до пацієнта, якому потрібне високо вартісне лікування.

Постачальники це організації які забезпечують заклади охорони здоров’я товаром або послугами, які необхідні їм для надання медичних послуг, виробничій або посередницькій діяльності. Для лікувально-профілактичних закладів постачальниками можуть виступати аптечні бази, бази або склад медтехніки, автопідприємство санітарного транспорту, молочна кухня, тощо. Для фармацевтичних заводів – постачальники сировини, які необхідні для виробництва лікарських засобів. Для аптек – фармацевтичні фірми, дистриб’ютори. Організація може опинитись у скрутному стані, якщо свою виробничу діяльність вона пов’язала з одним постачальником, який може потрапити у форс-мажорні обставини. За досвідом японського менеджменту необхідно на кожну позицію мати хоча б двох постачальників, такі дії підвищують торгову силу покупця.

Конкуренти – це організації або підприємці, з якими заклади охорони здоров’я мають боротись за покупця та за ресурси. Тобто для комерційного лікувально-профілактичного закладу конкурентом може бути державна лікарня. З одного боку за проектом закону про обов’язкове медичне страхування, надавачем медичної допомоги можуть бути заклади охорони здоров’я незалежно від форм власності, акредитовані та ліцензовані в установленому порядку. Тобто за умови прийняття такого закону державні та комунальні заклади охорони здоров’я стають рівноправними суб’єктами ринку. В умовах безоплатного медичного обслуговування в державних та комунальних закладах охорони здоров’я комерційні організації конкурують з державними за рахунок єдиного важеля – якість наданні медичних послуг.

Конкурентам лікувально-профілактичних закладів усіх форм власності інколи виступають цілителі, які здійснюють діяльність в галузі народної та нетрадиційної медицини. В даному випадку нетрадиційна та народна медицина виступає як товар-замінник.

 Конкуренції в галузі надання медичних послуг має свою специфіку. Охорона здоров’я - це галузь з високим рівнем впровадження інновацій, проте незважаючи на успіхи конкуренції в справі впровадження нових медичних технологій, які значно підвищують якість медичної допомоги, їх вплив на зниження витрат є мінімальним. Система стимулів в галузі охорони здоров’я вступає в протиріччя з фундаментальними законами конкурентної боротьби. На ринку медичних послуг ціни можуть залишатись високими навіть за умов перенасиченої пропозиції, а технології дорого коштують навіть коли застосовуються повсюдно. Медичні заклади та лікарі не мають нестачі в пацієнтах навіть тоді коли вимагають явно непомірні ціни і не підвищують, а іноді навіть знижують якість медичної допомоги. Тобто, можна з упевненістю констатувати, що існуючи системи охорони здоров’я самі створюють умови для непродуктивної конкуренції.

Спільні проблеми на ринку медичних послуг при різних системах організації та фінансування галузі охорони здоров’я обумовлені специфікою конкурентних сил. Класична концепція стратегії конкуренції М.Портера припускає, що сили які формують конкурентне середовище послуги та її конкурентні можливості об’єднуються в п’ять груп: конкурентні сили виробників аналогічної продукції; постачальники матеріалів та комплектуючих; покупці продукту або послуги; потенційні виробники аналогічної продукції; виробники продуктів-замінників. На ринку медичних послуг виробник послуг рідко виступає єдиною командою, інтереси його членів можуть не співпадати.

   В умовах ринку медичних послуг, який формується в Україні, конкурентами можуть бути державний та приватний сектори охорони здоров’я. Невеликий відсоток потенційних пацієнтів, які мають фінансові можливості для звертання до приватної медичної допомоги, не спонукає до пошуку шляхів скорочення витрат для розширення сегменту ринку. Більшість приватних медичних установ орієнтована на встановлення непомірно високих цін за медичні послуги та повну “розкрутку” своїх пацієнтів. Тому частка населення з середнім рівнем прибутку орієнтована на медичну допомогу в державній лікарні. Терапевтична допомога в державній лікарні безкоштовна і пацієнт воліє сплатити безпосередньо лікуючому лікарю тільки за підвищену увагу до свого недугу. До того ж над лікарем державного медичного закладу не стоїть власник, який зобов’язує призначати комплекс високо вартісних діагностичних заходів. Така система поза касової оплати медичних послуг гальмує формування ринку медичних послуг.

Іншим чинником, що заважає розвитку конкуренції в галузі охорони здоров’я є нестача інформації про медичні послуги, які надають лікувально-профілактичні заклади. В більшості інших галузей є певні можливості в порівнянні якісних характеристик та цін на продукцію від різних виробників. В галузі надання медичних послуг результат залежить не тільки від призначеного лікування, але й індивідуальних особливостей організму, анамнезу захворювання, ступеню розвитку захворювання та багатьох інших чинників. Відсутність точних та значимих показників про якість надання медичної допомоги утрудняє процес прийняття рішення. Ситуація ускладнюється і тим, що захворювання, за лікування яких кожен ладен заплатити останні гроші, зустрічаються в житті не так часто. У здебільшого відсотку пацієнтів це захворювання з негативним прогнозом, наприклад ракова пухлина або інсульт. У більшості людей просто немає практичного досвіду з обрання якісної медичної допомоги. Така відсутність порівняльної інформації в системі медичного обслуговування створює стимули для конкуренції, що лежать на поверхні: сучасне обладнання; високий рівень медичного сервісу; великий перелік медичних послуг; залучення лікарів з вченими ступенями та званнями; високі ціни.

 Лікарі – терапевти, державних і приватних лікувально-профілактичних установ, зіштовхуються із цілою системою зовнішньої мотивації для призначення своїм пацієнтам діагностичних процедур у приватних діагностичних центрах або платних медичних послуг, які надаються державним медичним закладом. Окрім цього для лікаря існує система стимулів для призначення покупки певних медикаментозних засобів в певних аптеках. Вихід для української системи охорони здоров’я бачиться у підвищенні заробітної платні в державних лікувально-профілактичних закладах, хоча б до рівня середньої по республіці.

Існує і інша причина збільшення витрат в приватному секторі медичного обслуговування. Погроза постановки неправильного діагнозу або лікування, індивідуальних особливостей організму пацієнта, що можуть привести до виникнення ятрогенного захворювання або просто допущення лікарської помилки, привели до практики страхування медичної відповідальності. Страхування медичної відповідальності стало складовою при формуванні ціни на медичні послуги. З іншого боку, можливість бути притягнутим до судової відповідальності за лікарські помилки, приводить до варіанту “перестраховочної” медицини, коли призначається занадто велика кількість діагностичних процедур, консультацій у лікарів-спеціалістів, консиліумів. За даними R.A. Reynolds et.al. (1987) збільшення витрат за рахунок перестраховочної медицини перевищує один відсоток загальних затрат на охорону здоров’я.·

    Конкуренція, яка зазвичай є могутнім механізмом підвищення якості та скорочення видатків, у системі охорони здоров’я може приводити до їх зростання. Проте, основна проблема  лежить  у перекрученій системі стимулів, яка дозволяє провайдерам, платникам та постачальникам медикаментозних засобів та медичного обладнання без бідно існувати в той час, коли крива затрат невтримно повзе нагору.

Таким чином, удосконалення організації системи охорони здоров’я, яка буде здатна посилити конкурентні відносини в галузі, має включати доступність системи інформації про можливі варіанти надання медичної допомоги, більш широкого впровадження в практичну медицину міжнародного права пацієнта щодо інформованої згоди, за якої пацієнту повинна бути надана вся інформація про варіанти діагностики та лікування. Впровадження нових технологій та інновацій гарантує динамізм системі охорони здоров’я, що також спроможне забезпечити діючу конкуренцію в галузі.

 Регулюючі органи – виступають елементами безпосереднього оточення, так як мають відповідний статус, згідно якого реалізує право контролюючого органу, що впливає на практичну діяльність закладів охорони здоров’я. Регулюючі органи в галузі охорони здоров’я створюються урядом поділяються на загальні та специфічні. До загальних відносять:

· Міністерство охорони здоров’я України;

· Міністерство охорони здоров’я республіки Крим, управління охорони здоров’я при обласних державних адміністраціях;

· головні лікарі центральних районних лікарень;

· управління та відділи охорони здоров’я міських державних адміністрацій.

До специфічних регулюючих органів відносять служби здійснення державного санітарно-епідемічного нагляду, нагляду за протипожежною безпекою, тощо.

 

2.7 Класифікація закладів охорони здоров`я за сферою діяльності

 

В основу переліку закладів охорони здоров’я України, затвердженого згідно Наказів Міністерства охорони здоров’я від 28.10.2002 р. за № 385 та від 20.05.2011 N 301 покладено класифікацію організацій за сферою діяльності.

1. Лікувально-профілактичні заклади

1.1. Лікарняні заклади:

1.1.1. Багатопрофільні:

· Госпіталь для інвалідів війни

· Дитяча басейнова лікарня на водному транспорті

· Дитяча лікарня (республіканська, обласна, міська, районна)

· Дитяче територіальне медичне об'єднання

· Дільнична лікарня (у т.ч. сільських, селищних та міських рад)

· Лікарня (республіканська, обласна, центральна міська, міська, центральна районна, районна)

· Лікарня на водному транспорті (центральна, басейнова, басейнова, портова)

· Лікарня на залізничному транспорті (центральна, дорожня, відділкова, вузлова, лінійна, дитяча)

· Лікарня нафтопереробної промисловості України

· Лікарня професійних захворювань

· Лікувально-діагностичний центр

· Медико-санітарна частина (у т.ч. спеціалізована)

· Медичний центр (різного профілю)

· Міська лікарня швидкої медичної допомоги

· Перинатальний центр зі стаціонаром

· Пологовий будинок (обласний, міський, районний)

· Студентська лікарня (обласна, міська)

· Територіальне медичне об'єднання

· Українська дитяча спеціалізована лікарня "Охматдит"

· Українська психіатрична лікарня з інтенсивним (суворим) наглядом

· Український госпіталь для воїнів-інтернаціоналістів

· Український державний медико-соціальний центр ветеранів війни

1.1.2. Однопрофільні:

· Дерматовенерологічна лікарня

· Інфекційна лікарня

· Косметологічна лікарня

· Лікарня відновного лікування

· Наркологічна лікарня

· Наркологічний диспансер

· Онкологічний диспансер

· Отоларингологічна лікарня

· Офтальмологічна лікарня

· Протитуберкульозний диспансер

· Психіатрична лікарня

· Психіатричний диспансер

· Психоневрологічна лікарня

· Травматологічна лікарня

· Туберкульозна лікарня

· Фізіотерапевтична лікарня

· Шкірно-венерологічний диспансер

1.1.3. Спеціалізовані:

· Гастроентерологічний диспансер

· Дерматовенерологічна лікарня (у т.ч. дитяча)

· Дитячий кардіоревматологічний диспансер

· Ендокринологічний диспансер

· Інфекційна лікарня (у т.ч. дитяча)

· Кардіологічний диспансер

· Косметологічна лікарня

· Лікарня відновного лікування (у т.ч. дитяча)

· Лікарсько-фізкультурний диспансер

· Наркологічний диспансер

· Онкологічний диспансер

· Отоларингологічна лікарня

· Офтальмологічна лікарня

· Протитуберкульозний диспансер

· Психіатрична лікарня (у т.ч. дитяча)

· Психіатричний диспансер

· Психоневрологічний диспансер

· Травматологічна лікарня

· Трахоматозний диспансер

· Туберкульозна лікарня (у т.ч. дитяча)

· Фізіотерапевтична лікарня

· Центр з профілактики та боротьби зі СНІДом

· Центр реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи

· Шкірно-венерологічний диспансер

1.1.4. Особливого типу:

· Лікарня "Хоспіс" (республіканська, обласна, міська, районна)

· Обласне дитяче патолого-анатомічне бюро

· Патолого-анатомічне бюро (республіканське, обласне, міське)

· Патолого-анатомічний центр України

· Спеціалізований диспансер радіаційного захисту населення (Український, республіканський, обласний, міський)

· Спеціалізована поліклініка Українського науково-дослідного протичумного інституту ім. І.І.Мечнікова

· Українська алергологічна лікарня

· Український лепрозорій

· Центр реабілітації репродуктивної функції людини (республіканський, обласний)  Державна наукова установа "Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини" Державного управління справами 

1.2. Амбулаторно-поліклінічні заклади:

· Амбулаторія

· Амбулаторія загальної практики - сімейної медицини

· Центр первинної медико-санітарної допомоги

· Басейнова стоматологічна поліклініка

· Дитяча міська поліклініка

· Дитяча стоматологічна поліклініка (обласна, міська, районна)

· Діагностичний центр (різного профілю)

· Жіноча консультація

· Іллічівська стоматологічна поліклініка Іллічівської басейнової лікарні на водному транспорті

· Київська центральна басейнова стоматологічна поліклініка МОЗ України

· Консультація "Шлюб і сім'я"

· Лінійна амбулаторія на залізничному транспорті

· Наркологічна амбулаторія

· Поліклініка (центральна міська, міська, центральна районна)

· Поліклініка на водному транспорті (центральна, басейнова, портова)

· Поліклініка на залізничному транспорті (центральна, дорожня, відділкова, вузлова, лінійна)

· Пункт охорони здоров'я (здоровпункт)

· Сільська лікарська амбулаторія (у т.ч. сільських та селищних рад)

· Стоматологічна поліклініка (обласна, міська, районна)

· Стоматологічна поліклініка МОЗ України при Національному медуніверситеті

· Стоматологічна поліклініка при Львівському медуніверситеті

· Студентська поліклініка (обласна, міська)

· Фельдшерський пункт (у т.ч. сільських та селищних рад)

· Фельдшерсько-акушерський пункт (у т.ч. сільських та селищних рад)

· Фізіотерапевтична поліклініка

· Центр планування сім'ї та репродукції людини

1.3. Заклади переливання крові, швидкої та екстреної медичної допомоги:

· Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф

· Республіканський територіальний центр екстреної медичної допомоги

· Станція переливання крові (республіканська, обласна, міська)

· Станція швидкої медичної допомоги

· Українська станція виїзної екстреної консультативної медичної допомоги

· Центр заготівлі та переробки плазми (республіканський, обласний, міський, районний)

· Центр служби крові (республіканський, обласний, міський)

1.4. Санаторно-курортні заклади:

· Бальнеологічна лікарня (у т.ч. дитяча)

· Грязелікарня (у т.ч. дитяча)

· Дитячий оздоровчий центр

· Курортна поліклініка

· Міжнародний дитячий медичний центр

· Санаторій (у т.ч. дитячий, однопрофільний, багатопрофільний, спеціалізований)

· Санаторій для дітей з батьками

· Санаторій-профілакторій