Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: Археология Биология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Техника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ? Влияние общества на человека Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления	Главная Избранные Случайная статья Познавательные Новые добавления Обратная связь FAQ Графік 1 динаміка витрат залежно від обсягу виробництва: с – витрати, V – об’єми виробництва, а – постійні витрати; б – дегресуючі; в- пропорційні; г- прогресуючі ⇐ ПредыдущаяСтр 4 из 4 2. Управління витратами Управління витратами – це процес цілеспрямованого формування витрат за їх видами, місцями, носіями в процесі постійного конт-ролювання рівня витрат і стимулювання їх зниження.   Таблиця 10.1. Системи та процес управління витратами Системи управління Процес управління 1. Пошук і виявлення чинників економії ресурсів 2. Нормування, планування, облік і аналіз витрат 3. Стимулювання економії ресурсів і зниження витрат 1. Технічний та організаційний рівень виробництва – розробка норм витрат усіх видів матеріальних ресурсів 2. Планування – встановлюють загальні витрати у виробничих підрозділах і в цілому по підприємству та на одиницю продукції 3. Бухгалтерський облік – фактичний рівень витрат. 4. Економічний аналіз – порівняння витрат та оцінка роботи підрозділів, розрахунок причин відхилень фактичних витрат від планових і стимулювання їх зниження   Місце витрат - це місце їх формування (робоче місце, група робочих місць, дільниця) Центр відповідальності – організаційна єдність місць витрат з відповідальним за їх рівень. Розмежування витрат на прямі та непрямі дає змогу визначати собівартість окремих виробів (калькулювання). Розподіл витрат на змінні та постійні за центрами відповідальності застосовується для складання кошторисів виробництва. Загальні (сукупні) витрати обчислюються:   Сз = Сзм N + Сп   Сз – загальні (сукупні) витрати Сзм – змінні витрати на одиницю продукції N – обсяг виробництва продукції в натуральному вимірі Сп – постійні витрати на розрахунковий період Ц – ціна одиниці виробу В – виторг, річний обсяг виробництва та реалізації продукції Графік 2 Залежність витрат і прибутку підприємства від обсягу виробництва витрати   Сзм Nкр+ Сп = Ц Nкр   Nкр = Сп / (Ц – Сзм) - критичний обсяг виробництва в натуральному вимірі Vкр = Сп / Км - критичний обсяг виробництва у вартісному вимірі Км = (В – Сзм) / В – коефіцієнт маржинального прибутку Кб = (N - Nкп) / N- коефіцієнт безпеки виробництва 3. Сукупні витрати та собівартість продукції. Кошторис виробництва – це підрахунок сукупніх витрат підприємства, які пов’язані з основною його діяльністю за певний період, незалежно від того чи віднесені їх на собівартість продукції в цьому періоді чи ні Характеристика окремих елементів кошторису виробництва: - матеріальні витрати містять: - сировина та основні матеріали - вироби, що їх треба купити для укомплектування виробу - покупні напівфабрикати - виробничі постуги сторонніх підприємств - допоміжні матеріали - паливо та енергію зі сторони - пошук та використання природної сировини n заробітна плата – це всі форми оплати праці штатного та позаштатного виробничого персоналу, який занятий виробництвом та обслуговуванням виробничого процесу та управлінням n відрахування на соціальні потреби – відрахування в пенсійний фонд, соц.страх та фонд зайнятості (обчислюється в межах встановлених норм) n амортизація основних фондів – це амортизаційні відрахування на просте відтворення основних фондів, згідно встановлених норм амортизаційних відрахувань n інші витрати – оплата послуг зв’язку, обчислювальних центрів, охорони, витрат на відрядження, страхування майна, оплата робіт із сертифікації продукції, витрати на гарантійний ремонт, орендна плата   Таблиця 10.2 Кошторис виробництва № Елементи витрат та сукупні витрати	Сума тис.грн.
Факт мин.р	план
1.	Матеріальні витрати	5210	5400
2.	Заробітна плата	2050	2300
3.	Відрахування на соціальні потреби	890	1000
4.	Амортизація основних фондів і нематеріальних активів	800	800
5.	Інші витрати	450	500
6.	Разом витрати на виробництво	9400	10000
7.	Витрати, що не включаються у виробничу собівартість	400	450
8.	Зміна залишків витрат майбутніх періодів (приріст віднімається, зменшення додається)	-	+300
9.	Зміна залишків резерву майбутніх платежів (приріст додається, зменшення віднімається)	+10	-
10.	Собівартість валової продукції	9010	9250
11.	Зміна залишків незавершеного виробництва (приріст віднімається, зменшення додається)	+10	- 200
12.	Виробнича собівартість товарної продукції	8960	9450
13.	Позавиробничі комерційні витрати	340	350
14.	Повна собівартість товарної продукції	9300	9800

Собівартість валової продукції – використовується для внутрішніх потреб підприємства та визначається на основі кошторису виробництва з урахуванням зміни залишків витрат майбутніх періодів і резерву майбутніх платежів.

Собівартість товарної продукції:

1. Синтетичний метод – собівартість ТП визначається на основі кошторису виробництва і коригується як собівартість валової продукції на залишки незавершеного виробництва. Дана величина характеризує виробничу собівартість товарної продукції, додавши комерційні витрати отримуємо повну собівартість товарної продукції.

2. Підсування попередньо визначеної собівартості окремих виробів на кількість випущених виробів.

3. Чинниковий – зміна собівартості під впливом різних чинників.

Собівартість реалізованої продукції – обчислюється з допомогою коригування собівартості товарної продукції на зміну залишків незавершеного виробництва.

 

2.2 Собівартість окремих виробів

 

Калькулювання – це процес обчислення собівартості окремих виробів.

Калькулювання використовується для:

- обгрунтування цін на вироби

- обчислення рентабельності виробів

- аналіз собівартості однакових виробів на різних підприємствах

- визначення ефективності організаційно-технічних заходів

Об’єкти калькулювання – це та продукція чи робота, собівартість яких обчислюється.

Калькуляційна одиниця – одиниця кількісного вимірювання об’єкта калькулювання.

Методи калькулювання:

- калькулювання за повними витратами – це включення в калькуляційні витрати всіх витрат на виробництво та реалізацію продукції

- калькулювання за неповними витратами – це включення у калькуляцію не всіх витрат. Частину непрямих витрат не відносять на собівартість, а відраховують з виручки за відповідний період

 

Схема 10.3. Номенклатура калькуляційних статей при калькулюванні за повними витратами

 

Стаття "сировина і матеріали" містить витрати на сировину, основні і допоміжні матеріали, покупні вироби та напівфабрикати, які можна безпосередньо обчислити на одиницю продукції, виходячи з норм витрат та цін. Із вартості сировини виключають відходи виробництва за ціною можливого використання або продажу

Стаття "енергія технологічна"включає витрати на енергію, яка безпосередньо використовується в технологічному процесі для зміни стану або форми предметів

Стаття "основна заробітна плата виробників" містить витрати на оплату праці робітників, безпосередньо занятих виготовленням основної продукції та обчислюється згідно норм витрат часу на виконання робіт і тарифними ставками або відрядними розцінками

Стаття "додаткова заробітна плата виробничих робітників" (оплата відпусток, доплати за виконання додаткових функцій) обчислюється у відсотках від основної заробітної плати цих робітників.

Стаття "відрахування на соціальні потреби виробничих робітників" обчислюється у відсотках на основну та додаткову заробітну плату

Стаття "утримання та експлуатація машин і устаткування" охоплює комплексні витрати: амортизаційні відрахування, витрати на енергію, паливо, зарплату робітників, які безпосередньо обслуговують машини та обчислюється методом розподілу на основну заробітну плату виробничих працівників

Статті "загальновиробничі витрати ", "загальногосподарські витрати" – це витрати на виробниче та господарське управління в межах цеху та підприємства в цілому. Розподіляють пропорційно основні заробітній платі виробників.

Стаття "підготовка та освоєння виробництва" містить витрати на освоєння та виробництво та відноситься на собівартість в одиничному та дрібносерійному виробництві.В масовому та серійному виробництві вони відшкодовуються за рахунок прибутків або позабюджетних коштів.

Стаття "позавиробничі витрати" охоплюють витрати на збут, рекламу продукції та розподіляються пропорційно виробничій собівартості.

 

2.3 Ціни на продукцію

 

Ціна – це грошовий вираз вартості товару.

Ціна – це економічна категорія, від якої залежить діяльність підприємства та її ефективність.

Ціноутворення – це процес встановлення та розробки ціни і може бути ринковим або командно-адміністративним.

Ринкове ціноутворення базується на законах вартості, попиту, пропозиції,товарно-грошового обігу, тому вони визначають політику ціноутворення на підприємстві.

Командно-адміністративне ціноутворення базується на принципі витратного механізму, формується та здійснюється державними органами.

Ціноутворення залежить від ринку:

- конкурентний ринок – ціни встановлюються в умовах вільної конкуренції, з урахуванням законів попиту та пропозиції

- олігопольний ринок – ціни встановлюються при умові невеликої кількості підприємств (до 5-ти) з урахуванням дій конкурентів або за угодами, які вони уклали

- монопольний ринок – ринок, на якому діє лише один суб’єкт підприємницької діяльності

- ринок монопольної конкуренції – підприємство встановлює ціни на свій фірмовий товар, товар захищається патентами, ліцензіями

 

Схема10.4. Функції цін

Схема 10.5. Типові структурні елементи ціни одиниці продукції

Таблиця 10.3 Основні види цін і тарифів за окремими класифікаційними ознаками

Класифікаційні ознаки	Види цін
Особливості купівлі-продажу і сфери економіки	n світові n оптові n закупівельні n роздрібні n тарифи вантажного і пасажирського транспорту n тарифи та платні послуги
Рівень установлення та регулювання	n централізовано-фіксовані та регульовані n договірні n вільні

 

Централізовано фіксовані та регульовані ціни – встановлює держава на ресурси, послуги, продукцію, що мають суттєве соціальне значення або котрі займають монопольне становище на ринку.

Договірні ціни – встановлюють на основі домовленості між виробником та споживачем

Вільні ціни – це ціни, що визначаються підприємством самостійно.

Світові ціни – грошовий вираз міжнародної вартості товарів, що реалізуються на світовому ринку.

Оптові (відпускні) ціни – це ціни, які встановлюються виходячи з фактичних витрат, прибутку підприємства, величини ПДВ, акцизного збору, ліцензійного збору.

Закупівельні ціни – використовуються постачальницько-збутовими організаціями, оптово-роздрібними фірмами.

Роздрібні ціни – визначаються торговельними підприємствами, підприємствами громадського харчування, виходячи з вільних закупівельних цін

Тарифи вантажного та пасажирського транспорту – це плата за перевезення вантажів та пасажирів

Тарифи на платні послуги – розмір оплат за послуги побутової сфери обслуговування населення, послуг банків і зв’язку, що надаються фізичним і юридичним особам.

Франкування цін – це вид зовнішньоторговельної угоди купівлі-продажу, коли в ціну товару включають витрати на страхування і доставку товару в місце призначене в договорі.

"Франко-станція призначення " – транспортні витрати та страхування відшкодовує виробник або збутова фірма.

"Франко-станція відправлення" – витрати на доставку та страхування несе покупець товару.

Принципи ціноутворення:

- науковість – при визначенні ціни необхідно враховувати діючі в суспільстві закони розвитку економіки

- цільова спрямованість – держава регулює ціну особливо тієї продукції, яка потрібна споживачеві

- безперервність – ціна на виріб визначається напротязі всього циклу виробництва

- єдність процесу ціноутворення – контроль за ціноутворенням з боку державних органів

Таблиця 10.4. Методи ціноутворення

Методи ціноутворення	Сутнісна характеристика
Розрахунок ціни за допомогою середні витрати плюс прибуток	Ц = СВ + П
Розрахунок ціни на підставі фіксованого цільового прибутку	Ціну покладено в жорстку залежність від прибутку – підприємство передбачає отримати від продажу продукції певну кількість прибутку
Встановлення ціни на засаді суб’єктивної цінності	Ціна встановлюється з врахуванням попиту на продукцію
Метод ціноутворення за рівнем поточних цін	Розмір ціни встановлюють виходячи з ціни на аналогічну продукцію конкурентів
Встановлення ціни на основі закритих торгів	Така ціна встановлюється при одержанні замовлення на виготовлення певної продукції (торг за вигідний контракт)
Метод ціноутворення за рівнем попиту	Встановлення ціни за допомогою пробного продажу товару в різних сегментах ринку
Метод встановлення ціни за місцем походження товару	Товар передається транспортній організації за умови "франко-вагон", після цього всі права на товар переходять до покупця
Метод встановлення єдиної ціни із виключенням витрат на доставку	З ціни виключаються транспортні витрати незалежно від віддаленості покупця
Метод встановлення зональних цін	Підприємство виокремлює кілька зон, в межах яких встановлюються єдині ціни залежно від рівня транспортних витрат
Метод встановлення ціни стосовно базового пункту	Підприємство бере конкретний район за базовий і бере з замовників транспортні витрати в сумі, яка дорівнює витратам з цього району, незалежно звідки насправді відвантажується товар
Метод встановлення цін з прийняттям витрат на поставку	Підприємство повністю або частково бере на себе фактичні витрати на поставку товару клієнтам
Встановлення ціни зі знижками	Підприємство-продавець знижує ціну з врахуванням дострокової оплати, великої партії закупки товарів, посезонної торгівлі

 

Запитання для самоперевірки.

1. Загальна характеристика витрат.

2. Характеристика витрат, які включаються у собівартість продукції.

3. Сутнісна характеристика загальних витрат та витрат на одиницю продукції.

4. Яким чином класифікуються витрати на виробництво?

5. Елементні та комплексні витрати: зміст та характеристика.

6. Постійні та змінні витрати: зміст та види.

7. Управління витратами на підприємстві та її аспекти.

8. Формування витрат за місцями та центрами відповідальності.

9. Залежність витрат і прибутку підприємства від обсягу виробництва.

10. Кошторис виробництва: характеристика окремих економічних елементів.

11. Обчислення собівартості валової продукції.

12. Методи обчислення собівартості товарної продукції.

13. Розрахунок собівартості реалізованої продукції.

14. Сутність та методи калькулювання.

15. Номенклатура калькуляційних статей, їх характеристика та методика обчислення.

16. Поняття ціни та її функції.

17. Складові елементи ціни.

18. Принципи ціноутворення та їх характеристика.

19. Основні види цін та тарифів за окремими класифікаційними ознаками.

20. Франкування цін та його види.

21. Методи ціноутворення за ринкових умов господарювання.