Відрахування на соціальне страхування

За діючими на 01. 04. 2003 р. нормативами відрахування на соціальне страхування складає 37,5% від суми основної та додаткової заробітної плати:

 

  грн

 

де – коефіцієнт, який враховує відрахування на соціальні потреби.

 

Загальновиробничі витрати

Враховуючи, що собівартість виробу визначається на ранніх стадіях його проектування в умовах обмеженої інформації щодо технології виробництва та витрат на його підготовку у загальновиробничі витрати включаються, крім власне цих витрат, витрати на: освоєння основного виробництва, відшкодування зносу спеціальних інструментів і пристроїв цільового призначення, утримання та експлуатацію устаткування. При цьому загальновиробничі витрати визначаються у відсотках до основної заробітної плати. При такому комплексному складі загальновиробничих витрат їх норматив () досягає 200–300%. Візьмемо норматив загальновиробничих витрат . Тоді маємо:

 

 

Адміністративні витрати

Ці витрати відносяться на собівартість виробу пропорційно основній заробітній платі і на приладобудівних підприємствах вони становлять () 100–200%:

 

 

Витрати на збут

Витрати за цією статтею визначаються у відсотках до виробничої собівартості (звичайно, ),  - сума за усіма наведеними вище статтями калькуляції, являє повну собівартість продукції.

 

.

 

Результати виконаних розрахунків зводяться до табл. 10.

Таблиця 10 Калькуляція собівартості виробу

№	Статті витрат	Сума, грн.
1	Сировина та матеріали
2	Покупні комплектуючі вироби, напівфабрикати, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств та організацій	10,48
3	Основна заробітна плата	1,74
4	Додаткова заробітна плата	0,6
5	Відрахування на соціальне страхування	0,87
6	Загальновиробничі витрати	5,22
7	Адміністративні витрати	3,48
	Виробнича собівартість	22,62
8	Витрати на збут	0,45
	Повна собіварість	23,07

 

ВИЗНАЧЕННЯ ЦІНИ ВИРОБУ

 

Серед різних методів ціноутворення на ранніх стадіях проектування досить поширений метод лімітних цін. При цьому визначається верхня і нижня межа ціни.

Нижня межа ціни

Нижня межа ціни () захищає інтереси виробника продукції і передбачає, що ціна повинна покрити витрати виробника, пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції, і забезпечити рівень рентабельності не нижчий за той, що має підприємство при виробництві вже освоєної продукції.

 

 

де – оптова ціна підприємства, грн.; – повна собівартість виробу, грн.; – нормативний рівень рентабельності, 20%; – податок на додану вартість, 20%.

Таким чином отримуємо:

 

  грн.

  грн.

 

Верхня межа ціни

Верхня межа ціни () захищає інтереси споживача і визначається тією ціною, яку споживач готовий сплатити за продукцію з кращою споживчою якістю

 

 

де – ціна базового виробу, грн. ;

К_ТР – рівень якості нового виробу відносно базового.

 

Договірна ціна

Договірна ціна () може бути встановлена за домовленістю між виробником і споживачем в інтервалі між нижньою та верхньою лімітними цінами.

 

 

З виразу

 

 вибираємо