Формування лексичної складової соціолінгвістичної компетенції

 

Реформування українського суспільства значною мірою впливає на характер та зміст навчання іноземної мови в ЗНЗ. Підвищується роль іноземної мови не тільки як джерела знань про іншомовні країни, а й як засобу здійснення іншомовного спілкування, в основу якого закладено соціолінгвістичну компетенцію як складову комунікативної компетенції.

Відомо, що соціолінгвістична компетенція пов'язана із знаннями та вміннями, необхідними для соціального аспекту використання іноземної мови для особистих, культурних, професійних та економічних контактів в контексті полілогу культур. Соціолінгвістична компетенція передбачає знання учнями особливостей національного мовленнєвого етикету, невербальної поведінки, їх врахування в реальних життєвих ситуаціях, а також здатність здійснювати комунікативні наміри відповідно до ситуації спілкування, соціальних норм поведінки та соціального статусу комунікантів.

Питанням формування соціокультурної компетенції приділяли увагу відомі вітчизняні та зарубіжні методисти: Ю.І. Пассов, О.Б. Тарнопольський, Н.К. Скляренко, Г.С. Фоміна, М. Вугот, Н. Рох, К. Іжіо та інші. Поділяючи їхню думку про важливість врахування соціокультурної компетенції у навчанні іноземної мови, наголошуємо на необхідності формування в учнів насамперед лексичної компетенції, на якій базується уміння адекватно поводитися в іншомовному середовищі, усвідомлюючи особливості культури, віри, світогляду співрозмовника - носія мови, що вивчається, набуття ними знань про національно-культурні особливості країни, мова якої вивчається, норм мовленнєвої та немовленнєвої поведінки її носіїв, та вміння адекватно реагувати в тій чи іншій мовленнєвій ситуації, здатності порівнювати рідну та іншомовну культуру.

Отже, формування лексичної компетенції як компонента соціокультурної компетенції має виступати необхідним складником навчально-виховного процесу на всіх ступенях навчання в ЗНЗ, оскільки при його відсутності неможлива підготовка повноцінних учасників міжкультурної комунікації.

Вважаємо, що для ефективного формування лексичної компетенції доцільно використовувати автентичні тексти соціокультурного забарвлення. Ефективним було б використання оголошень, реклами, листівок, коментарів, автентичних творів, газетних матеріалів, віршованих та пісенних матеріалів, жартів, анекдотів тощо. Використання лексики соціокультурного змісту на уроці іноземної мови сприятиме насамперед розвитку лінгвістичного світогляду, активізації власного досвіду та фонових країнознавчих знань, сприятиме запам'ятовуванню лінгвістичного матеріалу та допомагатиме уникнути соціокультурних помилок

у майбутньому, передбачати розвиток логічного та критичного формування уміння користуватися автентичною літературою двомовними словниками та іншою довідковою літературою.

Зважаючи на згадані чинники, вважаємо, що формування лексичної компетенції учнів має відбуватися на основі:

ретельного відбору і автентичних текстів та адаптованих матеріалів соціокультурного спрямування;

урахування ситуативного моделювання уроку та комунікативних завдань, які сприятимуть міжкультурній комунікації у типових сферах діяльності;

виконання комплексу лінгвістичних вправ та завдань з використанням візуальної та вербальної наочності на етапі рецептивно-репродуктивного тренування з метою автоматизації соціолінгвістичних навичок та вмінь;

використання комунікативного та особистісно орієнтованого навчання на етапі комунікативної практики з метою формування самостійних соціокультурних умінь учнів у спілкуванні

використання певного алгоритму опрацювання лінгвістичного (зокрема лексичного) матеріалу з метою формування належної соціолінгвістичної компетенції учнів ЗНЗ.

Отже, для ефективного формування лексичної компетенції як складової соціолінгвістичної компетенції доцільно використовувати автентичні тексти соціокультурного змісту, візуальну та вербальну наочність, дотримуватись поетапного опрацювання лінгвістичного матеріалу згідно з певним алгоритмом і виконувати рецептивно-репродуктивні та комунікативні вправи з врахуванням вікових та психологічних особливостей учнів