Мета формування лексичної компетенції

Мета формування лексичної компетенції школярів зумовлює правомірність застосування наступних принципів при роботі з іншомовним лексичним матеріалом:

принцип диференційованого підходу до навчання лексики;

принцип урахування вікових та індивідуальних особливостей дітей;

принцип посильної філологізації навчального процесу;

принцип комунікативко-ігрової спрямованості навчання;

принцип інтенсивності початкового етапу.

Як відомо, вживання лексики в мовленні передбачає єдність форми і значення ЛО. Проте цей процес ускладнюється інтерференцією з боку рідної мови. Чинниками цього можуть бути:

1) розбіжності в передачі значень деяких ЛО (Порівняймо: українські слова "плакати', "кричати" - передаються в англійській мові одним словом - cry),

2) відсутність певних понять у рідній мові учнів (ladу, sir, lunch),

3) різні правила сполучуваності слів тощо. Тому планування роботи з ЛО на уроці вимагає ретельного аналізу учителем особливостей кожної ЛО, її форми (фонетичної, графічної, структурної, граматичної), значення, особливостей вживання у мовленні, вибір адекватних прийомів організації, ознайомлення, тренування і застосування відповідних Л О у процесі спілкування. Так, при ознайомленні з назвами речей, дій, ознак, що мають конкретне значення, вчитель обирає безперекладні способи семантизації, використовуючи для цього предметно-зображальну наочність, демонстрацію дій; ознайомлення з національними реаліями вимагає застосування лінгвокраїнознавчих коментарів. Наведемо приклади деяких коментарів.

А. Для роботи з етнографічними реаліями:

lunch - другий сніданок. Його називають "ланч" українською мовою. За часом відповідає нашому обіду - звичайно від 12 до 15 години.

Робота з лексичним матеріалом вимагає постійної орієнтації на світ дитини, її інтереси, уподобання, на творчий потенціал її особистості як суб'єкта навчального процесу. Адже навчання англійської мови створює лінгвістичну основу для ознайомлення учнів з деякими засобами словотворення:

словоскладанням (postman, snowman);

афіксацією, зокрема з суфіксами іменників - ег (оr), числівників: - teen, ty, th;

конверсією (water - to water, help - to help).

Мета навчання лексичних засобів спілкування полягає в оволодінні учнями навчальним матеріалом для здійснення спілкування і взаємодії в ситуаціях, які моделюються на уроці і які мають бути наближені до умов реальної комунікації. Тому вчитель має забезпечити не тільки мотивацію ознайомлення з новими Л О, але й мотиви кожного завдання і вправи при організації тренування. Наприклад, мотивом для засвоєння назв свійських тварин служить запрошення відвідати Лондонський зоомагазин та усвідомлення учнями необхідності підготуватися до розмови з продавцем, отримати потрібну інформацію, пов'язану з перспективою "їхньої діяльності. Доцільним у цьому плані є ознайомлення дітей з деякими стереотипами поведінки британців - їх ставлення до домашніх тварин, що має розширити коло країнознавчих фонових знань учнів. Отже подача нової лексики має відбуватися в цьому разі за допомогою лінгвокраїнознавчого коментаря, предметної та зображальної наочності. Наприклад:

Т.: Англійці дуже дбайливо ставляться до тварин. Вони люблять їх і прищеплюють цю любов своїм дітям. Тому майже у кожного вашого ровесника у Великій Британії є якийсь домашній улюбленець - а реt. Запам'ятаймо: а реt - це улюблена домашня тварина, яку доглядають з любов'ю та ласкою. Наприклад, а саt, а kіttеn, а dog, а рuрру, а hamster, (Демонструються відповідні іграшки або малюнки. Кожне слово вимовляється чітко і трохи уповільнено)

Щоб сформувати комунікативне ядро іншомовного спілкування, навчання лексичного матеріалу має бути інтенсивним. Цьому сприяють:

тренувальні прийоми з елементами сугестопедії, які мають подвійне навантаження - формування лексичної компетенції і вимовної культури учнів, а саме, відбивання ритму фраз, що промовляються, зміна модуляції голосу, ритмічні рухи, використання фонової музики із джазовим синкопованим ритмом для руйнування усталених стереотипів ритму рідної мови;

прийоми одночасної взаємодії учнів у рухомих шеренгах, „натовпі", в командах, запозичені з інтенсивної методики, а також у парах, малих групах:

ігрові прийоми на етапах тренування і практики у спілкуванні: конкурси, змагання, рухливі та спокійні ігри з комунікативним або когнітивним завданням (кросворди, чайнворди, ребуси тощо), інсценівки (віршів, пісень), рольові ігри;

проективні прийоми, переважно для самостійної роботи вдома.

Зазначена вище система формування лексичної компетенції школярів має отримати свою реалізацію у всіх компонентах НМК для відповідного класу початкової школи. [6, с.50]