Галиця ігор олександрович вчений секретар відділення економіки нан України

 

В последние годы многие средства массовой информации пропагандировали лозунг об усилении поддержки малого и среднего бизнеса, о том, что малый и средний бизнес, образно говоря, является основным стержнем рыночной экономики. Это верное утверждение, но верное лишь наполовину.

Любая развитая рыночная экономика сильна, прежде всего, своей полиструктурой, то есть структурой, в которой органически сочетаются и взаимодействуют предприятия малого, среднего и крупного бизнеса. Причем эта структура представляет собой не просто совокупность предприятий малого, среднего и крупного бизнеса, которые полностью или относительно обособлены друг от друга. Она представляет собой структуру, в которой разные по объему предприятия не просто автономно сосуществуют, а тесно переплетены и взаимодействуют между собой.

Эффективность современной развитой рыночной экономики во многом объясняется тесным сотрудничеством крупного, среднего и малого капитала. И это вполне закономерно. Дело в том, что, с точки зрения эффективности производства, малый и крупный бизнес имеют достоинства, которые взаимно дополняют друг друга. Причем четко прослеживается принцип "зеркальности": то, что является достоинством малого бизнеса, с точки зрения эффективности производства является недостатком крупного, и наоборот.

Так, крупный бизнес способен обеспечить значительную экономию на масштабах производства, значительную концентрацию материальных, финансовых и трудовых ресурсов на одном или нескольких направлениях. Он может в очень короткие сроки наладить массовое производство новой продукции и осуществить масштабную экспансию на рынки. Крупный бизнес может осуществить масштабные научно-исследовательские программы, обеспечив при этом диверсификацию знаний, подходов и направлений.

Но в крупном бизнесе существуют, как правило, сложные административно-командные системы управления с многоуровневыми системами принятия управленческих решений. Это существенно снижает мобильность крупного бизнеса, его способность своевременно и адекватно реагировать на сигналы рынка. Кроме того, в крупных корпорациях с их многоуровневыми системами согласования и принятия управленческих решений всегда существует вероятность "удушения" творческой инициативы.

В то же время, малый бизнес очень мобилен, в нем отсутствуют сложные многоуровневые системы принятия управленческих решений. Он молниеносно и адекватно реагирует на сигналы рынка. В сфере малого бизнеса ничем не ограничен простор для творческой инициативы. Вместе с тем, малый бизнес лишен возможности обеспечить экономию на масштабах производства и концентрацию ресурсов. Он не может в предельно сжатые сроки обеспечить широкую экспансию на товарные рынки.

Особенно ярко эти закономерности проявляются в инновационной сфере. В США на малый инновационный бизнес приходится около 50 % всех промышленных нововведений, в том числе более 90 % радикальных изобретений.

В более далекой ретроспективе, из 58 крупнейших изобретений ХХ века, сделанных в Америке и Западной Европе, не менее 46 принадлежали изобретателям-одиночкам, мелким фирмам, лицам, не добившимся признания в крупных организациях, и, наконец, новаторам из ряда солидных фирм, отраслевая сфера деятельности которых никак не позволяла рассчитывать на создание такого нововведения. Малый бизнес дал такие радикальные инновации, как электронный калькулятор, ксерография, гибкие контактные линзы и т. д. Да и наиболее выдающееся изобретение ХХ века - персональный компьютер, которое, в конечном счете, меняет весь уклад жизни и среду обитания человека, сделано малой фирмой.

В то же время, судьбы большинства открытий, сделанных в сфере малого бизнеса, поразительно похожи. Открытие доводилось до массового производства лишь в том случае, если эта фирма путем концентрации смогла перерасти в крупную корпорацию. Если же этого не происходило, инициативу и открытие перехватывала крупная корпорация, а малая фирма сходила со сцены.

Таким образом, с точки зрения экономической эффективности нет оснований абсолютизировать ни крупный, ни малый бизнес. Каждый из них имеет существенные недостатки и достоинства. В развитых странах, наоборот, наметилась тенденция к созданию интегральных форм организации бизнеса, которые позволяли бы максимально объединить преимущества крупного и малого бизнеса с точки зрения эффективности, максимально избежав при этом их недостатков. Причем попытки создать интегральные формы предпринимаются как со стороны крупного бизнеса (внутренние венчуры), так и со стороны малого бизнеса (предпринимательские сети, индустриальные округи). В Украине разработана одна из интегральных форм организации бизнеса - инновационные концерны.

Не стоит отрываться от мирового опыта и идти по пути абсолютизации малого или крупного бизнеса. Лозунг о поддержке малого бизнеса должен быть дополнен лозунгом о поддержке национального капитала в целом, во всех его проявлениях.

 

Прошлым летом я ознакомилась с секретами успеха польских предприятий, которые, начав с нуля, уже вошли в разряд среднего бизнеса. Фирму, о которой я хотела бы рассказать, организовал молодой человек, 20 лет, не имевший никакого специального образования. Он увидел, что в Польше есть богатые люди, которые хотят покупать немецкую мебель и в состоянии за нее заплатить. Сначала он продавал немецкую мебель в Польше. Потом он решил, что может делать мебель не хуже, чем у немцев. Он купил необходимые принадлежности и начал сам делать мебель. Ему помогала его семья. Потом ему понадобилось взять кредит в банке. Недалеко от этого города есть высшая школа бизнеса, студенты которой помогли ему написать толковый бизнес-план. В банке тоже нашлись молодые люди, которые поняли, что он сможет работать, и они ему поверили. Через 5 лет у этого человека - уже 150 рабочих и большая фирма. Он ее разместил в трёх километрах от города, у дороги. Это дало ему преимущества, потому что фирма оказалась в деревне. А в польском законодательстве есть пункт: если ты даешь рабочие места в деревне, ты имеешь значительные льготы.

Второе, на чем он выиграл, когда у него рухнула торговля, ориентированная на Россию, Казахстан и Украину, когда в 1998 году рухнул рубль - он стал производить детскую мебель. Для производителей детской мебели также имеются большие льготы. И благодаря льготе на детскую мебель он построил свое предприятие.

Таким образом, можно создать законодательство, которое никому не мешает, а помогает производству, и на пустом месте расцветает малый бизнес. Я отнюдь не считаю, что в Украине нужно всех переводить в разряд малого бизнеса. Во-первых, в Польше безработица составляет 30 %. А в районе, о котором я говорю, - даже выше. Это полусельский район, который часто страдает от наводнений. К тому же, у нас, все же, совершенно иная инфраструктура, уровень высоких технологий, который был, и еще в какой-то мере остался.

Несколько лет назад проходил семинар "Как отвечать за взятые кредиты". Зачем, к примеру, Новая Зеландия пользуется кредитами? Она имеет очень много малого и среднего бизнеса, но хочет развить крупную промышленность, и под это берет кредиты. Профессор из МВФ, который приехал из Новой Зеландии, испуганно на меня посмотрел, когда я сказала, что мы хотим развивать малый и средний бизнес, когда у нас есть заводы, где делают самолеты, на которых летают в 80 странах. Он сказал: "Ах, если бы в Новой Зеландии могли сделать хотя бы один такой завод!"

Таким образом, наше стремление "занизить планку" у нормальных людей вызывает удивление. Не надо фетишизировать малый бизнес, он не спасет Украину. Он "занизит планку". Надо спасать то, что у нас уже есть.

Жаліло Я. А.:

Завершуючи обговорення, пропоную, щоб кожен з нас спробував висловитися: чому, власне, так виходить, що можна проголошувати красиві промови, приймати хороші закони, казати про те, що малий бізнес - це наш найбільший пріоритет, але раптом виникає щось нагальне - і ми змушені відкладати ці пріоритети до кращих часів. Чому виникає така розбіжність між словами і справами? Чому хороша політика підтримки малого і середнього бізнесу не знаходить своєї реалізації? Чому виникає "дика" ситуація, коли один державний орган скасовує 38 % актів, які прийняті іншими державними органами в цій сфері? Очевидно, є якась системна причина, яка перешкоджає веденню коректної політики в цій сфері підприємництва взагалі.

Петренко С. С.:

Я часто чую виступи підприємців і деяких громадських об'єднань. Дуже прикро, що поміж них панує думка: "Дайте нам те, дайте нам це!" Чому у підприємців склалося "споживацьке ставлення" до держави? Так, дійсно, держава повинна давати підприємцю дуже багато, але давайте формувати свідомість самого підприємця. Підприємець не повинен бути на 100 % залежним від держави, він має сам пропонувати державі свою допомогу в розвитку підприємництва. Вважаю, що одна з великих проблем в Україні - це те, що у нас не сформована свідомість підприємця. Навіть спрощену систему оподаткування - цікавий досвід України, всі сприймають як належне. Чому це так? Треба зробити податкові канікули, можна поставитися до спрощеної системи як до податкових канікул. Можна дати підприємцю на рік, на два спрощену систему, доки він не стане на ноги і не перейде на вищий рівень, а потім цю пільгу скасувати.

Свірус Т. А.:

Предприниматель ничего не просит у государства, он просит не мешать. У нас есть должное количество законов. Оно должно работать, но не работает. Как бороться с произволом, который происходит на местном уровне? Чтобы предприниматель мог выжить, надо решить два важных вопроса.

Во-первых, это проблема взаимоотношений предпринимателей и государства, и проблема развития взаимосвязи между малым предприятием и крупным. Сегодня этого у нас нет. Мы сегодня в Госпредпринимательства не найдем никакой информации о том, сколько малых предприятий в сфере науки. А это нужно знать для того, чтобы понимать, как влиять на этот вопрос. Наука, малый, средний и большой бизнес - они должны быть вместе!

Во-вторых, государство, которое сделало много, приняв различные постановления и законы, должно работать по этим законам, а не использовать их для того, чтобы задавить предпринимателя, не дать ему заработать копейку, без которой не сможет выжить.

Маргуліс В. Г.:

На мою думку, базових причин того, чому не спрацьовують вже створені нормативні акти - дві. Це, перш за все, вкрай низький професійний та інтелектуальний рівень тих, хто створював діючу сьогодні нормативно-законодавчу базу з питань підприємництва, внаслідок чого поняття, терміни й норми "розмиті". У нас сьогодні кожен закон, що стосується питань підприємництва, має поліваріантні можливості прочитання. Я в цій аудиторії вперше озвучив такий термін, як законодавче забезпечення корупції. Коли існує таке поліваріантне законодавство - це привід для розвитку корупції і утискання розвитку підприємництва.

Друге - це суто психологічні чинники. Зараз дуже багато працівників системи органів державного управління мають застарілу, отриману в спадщину від радянських часів психологію, і вважають, що абсолютно все треба тримати під жорстким контролем. Інакше ж виявиться, що, якщо підприємець - особа самостійна, незалежна, здатна сама, без втручання органів управління, себе забезпечувати, то така кількість і структура органів державного управління, яка здійснює перевірки, взагалі непотрібна. Більш того, вона шкодить економічному розвиткові держави.

Це ті дві ключові причини, які сьогодні заважають втіленню в життя тих позитивних намірів та декларацій, які існують, і заважають розвитку підприємництва, як малого й середнього, так і великого.

Найдьонов В. С.:

Думаю, причины более фундаментальны. Одну причину я уже назвал. Нищета, отсутствие спроса как со стороны населения, так и со стороны крупных предприятий, которые выживают, но не стремятся развить разделение труда и кооперацию. Наши предприятия существуют в вакууме. Они уцепились за экспорт, либо еще за что-то, и выживают. Они не создают вокруг себя интегральной сферы взаимодействия. Это следствие долговременной политики, но поэтому малым предприятиям надо кое-что дать. Нельзя начать предприятие с "голыми руками". Мы должны создать механизмы запуска, чтобы человек "с ноля" мог начать: кредиты, щадящие налоги, облегченные условия вхождения. Но дело в том, что нет опыта! Вы помните, с каким восторгом делались законы об инвестициях? А сколько там глупостей? Надо же было сказать лишь одно - что все льготы даются при условии, что предприниматель занимается производительной деятельностью. Но была эйфория: рынок, свобода! Льготы превратились в спекуляцию. Потому что не было опыта, а была масса романтической глупости. Так же дело обстоит и с малым предпринимательством.

Маргуліс В. Г.:

Да, тот закон, который Вы привели в пример, действительно, не срабатывает. А как оценить не принятый в окончательном варианте новый проект Налогового кодекса, где записано, что "…дата возникновения налоговых обязательств определяется, исходя из вероятности получения экономических выгод". Вы можете представить себе способность предприятий в таких условиях, вообще, хоть как-то работать?

Найдьонов В. С.:

Этот кодекс дает простор произволу, а для бизнеса нет ничего более смертельного, чем произвол!

Акімова І. М.:

Здесь часто звучали различные тезисы о роли государства. Часть представителей рассматривают государство как диктатора, или как "доброго дядю", олицетворенного Президентом, либо правительством, либо парламентом. Который должен обратить внимание на тот или иной вид бизнеса - малый, средний, крупный, индустриальный, сельскохозяйственный, и тогда это внимание якобы позволит решить многие законодательные проблемы и реализовать эти законы в жизни.

Думаю, что это наивный подход, и большинство из нас это понимают. Первая роль государства состоит в том, чтобы обеспечивать равные "правила игры" относительно малого, среднего, крупного бизнеса, относительно индустриального и сельскохозяйственного бизнеса, отечественных и иностранных собственников.

Второе - защита прав частного собственника. Этот тезис не нов. Он был высказан более 200 лет назад А. Смитом, но до сих пор в идеальном государстве не был реализован. Вопрос в другом. Когда этот процесс может активизироваться в таких странах как Украина? Мы не учитываем один важный момент. Пока не произошел процесс первичного распределения и перераспределения собственности, который начинается с приватизации и заканчивается в постприватизационный период, формирование групп мелких, средних и крупных предпринимателей, которые могут лоббировать интересы своих группировок на различных уровнях и обеспечивать создание, а главное - реализацию законов, которые бы защищали их интересы, практически невозможно. Вот почему, скорей всего, этот процесс будет идти медленнее, чем нам хочется. А тезисы, которые мы сегодня высказывали - это лишь отдельные задачи, которые неизбежно будут решаться на этом долгом пути.

 

РЕЗОЛЮЦІЯ ОРГКОМІТЕТУ "КРУГЛОГО СТОЛУ" "БЕЗПЕКА ЕКОНОМІЧНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ" 24 квітня 2002 р.

 

Підтримка становлення та розвитку малого і середнього бізнесу в Україні є одним з визначальних пріоритетів державної політики протягом всього періоду економічних реформ. Це проявилося у створенні відповідної нормативно-правової бази та реалізації спеціальних заходів державної політики щодо підтримки розвитку малого бізнесу в Україні. Загалом за 1991-2001 рр. кількість діючих малих підприємств (МП) збільшилася майже в 5 разів.

Між тим, за кількістю малих підприємств у розрахунку на 10 тисяч населення (на кінець 2001 року - 47,6) Україна все ще набагато відстає навіть від країн Центральної та Східної Європи. Розвитку малих підприємств (МП) в Україні притаманна також низка системних вад:

1. Зберігаються диспропорції, які існували у територіальному розподілі МП. Значними є розрив у кількості МП на 10 тисяч населення між регіонами-лідерами та аутсайдерами, а також різниця у їхній продуктивності. Зокрема, в Києві у 2001 році вироблено 23,6 % всього продукту МП України, при тому, що на них зайнято лише 11,9 % усіх працюючих у цій сфері.

2. Якщо за кількістю підприємств та обсягами випуску продукції провідні місця посідають торгівля і промислове виробництво, то у розподілі прибутку найбільша частка припадає на торгівлю та операції з нерухомістю. Водночас, малі промислові підприємства, на яких зайнято понад 20 % працівників малого бізнесу, є в цілому збитковими. Це свідчить про декапіталізацію промислових МП.

3. МП в Україні забезпечують робочими місцями близько 15 % від загальної чисельності усіх зайнятих в галузях економіки. Практичне призупинення зростання зайнятих на МП у 2001 році дає підстави стверджувати, що вони як організаційна форма в нинішньому економіко-правовому середовищі не в змозі більше виконувати належних соціальних функцій.

4. Уповільнення темпів зростання кількості МП в Україні свідчить про втрату ними визначальної інституційної ролі - формування конкурентного середовища. Розвиток малого і середнього бізнесу не використовується як важіль структурного регулювання та модернізації економіки.

Зазначені диспропорції дають підстави для висновку про те, що зростання економічної активності у 2000-2001 рр. не знайшло адекватного відображення у середовищі малого і середнього бізнесу. Відтак підприємства цієї сфери поки що не посіли належного місця у структурі національної економіки, а ефективність політики державної підтримки розвитку малого бізнесу в Україні слід вважати недостатньою.

Зазначені тенденції відображають загальні негаразди ділового середовища для розвитку МП в Україні, в тому числі: слабке нормативно-правове забезпечення державної політики у сфері підтримки малого підприємництва, посилення адміністративного тиску, відсутність дієвих механізмів фінансово-кредитної підтримки, надмірний податковий тиск, нестабільність умов ведення бізнесу тощо.

Важливо, що переважна більшість гальмуючих чинників виходить за межі суто регуляторної політики та має макроекономічну природу. Відтак, дієздатна політика стимулювання розвитку малого й середнього бізнесу в Україні потребує застосування комплексу взаємопов'язаних заходів і виходить за межі компетенції спеціалізованих державних структур.

Збільшення відкритості національних ринків після прийняття вимог ГАТТ/СОТ та зближення України з іншими інтеграційними об'єднаннями суттєво підвищить конкурентний тиск, в тому числі - і на ринках, нині зайнятих малим бізнесом. Тому подальше просування національної економіки до встановлення розвинених ринкових відносин накладає на вітчизняний малий бізнес додаткові зобов'язання щодо відповідності цим відносинам, а саме:

- впровадження європейських норм і стандартів у технічній сфері;

- реалізацію вимог щодо соціального забезпечення, пенсійного, медичного страхування та безпеки праці;

- впровадження обов'язкових страхування, аудиту, інших вимог щодо ведення економічної діяльності;

- посилення фіскальної дисципліни та "детінізація" економічних відносин;

- оволодіння сучасними технологіями управління, маркетингу, фінансового аналізу.

Вітчизняні МП утворилися здебільшого в рамках існуючих виробничих відносин, тому, як правило, мало пристосовані до функціонування в умовах відкритого ринкового середовища, і потребують серйозних структурних змін.

Основним змістом стратегії підтримки малого й середнього бізнесу в Україні на сучасному етапі має бути його повномасштабне використання як важеля позитивних структурних зрушень, формування ефективного конкурентного середовища, інструмента мобілізації ресурсного потенціалу країни (фінансових, трудових, природних, матеріальних, інформаційних ресурсів).

Такий розвиток неможливий без формування тісних коопераційних зв'язків малих і великих підприємств. На жаль, сьогодні відсутність єдиного нормативно-правового поля для діяльності національного підприємництва ускладнює взаємодію малого й великого бізнесу. Невизначеність правового поняття "середній бізнес" також стримує зростання обсягів оборотів МП та чисельності зайнятості на них.

Враховуючи світовий досвід та об'єктивну необхідність розвитку малого підприємництва, його місце і роль у національній економіці, державна політика розвитку малого підприємництва в Україні повинна спрямовуватися на:

- забезпечення економічного зростання за рахунок діяльності суб'єктів малого підприємництва;

- створення конкурентного середовища;

- удосконалення структури малого підприємництва;

- заохочення розвитку малих підприємств у пріоритетних галузях та пріоритетних напрямах;

- підвищення технологічного рівня виробництва МП;

- залучення суб'єктів малого підприємництва до розв'язання соціально-економічних проблем на державному та регіональному рівнях;

- створення нових робочих місць, зменшення безробіття;

- сприяння максимальній самореалізації громадян у підприємницькій діяльності;

- формування нової соціальної верстви власників і підприємців.

З огляду на це, політика підтримки розвитку малого та середнього бізнесу в Україні має охоплювати:

1. Регуляторну політику, яка повинна будуватися з урахуванням потреб максимального спрощення умов ведення бізнесу за умови збереження контрольованості та регульованості розвитку МП, спиратися на сучасні важелі і методики контролю, обліку та впливу на діяльність таких підприємств.

2. Фінансово-кредитну підтримку малого підприємництва шляхом розбудови розвиненої мережі фінансово-кредитних організацій, поліпшення умов для приватного фінансування розвитку малого й середнього бізнесу через мікрокредитування, лізинг, кредитні кооперативи, спілки взаємного кредитування і страхування інвестицій, активізацію роботи Кредитно-гарантійної установи тощо. Така підтримка могла б стати й одним із завдань Українського банку реконструкції і розвитку. Необхідно також розробити чіткий механізм спрямування частки коштів, які надходять від приватизації державного майна, на підтримку малого підприємництва.

3. Визначення основних пріоритетних галузей, в яких підтримка МП надаватиметься першочергово. Особливої державної підтримки у зв'язку з політикою економічного зростання потребують малі підприємства, які займаються науковою та інноваційною діяльністю.

4. Реформування податкової системи, в тому числі значне зниження і вирівнювання податкового тягаря, спрощення податкової системи, посилення податкового контролю за рівнем витрат виробництва, мінімізація витрат виконання й адміністрування податкового законодавства, надання пільг в оподат-куванні МП, які б стимулювали їхній інвестиційний та інноваційний розвиток. Пільги в оподаткуванні та кредитуванні повинні одержувати не лише МП, а й суб'єкти, які надають їм підтримку.

5. Розвиток ринкової інфраструктури сприяння малому і середньому бізнесу, надання підтримки у створенні розвиненої мережі консультативних, юридичних, бухгалтерських фірм, підприємств з проведення маркетингових досліджень, бізнес-інкубаторів, технопарків, регіональних інформаційно-аналітичних центрів тощо.

6. Амністію "тіньового" капіталу некримінального походження через відкриття йому шляхів для легального інвестування при одночасній протидії його поверненню в "тінь", утворенню нових "тіньових" капіталів та їхньому відпливові за межі України.

7. Вдосконалення інституційного середовища, розвиток асоціацій підприємств, торговельних палат, товариств тощо, сприяння об'єднанню малих та середніх підприємств у ділові мережі.

З нашої точки зору, реалізація державної політики підтримки розвитку малого і середнього бізнесу в Україні має розглядатися як комплекс взаємоузгоджених заходів у сфері правової, адміністративної, регуляторної, макроекономічної та інституційної політики. Стратегія економічного зростання повинна спиратися на активне залучення малого і середнього бізнесу до подолання ресурсних дефіцитів та формування політики його розвитку в рамках загальної стратегії економічного зростання і структурних перетворень національної економіки.