Заїкіна олена олександрівна, канд. Екон. Наук, доцент київського інституту туризму, економіки і права

 

Згідно з розробленою Урядом України Програмою довгострокового розвитку держави, яка подається на розгляд новообраній Верховній Раді України, пріоритетами нинішнього етапу економічних реформ визначені: поглиблення ринкових реформ, правовий захист власника та інвестора, боротьба з бідністю, дерегуляція підприємницької діяльності, послідовна інтеграція України в європейські та світові структури. Як зазначено в Програмі, "незалежність держави - це … передусім, рівень конкурентоспроможності економіки та рівень життя людей".

Світовий досвід свідчить, що вирішення нагальних економічних і соціальних проблем неможливе без розвитку підприємницької сфери. Малий і середній бізнес стає головним джерелом інновацій, доходи від підприємництва у розвинених країнах становлять 40-60 % ВВП. За даними експертів ООН, у сфері малого бізнесу зайнято понад 50 % працюючого населення світу.

Соціальний ефект розвитку малого підприємництва полягає, насамперед, в самоорганізації найбільш активної частини населення з метою включення в процес суспільного відтворення, що частково знімає з держави безпосередні зобов'язання щодо працевлаштування, що, в свою чергу, суттєво впливає на зниження бідності та соціальної напруженості в суспільстві. Підприємництво сприяє пробудженню у значного прошарку населення ініціативи до активної трудової діяльності, до керівництва виробництвом, до прояву творчого підходу до конструктивної діяльності з урахуванням інтересів конкретного споживача.

Офіційна статистика стверджує, що сьогодні в Україні на малих підприємствах працює лише 6 % населення працездатного віку. На початок 2000 року кількість працюючих у цій сфері діяльності становила 1677 тис. осіб, в тому числі в торгівлі і громадському харчуванні - 685 тис. осіб, що в 27 разів перевищує рівень 1991 року. За оцінкою фахівців Держпідприємництва, найближчими роками очікується збільшення кількості малих підприємств до 300 тис. з чисельністю зайнятих близько 3,5 млн осіб2. Проте за нинішніх умов втілення в життя цих прогнозних очікувань досить непевне. Кількість малих і середніх підприємств, а також кількість громадян, зайнятих підприємницькою діяльністю, залежить визначальною мірою від соціально-економічного клімату ведення бізнесу, створюваного у суспільстві.

Урядом України постійно проводиться політика щодо підтримки розвитку підприємництва. Серед головних документів цільової спрямованості на створення сприятливого клімату для підприємництва останнього часу можна виділити розпорядження Кабміну України від 26.09.2001 р. № 4634 "Про затвердження національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні на 2002 рік".

Послідовну державну організаційно-правову підтримку малого бізнесу здійснює Держпідприємництво: сприяє прийняттю нормативних актів щодо підприємництва, зокрема, Закону України "Про деякі питання загальнообов'язкового соціального страхування суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування своїх доходів"; розробляє механізм розповсюдження дії спеціальних торгових патентів по всіх регіонах України; здійснює супроводження забезпечення сталості Податкового кодексу України; сприяє започаткуванню механізмів мікрокредитування суб'єктів малого підприємництва за допомогою спеціалізованих установ і кредитних спілок; усуває адміністративні бар'єри, що перешкоджають підприємницькій діяльності, та бере участь у законотворчому процесі шляхом залучення до розробки проектів Законів України "Про засади державної регуляторної політики у сфері підприємництва" та "Про основні засади проведення перевірок суб'єктів підприємницької діяльності контролюючими органами" тощо3.

Між тим, недостатня кількість малих підприємств та незначна чисельність зайнятого на них населення свідчать про несприятливі умови господарювання для малого бізнесу, недосконалість та обтяжливість вітчизняної системи оподаткування, неврегульованість питань фінансування і кредитування, зокрема мікрокредитування малого підприємництва, нерозвиненість інфраструктури підтримки підприємництва.

На сьогоднішній день ще не забезпечені (або створені, але не здійснюють вирішального впливу на розвиток підприємства) основні компоненти сприятливого економічного середовища для малого підприємництва: інвестиційні та інноваційні компанії та фонди, регіональні фонди підтримки підприємництва, лізингові компанії, аудиторські фірми і приватні аудитори, страхові організації, бізнес-центри та бізнес-інкубатори.

Практика показує, що започаткування власного бізнесу, окрім складності вибору напряму діяльності, та формулювання цілей фірми (що вже є показником фаховості майбутнього підприємця та його команди) змушують проходити багатоступеневу систему реєстрації та започатковувати самостійну діяльність під наглядом численних контролюючих і фіскальних органів, а часто-густо - і "самодіяльних" угруповань.

На нашу думку, мале підприємництво в Україні недостатньо розвинене у сфері науково-технічних розробок та інновацій. На цей напрям доцільно розповсюдити держзамовлення або пільгові умови господарювання, виходячи із загальнонаціональних потреб. Розвиток підприємництва у науково-технічній сфері міг би частково забезпечити відповідною зайнятістю досвідчених науковців і спеціалістів, які через відсутність попиту на свої знання (і навіть таланти) мігрують за кордон, застосовуючи в інших державах знання, отримані на батьківщині, або ж, змушені боротися за виживання, поповнюють ряди дрібних торговців.

В Україні рівень зареєстрованого безробіття на початок квітня 2002 року становив 3,9 % населення працездатного віку, або 1110,7 тис. осіб. Із Фонду загальнообов'язкового соціального страхування на випадок безробіття протягом березня 2002 року на допомогу по безробіттю було витрачено 66,8 млн гривень. Зменшення безробіття, на наш погляд, може бути досягнуте за рахунок малого підприємництва і, навпаки, розвиток малого підприємництва слід розглядати як один з важливих соціально-економічних чинників, у т. ч. щодо зниження безробіття.

Творчі, освічені керівники малих підприємств мають сформувати у суспільстві середній клас, який повинен стати головною силою у завершенні економічних реформ в Україні. Проблеми і важливість становлення середнього класу будуть висвітлені в одній з частин щорічного Послання Президента України Верховній Раді України4. Підприємницький клас може скласти значний прошарок населення, на який держава спиратиметься в розбудові вітчизняної економіки. Стабілізація економічного середовища в країні єднає інтереси малого підприємництва з загальнодержавними інтересами.

У серпні 2000 року з метою підтримки організації малого підприємництва соціально незахищеними категоріями населення Кабміном України був встановлений порядок одноразової грошової виплати безробітним та видачі позик для створення малих підприємств. В обласних центрах зайнятості створені відповідальні комісії за участю представників місцевих органів влади з питань підтримки малого підприємництва серед безробітних. Найбільш поширеними видами підприємницької діяльності серед колишніх безробітних стали виробництво товарів широкого вжитку, сільськогосподарської продукції та надання послуг. На початок 2001 року майже 600 безробітним була надана позика на загальну суму 3,6 млн гривень.

Водночас, даний аспект розвитку малого бізнесу в Україні має свої проблеми. Не можна замовчувати проблему порушення умов праці на значній кількості фірм малого бізнесу. Головним недоліком господарського функціонування цих підприємств є застарілі технології та обладнання, недостатність виробничих площ, ненормована тривалість робочого дня.

Значний прошарок населення України, який включає працівників малого бізнесу, не може реалізувати своє, гарантоване Конституцією України, право на захист здоров'я. За очікуваного зростання чисельності працюючих на об'єктах малого підприємництва держава має вжити заходи, які розроблені і розроблюються за участю Держпідприємництва. Ними є: впровадження санітарних норм і правил організації технологічних процесів для конкретних типів малих підприємств; забезпечення охорони здоров'я працюючих на малих підприємствах, зокрема, медичне обстеження при прийомі на роботу та періодичні огляди з метою дослідження стану здоров'я працюючих тощо, що необхідно для нормальної роботи у цивілізованому суспільстві.

Повага до суб'єктвів малого і середнього бізнесу з боку посадових осіб різних рівнів та сприяння їхній діяльності як структур, що створюють додаткові робочі місця і додатковій продукт, напрацьовуючи підприємницький доход, мають стати суспільною нормою сьогодення.

ВИСТУПИ УЧАСНИКІВ

ВЛАСЮК Олександр Степанович Виконуючий обов'язки директора Національного інституту стратегічних досліджень

 

Малі і середні підприємства мають у ринковому середовищі свої специфічні функції. Перш за все, вони покликані забезпечити гнучкість і адаптацію національної економіки до динаміки кон'юнктури зовнішнього та внутрішнього ринків, зробити рентабельним дрібносерійне виробництво, заповнити ненасичені сегменти внутрішнього і зовнішнього ринків і створити нові робочі місця, зрештою - сформувати середній клас у державі.

Чи вдається це зробити в Україні? Мабуть, ні, хоча поступ у цьому напрямі є, і він досить суттєвий. Зокрема, в Україні напрацьована достатньо добротна законодавча база, яка є чи не найкращою серед країн СНД. Цим ми маємо завдячувати насамперед Державному комітетові з питань регуляторної політики і підприємництва. Звичайно, ця база не ідеальна і потребує постійної доробки і вдосконалення. Та добре відомо, що від хорошої законодавчої бази до сприятливого підприємницького клімату - досить довга і непряма дорога.

Проблем розвитку малого і середнього бізнесу в Україні вистачає. Серед них - регуляторні проблеми. Досить сказати, що сьогодні право здійснювати перевірки малих і середніх підприємств мають близько 30 різних органів. Бізнесмени платять близько 40 загальнодержавних і місцевих податків. Непоодинокі випадки, коли місцеві органи влади прагнуть сформувати систему "неформальних відносин" з підприємцями, створюючи для цього адміністративні бар'єри у процесі реєстрації, ліцензування, використовуючи різного роду перевірки тощо. При цьому контролюючі органи не несуть жодної відповідальності за збитки, яких вони завдають підприємствам такими необґрунтованими перевірками.

Ще один головний біль підприємців - дуже складна система звітності, ведення якої вимагає як великих зусиль, так і залучення висококваліфікованих працівників, які досить дорогі. Спрощена ж система звітності не завжди вигідна для підприємців. Про високий рівень оподаткування і складність в отриманні кредитів внаслідок високої реальної кредитної ставки навіть немає сенсу й згадувати - це має бути предметом окремого обговорення.

Сподіваюсь, що в ході дискусії на сьогоднішньому "круглому столі" ми зможемо запропонувати шляхи подолання труднощів, існуючих в цій сфері. Організатори не підтримують точку зору, яка іноді нав'язується іноземними експертами, що саме малий і середній бізнес має визначальне значення для становлення національної економіки, і що саме з його розвитком Україна зможе долучитися до держав з високим рівнем життя населення. Віддаючи данину малим і середнім підприємствам, слід зазначити, що вони функціонують ефективно, коли співпрацюють з великими підприємствами, які здатні профінансувати розробку нових технологій і забезпечити інноваційний розвиток свого сегмента економіки. Порівняння великих підприємств з "океанськими лайнерами", поміж якими існують малі кораблі і кораблики малого і середнього бізнесу, вже дуже тісно увійшло в характеристику розвиненої ринкової економіки. У нас, на жаль, такого не спостерігається, а самостійні малі підприємства не зможуть забезпечити високотехнологічний інноваційний розвиток.

 

Фонд Конрада Аденауера працює в Україні з 1994 року, і одним із напрямів нашої роботи є підтримка розвитку малого і середнього підприємництва. Ми намагаємося організовувати семінари, "круглі столи" та конференції, сприяти розвитку середнього класу в Україні, сприяти діалогу, який надає імпульс для цього розвитку.

Я хотів би особливо підкреслити важливість теми сьогоднішнього "круглого столу". В суспільстві малі і середні підприємства є опорою середнього класу. Вони відіграють ключову роль у трансформації економіки в напрямі до ринку. Не буде перебільшенням сказати, що малі і середні підприємства є двигуном демократичних реформ. Вони працюють гнучкіше та інноваційніше, ніж великі підприємства. Таким чином, їм легше адаптуватися до змін ринкової кон'юнктури та потреб споживачів.

Малі і середні підприємства відіграють визначальну роль в Німеччині. Вони виробляють понад 50 % ВВП, забезпечують найбільшу частину робочих місць - приблизно 70 % працездатного населення. Кількість малих і середніх підприємств на тисячу чоловік населення в Німеччині сягає 37, а в Європі в цілому - 45. В Україні таких підприємств на тисячу чоловік населення лише 5.

Останнім часом я ознайомився з результатами опитування населення. 59 % опитаних висловилися на користь того, що мале і середнє підприємництво є опорою соціальної та економічної стабільності в Україні.

61 % опитаних вважає, що правові умови є несприятливими для розвитку малого підприємництва в Україні. Все це підштовхує до висновку про те, наскільки важливими є реформи в цій сфері.

 

Фонд Конрада Аденауера працює в Україні з 1994 року, і одним із напрямів нашої роботи є підтримка розвитку малого і середнього підприємництва. Ми намагаємося організовувати семінари, "круглі столи" та конференції, сприяти розвитку середнього класу в Україні, сприяти діалогу, який надає імпульс для цього розвитку.

Я хотів би особливо підкреслити важливість теми сьогоднішнього "круглого столу". В суспільстві малі і середні підприємства є опорою середнього класу. Вони відіграють ключову роль у трансформації економіки в напрямі до ринку. Не буде перебільшенням сказати, що малі і середні підприємства є двигуном демократичних реформ. Вони працюють гнучкіше та інноваційніше, ніж великі підприємства. Таким чином, їм легше адаптуватися до змін ринкової кон'юнктури та потреб споживачів.

Малі і середні підприємства відіграють визначальну роль в Німеччині. Вони виробляють понад 50 % ВВП, забезпечують найбільшу частину робочих місць - приблизно 70 % працездатного населення. Кількість малих і середніх підприємств на тисячу чоловік населення в Німеччині сягає 37, а в Європі в цілому - 45. В Україні таких підприємств на тисячу чоловік населення лише 5.

Останнім часом я ознайомився з результатами опитування населення. 59 % опитаних висловилися на користь того, що мале і середнє підприємництво є опорою соціальної та економічної стабільності в Україні.

61 % опитаних вважає, що правові умови є несприятливими для розвитку малого підприємництва в Україні. Все це підштовхує до висновку про те, наскільки важливими є реформи в цій сфері.

 

Питання, яке сьогодні обговорюється, є надзвичайно важливим і болючим. Я зупинюся на проблемі інвестування діяльності підприємств малого і середнього бізнесу.

Перше питання - законодавче врегулювання усіх сфер малого і середнього бізнесу. Вчора відбулося засідання Правління УСПП, де зібралися, в тому числі, й народні депутати, які представляють Союз. Перед ними було поставлено завдання, перш за все, вирішити питання, які мають стимулювати розвиток середнього бізнесу на законодавчому рівні. Це й Податковий кодекс, і врегулювання положень Земельного кодексу, який вже прийнятий, і управління корпоративними правами всіх учасників фондового ринку. Безумовно, сьогодні питання номер один - встановлення "правил гри", без яких не може розвиватися малий і середній бізнес.

Другий пласт - структурний. Малий і середній бізнес починався з торгівлі, сфери побуту, переробки сільськогосподарської продукції. Але якщо ми зараз подивимося на розвинені країни, то побачимо, що малий бізнес є сателітом великих підприємств, виробляючи для них до 70 % комплектуючих. В Україні великі підприємства використовуються лише на 15-20 %, але, на жаль, не всі ці підприємства реструктуризовані для того, щоб створити на базі цехів, підрозділів окремі малі підприємства, які б самостійно виконували роботу з виготовлення комплектуючих для великих підприємств. Це проблема державної промислової політики, без цього неможливий подальший розвиток цього напряму, він може залишатися на рівні торгівлі, тих напрямів, які не забезпечують промисловий розвиток.

Ще одне дуже важливе сьогодні питання - науково-технічний розвиток, питання трансферу технологій. Зовсім нещодавно Президент підписав два закони про створення ще двох технопарків на території міста Києва: на базі НТУУ "КПІ" і на базі Інституту технічної теплофізики, де передбачається поєднання науки і виробництва. Та, коли ми подивимося на цю законодавчу базу, то побачимо, що для того, щоб підприємство могло бути зареєстроване на території технопарків, встановлено бар'єр на рівні приблизно 50 тисяч доларів. Це не стимулює розвиток малого і середнього бізнесу.

Основне питання - доступ до фінансів: проблема обігових коштів, проблема отримання кредитних ресурсів. Проблема залучення хоча б невеликого інвестиційного ресурсу для розвитку малого і середнього бізнесу. В останні 8 місяців, завдяки зростанню промисловості, інших галузей народного господарства, Нацбанк пішов на зниження кредитної ставки. На жаль, комерційні банки не відгукнулися на пропозицію Нацбанку, і кредитна ставка досі є неприйнятною для розвитку промислового підприємництва. Може, сьогодні комерційна структура і могла б собі дозволити взяти на місяць кредит під 30 %, але для того, щоб запустити виробництво, ці відсотки неприйнятні. Вони можуть загубити виробництво.

Два місяці тому Кабінет Міністрів затвердив Програму розвитку інвестиційної діяльності до 2010 року. У квітні на засіданні Кабміну повинні бути прийняті основні заходи щодо реалізації цієї інвестиційної програми, зокрема - розвиток небанківського фінансового сектора, який сьогодні має забезпечувати розвиток малого і середнього бізнесу. Одна кредитна спілка в Сумській області проінвестувала фермерські господарства за рік більш ніж на мільйон гривень. Відділення одного із системних банків, які працюють в цій області, прокредитувало фермерів на значно меншу суму.

Є Указ Президента про створення кредитно-гарантійної установи, згідно з яким вона повинна бути наповнена на 50 мільйонів гривень за рахунок акцій державних підприємств. На жаль, це рішення не виконується. Понад рік ми ведемо переговори з Фондом державного майна, але він віддає зовсім неліквідні пакети акцій, збиткові підприємства, які не можуть бути введеними в якості акціонерів до кредитно-гарантійної установи, і не можуть сформувати статутний фонд для того, щоб можна було кредитувати і стимулювати малий і середній бізнес.

Ще одне питання потребує вирішення і на рівні держави, і зусиллями підприємницьких спілок, зокрема, УСПП. Йдеться про створення венчурних фондів для малого і середнього бізнесу. Особливо це стосується бізнесу, пов'язаного з високими технологіями, де є ідея, є розробка, але абсолютно немає основних фондів, які могли б виступити предметом застави або страхування. Тому створення венчурних фондів на території України є одним з головних напрямів фінансування малого і середнього бізнесу, який співпрацює з наукою. Щоправда, є не зовсім позитивний досвід венчурних закордонних фондів, які зібрали інформацію про наукові розробки, і не профінансувавши жодної програми, перепродали її за кордон.

Приєднуюся до думки Я. А. Жаліла щодо співпраці великих, системних підприємств з малими в сфері виробництва, що дає, перш за все, можливість цим підприємствам більш легально працювати, поповнювати бюджет, мати постійні замовлення на продукцію.

Український союз промисловців і підприємців має декілька галузевих, регіональних програм. Одним із напрямів, який міг би стимулювати розвиток малого і середнього бізнесу, є розробка регіональних, обласних або районних програм інноваційної та інвестиційної діяльності. Ми уклали угоди з декількома областями, Солом'янським районом столиці щодо розробки таких програм. Пройде певний час, відбудеться стабілізація органів державної влади, зміняться голови держадміністрацій, і ці програми почнуть працювати. Перш за все, на користь створення в області критичної маси пропозиції малого і середнього бізнесу і використання можливостей місцевої влади.

 

Дійсно, у сфері малого бізнесу спостерігається низка позитивних показників. У 2001 році відбулося збільшення кількості суб'єктів малого і середнього бізнесу на 20 %. У 2001 році на розвиток малого підприємництва в Україні було витрачено 708 млн гривень, з обласних бюджетів з цих коштів було використано 3,5 млн гривень, і приблизно 1,5 млн гривень з міських бюджетів міст обласного підпорядкування.

На жаль, ми маємо стійку тенденцію зменшення приросту малих і середніх підприємств в Україні. В 2000 році приріст зменшився на 2 процентних пункти, в 2001 році - майже на 3.

На жаль, починаючи з 2001 року малі підприємства почали ділитися на більш дрібні підприємства. Це, на наш погляд, дуже суттєво, оскільки не забезпечує концентрації капіталу в Україні. Кошти розпорошуються, і ми не можемо здійснювати великі інвестиційні проекти.

Держава дуже багато робить для розвитку малого бізнесу в Україні, ці кроки бувають різними, як позитивними, так і негативними. За 2000 рік Держпідприємництвом було скасовано 30 % регуляторних актів, які стосувалися діяльності малих і середніх підприємств в Україні. В 2001 році ця цифра становить вже 38 %. Це ті регуляторні і законодавчі акти, які різні державні установи намагаються приймати, і які, на нашу думку, не сприятимуть підприємництву в Україні.

Про рівень прямої державної підтримки свідчать такі цифри. Бюджет Фонду зайнятості на 2002 рік становить 1,2 млрд гривень. На розвиток науки Національна академія наук отримала 252 млн гривень. На підтримку малого підприємництва на 2002 рік в державному бюджеті передбачено 2 млн гривень.

У мене була можливість останні два місяці поїздити по Україні і подивитися на стан розвитку малого підприємництва в регіонах. Дуже великою проблемою є те, що люди, які займаються малим підприємництвом, не мають достатнього рівня освіти. Ми пропонуємо запровадити загальноукраїнську національну програму освіти для підприємців. На жаль, ми не маємо в своєму бюджеті коштів, щоб започаткувати цю програму. Але з тих 2 млн гривень, які надані на підтримку підприємництва, ми пропонуємо виділити 1 млн гривень на започаткування програми освіти для підприємців. Просимо відомства, міністерства приєднуватися до нас у цій справі. Наприклад, можна готувати для підприємців щодня невелику 15-хвилинну програму на УТ1, яка надавала б загальні знання, яких вони потребують, щоби підтримувати свій бізнес.

Щодо спрощеної системи оподаткування. Вже декілька років працює спрощена система оподаткування. Не важливо, погана вона, чи добра. Проте вона дає свої позитивні результати. Ми тривалий час працюємо з різними депутатськими фракціями і групами, і я можу сказати, що спрощена система оподаткування зараз стоїть перед загрозою знищення, якщо буде прийнятий Податковий кодекс, який був винесений на Верховну Раду третього скликання.

Сьогодні, на жаль, всі суб'єкти підприємницької діяльності, які працюють за спрощеною системою оподаткування, не мають належного рівня соціального захисту. Нас постійно запевняли, що вони не доплачують у різні соціальні фонди. Я, зробивши підрахунки, хочу запевнити всіх, що це не так. Тому одним із напрямів підтримки малого підприємництва ми можемо запропонувати використання досить великих коштів у різних фондах (наприклад, у Фонді зайнятості), які спрямовувалися суб'єктами підприємницької діяльності, що працювали за спрощеною системою оподаткування, як страхові внески. Сьогодні ці кошти не використані майже зовсім. Можна частину цих коштів переспрямовувати на освітні заходи для підприємців.

Якщо ми всі не згуртуємося навколо ідеї підтримки малого підприємства, малому бізнесу буде дуже важко вижити в Україні. Сьогодні в Україні на 10 тисяч населення припадає 44 малих і середніх підприємства. Статистика і розрахунки показують, що ми мали б мати в 2002-2003 роках до 50-60 таких підприємств на 10 тисяч населення. Проте, якщо нинішні тенденції збережуться, ми матимемо наступного року приблизно 33 підприємства на 10 тисяч населення.

 

Хотелось бы обратить внимание на проблему мониторинга развития малого и среднего бизнеса в Украине. Такой мониторинг очень важен не только для аналитической работы, но и для формирования выводов, которые будут использованы для совершенствования законодательной базы. Сегодня существуют две большие проблемы.

Первая проблема. Как мы оцениваем динамику развития малого и среднего бизнеса в Украине и успешность или неуспешность тех или иных мер по его совершенствованию? Это количество вновь зарегистрированных предприятий и степень их выживаемости (или степень "смертности"). Обратим внимание на то, что в развитых странах малый и средний бизнес являются опорой экономики, создавая более 50 %, а иногда более 60 % всего валового продукта. Существует ли в Украине понятие "средний бизнес"? Не только в законодательной среде, но даже в статистике выделить развитие средних предприятий и, что еще более важно, перерастание малого бизнеса в средний невозможно. В то же время, одним из важных показателей выживаемости малого бизнеса во всем мире является показатель доли малых предприятий, которые покинули сектор малого бизнеса и вошли в сектор среднего бизнеса. Это в значительной степени помогло бы нам оценить по-новому успешность или неуспешность развития малого и среднего бизнеса в Украине. А, кроме того, дало бы возможность корректных международных сравнений.

Второй момент, который представляется очень важным, касается развития регуляторной среды, увеличения или снижения регуляторного, налогового (и коррупционного) давления на малые и средние предприятия. Сегодня наибольшее внимание уделяется абсолютным показателям. Мы отслеживанием динамику количества проверок, среднего значения количества проверок на одном предприятии Украины. Либо оцениваем в среднем величину эффективного и номинального налогового давления на отдельного предпринимателя. Закономерно мы утверждаем, что законодательная среда постепенно улучшается, а регуляторное давление, в части количества проверок, постепенно снижается. Но есть и другая сторона проблемы. Это равномерность распределения регуляторного давления по секторам, внутри секторов, по регионам. Здесь вопросы практически не решены. Такая статистика не ведется. В международной же практике существует очень простой и доступный показатель. При расчете среднего показателя, например, среднего количества проверок на предприятии, учитывается стандартное отклонение от этого среднего значения. Его изменение показывает, насколько равномерно распределяется это регуляторное давление по предприятиям.

Приведу пример из последнего исследования нашего института по проблемам малого и среднего бизнеса. Среднее количество проверок составляло примерно 8,4 по сравнению с 9 в 1999 году. Это, безусловно, шаг вперед. Но стандартное отклонение при этом составляет больше 10. Что на практике означает, что количество проверок колебалось от 1 до 43. То же касается налогового давления и ухода от налогов. Среднее значение ухода от налогов по Украине в малом и среднем бизнесе составляет 41-42 %, но колебание огромно - от 10 % до 90 %, не говоря уж о 100 %. Это серьезная проблема. Условия, когда регуляторное и налоговое давление очень высоки, но равномерны, хоть и неблагоприятны в целом для всего сектора в масштабах страны, но не уничтожают инициативу развития предпринимательства, не сказываются отрицательно на перераспределении ресурсов в пользу самых эффективных предприятий. Неравномерность давления, это доказано многочисленными теоретическими и практическими исследованиями во многих странах, уничтожает инициативу при принятии, например, инвестиционных решений. Это наверняка является одним из важных факторов отмеченного предыдущими выступающими снижения количества зарегистрированных предприятий.

Вот почему для принятия сугубо практических решений нужно поставить вопрос о развитии мониторинговых показателей малого и среднего бизнеса. Для того, чтобы с абсолютных показателей развития перенести внимание на проблемы равномерности распределения налогового, регуляторного и коррупционного давления в секторе малого и среднего бизнеса. Это поможет углубить наше представление о том, что происходит в нашей стране с малым и средним бизнесом, позволит совершенствовать законодательную систему.

 

Оцінюючи поставлену проблему "Малий і середній бізнес в пошуку місця в стратегії економічного зростання в Україні", зауважу, що теперішнє місце малого і середнього бізнесу в Україні - "на задвірках". Я назвав би малий і середній бізнес "економічним пасинком".

Яке місце знайшов собі малий бізнес? Я накидав основні принципи, якими він керується сьогодні в своєму житті. Основний принцип - чим менше тебе бачать, тим краще. Чим менше розмовляєш, чим менше тебе можуть знайти, тим краще для малого підприємства. Крім цього, є ще деякі принципи, які є основними в життєдіяльності малого і середнього підприємництва.

По-перше, треба знайти "міцного дядька". Представник малого або середнього підприємництва, на жаль, не може існувати самостійно. Цілком відповідально заявляю, що в Україні вже немає жодного малого або середнього підприємства, яке б не мало серйозного "дядька" - покровителя, який його захищає перед державними установами.

Другий принцип життєдіяльності - не платити чиновнику не можна. Я не знаю жодного підприємця в Україні, який би не платив чиновнику в тій чи іншій формі. Якщо не платить прямо, він має його в якості "друга", і кожного тижня заносить йому пляшку чи запрошує в ресторан. Чи в іншій формі, коли своїх представників лобіюють і висувають на якісь державні позиції. В цьому випадку не треба платити чиновнику, тому що "імплантований" чиновник від бізнесу вирішує завдання, коли сидить в державному кріслі.

Наступний принцип - недовіра до офіційних публічних дій, в тому числі недовіра до офіційних публічних структур. За останні два роки кількість підприємців малого і середнього бізнесу - членів в радах і спілках стала меншою саме через недовіру до публічних дій. Представники бізнесу, на жаль, не бачать, що ті чи інші публічні дії через засоби масової інформації можуть приводити до якогось результату. Навпаки, результат може бути гіршим, ніж очікувався напочатку.

А основний принцип життя українського підприємця малого і середнього розміру визначається типовим українським прислів'ям "моя хата з краю - нічого не знаю". Це основна внутрішня установка представника малого і середнього бізнесу.

Резюме. Місце яке знайшов собі малий і середній бізнес - погане, і сам знайти "місце під сонцем" він не зможе. Що робити?

Кажучи образно, "против лома нет приема, окромя другого лома". Коли запитуєш у підприємця: "Хто зробив тобі таке погане життя?", він відповідає: "Держава". Якщо державні установи роблять таке, то саме вони і повинні займатись тим, щоби вивести представника малого та середнього бізнесу на нормальний, серйозний соціальний рівень, вивести його з "тіні". Це повинно бути державним завданням.

Для того, щоб змінити місце малого і середнього бізнесу, треба, щоб це зробили перш за все вищі посадовці нашої країни - Президент, прем'єр-міністр. Тому що наша країна є абсолютно адміністративно керованою. Якщо перші особи нашої країни будуть щодня питати своїх підлеглих: "А що ти зробив, щоби малому і середньому підприємцю було краще? А скільки в твоїй "губернії" з'явилося нових представників малого і середнього бізнесу? А яким чином ти вивів їх з "тіні"?", тоді є, можливо, шанс, що найближчим часом щось може змінитися.

Необхідно приклади того, як вищі посадові особи і державні установи борються за малий та середній бізнес, обов'язково доводити до широкого загалу. Підприємці і громадськість бояться щось казати, тому треба будь-який вислів - чи Президента, чи прем'єр-міністра, обов'язково транслювати через засоби масової інформації, розповсюджувати серед людей, які займаються бізнесом. Вони повинні повірити, що щось відбувається, що хтось зверху бажає, щоб зміни були.

Ще одна норма стосується громадського контролю над використанням будь-яких державних коштів чи державних посад. Вважаю за необхідне саме представникам громадськості, різних громадських об'єднань, не обов'язково підприємницьких, брати участь у громадському контролі над діями виконавчої влади. Всі знають, що гроші збираються, але ніхто не знає, на що вони витрачаються. І потрібно, щоб громадськості було зрозуміло, чому призначається або знімається з посади та чи інша фігура. Потрібно, щоб суспільство втрутилося в механізм життєдіяльності нашої країни.

Можна навести низку негативних прикладів щодо спроб втручання в діяльність державних установ. Наприклад, наша "Нова формація" була ініціатором і засновником Ради підприємців при Кабінеті Міністрів. Крім цього, при Кабінеті Міністрів працює Рада громадських об'єднань. Ці установи зовсім не працюють. Просто не збираються представники, які туди увійшли. Тому що на перших зустрічах вони осмілилися задати деякі питання щодо фінансів, посад тощо.

Ще один показовий приклад - наш негативний досвід співпраці з Київською міською державною адміністрацією. Об'єднання "Нова формація" було одним із ініціаторів створення, відповідно до Указу Президента України, Координаційної ради з питань розвитку підприємництва при міському голові. Після того, як ми створили цю структуру і почали активно висувати меру якісь пропозиції, ми побачили, що нас почали лякатися. Перше, що зробили, - змінили повністю весь склад, вивели громадсько-активних людей, залишили тих, хто, як правило, не розмовляє, в кращому випадку приходить, а то й не приходить взагалі. По-друге, навіть ту решту, яка залишилася, перестали збирати. За останні півроку жодного разу не зібрали, при тому, що мінімум раз на місяць ми надсилаємо листа з такою пропозицією. Бояться, бо розуміють, що після засідання через засоби масової інформації виллється якась інформація. Щоправда, в нас є й позитивний приклад співпраці з Держпідприємництвом. Громадська рада при цій організації і при Ліцензійній Палаті працюють.

У випадку, якщо існуватиме протистояння інтересів державного і громадського секторів, треба щось терміново зробити, щоб, по-перше, пріоритет і у громадської думки, і у законодавчих органів був не на боці державної установи, а на боці людини. Я як громадянин не вважаю, що інтереси держави вищі, ніж інтереси людини, яка живе в цій країні. У випадку, якщо існує конфлікт інтересів, наприклад, представника громадськості і представника державної установи, треба, щоб представник цієї державної установи пішов у відставку, і лише після того доводив, правий він був чи не правий, через суд. Щоб отримати можливе, треба побажати неможливого.

 

Малый бизнес, прежде всего, это индикатор. По состоянию малого бизнеса можно судить, что никакого роста, и даже оживления, по-настоящему, у нас нет. Потому что импульсы малому бизнесу должны идти от крупных предприятий, последние должны ощущать потребность в разделении труда и кооперации, давать работу. Но они сами едва имеют работу, заполняют пустующие мощности. У них нет избытка спроса, который они должны удовле