Статистичний аналіз грошового обігу

Статистичний аналіз грошового обігу проводять за наступними напрямками:

1.Статистичний аналіз грошового мультиплікатора.

2. Статистичний аналіз швидкості обороту грошей;

3.Статистичний аналіз структури та динаміки грошової маси і її впливу на рівень інфляції;

4.Статистичний аналіз купюрного складу грошової маси.

 

   Статистичний аналіз грошового мультиплікатора.

Пропозиція грошей у сучасному світі визначається, як правило, величиною безготівкової емісії. Розміри цієї емісії залежать не тільки від розмірів грошової бази, але і від рівня розвитку й умов функціонування комерційних банків, тобто від здатності банківської системи до розширення засобів, що надходять до неї. Показником, що характеризує цю здатність банківської системи, є грошовий мультиплікатор. Статистичне вивчення цього показника, тобто розрахунок рівня, вивчення впливу факторів його зміни і визначення ступеня їхнього впливу, є найважливішою задачею статистики грошового обігу.

Методи розрахунку грошового мультиплікатора наведені в п.3.2.2 даної теми.

В залежності від способу розрахунку грошової маси, грошової бази і норми резервування існує кілька підходів до визначення величини грошового мультиплікатора, кожний з яких відображує різні сторони мультиплікаційного ефекту і дозволяє досліджувати фактори, що впливають на його динаміку.

Якщо за величину грошової маси прийняти агрегат М2, то одержимо фактичне значення мультиплікатора, який характеризує загальні умови функціонування грошової системи.

Інший підхід до розрахунку мультиплікатора базується на тому, що він є величиною, оберненою нормі резервування, що дозволяє обчислити верхню границю його значення.

Якщо норма резервування складає 20%, це означає, що комерційний банк, який має термінові зобов'язання на суму 1 млн. грн., повинен розташовувати в Центральному банку резерв на суму 200 тис. грн. У реальній дійсності єдиної норми резервування не існує. Норма резервування має різні значення для депозитів, що розрізняються за термінами, обсягами і видами притягнутих коштів. Норма резервування може бути обчислена як відношення суми резервів Центрального банку до величини депозитів банківської системи:

г = Резерви / Депозити.

 Отже, величина грошового мультиплікатора дорівнює:

Км = Депозити/ Резерви.

У цьому випадку мультиплікатор характеризує фактичні можливості комерційних банків розширювати обсяги кредитних вкладень в економіку.

Середня норма резервування у банківській системі в цілому розраховується як середня з індивідуальних норм резервування, зважених за структурою внесків різних видів (за структурою депозитів) і обчислюється за формулою:

              

де r - норма обов'язкового резервування для і -го виду депозитів;

D - середній розмір внеску виду і;

d - частка депозиту виду i у загальній величині депозитів.

На основі фактичного значення середньої норми резервування можна визначити фактичне значення грошового мультиплікатора як зворотну величину стосовно норми резервування:

                     Км = ,

де  — середній рівень норм резервування.

Цей підхід до розрахунку грошового мультиплікатора дозволяє виявити ступінь впливу на динаміку мультиплікативного ефекту зміни норм резервування і структури внесків на основі індексного методу:

;

де - індекс грошового мультиплікатора;

- індекс норми резервування;

- індекс структурних зрушень в депозитах.

Мультиплікаційний ефект є важливим чинником, що впливає на інфляцію. Аналіз величини грошового мультиплікатора, який може розраховуватися з використанням різної статистичної інформації, дозволяє виявити диспропорції в економічній системі і виробити напрямки їхнього усунення.