Форми витікання зерна із силосів

При нормальному а витіканні в першу чергу рухається вертикальний шар зерна над випускним отвором. Поступово в цей шар втягуються верхні бокові шари (у силосах із симетрично розташованими завантажувальними і випускними отворами з відносно більшим діаметром).

Асиметричний характер витікання б спостерігається в силосах з більшим діаметром, але при несиметричному розташуванні завантажувального і випускного отворів.

Симетричне витікання в спостерігається у вузьких силосах. Воно характеризується одночасним рухом всієї зернової маси з дещо швидким рухом центрального стовпа. Коли в силосі залишається приблизно половина зерна, характер витікання стає нормальним.

Таким чином, в результаті самосортування у зерновій масі, що засипається на зберігання, порушується її однорідність, і створюються умови, що сприяють розвитку різних фізіологічних процесів, які призводять до часткового або повного псування зерна. У разі недостатнього спостереження можливе широке поширення цих активних у фізіологічному відношенні вогнищ, що призводять до загального самозігрівання.

Шпаруватість. Зернова маса при розміщенні в складах або силосах не утворює щільної маси; між її твердими компонентами залишаються вільні проміжки, заповнені повітрям. Частина обсягу зернової маси, зайнята зерном та іншими твердими частинками, характеризує щільність укладання зерна. Іншу частину обсягу зернової маси, заповнену повітрям, називають шпаруватістю. Щільність укладання зерна і шпаруватість виражають у відсотках від загального обсягу зернової маси.

Зернова маса має меншу шпаруватість, укладається більш щільно, якщо вона має у своєму складі великі та дрібні зерна. Вирівняні зерна, а також шорсткуваті або зі зморщеною поверхнею, укладаються менш щільно. За інших рівних умов тонкі й короткі зерна укладаються більш щільно, ніж зерна іншої форми. Великі домішки зазвичай збільшують шпаруватість, дрібні легко розміщуються в міжзернових просторах і зменшують її.

Чим вища вологість зерна, тим вища його шпаруватість. При зволоженні зерно, складене у сховище, набухає, збільшується в обсязі, у зв'язку із цим зернова маса трохи ущільнюється, і, отже, шпаруватість зменшується. Одночасно значно знижується сипкість, і створюються передумови до злежування.

Шпаруватість залежить також від форми і розміру зерносховища, висоти насипу, тривалості зберігання. Зі збільшенням цих параметрів шпаруватість зменшується до певної межі.

Повітря, що переміщається по шпарах, сприяє передачі тепла шляхом конвекції та переміщенню вологи через зернову масу у вигляді пари.

У зв'язку із самосортуванням шпаруватість різних ділянок зернової маси може бути неоднаковою. Це призводить до нерівномірної забезпеченості повітрям окремих ділянок зернової маси.

Гігроскопічні властивості. Гігроскопічність — здатність зернової маси поглинати (сорбція) і віддавати (десорбція) пари води. Сорбційні властивості обумовлені капілярно-пористою структурою й здатністю хімічних речовин, що входять, поглинати і утримувати строго певну кількість води.

Поглинання водяної пари відбувається до тих пір, поки не настане так звана гігроскопічна рівновага, тобто момент, коли тиск водяної пари в зерні та повітрі зрівняється, вологість зерна стабілізується. Така вологість зерна називається рівноважною.

Чим менша відносна вологість, тим сухіше повітря, тим більше води воно може поглинати і тим менше рівноважна вологість зерна.

Зерно і насіння зернових, олійних і бобових культур в силу різного хімічного складу мають неоднакову рівноважну вологість. Вона вища у насіння бобових культур, менша — у зернових і ще менша — у олійних.

Теплофізичні властивості. Теплопровідність — здатність тіл проводити тепло. Характеризується коефіцієнтом теплопровідності.

Температуропровідність — пов'язана зі швидкістю зміни температури в зерновій масі і характеризується коефіцієнтом температуропровідності (потенціалопровідності).

Зернова маса має низьку теплопровідність і температуропровідність. Це обумовлено її органічним складом і наявністю повітря в міжзернових просторах.

Теплоємність зернової маси характеризують питомою теплоємністю, тобто кількістю тепла, яке необхідне для підвищення температури 1 кг зерна на 1 К.

При підвищенні вологості теплоємність матеріалу збільшується, оскільки теплоємність води майже втричі перевищує теплоємність сухої речовини зерна, і для нагрівання тієї ж зернової маси потрібна значно більша витрата енергії.