Сучасні підходи до класифікації і структури уроків української літератури

 

·   У сучасній педагогіці, зокрема в дидактиці та окремих шкільних методиках, існують різні погляди на типологію уроків. Вчені-методисти виходили з різних навчальних факторів від засвоєння навчального матеріалу: змісту фактичного матеріалу, що вивчається в класі; вікових особливостей учнів; системи самостійних завдань на уроці тощо.

Перші спроби класифікації уроків літератури за типами були вже зроблені в 50-80-х роках XX ст. відомими методистами і вчителями-словесниками Т. Ф. Бугайко, К. М. Сторчаком, О. Р. Мазуркевичем, К. О. Ходосовим, І. Л. Соболевим, Л. С. Худаш, А. Я. Якименком, М. П. Миценком та ін. Правда, їх класифікація за змістом мало чим відрізнялась від типології провідних російських методистів В. Голубкова, М. Кудряшова, Л. Айзермана, Т. Зепалової, Н. Мещерякової та ін. Так, наприклад, загальноприйнятою вважалась типологія уроків, запропонована М. І. Кудряшовим у підручниках із методики викладання російської літератури: уроки текстуального вивчення художніх творів, уроки вивчення теорії та історії літератури, уроки розвитку мовлення та їх підвиди ("Взаимосвязь методов обучения на уроках литературы". - М.: "Просвещение", 1981). Наприкінці 70-х років XX ст. вчений-методист В. Я. Неділько у методичному листі "Сучасний урок літератури" (К., 1978) запропонував таку типологію уроків: вивчення нового матеріалу; урок повторення, закріплення та узагальнення знань; урок-бесіда з позакласного читання; урок написання твору. На жаль, така класифікація була однобока, бо перевага надавалась дидактичному аспектові, не враховувалась специфіка вивчення художнього твору і самостійна робота учнів.

Дещо ширшою є класифікація типів уроків літератури в методичному посібнику Є. А. Пасічника ("Методика викладання української літератури в середніх навчальних закладах". - К., "Ленвіт", 2000). Він подає такі варіанти уроків: засвоєння нових знань і розвиток на їх основі вмінь і навичок; узагальнення і систематизація знань; контроль знань, умінь і навичок. Але й ця типологія уроків також не охоплює всю специфіку художньої літератури як мистецтва слова. У посібнику для студентів вищих навчальних закладів освіти "Наукові основи методики літератури (К., "Ленвіт", 2002) за ред. професора, члена-кореспондента АПН України Н. Й. Волошиної розглядаються загальні проблеми удосконалення уроків літератури, зокрема умови та специфіка їх проведення в школі. Більша увага приділена методам і прийомам, що застосовуються на уроках літератури в різних класах. Змістовну порівняльну таблицю типів уроків літератури, що в свій час пропонували російські (В. Голубков, М. Кудряшов) і українські (І. Соболев, Є. Пасічник) вчені-методисти, подала у своєму навчальному підручнику Л. Ф. Мірошниченко. У 90-х роках дещо специфічну класифікацію типів уроків літератури запропонував проф. Б. І. Степанишин ("Викладання української літератури в школі", 1995): урок сприймання художнього твору, урок поглибленого опрацювання тексту, урок узагальнюючої роботи, урок вивчення особи письменника, комбінований урок, урок-диспут, урок-семінар, кіноурок тощо. Посилаючись на досвід учителів-словесників з Рівненщини, він пропонує ще й такі підвиди уроків: урок-молитва (за "Кобзарем"), урок-біль (за "Волинню" У. Самчука), урок-пам'ять (за "Роксоланою" П. Загребельного) та ін. Останні різновиди уроків нагадують систему сучасних т.зв. "нестандартних" уроків літератури, що набули поширення в сучасній школі. У методичних часописах та окремих виданнях в останнє десятиліття вийшли статті та посібники відомих учителів-словесників, що стали переможцями Всеукраїнських конкурсів "Вчитель року". Це описи нестандартних уроків, різноманітних за формою та високо інформативних за змістом. Ось для прикладу в методичному посібнику учителя Олега Демчука, що був переможцем конкурсу в 1999 році ("Життєпис письменника", 2002), виділено такі типи уроків: 

·   Лекція-дослідження: Іван Вишенський - художній образ і реальна постать.

·   Лекція-огляд: Журба і радість - домінанти життя і творчості Олександра Олеся.

·   Лекція-коментар: Павло Тичина очима Станіслава Тельнюка.

·   Лекція-портрет: 3 дрібниць складалося життя (психологічний портрет Марка Кропивницького).

·   Лекція-візуалізація: Іван Франко - титан праці.

·   Урок-семінар: Григорій Сковорода - філософ, письменник, педагог і музикант.

·   Компаративний урок: Великий син славетного батька (розповідь про Тадея і Максима Рильських).

·   Інтегрований урок: Володимир Винниченко і його "чесність із собою".

·   Урок-інтерв'ю: Один з давнього роду Загребель-них, або Людина, одержима працею.

·   Урок-політичний діалог: На перехресті доріг, або Національне та більшовицьке в житті Миколи Куліша.

·   Комбінований урок: Євген Маланюк - кривих шляхів апостол.

·   Бінарний урок: Доба руїни і руїна людських душ у драмі Лесі Українки "Бояриня".

·   Урок-пошук: Універсальність проблеми, піднятої Т. Г Шевченком у поемі "Катерина".

·   Урок-гра: Багата палітра прози І. С Нечуя-Левицького.

·   Урок-диспут: Жанрова особливість "Слова о полку Ігоревім".

Подібні описи уроків літератури надибуємо в ряді статей журналу "Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах" (за 2004 рік): урок-пісня, урок-екскурсія, урок захисту знань, урок інтелектуальної гри, журналістського тренінгу, театралізований урок та ін. Як бачимо, часто один із методів або прийомів викладання літератури стає домінантою для визначення типу уроку, а звідси й така розмаїта мозаїка видів уроків.

І. Соболєв пропонує таку типологiю ypоків лiтератури:

) урок-лекцiя (з обов'язковим в кiнцi або в серединi закрiпленням);

) урок-розповiдь (розповiдь-бесiда, розповiдь-висновки);

) урок учнiвських читань (реферати, доповiдi учнiв, усний твip);

) урок вивчення тексту художнього твору (коментоване та виразне читання, самостiйнi роботи, усний переказ);

) урок самостiйної роботи учнiв з пiдручником, хрестоматiєю, iншими друкованими джерелами;

) урок складання планів (колективне, iндивiдуальне);

) урок письмової роботи (навчальної; тренувальної, контрольної);

) урок з використанням технiчних засобiв навчання або iлюстративно-живописних (фiльмiв, дiафiльмiв, грамзапису, лiтературних плакатiв, картин, малюнків);

) урок повторення або закрiплення шляхом iндивiдуального опитування з обов’язковим рецензуванням учнiвських вiдповiдей (письмово й усно, письмового та усного фронтального опитування);

)урок-бесiда за творами, рекомендованими для позакласного читання;

) урок-диспут;

) урок-екскурсiя.

В основу цiєї класифiкaцiї покладенi i методи навчання, i види та форми роботи, i характер дидактичних завдань. Тут явно бракує єдиного принципу, за яким би визначалася типологiя ypоків лiтератури.

За метою та способом проведення з урахуванням специфiки лiтератури як мистецтва слова розмежовує уроки М.Кудряшов:

) уроки вивчення художнiх творiв;

) уроки вивчення основ теорії тa iстоpії лiтератури;

) уроки розвитку мовлення.

Урок літератури може включати багато елементів, які продиктовані логікою навчального процесу. Розглянемо основні з них.

У загальній системі уроків на увагу заслуговує засвоєння учнями нової інформації, формування необхідних умінь і навичок, виховання моральних норм. Це основа основ навчання й тому саме на це потрібно відводити найбільше часу.

Засвоєння учнями нових знань і формування навичок часто вимагає неодноразового впливу на свідомість учнів, з цією метою на уроках може проводитися закріплення знань, практикуватися виконання школярами самостійної роботи.

Окрім роботи в класі, учні виконують і певні завдання вдома. Учитель повинен не лише запропонувати на уроці таке завдання, а й дати інструктаж щодо його виконання. На це також потрібен час.

Виникає й необхідність систематично здійснювати контроль за виконанням учнями цих домашніх завдань.

Таким чином, усі елементи традиційного уроку літератури необхідні в навчальному процесі. Але не можна закріплювати за ними якогось постійного місця на уроці; не може мати постійного місця й процес мотивації навчальної діяльності школярів, актуалізації їх опорних знань, необхідних для глибокого засвоєння теми. Усе залежить від характеру матеріалу, загальної побудови уроку, його мети й багатьох інших факторів.

Іноді опитування й засвоєння нових знань зливається в єдиний процес. Попередні знання органічно входять у нову систему знань, які набуває учень. Засвоєний учнями матеріал стає інструментом пізнання нового. У структурі старих знань нові сприймаються глибше, а попередні знання збагачуються, поглиблюються в ході виконання творчих завдань. Не завжди доцільно вдаватися до закріплення матеріалу, відводячи на це окремий час. Процес засвоєння нових знань закономірно включає в себе повторення й закріплення раніше набутих, формування нових навичок. Таким чином, на думку Є.Пасічника, сувора регламентація етапів уроку, раз і назавжди подана структура не має під собою наукової основи. Відомий методист є прихильником ідеї, що першоелементом структури уроку є не етап, а навчальна ситуація. Він стверджує, що урок літератури - це взаємозв’язаний ланцюг навчальних ситуацій, і чим тісніший зв’язок між ними, тим вдалішою буде побудова уроку. Наприклад, Є.Пасічник пропонує таку структуру уроку вивчення вірша В.Сосюри "Весна":

1. Індивідуальне опитування окремих учнів з колективним рецензуванням відповідей дітей.

2. Повідомлення теми, мети уроку.

.   Бесіда з учнями про те, які твори про весну вони вже знають.

.   Розгляд картини М.Ткаченка "Весна" та С.Васильківського "Бездоріжжя", бесіда за змістом картин.

.   Коротка розповідь про В.Сосюру з використанням окремих кадрів кінофільму.

.   Читання твору вчителем.

.   Самостійне читання твору учнями з метою вибору найяскравіших рядків вірша, що найбільше сподобалися дітям.

.   Бесіда за змістом вірша.

.   Читання твору учнями.

.   Підведення підсумків.

.   Завдання додому

Є.Пасічник пропонує таку структуру уроку підготовки до твору за картиною:

1. Мотивація навчальної діяльності учнів, визначення мети та завдань уроку.

2. Розгляд картини художника та її аналіз.

.   Словникова робота.

.   Колективне складання плану.

.   Усний опис картини.

.   Підготовка чорнового варіанта твору.

.   Редагування тексту учнями.

.   Вибіркове зачитування учнями окремих творів та їх аналіз.

.   Завдання додому.

Б.Степанишин пропонує таку побудову уроку підготовки до написання письмової роботи:

1. Мотивування потреби написання твору.

2. Повідомлення тем.

.   Відповіді на запитання учнів стосовно оголошених тем.

.   Коментування тем, про які учні й не запитували.

.   Планування однієї з тем у кількох варіантах.

.   Усне виконання вступу й початку основної частини твору.

.   Таке ж здійснення одного розділу основної частини іншого варіанта.

.   Нагадування учням про типові прорахунки, недоліки у попередніх творах.

.   Граматико-лексично-стилістичні вправи за похибками минулих творів.

.   Нагадування про тексти, словники, літературознавчі посібники, необхідні на уроці написання твору.

.   Відповіді на решту запитань учнів.

.   Рішення вчителя щодо тематики (обов’язковий розподіл тем, теми на вибір, окремі теми для кожного) і терміни написання твору.

Кожен учень є потенційним читачем художньої, біографічно-художньої, мемуарної, літературознавчої та науково-популярної літератури. Розвинути його читацькі потенції чи не розвинути залежить від батьків, старших братів, сестер, від телебачення, радіо тощо, але вирішальною в цьому процесі є роль учителя. Програми пропонують спецiальнi години для уроків з позакласного читання, мета яких - активiзувати читацький досвід дiтей, спрямувати їхні читацькі інтереси.

За змістом і формами роботи деякі з них нагадують звичайні уроки літератури. Учні знайомляться з життям і творчістю відомих митців, вчаться аналізувати твори й групи творів, об’єднані тематично. Таким чином проводяться уроки узагальнюючого типу та уроки поглибленого вивчення окремих творів. Б.Степанишин зазначає, що у практиці часто використовується така структура уроку з позакласного читання:

1. Вступне слово вчителя про письменника та його твір, що виноситься на обговорення.

2. З історії написання твору. Його місце в системі всього набутку автора.

3. Бесіда про ідейно-художній зміст твору.

.   Відповіді на запитання учнів.

.   Висновки.

На думку Є.Пасічника уроки з позакласного читання мають свої специфічні особливості. Вивчення й цілеспрямоване корегування читацьких інтересів учнів, намагання вчителів охопити більшу кількість творів, які самостійно прочитані дітьми, породжує різноманітні організаційні форми - уроки-вікторини, уроки-конференції, уроки-конкурси, уроки-диспути та інші.

Уроки з позакласного читання повинні бути своєрідним святом для учнів, викликати в них природну потребу обмінюватися думками з приводу прочитаного.

Нетрадиційні форми навчання відзначаються:

ü оригінальною організацією навчально-пізнавального процесу,

ü значним виховним впливом на його суб’єктів,

ü забезпечують ефективність і результативність виконання особистісно-зорієнтованих завдань,

ü дають можливість відійти від шаблонів у методиці,

ü дають можливість краще врахувати специфіку навчального матеріалу й індивідуальні особливості учнів.