Розділ 1. Етнолінгвістика у сучасній науковій парадигмі

Вступ

Мова є творчим продуктом етносу. Вона виступає індикатором його життя та інтелектуальної орієнтації в предметному світі. Вивчаючи мову етносу в усіх її проявах і взаємозв’язках, пізнаємо духовну природу її носія - народу. У сучасному мовознавстві виокремився цілий напрям, який вивчає взаємозв’язок мови і культури - етнолінгвістика.

Загальновизнано, що мова є вагомою часткою етнокультури. Звичаї впливають на комунікативну систему етносу, а культурні цінності й вірування частково створюють етномовну реальність. У свою чергу, мова є вказівкою на розуміння культури, а лексика - надзвичайно чутливим показником культури народу. Тим самим мова відбиває етнокультурні, народно-психологічні й міфологічні уявлення та переживання, тобто менталітет етносу як національну специфіку людського світосприйняття.

Джерелом для етнолінгвістичних досліджень є основний масив національно маркованих і немаркованих словесних комплексів, що набувають виразних рис в етнічному, психологічному, аксіологічному плані, стають вагомим чинником формування етномовних утворень.

Представинками цього напряму є В.В. Жайворонок, М.П. Кочерган, Л.М. Маєвська, І.М. Толстой, В.І. Кононенко, Л.І. Мацько та інші.

Найбільшого поширення набули роботи, в яких представлено вивчення тематичних груп діалектної лексики, яка переважно називає предмети матеріальної культури і пов'язані з ними поняття. Для цих праць характерно з'єднання лексичної проблематики з проблемою культурної мотивації діалектної лексики, зокрема регіональні дослідження мисливської лексики (Г.Ф. Аркушин), номінації будівництва (І.М. Євтушок, Ю.М. Дорошенко), лексики ткацтва (І.О. Ніколаєнко), кулінарної лексики (Е.Д. Турчин), назв традиційного одягу і взуття (Г.О. Грімашевич, М.В. Никончук, Л.В. Пономар), пастушої лексики (Т.А. Ястремська), ботанічної номінації (М.В. Поістогова) та інші. Ідеї і методи етнолінгвістики більшою мірою втілені в дослідженнях номінації явищ традиційної культури, зокрема весільного обряду (П.Д. Романюк, М.Бігусяк, В.Дроботенко, І.Магріцька), календарних обрядів і їх елементів (Г.Ф.Аркушин, Н.Хобзей, К.Глуховцева, Т.Помінчук, М.Шарапа), явищ та об'єктів міфологічної та демонологічної сфери (Н.Хобзей, П.Е.Гриценко, Л.Скрильнікова), народних уявлень про навколишню дійсність (О.А.Могила), традиційних норм етики (О.М.Миронюк, С.Богдан, Н.Біленька), народної медицини та лікувальної магії (Я.Ю.Вакалюк, В.Мойсієнко, В.Конобродська, М.В.Никончук та ін.). Великодня обрядова лексика недостатньо висвітлена в українському мовознавстві. Це зумовлює важливість і актуальність теми курсової роботи.

Мета курсової роботи є комплексний аналіз великодньої обрядової лексики у структурно-семантичному аспекті. Поставлена мета обумовила необхідність розв’язання таких завдань:

визначити теоретичні засади досліджуваної проблеми;

класифікувати українську обрядову великодню лексику з тематичними групами;

описати культурну семантику означеної лексики.

Об’єкт дослідження - великодня обрядова лексика як частина загальномовного словника.

Предмет дослідження - виявлення етнокультурної специфіки великодньої обрядової лексики на матеріалі фольклорних і художніх творів.

При написанні роботи використовувались наступні методи дослідження: описово-аналітичний, лексикографічний метод з елементами контекстуального аналізу.

Джерелами послужили матеріали фольклорних збірок, а також антології художніх творів.

Практичне значення роботи полягає у можливості використання її результатів і процесі викладання лексикології і фразеології і шкільній практиці.

Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків.

Пасхальне яйце

Крашанка

Писанка

(пофарбоване куряче яйце, (розмальоване великоднє куряче призначене для великодніх свят). або декоративне дерев’яне яйце).

Без знання слів безеквівалентної лексики у їхньому не лише власне мовному, а й народознавчому змісті важко до кінця зрозуміти носіїв будь-якої мови.

Паралельно із безеквівалентною лексикою необхідно згадати численні слова щоденного вжитку, які в умовах традиційного способу буття набувають додаткових змістових і естетичних нашарувань. Мається на увазі близькі до безеквівалентних слова, які збігаються у декількох мовах своїми денотатами (тобто об’єктивним змістом), але не збігаються за своїми коннотатами (тобто емоційно-естетичними асоціаціями). Такі слова належать до фонової лексики (конотативної). Велика кількість лексичних одиниць, за допомогою яких мовний код фіксує різні оцінні харахтеристики, вказує на можливість його присутності в житті етносу й одночасно визначає своєрідність української лексичної системи.

Фонові лексичні одиниці виділяються із загального лексичного складу під час зіставлення з лексичною системою іншої мови. Той факт, що в іншій мові існує лексичний еквівалент якого-небудь слова, зовсім не означає однозначності взятих для зіставлення слів. Найважливішими в таких словах виявляються позалінгвістичні плани, які можна зіставити.

Отже, фонові, це такі слова, лексичні фони яких містять своєрідні національно-культурні компоненти, що надають денотату особливої предметно-кваліфікативної чи функціональної характеристики. Поняття фонової лексики теоретично надзвичайно складне, неоднозначне.

Таким чином, безеквівалентна і фонова лексика мають спільну ознаку, що єднає їх в окрему групу лексем, які мають різною мірою виражену специфічну етнокультурознавчу семантику.

Висновки

 

У ході нашого дослідження ми дійшли таких висновків. Мова відбиває етнокультурні, народно-психологічні й міфологічні уявлення та переживання, тобто менталітет етносу як національну специфіку людського світосприйняття. Напрям, який вивчає взаємозв’язок мови і культури називається етнолінгвістика Отже, етнолінгвістика - комплексна наукова дисципліна, що здійснює дослідження «плану змісту» етнокультури, народної психології та міфології, формою втілення для якого стало слово, предмет, обряд, зображення; у системі наукових знань етнолінгвістика розташовується на перетині дослідницьких векторів фольклористики, етнографії, культурології, соціології і, звичайно ж, власне лінгвістики.

Зокрема, етнолінгвістика щільно пов’язана з етнологією (етнографією), оскільки мовні феномени відкривають широкі можливості для реконструкції матеріальної і духовної культури народу, та навпаки. У мові є слова, що розгортаються в цілі народні дійства чи обрядодії. З-поміж них важливе місце посідає великодня лексика, яка розкриває свій глибинний зміст лише на етнокультурному тлі.

У роботі було здійснено комплексний аналіз великодньої обрядової лексики у структурно-семантичному аспекті та виокремлено такі тематичі групи великодньої обрядової лексики:

1) номінації обрядодійств, днів тижня та пов’язаних з ними обрядів (Великдень, Великий піст, Шутковий тиждень, Вербна неділя, Чистий четвер, Страсна п’ятниця, Обливальний понеділок);

2) номінації великодніх атрибутів (паска, писанка, верба, рушник, свічка, сіль, хрін);

)   номінації ігор і танців (гаївки, навбитки, коток, воротар, вербова дощечка).

На ґрунті національно-культурних традицій, пов’язаних з номінацією обрядодйств та днів тижня сформувалось національне-характерологічне значення лексем. Нприклад, Чистий четвер - «свічка», «нечиста сила», «дзвін».

Народні назви великодніх страв і атрибутів позначені глибоким символічним значенням, оскільки є важливою частиною свята, за допомогою яких, людина долучається до високого і вічного.

Номінації ігор та розваг, пов’язнані з ними дії та ритуали формують їх внутрішню форму, а токож вказують на символічне значення.

Писанка зібрала в собі велику кількість символічних значень: символ Сонця, життя, його безсмертя, любові і краси, весняного пробудження природи, добра, щастя, радості. За технікою розпису виділяють такі назви орнаментованих яєць:крашанки, дряпанки, крапанки, писанки, любительські (випадкові). Проаналізувавши означені лексеми, ми визначили, що кожне слово прозоро вказує на ту чи іншу техніку виконання.

Для української писанки характерна така орнаментика: космогонічна, геометрична, рослинницька, зооморфна, антропоморфна, яка виначає спеціальний словник писанкарства: кривулька, безконечник, тригвер, свастя, меандр, олень, сигма, трикутнички, грабельки, козлики, пташки. Вибір візерунків пов’язаний з давніми міфологічними уявленнями українського народу.

Здійснивши аналіз писанки, ми дійшли висновку, що писанкаяк невід’ємний атрибут великоднього свята в народній свідомості й у мові переростає в слово-образ і в слово-символ, завдяки багатій символіці, кольоровій гамі та обрядодіям, що з нею пов’язані.

Аналіз великодньої обрядової лексики засвідчив її щільний зв’язок з обрядодіями, ритуалами, віруваннями українського народу, його первинними міфологічними уявленнями, які формують історичний шар означеного виду лексики та глибоке символічне значення.

Список використаних джерел

 

1. Ахманова О. Словарь лингвистических терминов. - М.: Сов. Энц., 1966. - 608 с.

. Вірші та оповідання до Великодня//www.doshcolenok.kiev.ua./paskha-velykden.htm?start=18

3. Вірші про Великдень//www.abetka.ukrlife.org/velykden <http://www.abetka.ukrlife.org/velykden> 8. htm

. Волошина А.В. Безеквівалентна і фонова лексика у східнослов’янських мовах: Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня канд. філ. наук: 10.02.17., Кіровоград, - 2001. - С. 5-6.

. Воропай О. Звичаї нашого народу: Етнографічний нарис. - Київ: Оберіг, 1993. - 590 с.

. Ґрещук В. Мова як засіб національної консолідації // Українська мова в освіті. - Івано-Франківськ: Плай, 2000. - С. 96-108.

. Григоренко Т. В. Етнографічна лексика і фразеологія у складі української літературної мови: Автореф. дис....канд. філол. наук. - К., 2005. - 19 с.

8. Григоренко Т. В. Етнографічна лексика як компонент етнокультури //Лінгвістика. - 2010. - № 2. - С. 50-57.

. Єрмоленко С. Я. Передмова // Історія української мови. - К.: Либідь, 1996. - С. 3-15.

. Жайворонок В. В. Українська етнолінгвістика: деякі аспекти досліджень // Мовознавство. - 2001. - № 5. - С. 48-63.

. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури. Словник-довідник. - К.: Довіра, 2006. - 703 с.

. Жайворонок В. В.Українська етнолінгвістика: Нариси. - Київ.: Довіра, 2007. - 262 с.

. Закувала зозуленька. Антологія української нородної творчості: Пісні, прислів’я, загадки, скоромовки, скоромовки/Упоряд. Н.С Шумада. - К.: Веселка, 1989. - 606 с.

. Квітка- Основ'яненко Г. Повісті та оповідання. Драматичні твори - К.: Наукова думка, 1982 - 540 с.

. Кононенко В. Етнологічні засади вивчення української мови // Українська мова в освіті. - Івано-Франківськ: Плай, 2000. - С. 43-56.

. Малиніна А.О., Малиніна І.О., Гріднєва О.Ю. Великодній сувенір. Українська народна писанка: Навчально-методичний посібник. - Х.: «Скорпіон», 2003. - 48 с.

. Манько В. Українська народна писанка. - Львів: Свічадо, 2001. - 48 с.

. Методика навчання іноземних мов у середніх навчальних закладах: Підручник. - К.: Ленвіт, 1999. - 320 с.

. Народ скаже - як зав'яже: Українські народні прислів'я, приказки, загадки. - Київ: Веселка, 1973. - 229 с.

20. Пінчук О. Ф <http://www.e-catalog.name/x/1/x.exe?Z21ID=&I21DBN=GIBU_PRINT&P21DBN=GIBU&S21STN=1&S21REF=&S21FMT=fullw_print&C21COM=S&S21CNR=&S21P01=0&S21P02=1&S21P03=A=&S21STR=%D0%9F%D1%96%D0%BD%D1%87%D1%83%D0%BA,%20%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%20%D0%A4%D0%B5%D0%B4%D0%BE%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87>. Нариси з етно - та соціолінгвістики / О. Ф. Пінчук, П. Ф. Червяк. - К.: Просвіта, 2005. - 151 с.

. Потапенко О. І., Дмитренко М. К., Потапенко Г. І., Куйбіда В. В. Словник символів. - К.: Народознавство, 1997. - 156с.

. Потебня О. Мова. Національність. Денаціоналізація / Упор. і вступ. ст. Ю. Шевельова. - Нью-Йорк, 1992. - 155 с.

. Світ української писанки / упоряд.: С. П. Вітько, Т. Є. Русанова. - К.: Кондор, 2005. - 96 с.

. Селиванова Е. А. Основы лингвистической теории текста и коммуникации. - К.: Брама, 2004. - 336 с.

. Селіванова О. О. Актуальні напрями сучасної лінгвістики (аналітичний огляд). - К.: Вид-во Українського фітосоціологічного центру, 1999. - 148 с.

. Скуратівський В. Дідух. Свята українського народу. - К.: Освіта, 1995 - 267 с.

. Філіпчук М. В. Етносимволіка мовних одиниць в українському обрядовому дискурсі: Автореф. дис....канд. філол. наук. - К., 2007. - 20 с.

. Хмельовський О. М. Теорія образотворення. - Луцьк: ЛДТУ, 2002. - 352

. Храплива Л. Писанка українським дітям /Іл. П.Андрусіва.- К.: Глобус, 1993. - 16 с.

. Царук О. Українська мова серед інших словянських: етнологічні та граматичні параметри. - Д.: Наука і освіта, 1998. - 324 с.

. Шевченко Т. Г. Повне зібрання творів: У 12 т. - К.: Наук. думка, 2001. - Т. 1: Поезія 1837-1847. - 784 с.

Вступ

Мова є творчим продуктом етносу. Вона виступає індикатором його життя та інтелектуальної орієнтації в предметному світі. Вивчаючи мову етносу в усіх її проявах і взаємозв’язках, пізнаємо духовну природу її носія - народу. У сучасному мовознавстві виокремився цілий напрям, який вивчає взаємозв’язок мови і культури - етнолінгвістика.

Загальновизнано, що мова є вагомою часткою етнокультури. Звичаї впливають на комунікативну систему етносу, а культурні цінності й вірування частково створюють етномовну реальність. У свою чергу, мова є вказівкою на розуміння культури, а лексика - надзвичайно чутливим показником культури народу. Тим самим мова відбиває етнокультурні, народно-психологічні й міфологічні уявлення та переживання, тобто менталітет етносу як національну специфіку людського світосприйняття.

Джерелом для етнолінгвістичних досліджень є основний масив національно маркованих і немаркованих словесних комплексів, що набувають виразних рис в етнічному, психологічному, аксіологічному плані, стають вагомим чинником формування етномовних утворень.

Представинками цього напряму є В.В. Жайворонок, М.П. Кочерган, Л.М. Маєвська, І.М. Толстой, В.І. Кононенко, Л.І. Мацько та інші.

Найбільшого поширення набули роботи, в яких представлено вивчення тематичних груп діалектної лексики, яка переважно називає предмети матеріальної культури і пов'язані з ними поняття. Для цих праць характерно з'єднання лексичної проблематики з проблемою культурної мотивації діалектної лексики, зокрема регіональні дослідження мисливської лексики (Г.Ф. Аркушин), номінації будівництва (І.М. Євтушок, Ю.М. Дорошенко), лексики ткацтва (І.О. Ніколаєнко), кулінарної лексики (Е.Д. Турчин), назв традиційного одягу і взуття (Г.О. Грімашевич, М.В. Никончук, Л.В. Пономар), пастушої лексики (Т.А. Ястремська), ботанічної номінації (М.В. Поістогова) та інші. Ідеї і методи етнолінгвістики більшою мірою втілені в дослідженнях номінації явищ традиційної культури, зокрема весільного обряду (П.Д. Романюк, М.Бігусяк, В.Дроботенко, І.Магріцька), календарних обрядів і їх елементів (Г.Ф.Аркушин, Н.Хобзей, К.Глуховцева, Т.Помінчук, М.Шарапа), явищ та об'єктів міфологічної та демонологічної сфери (Н.Хобзей, П.Е.Гриценко, Л.Скрильнікова), народних уявлень про навколишню дійсність (О.А.Могила), традиційних норм етики (О.М.Миронюк, С.Богдан, Н.Біленька), народної медицини та лікувальної магії (Я.Ю.Вакалюк, В.Мойсієнко, В.Конобродська, М.В.Никончук та ін.). Великодня обрядова лексика недостатньо висвітлена в українському мовознавстві. Це зумовлює важливість і актуальність теми курсової роботи.

Мета курсової роботи є комплексний аналіз великодньої обрядової лексики у структурно-семантичному аспекті. Поставлена мета обумовила необхідність розв’язання таких завдань:

визначити теоретичні засади досліджуваної проблеми;

класифікувати українську обрядову великодню лексику з тематичними групами;

описати культурну семантику означеної лексики.

Об’єкт дослідження - великодня обрядова лексика як частина загальномовного словника.

Предмет дослідження - виявлення етнокультурної специфіки великодньої обрядової лексики на матеріалі фольклорних і художніх творів.

При написанні роботи використовувались наступні методи дослідження: описово-аналітичний, лексикографічний метод з елементами контекстуального аналізу.

Джерелами послужили матеріали фольклорних збірок, а також антології художніх творів.

Практичне значення роботи полягає у можливості використання її результатів і процесі викладання лексикології і фразеології і шкільній практиці.

Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків.

Розділ 1. Етнолінгвістика у сучасній науковій парадигмі