Розділ 2. Теологічна історія європейського

РОЗДІЛ 2. ТЕОЛОГІЧНА ІСТОРІЯ ЄВРОПЕЙСЬКОГО

СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ

Теоретичні підстави християнської теології історії

Вихідним моментом переходу від античності до середньовіччя була криза

Римської імперії ІІІ-ІV ст. Виникнення і поширення християнства, створення

Християнських громад свідчили про застаріння і недостатність панівних

Філософських і етичних вчень, всієї системи цінностей, які пояснювали світовий

Порядок і місце людини в ньому. На початку ІV ст. християнські ідеологія і культ

Перетворилисz з протесту поневолених і знедолених у офіційно визнану релігію, у

Спосіб світобачення і систему морально-духовних цінностей. Християнство посіло

Домінуючі позиції у занепадаючій імперії, зорганізувалося у потужну, всеохоплюючу

І суворо ієрархізовану структуру релігійного інституту церкви. Християнські

Громади втратили свій примітивно-зрівняльний характер, дуже швидко канув у Лету

Їхній первісний демократизм. Християнський культ віднайшов своє місце у системі

Державної влади і авторитету. У такому новому статусі християнська церква зустріла

нашестя варварів і крах Західної Римської імперії [5, 76-77].

Не дивно, що суспільні катаклізми епохи падіння імперії народили

загострене світосприйняття, намагання знайти відповіді на болючі питання

Подальшої долі цивілізованого людства і причин краху такого міцного, як здавалося,

Світопорядку. Численні поганські релігійні культи і філософські системи виявилися

Неспроможними пояснити потрясіння і трагізм епохи. Свідомість та інтелект кращих

Мислителів не могли знайти відповідей у старій системі координат, де панівні позиції

Займали натурфілософські уявлення про циклічний характер змін оточуючого світу.

Прийнятні для свідомості пересічних мешканців імперії відповіді спромоглися

Подати християнське віровчення і його тлумачі — теологи.

Ще у І ст. почали з’являтися писемні документи, в яких поступово

Формувалось віровчення нової релігії, що радикально розривала з іудаїзмом, який

Прив’язував віру до одного богообраного народу. У християнських громадах все

Більш помітну роль відігравали прозеліти з інших племен і народів. Найвидатнішу

Роль у формуванні віровчення і згуртуванні християнських громад відіграв апостол

Павло. Його послання увійшли у Новий Завіт і стали канонічними текстами, до яких

Пізніше були додані й інші документи — діяння та євангелії. Церковний собор у

Лаодикеї близько 364 р. затвердив новозавітний канон у кількості 26-ти текстів,

Відкинувши низку документів, що отримали назву апокрифів. Проте тлумачення

Новозавітних текстів і формування християнської доктрини — теології тривало ще

Протягом декількох століть.

Сприйнявши головні ідеї іудейського світобачення, в якому містилася

Цілком відмінна від тогочасних візія історії природи і людства (див. вище).

Християнство внесло принципово новий момент: хресну смерть та воскресіння Ісуса

Христа, котрі розділили історичний процес на дві якісно різні частини — час Бога-__

Отця і час Бога-Сина. Від Ісуса Христа, який спокутував людські гріхи, для усіх

Людей відкрито шлях до спасіння під час досягнення кульмінаційного пункту

Розвитку — Страшного Суду, яким завершиться світова історія і розпочнеться

Царство Боже.

Першим досвідом християнської історіографії були три праці єпископа з

Кесарії Євсевія (бл.263-339 рр.) “Хроніка”, “Церковна історія” і “Житіє

Константина”. Через усі праці проходила ідея божественного провидіння, якому

Підпорядковане усе людство і яка знайшла концентрований вигляд у втіленні Ісуса

Христа. У відповідності з цим історія поділялась на дві частини — “до Різдва

Христова” і “після Різдва Христова”, при чому перший період був “підготовкою” до

Історії.

Європейських народів?

Порох.

Христа.

Дійсним сенсом історії.

Ідеєю Абсолюту.

Побудовах нового часу.

Світобачення.

Пізнання віри.

Як і в будь-яких ідеологіях, у християнській теології існувало два рівні:

Література другого рівня.

VІ-ХІV ст.

Догматам віри.

Провіденціалізмом.

Двору.

Світом та його культурою.

Умовах земного буття.

Розуміння істини.

Представниками Гуманізму.

Завдяки торгівлі зі Сходом.

Пізнання божественої волі.

Або двірцевих переворотів.

Сенаторського стану.

Тлумаченні.

Провидіння.

Арґиропуло та ін.).

Обличчям вічності.

Насамперед слов’янських.

Значні труднощі.

Новочасного світобачення.

РОЗДІЛ 2. ТЕОЛОГІЧНА ІСТОРІЯ ЄВРОПЕЙСЬКОГО

СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ