Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів. 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів.



3. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного зако­ нодавства.

1. На відміну від ЦК 1963 p. чинний ЦК містить законодавче визначення представництва, визначаючи його як правовідношення. Правовідносини представництва за своїм змістом поділяються на внутрішні та зовнішні. До внутрішніх належать правовідносини між представником та особою, яку представляють, тобто правовідносини, що безпосередньо призводять до представницької діяльності. Здебільшого вони визначаються договором до­ручення (глава 68 ЦК). Внутрішні правовідносини в представництві не ве­дуть до зовнішнього ефекту, який виявляється у діях представника щодо третіх осіб, а саме у вчиненні представником на підставі наданих йому по­вноважень правочинів від імені особи, яку представляють, з третіми особа­ми. У зв'язку з цим до зовнішніх правовідносин у представництві належать правовідносини між представником і третьою особою. Правовідносини, що складаються між особою, яку представляють, і третьою особою, є представ­ницькими у власному розумінні, оскільки права та обов'язки за правочином, вчиненим представником і третьою особою, безпосередньо виникають в осо­би, яку представляють.

Учасниками правовідносин представництва є три суб'єкти: особа, яку пред­ставляють, представник та третя особа, з якою в особи, яку представляють, внаслідок вчинення представником правочину виникають цивільні права та обов'язки. Особою, яку представляють, може бути будь-яка юридична чи фізична особа. Представником може бути як фізична, так і юридична особа. Фізична особа може бути представником у випадку, якщо вона має повну цивільну дієздатність (статті 34, 35 ЦК). Не може бути представником фізич­на особа, над якою встановлена опіка, піклування. Юридичні особи мають пра-

326


Стаття 237

во виконувати функції представника у будь-яких випадках, якщо це не супе­речить їх правоздатності, визначеної законом та їх установчими документами. Так, наприклад, не може бути представником при вчиненні правочинів з ку-півлі-продажу нерухомості банк або торговець цінними паперами, оскільки за­кон не дає їм права займатися представницькою діяльністю у вказаній сфері. Здійснення фізичними та юридичними особами представництва з окремих видів діяльності, які вимагають наявності відповідних дозволів (ліцензій), можливе лише після одержання такого дозволу (ліцензії). Наприклад, не мо­жуть здійснювати представницькі дії за договором доручення щодо укладення правочинів з цінними паперами юридичні особи, які не мають відповідних ліцензій на здійснення такого виду діяльності (див. ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» та статті 26, 27 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу»).

Третьою особою, з якою представник від імені особи, яку він представляє, вчиняє правочин, може бути будь-який учасник цивільних відносин (ст. 2 ЦК), який має потрібну для вчинення правочину цивільну правосуб'єкт-ність).

2. Від представників треба відрізняти осіб, діяльність яких схожа на пред­ставництво. Так, не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, наприклад комісіонер, який за дорученням комітента за ви­нагороду вчиняє один чи кілька правочинів від свого імені за рахунок комітен­та (ст. 1011 ЦК), або управитель, який, здійснюючи від свого імені управління майном установника управління, може вчиняти щодо нього різноманітні пра-вочини (статті 1029, 1033 ЦК). Також не є представником особа, уповноваже­на на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів, оскіль­ки її дії лише сприяють вчиненню правочину, тобто мають допоміжний харак­тер і не зв'язують сторони між собою юридичними обов'язками, або рукопри-кладач, який підписує текст правочину за дорученням фізичної особи, яка внаслідок хвороби або фізичної вади не може підписатися власноручно (ст. 207 ЦК).

3. Представництво в цивільних правовідносинах виникає на підставі юри­дичних фактів, визначених законодавством. Серед підстав виникнення пред­ставництва ст. 237 ЦК визначає договір, закон, акт органу юридичної особи та інші підстави, встановлені актами цивільного законодавства.

При представництві, яке ґрунтується на договорі, особа представника та її повноваження визначаються договором, що укладається між особою, яку представляють, і представником. Найбільш поширеними прикладами договір­ного иредставнидтва є договір доручення (статті 1000,1003 ЦК), за яким одна сторона (повірений) зобов'язується виконати від імені і за рахунок другої сто­рони (довірителя) певні юридичні дії, та договір транспортного експедируван­ня (статті 929, 930 ЦК).

Представництво, яке ґрунтується на законі, виникає на підставі прямої вказівки закону (ст. 242 ЦК).

Представництвом, яке ґрунтується на акті органу юридичної особи, є пред­ставництво, в силу якого представник діє від її імені на підставі акта органу юридичної особи. У таких випадках повноваження представника на вчинення правочинів від імені юридичної особи ґрунтуються на установчих документах юридичної особи, положенні про її відокремлений структурний підрозділ, по-

327


Книга перша. Загальні положення. Розділ IV

садовій інструкції, які визначають права та обов'язки працівника, на якого по­кладено виконання представницьких функцій. Поширеним прикладом такого представництва є вчинення правочинів від імені юридичних осіб продавцем чи касиром у магазині, кондуктором чи водієм у транспорті, провідником у ва­гоні поїзду. Однак про наявність повноважень у цих осіб можливо судити ли­ше у випадках, коли вони виконують представницькі функції в умовах служ­бової обстановки, в якій вони діють.

Перелік підстав представництва, зазначений у ст. 237 ЦК, не є вичерпним, оскільки інші підстави, на яких може ґрунтуватися представництво, можуть бути встановлені актами цивільного законодавства, наприклад довіреність (ст. 244 ЦК).

Стаття 238. Правочини, які може вчиняти представник

і. Представник може бути уповноважений на вчинення лише тих право­ чинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

2. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він пред­ ставляє.

3. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він пред­ ставляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

1.        Для здійснення представництва представнику потрібні відповідні повно­
важення. Наявність повноважень є необхідною умовою для встановлення
зовнішніх правовідносин представництва між представником і третьою осо­
бою. Повноваження представника виявляються в праві останнього виступати
від імені особи, яку він представляє. Отже, для вчинення представником
відповідних правочинів він повинен мати необхідний обсяг повноважень,
оскільки інакше вчинений ним правочин буде вважатися таким, що не був
вчинений.

Представник може бути уповноважений на вчинення лише таких право­чинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Закон допускає представництво при здійсненні будь-яких правочинів, за винятком тих, які за своїм змістом можуть бути вчинені лише особисто тією особою, яку представ­ляють. До останніх належать заповіт, довіреність та договір довічного утри­мання. Не можуть бути укладеними фізичними особами через представника трудовий договір, а також такі акти цивільного стану, як: шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення та інші, що мають виключно особистий характер.

2.       Згідно із законом представник не може вчиняти правочин від імені осо­
би, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, пред­
ставником якої він одночасно є. Винятком із цього правила є комерційне
представництво, при якому допускається одночасне представництво представ­
ником різних сторін правочину, якщо на це є згода сторін або такий випадок
встановлений законом (ст. 243 ЦК).

328


Статті 239, 240

Стаття 239. Правові наслідки вчинення правочину представником



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2019-05-20; просмотров: 157; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.141.47.221 (0.011 с.)