Розрахунок магнітних кіл постійного струму


 

Приклад 1. Знайти магнітну індукцію (magnetic induction) в повітряному зазорі магнітного кола (рисунок 2.30), якщо І=2 А, w=300, b1=40 мм, b2=20 мм, h=200мм, a=180 мм, d=30 мм, d=0,2 мм. Крива намагнічування задана аналітичним виразом: H=aB3, де a=600A/mT3.

Розв’язування. Визначаємо число ділянок магнітного кола, для чого розбиваємо магнітопровід (magnetic core) на ділянки однакового перерізу. Таких ділянок в прикладі, що розглядається, три (таблиця 2.3).

 

 
 

Таблиця 2.3 –Параметри ділянок магнітного кола

Ділянка Характеристика матеріалу Індекс ділянки Довжина ділянки Площа перерізу ділянки
H=aB3 l1-2 h – 3 × b1 / 2 = 0,14 S1-2 = b2 × d = =0,0006
H=B/m0 l2-3 d=0,0002 S2-3 = b2 × d = =0,0006
H=aB3 l3-1 2a + h - b2 - 3/2 × b1 = = 0,48 S3-1 = b1 × d = =0,0012

Зобразимо схему електричного кола, розрахунок якої аналогічний розрахунку даного магнітного кола (рисунок 2.31). Коло містить два нелінійних резистори (nonlinear resistor), які відповідають двом ділянкам магнітного кола, і один лінійний, який відповідає повітряному зазорові. Оскільки коло складається тільки з послідовно з’єднаних резисторів, то, знаючи вебер-амперні характеристики (weber-ampere characteristic) ділянок кола і, додавши їх по осі абсцис, можна отримати вебер-амперну характеристику всього кола.

 

Визначимо вебер-амперні характеристики ділянок і результати наведемо в таблицях 2.3, 2.4, 2.5.

Значення B і H отримаємо з аналітичного виразу кривої намагнічування. Якщо ця залежність наведена у вигляді графіка, то В і відповідне йому значення Н визначається безпосередньо з графіка.

При визначенні вебер-амперної характеристики ділянки l2-3, тобто повітряного зазору, потрібно пам’ятати, що магнітна проникність повітря m0 – величина постійна і тому

 

В=m0Н,

де m0=4p×10-7 Г/м.

Таблиця 2.4 - Ділянка l1-2

B, Tл 0,5 0,7 0,9 1,1 1,3 1,5 1,7
H, A/м 37,5
Ф=B×S1-2, мВб 0,3 0,42 0,54 0,66 0,78 0,90 1,02
Um=H×l1-2, A 5,25 28,8 61,2

 

Таблиця 2.5 - Ділянка l3-1

B, Tл 0,5 0,7 0,9 1,1 1,3 1,5 1,7
H, A/м 37,5
Ф=B×S3-1, мВб 0,6 0,84 1,03 1,52 1,56 1,80 2,04
Um=H×l3-1, A

 

Оскільки вебер-амперна характеристика повітряного зазору являє собою пряму лінію, яка проходить через початок координат, то достатньо знайти лише одну точку цієї прямої.

Наприклад, В=1 Т.

H=B/m0=795×103 A/м;

Ф=BS2-3=0.6 мВб; Um=Hl2-3=159 A.

 

Отримані таким чином вебер-амперні характеристики будуємо на одному графіку в одному масштабі (рисунок 2.32) і знаходимо вебер-амперну характеристику всього кола. Потім за цією характеристикою і відомою намагнічувальною силою Iw=600 визначаємо величину магнітного потоку (magnetic flux) в магнітопроводі Ф=0,88 мВб.

Магнітна індукція в зазорі :

 

В=Ф/S2-3=1,47 T.

 

 
 

Приклад 2. На осерді із електротехнічної сталі знаходяться дві обмотки з числами витків W1=300 і W2=75, по якому проходить струми I1= 1,5A та I2= 2,0А заданого напрямку (рисунок 2.33). Довжини середніх магнітних ліній окремих ділянок однакового перерізу l1=l3=49см, l2=22,5см. Перерізи ділянок S1=S2=S3=3×10-3м2.

Довжина повітряного проміжку ld=0,5мм. Крива намагнічування задана в таблиці 2.6. Знайти значення магнітних потоків у стержнях осердя.

 

       
   
 
 

 


Таблиця 2.6.

В, Тл 0,6 1,16 1,4 1,53 1,6 1,67 1,72 1,81 1,9
Н, А/см 0,8 1,8 2,5 5,0 7,5

Розв’язування. Зобразимо магнітне коло у вигляді його аналога-нелінійного електричного кола (рисунок 2.34). Для цього вибираємо додатні напрямки магнітних потоків Ф у стержнях осердя і визначаємо напрямки магніторушійних сил, створених струмами обмоток.

Для розрахунку застосуємо метод двох вузлів. За першим законом Кірхгофа для схеми рисунка 2.34 запишемо вираз

 

(1)

При цьому

Магнітні потоки Ф1, Ф2, Ф3, зобразимо у вигляді функцій вузлової напруги . Тоді для кожної ділянки магнітного кола можна записати:

 

(2)

 

(3)

 

(4)

Задаємося значеннями магнітної індукції В і напруженості (intensity) магнітного кола Н з таблиці 2.6. знаходимо значення магнітних потоків за формулою Ф = В S і магнітних напруг за формулою:

Напруженість магнітного поля в повітряному проміжку знаходимо за формулою: . Результати розрахунків занесені в таблицю 2.7.

За даними таблиці 2.7 будуємо вебер-амперні характеристики (криві 1-3 на рисунку 2.35). Отримаємо сумарну криву 4, точка перетину якої з абсцисою графіка (точка Р) дає розв'язок системи рівнянь (1-4). Ордината, проведена через точку Р, перетинає криві 1, 2, 3 в точках які визначають магнітні потоки за величиною та напрямком. З рисунка 2.35 маємо:

Перевіримо правильність, розрахунку за рівняннями Кірхгофа:

 

(-4,55+1,75+2,8)×10-3=0

Таблиця 2.7 - Результати розрахунків

В, Тл 0,6 1,16 1,4 1,53 1,6 1,67 1,72 1,81  
Н, А/см 0,8 1,8 2,5 7,5  
Ф123, МВб 1,8 3,48 4,2 4,6 4,8 5,15 5,43  
 
H1l1=H3l3, А 39,2  
 
H2l2, A 40,5 56,2 112,4  
Hd×103 , А/см 4,78 7,96 9,23 11,2 12,2 12,7 13,3 13,7 14,3  
Hd ld, A  
Uмва1, А 489,2 538,2 572,5  
Uмва2, А -150 106,7 288,4 367,8 519,5  
Uмва3, А 39,2 122,5  

 

Знаходимо значення магнітної індукції:

За значеннями магнітної індукції знаходимо напруженість Ні в кожному стержні осердя, використовуючи для цього криву B=f(H). Знаходимо напруженість магнітного поля в повітряному проміжку:

.

Отримані значення необхідно підставити в рівняння:

, (5)

(6)

складені за 2-м законом Кірхгофа для схеми рисунка 2.34. При правильному розрахунку рівняння (5,6), як і рівняння (1), перетворюються в тотожності.

Рисунок 2.35

Розрахунок довгої лінії

Приклад 1. Диспетчерський зв'язок здійснюється по повітряній лінії на частоті 300 кГц. Первинні параметри лінії зв'язку (communication line):

Лінія навантажена на опір . Напруга на навантаженні

Необхідно:

1) визначити хвильовий опір (wave impedance), коефіцієнт поширення, фазову швидкість і довжину хвилі;

2) обчислити коефіцієнти відбиття за напругою і струмом від кінця лінії і коефіцієнти біжучої і стоячої хвиль;

3) побудувати графіки розподілу миттєвих значень прямої, зворотної і сумарної хвиль напруги і струму вздовж лінії довжиною для моменту t, при якому напруга падаючої хвилі в кінці лінії максимальна;

4) визначити діючі значення напруги і струму на початку лінії;

5) визначити потужність, що витрачається в лінії і розвивається генератором.

Розв’язування

1. Для лінії з втратами

Хвильовий опір

Коефіцієнт поширення (propagation factor)

коефіцієнт згасання (damping factor)

коефіцієнт фази (phase factor) .

Фазова швидкість (phase velocity)

Довжина хвилі (wave length)

1. Коефіцієнти відбиття (reflectivity) за напругою і струмом:

.

 

Коефіцієнт біжучої хвилі (travelling wave factor):

 

 

Коефіцієнт стоячої хвилі (standing wave ratio):

3. Розподіл миттєвих значень напруги і струму вздовж лінії при

 

Струм в навантаженні:

Оскільки в кінці лінії, фаза цієї напруги .

При в кінці лінії

Отримаємо рівняння хвиль напруги і струму, в яких одна змінна ¾ поточна координата :

 

 

Для побудови графіків миттєвих значень падаючих, відбитих і сумарних хвиль напруги і струму визначаємо їх значення в точках лінії з мінімальним інтервалом.

Комплекси діючих значень напруги і струму на початку лінії при

Потужність, яка розвивається в генераторі:

Потужність навантаження:

Графіки показані на рисунках 2.36 і 2.37.

Рисунок 2.36

Рисунок 2.37

Потужність, втрачена в лінії:

 









Последнее изменение этой страницы: 2016-04-08; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su не принадлежат авторские права, размещенных материалов. Все права принадлежать их авторам. Обратная связь