Адаптація до європейського освітнього простору - стратегічний курс національної вищої освіти


 

Процеси європейської інтеграції охоплюють дедалі більше сфер життєдіяльності, у тому числі вищу освіту. Україна чітко визначила орієнтир на входження в освітній і науковий простір Європи, здійснює модернізацію освітньої діяльності в контексті європейських вимог, працює над практичним поєднанням до Болонського процесу.

Болонський процес (БП) - це процес європейських реформ, що спрямований на створення спільної Зони європейської вищої освіти до 2010 року. Формування Зони європейської вищої освіти сприятиме створенню умов для вільного переміщення студентів, викладачів менеджерів та дослідників, підвищенню мобільності й розширенню можливостей працевлаштування громадян, а також зростанню міжнародної конкурентоспроможності європейської вищої освіти.

Сьогодні ні в кого немає сумніву, що реформування вищої освіти є об'єктивною необхідністю, та існуючий потенціал освітньої системи України не повною мірою відповідає якісно новим потребам суспільства. Саме Болонський процес став освітнім брендом і використовується як одна з ознак нашого руху до європейської спільноти. Проведено десятки наукових конференцій, захищено кандидатські, а може, вже і докторські дисертації з проблеми євроінтеграції вищої освіти. Але кількість проблемних питань поки що не зменшується. Яка ситуація в цьому напрямі розвитку вищої освіти, які наші дії у найближчий час і на перспективу?

Україна підтримує загальне розуміння мети і обов'язків Процесу, як це зазначається в Болонській декларації і подальших комюніке в Празі, Берліні, Бергені. А також підтверджує свої обов'язки і відносно координації своїх дій в рамках Болонського процесу з метою формування Європейського простору вищої освіти.

Починаючи з наради міністрів освіти Європи в Бергені, з часу підписання відповідних документів про вступ до Болонського "клубу" в 2005 році вдалося зробити чимало. А наш національний звіт в Лондоні щодо запровадження положень Болонського процесу, який поданий на розгляд Болонського секретаріату в грудні 2006 року, загалом оцінено позитивно.

За цей період реалізовано чимало організаційних заходів, зокрема, створено робочу групу супроводу Болонського процесу у вищій освіті України та міжвідомчу робочу групу щодо впровадження Болонського процесу, Національну групу промоутерів Болонського процесу в Україні. Підготовлено проект Плану дій щодо впровадження в систему вищої освіти України положень Болонського процесу на період до 2010 року.

Здійснено певні кроки в реалізації кредитно-модульної (трансферної) системи у вищій освіті України. Зокрема в 2006/2007 навчальному році у всіх вищих навчальних закладах України ІІІ-ІV рівнів акредитації було введено кредитно-модульну систему. Підготовлено проект пакету інноваційних нормативних документів, які необхідно впровадити в навчальний процес вищих навчальних закладів щодо застосування кредитно-модульної системи.

Розробляються рекомендації та здійснюються організаційні заходи із введення Додатку до диплома європейського зразка (Diploma Supplement), який планується запровадити не раніше 2008/2009 навчального року. Проводиться робота з науково-методичного забезпечення і супроводу щодо впровадження положень Болонського процесу. Кроком до інтеграції вищої освіти є і те, що Всеукраїнська студентська рада стала кандидатом у члени Асоціації національних студентських спілок Європи (ESIB).

Побудову загальноєвропейського простору вищої освіти планується завершити до 2010 р.

Болонська декларація містить основні завдання та принципи створення Зони європейської вищої освіти та передбачає конкретну програму дій, що ґрунтується на конкретній меті, термінах і специфічних завданнях.

Основні принципи (шість цілей Болонського процесу) та завдання формування Зони європейської вищої освіти у руслі Болонського процесу полягають у наступному:

1. Уведення двоциклового навчання. Пропонується ввести два цикли навчання (доступеневе і післяступеневе навчання):

- 1-й цикл – до одержання першого академічного ступеня, передбачає навчання протягом не менш 3-х і не більш 4-х років та отримання ступеня бакалавра;

- 2-й цикл – передбачає після одержання першого академічного ступеня бакалавра отримання ступеня магістра (через 1-2 роки навчання) і/або докторського ступеня (за умови загальної тривалості навчання 7-8 років).

2. Запровадження у національних системах освіти кредитної системи на основі ECTS (Європейської кредитно-трансфертній и акумулюючої системи, Європейської системи перезарахування кредитів). Кредитна система – це система обліку трудомісткості навчальної роботи в кредитах. Кредит – це умовна мінімальна стандартна одиниця виміру обсягу навчального завантаження (в годинах) якось частини програми вищої освіти, виконаної студентом підчас навчання (згідно Конвенції Ради Європи і ЮНЕСКО в Лісабоні).

3. Контроль якості освіти шляхом оцінки знань, умінь та навичок випускників (а не лише тривалості або змісті навчання) за допомогою застосовування системи гарантії якості освіти. Така система передбачає встановлення стандартів транснаціональної освіти, а також організацію незалежних акредитаційних агентств (незалежних від національних урядів та міжнародних організацій).

4. Розширення мобільності студентів та викладачів для взаємного збагачення європейським досвідом шляхом усунення перешкод та створення умов для вільного пересування студентів та викладачів. Для студентів повинен бути забезпечений доступ до можливості одержання освіти й практичної підготовки, а також до супроводжуючих послуг у будь-якої країні, яка приєдналась до Зони європейської вищої освіти; для викладачів, дослідників й адміністративного персоналу повинні бути забезпечені визнання й залік періодів часу, витраченого на проведення досліджень, викладання й стажування в європейському контексті, без завдання збитків їх правам, установлених законом.

5. Забезпечення працевлаштування випускників. Працевлаштування має бути забезпечене завдяки орієнтації ВНЗ на кінцевий результат (використання знань та умінь випускників на користь усієї Європи), спрощенню професійного визнання кваліфікації випускників. Для забезпечення визнання кваліфікації планується повсюдне використання Додатка до диплома, який рекомендований ЮНЕСКО.

6. Забезпечення привабливості європейської системи освіти. Введення загальноєвропейської системи гарантії якості освіти, кредитної системи накопичення, легко доступних кваліфікацій, реалізація спільних програм навчання, практичної підготовки й проведення наукових досліджень, співробітництва тощо сприятиме підвищенню інтересу європейських та інших громадян до освіти.

Важливим етапом у розв'язанні проблем вищої освіти має стати введення трициклової системи підготовки фахівців з вищою освітою: бакалавра, магістра, доктора філософії (PhD). Тут з'явилося чимало проблем, які негайно потрібно розв'язувати, зокрема на законодавчому рівні.

Необхідно до кінця визначитись з місцем бакалавра в системі підготовки фахівців з вищою освітою. Так, насамперед, бакалавр повинен бути затребуваним на ринку праці, як це є в багатьох європейських країнах. Треба сформувати громадську думку в кадрових службах про достатній рівень компетентності бакалавра, який може якісно виконувати свої функціональні обов'язки відповідно до сучасних вимог виробництва або соціальної сфери послуг. Тільки успішний бакалавр може продовжувати навчання на наступному його циклі-магістратурі. Тому необхідно розробити механізми (перехідні програми, а можливо програми магістерської підготовки тощо) щодо зарахування бакалаврів на магістерські програми.

Бакалаври, які набули прогресивного практичного досвіду на виробництві або в соціальній сфері послуг, через кілька років повинні мати можливість вступати на магістерські програми за умови подолання відповідних бар'єрів доступу до цих програм. Такий механізм можна використовувати і при зарахуванні на докторські програми.

Щодо програм другого циклу, вивчається проблема диверсифікації програм за критеріями академічності та професійності. Нині в Україні пропонується післябакалаврська програма підготовки магістра наук і програма, яка більше зорієнтована на практичну діяльність.

Сьогодні вищі навчальні заклади і роботодавці обговорюють питання еволюції різних варіантів магістерських програм, зокрема:

1) залишити на другому циклі тільки програму підготовки магістра (але тоді загострюється проблема працевлаштування бакалавра і відповідної кількості осіб, що будуть мати доступ до магістерських програм);

2) реалізувати два варіанти магістерських програм-магістра академічного і професійного спрямування. Наприклад, для технічних спеціальностей-магістр наук та магістр інженерії. Остання програма більше зорієнтована на практичну діяльність.

За окремими напрямами освіти щодо підготовки магістрів, необхідно визначитися з підготовкою фахівців за програмою інтегрованих магістрів, щоб максимально зберегти національний зміст підготовки цих фахівців.

Інтегрований магістр - ступінь другого циклу вищої освіти, присвоєнню якого передує наскрізне навчання студента на двох початкових циклах вищої освіти (ступінь бакалавра присвоюється, але диплом бакалавра студенту не видається). Під час зарахування на навчання у вищий навчальний заклад, абітурієнт добровільно зобов'язується навчатися до часу присвоєння ступеня магістра. Така схема може бути застосована не тільки при здобутті окремих спеціальностей таких, як медицина, ветеринарія, а й мистецьких напрямів та спеціальностей, пов'язаних з охороною життя людини, екологією, національною безпекою держави (атомна енергетика, транспорт, державні служби тощо). На нашу думку, доцільно зберегти інтегрованого магістра й у сфері педагогічної освіти.

Непростою проблемою для України є організація навчання на третьому освітньо-науковому циклі-доктор філософії (PhD). Основною причиною цього є традиційне існування двох наукових ступенів (кандидат наук, доктор наук). Кінцевий варіант адаптації підготовки фахівців до Болонських вимог в даному напрямі ще не визначено. На цю тему в Україні ведуться широкі дискусії. Як альтернатива розробляються механізми введення провідними українськими університетами докторського навчання як третього Болонського циклу відповідно до структурованих докторських програм.

Також назріла потреба запровадження поєднаних ступенів, тобто присвоєння студентам одночасно 2-3 ступенів при навчанні в кількох вищих навчальних закладах-партнерах європейського простору вищої освіти. Багато українських вищих навчальних закладів працюють з європейськими університетами-партнерами і мають можливість присвоювати ступені в такий спосіб.

Апробацію таких схем і методик підготовки фахівців реалізував Харківський національний університет радіоелектроніки у двох спільних європейських програмах підготовки магістрів. Позитивний досвід у цих питаннях має Національний аграрний університет, Хмельницький національний університет та інші.

Важливим та відповідальним інструментом щодо проектування змісту підготовки є стандарти освіти. Нині проводиться робота над створенням вимог та рекомендацій щодо структури та змісту нових стандартів вищої освіти, сформованих на основі компетентнісного підходу до визначення змісту підготовки та системи кредитів ECTS. Нові стандарти повинні мати однакову структуру незалежно від напряму освіти.

Стосовно змісту надзвичайно важливим є те, що перелік нормативних навчальних дисциплін при підготовці фахівців за відповідною програмою бакалаврів повинен бути однаковим і обов'язковим. Ці дисципліни повинні вивчатися у всіх університетах України, що здійснюють підготовку за однаковим фахом, навіть в один і той самий семестр. Це-найважливіший момент для сприяння мобільності студентів у межах держави. За таких умов для встигаючих студентів такий процес, як здача академічної різниці при переході з одного вищого навчального закладу в інший повинен залишитися в минулому.

Складним є і залишається питання гуманітаризації вищої освіти, особливо за напрямами підготовки фахівців для виробничих галузей. З одного боку, можна вважати абсолютним досягненням вітчизняної освіти збереження гуманітарного блоку дисциплін, що є визначальним фактором не тільки формування фахівця як професіонала в певному напрямі суспільної діяльності, а й як культурної, інтелектуально і духовно розвиненої особистості. Відмовитись від цього було б абсолютною помилкою. З іншого боку, займаючи мало не третину часу підготовки бакалавра, гуманітарний блок є серйозною перешкодою на шляху до реалізації програми підготовки бакалавра як фахівця з певною кваліфікацією. Узгодження цих питань є одним з головних завдань підрозділів Інституту інноваційних технологій і змісту навчання, що відповідають за вищу освіту.

Є проблема і мовної підготовки, особливо у непрофільних вищих навчальних закладах. Не таємниця, що технології вивчення іноземних мов у багатьох закладах знаходяться ще на рівні реалізації схеми "здав-забув". Про яку мобільність наших студентів в європейському освітньому просторі може йтися? І це за наявності найновіших методик.

Не меншу турботу викликає і рівень фундаментальної підготовки, особливо студентів технічних спеціальностей. Перевірки міністерства доводять, що студенти при вивченні дисциплін фундаментального циклу часто не здатні продемонструвати необхідну підготовку навіть на етапі їхнього засвоєння, не кажучи вже про якісь залишкові знання на старших курсах. Не зрозуміло, як за таких результатів планується проводити зіставлення кредитів фундаментальної підготовки наших студентів з кредитами зарубіжних університетів, наприклад, при виїзді студента на навчання або стажування за програмами обміну.

Тому треба серйозно подумати над питанням введення державних екзаменів на старших курсах як з мовної, так і з окремих дисциплін фундаментальної підготовки.

Тільки створивши стандарти нового покоління, можна приступати до формування інноваційних програм, навчальних планів і діаграм підготовки бакалаврів, магістрів, докторів. При їхньому створенні необхідно врахувати такі моменти.

Навчальні дисципліни, в основному, не повинні бути малокредитними. Сьогодні в багатьох вищих навчальних закладах ми маємо такий феномен, що впродовж семестру вивчається 15-17 навчальних дисциплін. У цьому питанні ми повинні наближатися до європейських підходів, при яких в семестрі вивчається лише кілька (4-6) багатокредитних навчальних дисципліни.

Проблемою є й те, що у вітчизняній вищій школі незначна увага приділяється вивченню іноземних мов і викладається мало навчальних дисциплін іноземною мовою, як це прийнято в провідних університетах Європи.

Подальші кроки передбачатимуть створення і запровадження інноваційного пакету навчально-методичної документації в умовах європейської кредитно-трансферної системи (ECTS). Зокрема, вже розроблено проекти узгодженої (тюбінгової) навчальної і робочої програми навчальної дисципліни, які необхідно використовувати в умовах європейської кредитно-трансферної системи.

Треба наголосити на тому, що в багатьох вищих навчальних закладах її розуміють як систему організації навчального процесу. Зауважимо, що європейська кредитно-трансферна система-це лише форма (структура), яка відображає особливості організації навчання майбутніх фахівців, а не система організації навчального процесу.

У деяких навчальних закладах чомусь склалася думка, що з впровадженням кредитно-модульної системи можна почекати або впровадити її в якомусь скороченому вигляді. Європейська кредитно-трансферна система потребує поступового впровадження всіх її елементів-це структура, елементи якої потрібно запроваджувати повністю і не затягувати в часі. В іншому випадку, вона буде нефункціональною і незрозумілою для європейських освітніх структур.

В умовах використання європейської кредитно-трансферної системи надзвичайно важливим є ведення інноваційних форм і методів організації навчального процесу. Здійснивши такі кроки, можна говорити про запровадження в Україні додатку до диплома Європейського зразка.

Необхідно зазначити, що єдиний освітній простір Європи перебуває в постійному розвиткові. Зокрема, про це йшлося на останньому засіданні групи супроводу, що відбулося наприкінці вересня 2006 року в рамках семінару "Болонський процес у глобальному вимірі". На цьому засіданні зазначалося, що з огляду на різноманітність національних систем освіти, диференціацію їхніх цілей та завдань, основною метою є збереження національної ідентичності освітніх просторів усупереч їхній тотальній глобалізації.

У результаті стратегія зовнішнього виміру має передбачати:

1. збагачення європейських традицій і цінностей;

2. збереження принципів інституційної автономії та академічної свободи;

3. впровадження в життя всіма країнами-учасницями Болонського процесу і основних його положень;

4. врегулювання питання щодо визнання кваліфікацій.

Отже, є домовленості між країнами, які підписали Болонську декларацію, є план спільних дій. Однак багато матеріалів, що друкуються в пресі або оприлюднюються в Інтернеті, мають дискусійний або рекомендаційний характер, тому користуватися можна тільки офіційними документами відповідних міжнародних органів. При цьому діяти треба вкрай виважено, аби модернізація вищої освіти не перетворилася на її руйнацію. Як приклад, Іспанія одна з перших підписала Болонську декларацію, але в структурі вищої освіти Іспанії досі немає ні бакалаврів, ні магістрів. Та й взагалі ступеневої освіти в нашому розумінні. Але програми підготовки національних освітніх рівнів легко зіставляються з європейськими і немає проблем мобільності студентів і викладачів. Водночас там вже багато років запроваджено і кредитно-модульну систему, і тестування в системі середньої освіти, завдяки якому немає вступних випробувань. Вищі навчальні заклади перейшли на ЕСТS і видають додаток до диплома Європейського зразка. Все це закріплено законом Іспанії про освіту.

 

 

Болонська система

Входження України у світову співдружність передбачає перехід на якісно нові стандарти у всіх сферах життєдіяльності, у тому числі й системі освіти. Саме із цією метою рішенням колегії Міністерства освіти і науки від 24 квітня 2003 року був початий педагогічний експеримент із метою впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах. Суть запропонованого експерименту полягає у впровадженні нових педагогічних технологій, посилення ролі самостійної роботи й усунення можливих перешкод для міграції студентів. А метою є підвищення конкурентоспроможності європейської освіти.

Так як автори спеціального дослідження Організації економічного співробітництва й розвитку (ОЕСР) констатували, те що рівень освіти в Європі поступається освіті в Азії й Америці.

Процес зміни чогось старого на щось нове має як позитивні, так і негативні наслідки.

На сьогоднішній день наші студенти зберігають конкурентоспроможність на ринку праці. За рахунок чого ж нам це вдається? Найчастіше завдяки викладацьким кадрам, підготовленим ще радянською системою освіти, по праву передовою на той час. Педагоги "старої школи" прагнуть наситити студента різною інформацією, що забезпечує широкий кругозір, об'ємне сприйняття світу. Але відбувається це тільки лише по інерції. З кожним роком грамотних фахівців стає все менше й менше. Останнім часом, у нашій країні, спостерігається якийсь "відкіт" в області соціально-гуманітарного освіти. І перехід на Болонську систему освіти є лише новим його етапом.

Відсутність гарної матеріальної бази й нових технологій компенсується, поки, гарною базою знань у різних областях. Отут важливо визначитися з тим, якого результату ми бажаємо досягти. Навіщо Болонський процес Європі - зрозуміло, не зрозуміло, навіщо це потрібно нам.

Стає зрозумілим, за рахунок чого Європа планує поліпшити якість освіти й збільшити кількість високопрофесійних кадрів. Це явище широко поширене на просторах розваленого союзу, і називається "Витік мізків". Безліч талановитих фахівців знайшли застосування своїм знанням за кордоном. Цей факт лише підтверджує визнання якості радянської системи освіти.

По-новому, відповідальність за якість навчання в більшій мері перекладається на самих студентів. Успішність їх багато в чому залежить від свідомості й інтуїції. Студент сам розпоряджається своїм часом і самостійно приймає рішення стосовно його освіти. Отут необхідно регламентувати ступінь відповідальності. Безліч гуманітарних предметів, переведено на тестову систему оцінювання. Дуже складно тренувати ораторські здібності за допомогою тестів, і все-таки для багатьох це стало реальністю.

І ще, можливість вільного пересування студентів, обмін досвідом, розширення кругозору та інші принадності. А так само міграція фахівців. Це нова можливість для студентів не грає на користь нашої держави. Забезпечити своїх висококласних фахівців високою зарплатою країна зуміє ще не швидко. Тобто, залучити, використовуючи матеріальні переваги в наших реаліях, не вийде.

Глобалізація стирає межі між країнами, висуває на перший план економічний розвиток, слідом за яким повільно кульгає соціальне. Освіта тепер розглядається не як спосіб розвитку особистості, а як один з факторів виробництва, від якого залежить продуктивність, а також на можливість створення конкуренції, залучення капіталів, на розвиток і створення робочих місць. Зменшуючи частку присутності держави, вводяться ринкові механізми й цінності, з явною перевагою ринковим економічним цілям при підготовці кадрів. Освіта стало продуктом, який можна купити. Основна проблема полягає в появі невидимого бар'єра, що розмежовує тих, хто може одержати освіту й тих, кому вона перестала бути доступною з ряду причин. Тепер твоє майбутнє залежить не від твоїх знань і прагнень, а від того, хто твої батьки. Все йде до того, що розрив між соціальними верствами населення поглиблюється. Суспільство розпадається на касти. Так не далеко й до середньовіччя. Освіта стала розкішшю для багатьох людей. Немає грошей - бери лопату! Такий девіз лібералізованої освіти.

 









Последнее изменение этой страницы: 2016-04-06; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su не принадлежат авторские права, размещенных материалов. Все права принадлежать их авторам. Обратная связь