РОЛЬ НАУКИ У РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА


ТЕМА 1

РОЛЬ НАУКИ У РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА

1. Поняття, функції і значення науки. Об’єкт та суб’єкти науки.

2. Поняття, характеристика та визначення елементів науки як системи знань.

3. Складові елементи структури теорії.

4. Класифікація наук.

Поняття, функції і значення науки. Об’єкт та суб’єкти науки

Поняття «наука» має декілька значень, з одного боку, наука – це динамічна система достовірних, найбільш суттєвих знань про об´єктивні закони розвитку природи, суспільства та мислення. Знання виступають продуктом науки і в той же час її матеріалом, який знову залучається до наукової діяльності для отримання нових знань. При цьому знання про навколишній світ можуть бути звичайними, буденними і науковими. Наукові знання відрізняються від звичайних послідовністю, систематичністю, а також тим, що створюють нові поняття, закони і теорії. Наукові знання не тільки розкривають і пояснюють нові явища в природі, суспільстві чи господарський практиці, а й дозволяють вдосконалювати людську діяльність, передбачати її результати і наслідки.

Наука – не тільки система наукових знань, які пояснюють навколишній світ, але й засіб його вимірювання та перетворення. Вона впливає на пізнання природи людиною не через емоційне сприйняття, а шляхом систематизованої логічної взаємодії інтелекту, природи і суспільства.

З іншого боку, наука являє собою спеціально організовану діяльність людей. Як галузь людської діяльності, наука є складним соціальним інститутом, який сформувався у процесі розподілу праці, поступового відмежування розумової праці від фізичної і перетворення пізнавальної діяльності в специфічний вид занять окремих осіб, колективів та установ. Першими матеріалізованими продуктами наукової діяльності були стародавні рукописи і книги, пізніше почалося листування між дослідниками, яке призвело до появи у другій половині XVII століття наукових журналів. Але остаточне становлення науки як сфери діяльності відбулося тоді, коли почали створюватися спеціальні наукові установи, частину з яких фінансувала держава.

Наука як діяльність людей включає такі процеси:

1) формування знань, що відбувається внаслідок спеціально організованих наукових досліджень;

2) передавання знань, що виникає внаслідок комунікацій вчених та інших осіб, зайнятих науково-дослідною роботою. Комунікації можуть бути як формальними (наукові монографії, описи винаходів, матеріали наукових зібрань, форумів, конференцій, симпозіумів, наукові звіти, дисертації), так і неформальними (листування, бесіди, обмін препринтами, відбитками статей, а також поширені в теперішній час електронні журнали, електронна пошта, електронні конференції);

3) відтворення знань, що полягає у підготовці наукових кадрів, формуванні наукових шкіл.

Різні аспекти тлумачення науки:

– наука як соціально значуща сфера людської діяльності, функцією якої є вироблення й використання теоретично систематизованих об’єктивних знань про дійсність;



– наука як система знань, вона представляє собою систему понять і категорій, пов’язаних між собою за допомогою суджень (міркувань) та умовиводів;

– наука як форма суспільної свідомості – як система знань вона охоплює не тільки фактичні дані про предмети навколишнього світу, людської думки та дії, не лише закони та принципи вивчення об’єктів, а й певні форми та способи їх усвідомлення;

– наука виступає складовою частиною духовної культури людства, оскільки вона приймає участь у формуванні та вихованні особистості.

Функції науки – виробництво і використання, систематизованих, об’єктивних знань про дійсність:

пізнавальна – задоволення потреб людей у пізнанні законів природи і суспільства;

критична–оцінка виявлених закономірностей, властивостей, тенденцій з метою підсилення позитивних сторін явищ, процесів і усунення негативних;

культурно-виховна – розвиток культури, гуманізація виховання та формування нової людини;

практична– удосконалення виробництва і системи суспільних відносин, тобто безпосередньої виробничої сили матеріального виробництва.

Функції науки:

1) соціальна пам’ять– накопичення, передача, зберігання, традиції, досвід, що попередньо накопичений;

2) гносеологічна (пізнавальна) – забезпечення необхідними знаннями для вирішення поставлених задач;

3) нормативна– встановлює, організовує відносини між науковими структурами за допомогою системи норм і правил;

4) комунікативна– реалізація за допомогою наукової мови як зрозумілого та важливого засобу спілкування;

5) аксіологічна (ціннісна)– формує в суспільстві ціннісні орієнтації, які виступають як результат наукових відкриттів на благо людства;

6) креативна (творча)– реалізується за допомогою становлення творчого потенціалу;

7) виховна– дозволяє підвищити рівень освіти в суспільстві, інтелектуальний потенціал.

Мета науки – це опис, пояснення і передбачення (прогнозування), пізнання законів розвитку природи й суспільства, використання знань для одержання корисних суспільству результатів.

Завдання науки:

1. Накопичення і узагальнення фактів (констатація).

2. Пояснення внутрішніх і зовнішніх взаємозв’язків (інтерпретація).

3. Пояснення сутності фізичних явищ (об’єктів), їх внутрішніх і зовнішніх протиріч (побудова моделей).

4. Прогнозування процесів і явищ.

5. Встановлення можливих форм і методів практичного використання отриманих знань.

Об’єктом науки виступають природа і форми руху матерії, людське суспільство в його розвитку, людина та її діяльність.

Суб’єктами науки є люди, що мають певну кількість знань і готові до наукової діяльності.

Складові елементи структури теорії

Теорія– найвища форма узагальнення і систематизації знань. Під теорією розуміють систему основних ідей, положень, законів у тій чи іншій галузі знань, яка дає цілісне уявлення про закономірності та класифікацію.

Теорії – сукупність закономірностей в даній системі.

Під теорією також розуміють вчення про узагальнений досвід при формулюванні наукових принципів і методів, які дозволяють узагальнити, пізнати існуючі процеси і явища, проаналізувати дію на них різних факторів і запропонувати рекомендації з використання їх у практичній діяльності людей.

Складові елементи структури теорії:

Наукова концепція – система поглядів, теоретичних положень, основних думок щодо об’єкта дослідження, які об’єднані певною головною ідеєю.

Концептуальність – це визначення змісту, суті, смислу того, про що йде мова.

Принцип – це правило, що виникло в результаті об’єктивно осмисленого досвіду.

Поняття– це думка, відбита в узагальненій формі. Воно відбиває суттєві й необхідні ознаки предметів та явищ, а також взаємозв’язки. Якщо поняття увійшло до наукового обігу, його позначають одним словом або використовують су­купність слів – термінів. Розкриття змісту поняття називають його визначенням.

Сукупність основних понять називають понятійним апаратом тієї чи іншої науки.

Науковий факт – подія чи явище, яке є основою для висновку або підтвердження. Він є елементом, який у сукупності з іншими становить основу наукового знання, відбиває об’єктивні властивості явищ та процесів. На основі наукових фактів визначаються закономірності явищ, будуються теорії і виводяться закони.

Постулат – твердження, яке при побудові наукової теорії приймають без доказів як вихідне. Незаперечна істина, що не потребує доведення; аксіома.

Правило – вимога для виконання якихось умов (норма поведінки) всіма учасниками якої-небудь дії (гри, правопису, судового процесу, організації, установи), за виконання якого передбачено заохочення, а за невиконання – покарання.

Класифікація наук

Наукознавство – це наука, яка вивчає закономірності розвитку наук, структуру та динаміку наукового знання і наукової діяльності, взаємодію з іншими соціальними інститутами та сферами матеріального і духовного життя суспільства (60-ті рр. 20 ст.).

Наукознавство – це комплекс наукових дисциплін, що узагальнюють і досліджують закономірності функціонування науки.

Розділ наукознавства Характеристика
Загальна теорія науки Розробка концепції теорії науки, основних напрямків її розвитку та методології
Історія науки Дослідження генезису динамічного процесу накопичення наукових знань, встановлення закономірностей розвитку науки
Соціологія науки Аналіз взаємодії науки і суспільства у різних соціально-економічних формаціях, дослідження соціальних функцій науки і відносин людей у процесі наукових досліджень
Економіка науки Вивчення економічних особливостей розвитку і використання науки, критерії економічної ефективності наукових досліджень
Політика і наука Визначення напрямів розвитку науки з урахуванням об’єктивних умов та потреб економіки і загальної політики держави
Теорія наукового прогнозування планування і управління науковими дослідженнями Розробка стратегії науки, планування її матеріального забезпечення, організація управління науковими дослідженнями
Методологія науки Дослідження системи методів у науці, складання моделей наукової діяльності і окремих її видів
Наукова організація праці, психологія, етика і естетика наукової діяльності Розробка систем наукової організації праці вчених, дослідження психологічних, етичних та інших факторів наукової діяльності (наприклад, інтереси, емоції, інтуїція, уявлення, індивідуальні особливості вченого).
Наука і право Дослідження нормативного забезпечення взаємовідносин наукових колективів між собою, працюючих в них людей, розробка системи держаних і міжнародних законів про науку
Мова науки Розробка міжнародних і національних систем понять і термінології, стильових особливостей викладення результатів наукових досліджень
Класифікація наук Розробка міжнародної і національної систем наук

Основне завдання наукознавства – класифікація наук.

Мета класифікації – розкриття взаємного зв’язку між науками на основі конкретних принципів і відображення цих зв’язків у вигляді логічно аргументованого розміщення в єдину систему знань.

У загальному вигляді всі галузі наукових знань об’єднують у три групи:

знання про природу (математика, фізика, хімія, біологія, географія тощо);

знання про суспільство (економічні науки, історичні, правові та ін.);

знання про мислення (філософія, логіка, психологія та ін.).

Загальна класифікація наук:

природничі науки(математика, фізика, хімія, біологія тощо);

технічні науки (система знань про цілеспрямоване перетворення природних сил і процесів у технічні об’єкти);

медичні науки;

суспільні науки(економіка, соціологія, політологія, правові науки та ін.);

гуманітарні науки(історія держави, історія мистецтва, мовознавство і літературознавство, філософія, логіка, психологія та ін.).

Класифікація наук згідно Переліку наукових спеціальностей (наказ МОН 14.09.2011 № 1057):


1. Фізико-математичні науки

2. Хімічні науки

3. Біологічні науки

4. Геологічні науки

5. Технічні науки

6. Сільськогосподарські науки

7. Історичні науки

8. Економічні науки

9. Філософські науки

10. Філологічні науки

11. Географічні науки

12. Юридичні науки

13. Педагогічні науки

14. Медичні науки

15. Фармацевтичні науки

16. Ветеринарні науки

17. Мистецтвознавство

18. Архітектура

19. Психологічні науки

20. Військові науки

21. Національна безпека

22. Соціологічні науки

23. Політичні науки

24. Фізичне виховання та спорт

25. Державне управління

26. Культурологія

27. Соціальні комунікації.


У свою чергу економічні науки поділяються на наступні спеціальності:

ЕКОНОМІЧНІ НАУКИ
08.00.01 Економічна теорія та історія економічної думки
08.00.02 Світове господарство і міжнародні економічні відносини
08.00.03 Економіка та управління національним господарством
08.00.04 Економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності)
08.00.05 Розвиток продуктивних сил і регіональна економіка
08.00.06 Економіка природокористування та охорони навколишнього середовища
08.00.07 Демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика
08.00.08 Гроші, фінанси і кредит
08.00.09 Бухгалтерський облік, аналіз та аудит (за видами економічної діяльності)
08.00.10 Статистика
08.00.11 Математичні методи, моделі та інформаційні технології в економіці

Метою класифікації наук є розкриття взаємного зв’язку між науками на основі певних принципів і відображення цих зв’язків у вигляді логічно аргументованого розміщення, групування сукупності наук в єдину систему знань і графічного відображення структури взаємозв’язку між ними в різній формі, зокрема, у вигляді таблиць.

Класифікація наук має велике наукове значення. Спираючись на предметні і методичні зв’язки наукових дисциплін та їх груп, класифікація сприяє спрямованому руху науки від емпіричного нагромадження знань до рівня теоретичного синтезу, системного підходу до наукових проблем.

За характером спрямованості і безпосереднього відношення до практики науки прийнято поділяти на фундаментальні і прикладні.

Завданням фундаментальних наук є пізнання законів, що управляють поведінкою і взаємодією базисних структур природи і суспільства. Сфера проведення фундаментальних досліджень включає багато галузей наук. До них належать: велика група фізико-технічних і математичних наук (математика, ядерна фізика, фізика плазми, фізика низьких температур, кібернетика); хімія і біологія; велика група наук про Землю (геологія, геофізика, фізика атмосфери, води і суші); соціальні науки. Фундаментальні дослідження поділяються на вільні (чисті) і цілеспрямовані.

Вільні (чисті) дослідження, як правило, мають індивідуальний характер і очолюються визнаним вченим – керівником роботи. Характерною особливістю цих досліджень є те, що вони наперед не визначають певних цілей, але в принципі спрямовані на отримання нових знань і більш глибоке розуміння навколишнього світу.

Цілеспрямовані дослідження мають відношення до певного об’єкта і проводяться з метою розширення знань про глибинні процеси і явища, що відбуваються в природі, суспільстві, без урахування можливих галузей їх застосування.

І вільні і цілеспрямовані фундаментальні дослідження можуть бути пошуковими.

Фундаментальні науки мають значну силу притягання, їх завдання знаходяться на межі між відомим і неочікуваним, у зв’язку з чим фундаментальні дослідження відрізняються невизначеністю кінцевого результату. Оскільки дослідник, як правило, весь час стоїть на підступах до невідомого, вибір конкретних шляхів фундаментальних досліджень часто визначається інтуїцією, досвідом і внутрішньою логікою розвитку науки.

У свою чергу, фундаментальні науки постійно відкриті для нових ідей і підходів, у них закладена здатність переглянути звичні уявлення про навколишній світ, і, якщо потрібно, відмовитися від них.

Безпосередня мета прикладних наук полягає в застосуванні результатів фундаментальних наук при вирішенні пізнавальних і соціально-практичних проблем.

Прикладні науки можуть розвиватися з перевагою як з теоретичної, так і практичної проблематики. Так, на базі економічної теорії, яка є фундаментальною наукою, розвивається мікро- і макроекономіка, економічний аналіз тощо. Усі ці науки можна віднести до теоретичної прикладної економіки.

На стиках прикладних наук і виробництва розвивається особлива галузь досліджень – так звані розробки, в процесі яких реалізуються результати практичних прикладних наук у вигляді конкретних технологічних процесів, конструкцій, матеріалів.

Як правило, фундаментальні науки в своєму розвитку випереджають прикладні, створюючи для них теоретичну базу.

Класифікація науки є не самоціллю, вона має, окрім наукового значення, також і практичне. Вона є теоретичною основою для багатьох сторін практичної діяльності суспільства: організації і структури наукових закладів та їх взаємовідносин, планування науково-дослідних робіт та їх взаємозв’язку, особливо тих робіт, які мають комплексний характер; взаємозв’язку теоретичних досліджень з практичними завданнями народного господарства і нарешті, для бібліотечної класифікації.


 

ТЕМА 2

Особливості сучасної науки

Особливості науки XXІ ст.:

1. Диференціація та інтеграція.

2. Прискорення розвитку природознавчих наук.

3. Математизація наук.

4. Наближення науки до практики.

Сьогодні наука розвивається в трьох напрямках: мікросвіт – вирішення проблеми на рівні елементарних частин і атомних структур, мегасвіт – вивчення Всесвіту, починаючи з сонячної системи до сфер позагалактичного простору, макросвіт – вивчення функцій вищих структур живої матерії.

Наприкінці ХХ – початку ХХІ ст. для науки властиві такі особливості:

Диференціація і інтеграція науки. Диференціація науки є об’єктивною, оскільки через кожних 5-10 років подвоюються наукові дисципліни. Диференціація знань обумовлена практично невичерпним об’єктом пізнання, потребами практики і розвитку самої науки. Також об’єктивна інтеграція науки, що відображає взаємозв’язок і взаємообумовленість наукових знань, посилене проникнення одних наук в інші. Диференціація і інтеграція науки чітко просте­жується на процесі переходу сучасної науки від предметної до проблемної орієнтації при вирішенні великих комплексних теоретичних і практичних питань. З одного боку, проходить процес диференціації наук (виділення нових наук), а з іншого – їх інтеграція, шо дозволяє комплексно вирішувати проблеми. Так, проблема охорони природи розв’язується об’єднаними зусиллями технічних наук, біології, наук про Землю, медицини, економіки, менеджменту, математики та інших.

Прискорений розвиток природознавчих наук. Природознавчі науки, вивчаючи базові структури природи, закономірності їх взаємодії та управління, є фундаментом науки в цілому і повинні розвиватися випереджаючими темпами. Тільки на основі випереджаючих фундаментальних досліджень і винаходів у природознавстві прикладні науки і техніка зможуть успішно вирішувати проблеми, які виникають у зв’язку з розвитком прогресу виробництва. Як приклад може бути клонування живих організмів вищого класу.

Математизація наук. Математика є мозком науки і душею техніки. Математизація науки сприяє використанню ПЕОМ, посиленню зв’язку між наукою, технікою і виробництвом. Математика підвищує вимоги до корисності поставлених завдань, підвищує рівень узагальнень, ефективності пояснюючих і прогнозованих функцій науки.

Посилення зв’язку науки, техніки і виробництва. На сучасному етапі наука є продуктивною силою суспільства, що проявляється в глибоких змінах у взаємозв’язках науки і виробництва. Слід відмітити, що нові види виробництва і технологічні процеси спочатку зароджуються в надрах науки, науково-дослідних інститутах. Розвиток атомної енергетики, отримання надтвердих матеріалів, роботизація, створення штучного інтелекту – все це ілюструє наведене вище. Йде процес зменшення терміну між науковим відкриттям і впровадженням його у виробництво.

Сучасне суспільство у всіх його видах діяльності знаходиться під впливом науки й техніки. В теперішній час наука стає у все більшій мірі продуктивною силою суспільства. Всі форми фізичної і розумової праці: медицина, транспорт, зв’язок, побут сучасної людини – відчувають на собі перетворюючу дію науково-технічного прогресу.

У сучасних умовах розвитку науково-технічного прогресу, інтенсивного збільшення обсягу наукової та науково-технічної інформації, швидкої змінюваності та оновлення знань, особливого значення набуває підготовка у вищій школі висококваліфікованих фахівців здатних до самостійної, творчої роботи, до впровадження у виробничий процес новітніх технологій.

ТЕМА 3

Організація науки у ВНЗ

Будь-яка діяльність може здійснюватися і функціонувати за умови певної її організації як системи, що об’єднує в одне ціле, упорядковане певними механізмами взаємодії. Організація науково-дослідної роботи ВНЗ визначається передусім його статусом, рівнем акредитації, матеріально-технічною базою, кадровим потенціалом тощо. Схематично організацію науково-дослідної роботи у вищому навчальному закладі можна показати наступним чином:

 

 

Отже, організацію науково-дослідної роботи у ВНЗ здійснює, як правило, окремий структурний підрозділ – науково-дослідна частина, до якої входять наукові, навчально-наукові, науково-дослідні та науково-виробничі інститути, центри, лабораторії тощо та бібліотеки. Їх діяльність може здійснюватися як на бюджетній, так і контрактній засадах. Це адміністративна частина організації. Щодо функціональної – сюди належать безпосередні суб’єкти наукової діяльності, учасники науково-дослідної роботи, які безпосередньо працюють на кафедрах. Відповідно до ст. 54 Закону України «Про освіту»:

«Педагогічну діяльність у навчальних закладах здійснюють педагогічні працівники, у вищих навчальних закладах третього і четвертого рівнів акредитації та закладах післядипломної освіти – науково-педагогічні працівники.

Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників встановлюється Кабінетом Міністрів України.»

Організовує наукову роботу студентів випускова кафедра, яка є базовим методичним центром по роботі з студентами. Для керівництва науковими дослідженнями вона призначає наукового керівника.

Виконання науково-дослідної роботи студентами передбачає вивчення основ наукових досліджень, зокрема поняття науки, методики наукових досліджень, самостійної роботи над літературними джерелами, плануванням та організацією наукового експерименту, обробки експериментальних даних.

Кожен студент під час навчальної та виробничої практики, крім загального завдання, передбаченого програмою практики, виконує відповідно до своєї спеціальності завдання дослідного характеру, які видає випускова кафедра. Виконання завдання відображається у окремому розділі звіту про проходження практики і може використовуватися в інших видах науково-дослідної роботи студентів, зокрема, у доповідях та інформаціях на семінарах, при написанні курсової і дипломної робіт тощо.

Отже, організація науково-дослідної роботи у вищому навчальному закладі полягає в функціональному розмежуванні обов’язків певних структурних одиниць закладу освіти щодо наукової компоненти діяльності суб’єктів вищого навчального закладу, при цьому наявна чітка координація роботи всіх ланок на певних рівнях.

ТЕМА 1

РОЛЬ НАУКИ У РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА

1. Поняття, функції і значення науки. Об’єкт та суб’єкти науки.

2. Поняття, характеристика та визначення елементів науки як системи знань.

3. Складові елементи структури теорії.

4. Класифікація наук.









Последнее изменение этой страницы: 2016-04-06; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su не принадлежат авторские права, размещенных материалов. Все права принадлежать их авторам. Обратная связь