Факультативні ознаки об'єктивної сторони злочину

Поєднання таких ознак об'єктивної сторони злочину, якими є місце, час, обстановка вчинення суспільно небезпечного діяння в різних варіаціях утворює іншу ознаку - ситуацію вчинення злочину. Вони, врешті-решт, є «зовнішнім оточенням» кримінально караного діяння.

Місцем учинення злочину визнається певний фізичний простір, де було почато і закінчено діяння або наступив суспільно небезпечний результат кримінально караного посягання. У КК України низка складів злочину як обов'язкову ознаку передбачає місце їх учинення. Наприклад, місцем учинення злочину, передбаченого ст. 244 КК, є континентальний шельф України, а ст. 243 КК - море. Місце вчинення злісної непокори вимогам адміністрації виправної установи (ст. 391 КК України) - установи виконання покарань, що виконують покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі.

Час вчинення суспільно небезпечного діяння є обов'язковою ознакою конкретного злочину у тому разі, якщо його зазначено в законі про кримінальну відповідальність як ту чи іншу частину року, місяця, тижня або доби, тобто як часовий період, протягом якого він вчиняється. Час у ЗУпКВ як обов'язкова ознака об'єктивної сторони зустрічається досить рідко. Наприклад, заборонений час як ознака складу злочину, передбаченого ст. 429 КК (самовільне залишення поля бою або відмова діяти зброєю), якщо злочин вчинений у період проміжку, упродовж якого триває бій.

Обстановка вчинення злочину - це сукупність умов і обставин, при яких відбувається злочинне діяння. Ця ознака об'єктивної сторони безпосереднім чином впливає на ступінь суспільної небезпеки і юридичну оцінку вчиненого. Так, убивство вчинене при перевищенні меж необхідної оборони (ст. 118 КК) є привілейованим складом відносно простого вбивства (ч. 1 ст. 115 КК), тому що вчинюється в обстановці вчинення злочинного посягання проти інтересів особи, яка захищається, чи інших осіб, що істотно знижує ступінь його небезпеки. Однак вчинення злочину в умовах воєнного або надзвичайного стану, інших надзвичайних подій, на підставі п. 11 ч. 1 ст. 67 КК визнається обставиною, що обтяжує покарання.

¹ Науково-иряктичний коментар Кримінального кодексу України / за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. - 4-те вид., перероб. та доповн. - К.: Юридична думка, 2007. - С 1102.

Спосіб вчинення злочину - це певний метод, порядок і послідовність рухів, прийомів, що застосовуються особою для вчинення злочину. У випадках, коли спосіб вчинення злочину є ознакою конструктивною, необхідно його спеціальне вивчення і доказування, оскільки це має значення для кваліфікації діяння. У КК України таких статей чимало. Наппиклад, для складу злочину -доведення до самогубства (ч. 1 ст. 120 КК України) характерним є такий спосіб, як жорстоке поводження, шантаж, примус до протиправних дій або систематичне приниження людської гідності потерпілого. Підкуп виборця, учасника референдуму (ст. 160 КК України) буде злочинним за наявності таких необхідних ознак - якщо прийняття пропозиції, обіцянки або одержання виборцем, учасником референдуму для себе чи третьої особи неправомірної вигоди за вчинення чи невчинення будь-яких дій, пов'язаних з безпосередньою реалізацією ним свого виборчого права або права голосу (відмова від участі в голосуванні, голосування на виборчій дільниці (дільниці референдуму) більше одного разу, голосування за окремого кандидата на виборах або відмова від такого голосування, передання виборчого бюлетеня (бюлетеня для голосування на референдумі) іншій особі), незалежно від фактичного волевиявлення особи та результатів голосування. Часто спосіб є не лише ознакою складу конкретного злочину, але ще має значення для розмежування суміжних складів злочинів. У цьому розумінні важко переоцінити роль зазначеної ознаки у складах викрадань майна, адже саме від способу вчинення цих злочинів залежить їх форма: крадіжка, грабіж, шахрайство тощо. Іноді певний спосіб вчинення діяння є ознакою кваліфікованого виду складу злочину. Наприклад, убивство способом, небезпечним для життя багатьох осіб, визнається вбивством при обтяжуючих обставинах (п. 5 ч. 2 ст. 115 КК), спричинення тяжкого тілесного ушкодження вчинене способом, що має характер особливого мучення, утворює кваліфікований вид цього злочину (ч. 2 ст. 121 КК).

Конструктивною ознакою об'єктивної сторони складу злочину є v певних випадках знаряддя і засоби вчинення злочину. Знаряддями вчинення злочину є предмети, які безпосередньо використовуються для вчинення злочинного посягання, їхнє застосування у процесі реалізації діяння відчутно полегшує досягнення злочинного наміру (вбивство за допомогою ножа, вилов риби шляхом використання вибухівки). Більш того, у ряді випадків вчинення злочину стає можливим тільки за допомогою спеціальних знарядь (наприклад, вчинення викрадання шляхом розкриття сейфа, при якому використовуються спеціальні прилади). Наприклад, склад особливо кваліфікованого хуліганства буде лише в тому випадку, тобто кваліфікуватися за ч. 4 ст. 296 КК, якщо хуліганські дії, передбачені частинами 1, 2 і 3 цієї статті, вчиняються із застосуванням вогнепальної або холодної зброї чи іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень. ПВСУ у п. 11 Постанови «Про судову практику у справах про хуліганство» № 10 від 22.12.2006 роз'яснив, що спеціально

пристосованими для нанесення тілесних ушкоджень слід визнавати предмети, які пристосовані винною особою для цієї мети наперед або під час учинення хуліганських дій, а заздалегідь заготовленими -предмети, які хоч і не зазнали якоїсь попередньої обробки, але ще до початку хуліганства були приготовлені винним для зазначеної мети. Використання при вчиненні хуліганства ножів, які не належать до холодної зброї, інших предметів господарсько-побутового призначення, спеціальних засобів (гумового кийка, газових пістолета балончика, гранати, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів тощо), пневматичної зброї, сигнальних, стартових, будівельних пістолетів, ракетниць, вибухових пакетів, імітаційно-піротехнічних та освітлюваних засобів, що не вміщкють вибухових речовин і сумішей, а також інших спеціально пристосованих для нанесення тілесних ушкоджень знарядь злочину є підставою для кваліфікації дій винної особи за ч. 4 ст. 296 КК не тільки в тих випадках, коли вона заподіює ними тілесні ушкодження, а й тоді, коли ця особа за допомогою зазначених предметів створює реальну загрозу для життя чи здоров'я громадян. Застосування або спроба застосування предметів, підібраних на місці злочину, які не були спеціально пристосовані для нанесення тілесних ушкоджень, не дає підстав для кваліфікації дій винного за ч. 4 ст. 296 КК.

На відміну від знарядь, засоби злочину не використовуються винним безпосередньо для вчинення злочинного діяння. Водночас, їхнє застосування значно полегшує вчинення злочинного діяння. Приміром, як засіб вчинення злочину може розглядатися машина, на якій злочинець прибуває до місця вчинення злочину і згодом відвозить викрадене майно. У такому випадку автомобіль безпосередньо не застосовується для реалізації злочинного наміру, але його використання сприяє вчиненню злочину. У різній ситуації один і той самий предмет може виступати як знаряддя, так і засіб вчинення злочину. Наприклад, в одному злочині винний використовує ніж для пошкодження кабелю сигналізації, а потім застосовує його для вчинення розбійного нападу. Отже, у першому епізоді ніж визнається засобом учинення злочину, тоді як у другому знаряддям. Ще такий приклад, згідно з ч. 1 ст. 248 КК України злочинним буде (за наявності інших необхідних ознак) полювання забороненими засобами, а у ч. 2 цієї статті встановлено таку кваліфікуючу ознаку, як використання автотранспортних засобів.

Питання для самоконтролю

1. Розкрийте поняття об'єктивної сторони злочину.

2. У чому полягає значення об'єктивної сторони складу злочину?

3. Назвіть особливості елементів, що утворюють об'єктивну
сторону складу злочину.

4. Охарактеризуйте діяння як обов'язковий елемент об'єктивної сторони складу злочину.

5. Вкажіть загальні ознаки діяння як прояву поведінки людини.

6. Що таке бездіяльність як окрема форма діяння?

7. Вкажіть, у чому полягають суспільно небезпечні наслідки
злочину?

8. Охарактеризуйте види суспільно небезпечних наслідків
злочину.

9. В чому полягає причиновий зв'язок між діянням і наслідками як
один із видів зв'язку між ознаками складу злочину?

10. Які основні філософські концепції причинового зв'язку та особливості їх використання в різних кримінально-правових теоріях?

11. Дайте характеристику факультативних ознак, що складають об'єктивну сторону складу злочину.

Рекомендована література

Гошовський М. Величина майнової шкоди, заподіяної злочином, та її вплив на кримінальну відповідальність / М. Гошовський // Право України. - 1996. -№ 9. - С 67-70.

Гринберг М. С. Субъективный критерий неосторожности и проблемы причинной связи / М. С. Гринберг // Актуальные правовые вопросы борьбы с преступностью: Сб. ст. - Томск: Изд-во Томск, ун­та, 1988. - С. 16-22.

Злоченко Я. М. Проблемы причины и причинной связи в институтах Общей и Особенной частей отечественного уголовного права / Я. М. Злоченко, И. Я. Козаченко, В. Н. Курченко. - С.-Пб.: Юридический центр Пресс, 2003. - 791 с.

Кримінальне право України. Загальна частина: [підручник] І за ред. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. І. Тапія. - Київ - Харків: Юрінком Інтер - Право, 2002. - С 102-129.

Кудрявцев В. Н. Объективная сторона преступления I В. Н. Кудрявцев. - М.: Юрид. лит., 1960. - 243 с.

Матишевський П. С. Кримінальне право України. Загальна частина: [підруч.] / П. С Матишевський. - К.: A.C.K., 2001. - С. 106-121.

Михлин А. С. Последствия преступления І А. С. Михлин. - М.: Юрид. лит., 1969. - 104 с.

Панов Н. И. Способ совершения преступления и уголовная ответственность / Н. И. Панов. - X.: Вища школа, 1982. - 161 с.

Тер-Акопов А. А. Бездействие, как форма преступного поведения / А. А. Тер-Акопов. - М.: Юрид. лит., 1980. - 152 с.

Ярмыш Н. Н. Теоретические проблемы причинно-следственной связи в уголовном праве (философско-правовой анализ): [монография] / Н. Н. Ярмыш; под науч. ред. В. В. Сташиса. - X.: Право, 2003.-512 с.

ТЕМА 9 Суб'єкт злочину

9.1. Поняття та ознаки суб'єкта злочину.

9.2. Вік кримінальної відповідальності.

9.3. Осудність і неосудність.

9.4. Ознаки спеціального суб'єкта злочину.