Предмет злочину. Потерпілий від злочину

Охоронювані ЗУпКВ суспільні відносини, що утворюють зміст об'єкта кримінально караного посягання, завжди виникають із приводу певного суспільно значущого інтересу чи блага. У деяких випадках зазначений інтерес має матеріальне (предметне) вираження, тобто наділений певними фізичними ознаками, властивими речам. Суспільні відносини, що виникають із приводу названих елементів матеріального світу, називаються предметними, завдяки тому, що їхньою обов'язковою ознакою є певна річ, тобто предмет. При вчиненні злочинів, що посягають на предметні відносини, винний впливає на окремий предмет, і тим самим заподіює шкоду об'єкту. Так, при неправомірному заволодінні транспортним засобом (ст. 289 КК) винний посягає на предмет цього злочину, яким у цьому випадку є наземні транспортні засоби - пристрої, призначені для перевезення людей та/або вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів, які підлягають державній реєстрації та обліку у відповідних підрозділах МВС України та/або допущені до дорожнього руху, а також ввезені на митну територію України для тимчасового користування, зареєстровані в інших країнах, тим самим заподіюючи шкоду об'єкту, а саме відносинам, що виникають із приводу охорони безпеки руху або належної експлуатації транспорту.

Предмет злочину - елемент матеріального світу (річ), із приводу якого виникають охоронювані законом суспільні відносини, впливаючи на який винний заподіює або створює загрозу заподіяння шкоди об 'єкту.

На думку М. И. Коржанського, предметом злочину слід визнати матеріальний об'єкт, у якому виявляються суспільні відносини і

впливаючи на який суб'єкт змінює ці суспільні відносини. Під матеріальним об'єктом у цьому визначенні він розуміє як об'єкт, так і суб'єкт, оскільки людська діяльність є активністю суб'єкту спрямованою на об'єкти або на інших суб'єктів. Як вважає М. И. Коржанський, цю обставину необхідно враховувати тому, що суспільні відносини можуть бути порушені впливом як на матеріальний об'єкт, так і на суб'єкта відносин, тобто впливом на будь-яку сторону суспільних відносин.

Предмет злочину є ознакою складу злочину, що містить специфічну інформацію, необхідну для правової оцінки злочину. У передбачених КК випадках він є обов'язковою (конструктивною) ознакою об'єкта злочину певного виду. Такі злочини можуть бути вчинені лише дією на цей предмет. Не можна вчинити такий злочин, ні на що або ні на кого не впливаючи. Скільки б суб'єкт не бажав настання певної шкоди, ця шкода не настане без відповідного впливу на матеріальний предмет - субстрат суспільних відносин.

Предмет злочину слід відрізняти від знарядь злочинних дій. Якщо предмет злочину - це те, на що впливає злочинець, то знаряддя - це предмети, за допомогою яких вчиняється злочинне діяння.

Як і безпосередній об'єкт, предмет може бути критерієм розмежування суміжних злочинних діянь. Наприклад, за цим критерієм відрізняється заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство) (ст. 190) від злочину, передбаченого ст. 192 (заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою). Зокрема, предметом шахрайства є майно, яке на момент вчинення злочину знаходилось у власника, а предметом злочину, передбаченого ст. 192 КК, - майно, яке лише повинно було надійти до власника.

Предмет посягання може бути також одним із критеріїв розмежування кримінально караної контрабанди і контрабанди як адміністративного проступку, передбаченого МК України. Товари не є сьогодні предметом кримінально караної контрабанди.

Ознаки предмета в деяких випадках виступають як кваліфікуючі обставини складу злочину. Наприклад, викрадення, привласнення, вимагання документів, штампів, печаток, заволодіння ними способом шахрайства чи зловживання службовим становищем або їх пошкодження утворює склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК. Викрадення, привласнення, вимагання особливо важливих документів, штампів, печаток кваліфікується за ч. 2 ст. 357 КК. Правильне встановлення предмета злочину сприяє суворому дотриманню законності під час розгляду судами кримінальних проваджень.

Слід також враховувати, що предмет не є обов'язковою ознакою кожного злочину. Він може бути відсутнім при вчиненні посягань на

¹ Коржанський М. Й Предмет і об'єкт злочину: [монографія] /
М. Й. Коржанський. - Д.: Юрид. акад. МВС; Ліра ЛТД, 2005. - С 119.

² Коржанський М. Й. Там само. - С. 119.

суспільні відносини, що виникають із приводу нематеріальних благ. Наприклад, зґвалтування, позбавлення волі або викрадення людини, що заподіюють шкоду статевій свободі та статевій недоторканості, волі, честі і гідності людини.

Від предмета злочину необхідно відрізняти потерпілого. За своїми якостями потерпілий є особливим різновидом предмета злочину, однак ототожнювати між собою зазначені категорії було б не зовсім кооектно. v зв'язку з чим ознаки потеплілого розглядаються окремо. Потерпілий від злочину (жертва злочину) - це факультативна ознака об'єкта злочину, що характеризує людину, з приводу якої вчиняється злочинне діяння та (або) на організм якої здійснюється злочинний вплив. Необхідно зазначити, що потерпілим визнається лише жива особа. Тіло мертвої людини розглядається як предмет злочину, завдяки чому вплив на нього слід кваліфікувати за ст. 297 КК - наруга над трупами і місцями їхнього поховання.

У деяких статтях 04 КК потерпілий визнаний обов'язковою ознакою складу злочину, його відсутність виключає оцінку дій чи бездіяльності винного як кримінально караної. В окремих випадках ознаки потерпілого можуть вплинути на кваліфікацію вчиненого. Наприклад, при захопленні співробітника міліції як заручника, відповідальність настає не за статтею 147 КК, а за статтею 349 КК України, яка визнає потерпілим за цим злочином представника влади, працівника правоохоронного органу чи їх близьких родичів.

Слід враховувати, що поняття потерпілого з погляду кримінального і кримінального процесуального права має істотні відмінності. Як кримінально-правова категорія потерпілим визнається фізична особа, на яку в процесі вчинення злочину здійснюється моральний чи фізичний вплив. У свою чергу, згідно з ч. 1 ст. 55 КПК України, потерпілим є потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Отже, процесуальне поняття потерпілого допускає заподіяння не тільки фізичної чи моральної шкоди, але й також і матеріальної (майнової), у той час як кримінально-правове поняття потерпілого припускає тільки фізичну чи моральну шкоду. З цієї причини при вчиненні, наприклад, квартирної крадіжки, власник майна буде визнаний потерпілим лише у кримінальному процесі, а при нанесенні побоїв, і в процесуальному та у кримінально-правовому смислі. Крім того, потерпілим у кримінальному ггоопесі може бути й юридична особа.

Співвідношення об'єкта і предмета злочину. Об'єкт і предмет злочину - це близькі юридичні категорії, що об'єднані низкою

¹ Лащук Є. В. Предмет злочину в кримінальному праві України: автореф. дис. на здобуття наукового ступеня канд. юрид. наук: спец.: 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / Є. В. Лащук. - К., 2005. - СІ.

загальних властивостей. Предмет є однією з ознак об'єкта злочину, тобто співвідноситься з ним як ціле і частина. Однак, не дивлячись на всю їхню схожість, між об'єктом і предметом злочину існує низка розходжень. Так, об'єкт є обов'язковою конструктивною ознакою будь-якого складу злочину. Його відсутність виключає кримінальну протиправність діяння і, як наслідок, можливість покладення на суб'єкта засобів кримінально-правового впливу. На відміну від цього, предмет вважається додатковою ознакою складу злочину і є наявним не в усіх кримінально караних діяннях.

Об'єкт злочину є хоча й об'єктивно існуючою, але в той же час абстрактною категорією, що не має зовнішнього прояву. Він виражається в суспільних відносинах, що становлять собою урегульований та охоронювании законом взаємозв'язок між різними суб'єктами. У свою чергу, предмет є елементом матеріального світу і завжди має конкретні зовнішні форми вираження, представляючи собою річ, що наділена суспільно значущими властивостями.

Також слід враховувати, що об'єкт, будучи обов'язковим елементом складу злочину, піддається впливу в усіх випадках вчинення забороненого ЗУпКВ суспільно небезпечного діяння. У цій ознаці знаходить вираження головна властивість об'єкта злочину, що у загальному вигляді є соціальним інтересом чи благом, на яке здійснюється кримінально протиправне посягання. На відміну від цього, предмет, навіть якщо він визнаний законом обов'язковою ознакою складу злочину, страждає далеко не завжди. Наприклад, при викраденні певного майна йому, як правило, не заподіюється ніякої шкоди. У деяких випадках, внаслідок вчинення злочинного посягання, властивості предмета можуть навіть покращитися (викрадений несправний мотоцикл ремонтується).

Таблиця 4

Співвідношення об 'єкта і предмета злочину. _____________

Об'єкт злочину	Предметзлочину
1. Обов'язкова ознака складу злочину	1. Є факультативною ознакою і передбачається не всіма нормами Особливої частини КК
2. Не має матеріального вираження	2. Завжди матеріально виражений
3. Завжди порушується в результаті вчинення злочину	3. Шкода предмету при вчиненні злочину заподіюється не у всіх випадках

Питання для самоконтролю

1. Розкрийте поняття об'єкту злочину.

2. У чому полягає кримінально-правове значення об'єкта злочину?

3. Назвіть види об'єктів злочинів та охарактеризуйте їх.

4. Що таке основний та додатковий безпосередні об'єкти злочину?

5. Вкажіть, у чому полягає відмінність основного та додаткового безпосереднього об'єктів злочину від факультативного предмета (об'єкта) кримінально-правової охорони?

6. Дайте поняття предмета злочину.

7. Як співвідносяться поняття «об'єкт злочину» та «предмет
злочину»?

8. Дайте поняття потерпілого від злочину.

Рекомендована література

Глистин В. К. Проблемы уголовно-правовой охраны общественных отношений (объект и квалификация преступлений) / В. К. Глистин. - Л.: Изд-во ЛГУ, 1979. - 127 с.

Коржанский М. И. Предмет і об'єкт злочину: [монографія] / М. Й. Коржанский. - Д.: Юрид. акад. МВС; Ліра ЛТД, 2005. - 252 с

Кримінальне право України. Загальна частина: підручник / за ред. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. І. Тація. - Київ-Харків: Юрінком Інтер - Право, 2002. - С 89-101.

Лащук Є. В. Предмет злочину в кримінальному праві України: автореф. дис. на здобуття наукового ступеня канд. юрид. наук: спец.: 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / Є. В. Лащук. - К., 2005. - 20 с

Матишевсъкий П. С. Кримінальне право України. Загальна частина: [підруч.] / П. С. Матишевсъкий - К.: А.С.К., 2001. - С. 96-105.

Никифоров Б. С. Объект и предмет преступления по советскому уголовному праву / Б. С. Никифоров. - М., 1960. - 227 с.

Новоселов Г. П. Учение об объекте преступления: методологические аспекты / Г. П. Новоселов. - М.: Изд-во НОРМА, 2001.-208 с.

Присяжнюк Т. І. Потерпілий в кримінальному праві України: окремі питання / Т. І. Присяжнюк // Право України. - 2004. - № 10. - С 95-97.

Присяжнюк Т. І. Інститут потерпілого у кримінальному праві України: автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. юрид. наук: спец.: 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / Т. І. Присяжнюк. - К., 2006. - 20 с

Сенаторов М. В. Потерпілий від злочину в кримінальному праві: автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. юрид. наук: спец.:12.00.08 «кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / М. В. Сенаторов. - X., 2005. - 20 с.

Тацій В. Я. Об'єкт і предмет злочину в кримінальному праві України: [навч. посібник] / В. Я. Тацій. - X.: Вища пік., 1994. - 75 с