Казначейське виконання місцевих бюджетів

Функції органів казначейства України у процесі виконання місцевих бюджетів

Казначейське обслуговування місцевих бюджетів здійснюється органами Державного казначейства відповідно до рішень рад згідно з розписами відповідних місцевих бюджетів.

У процесі казначейського обслуговування місцевих бюджетів органи Державного казначейства України здійснюють такі функції:

1) обслуговують місцеві бюджети за доходами, видатками, кредитуванням та фінансуванням дефіциту бюджету;

2) установлюють порядок відкриття та відкривають рахунки в органах Державного казначейства України:

- для зарахування доходів місцевих бюджетів та інших надходжень, передбачених законодавством (далі - платежі), у розрізі кодів класифікації доходів бюджету та у розрізі місцевих бюджетів усіх рівнів (бюджет Автономної Республіки Крим, бюджети м. Києва і Севастополя, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування);

- розпорядникам та одержувачам коштів місцевих бюджетів у розрізі місцевих бюджетів та кодів тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів;

3) здійснюють розподіл платежів між рівнями місцевих бюджетів, розподіл інших платежів, що зараховуються до місцевих бюджетів згідно з вимогами Бюджетного кодексу України, закону України про Державний бюджет України на відповідний рік та рішенням місцевої ради про бюджет розмірах, визначених законодавством, та перераховують розподілені кошти за належністю;

4) формують розрахункові документи і проводять повернення помилково та/або надмірно зарахованих до місцевих бюджетів платежів на підставі відповідних документів органів, за якими згідно із законодавством закріплено контроль за справлянням (стягненням) платежів до бюджету, погоджених з відповідними місцевими фінансовими органами. За умови надходження до органів Державного казначейства України судових рішень про повернення коштів з відповідного місцевого бюджету органи Державного казначейства України виконують ці рішення відповідно до вимог законодавства;

5) здійснюють розрахунки за міжбюджетними трансфертами;

6) щоденно перераховують залишки надходжень на рахунки загального та спеціального фондів місцевих бюджетів;

7) здійснюють операції на рахунках, відкритих в органах Державного казначейства України;

8) надають фінансовим органам виписки з рахунків для обліку руху коштів відповідних місцевих бюджетів;

9) установлюють порядок відображення у бухгалтерському обліку операцій щодо виконання місцевих бюджетів;

10) ведуть бухгалтерський облік усіх операцій щодо виконання місцевих бюджетів;

11) здійснюють попередній та поточний контроль за цільовим спрямуванням бюджетних коштів;

12) здійснюють операції щодо виконання платіжних доручень розпорядників та одержувачів бюджетних коштів на підставі підтвердних документів, зареєстрованих зобов'язань, відповідно до розпису місцевих бюджетів і кошторисів, планів асигнувань із загального фонду місцевих бюджетів (далі - план асигнувань) розпорядників бюджетних коштів та/або відповідно до планів використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів;

13) ведуть облік зобов'язань розпорядників та одержувачів бюджетних коштів місцевих бюджетів;

14) здійснюють кредитування місцевих бюджетів для покриття тимчасових касових розривів;

15) установлюють порядок складання та складають фінансову звітність про виконання місцевих бюджетів, крім звіту про виконання плану по штатах і контингентах;

16) подають звітність Міністерству фінансів України та фінансовим органам у встановлені терміни за формами, погодженими з Міністерством фінансів України та Рахунковою палатою.

 

Види бюджетного контролю.

За суб’єктами контролю фінансовий контроль поділяється на: загальнодержавний фінансовий контроль який має надзвичайно важливе значення, від організації його дієвості багато в чому залежать шляхи економічного розвитку суспільного виробництва, рівень добробуту населення, масштаби тіньової економіки і економічних злочинів. Проводять загальнодержавний контроль Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України, Державна податкова адміністрація, Державна фінансова інспекція, місцеві державні адміністрації, Державний митний контроль; відомчий фінансовий контроль застосовується тільки по відношенню до підвідомчих підприємств та організацій і проводиться контрольно-ревізійними підрозділами міністерств і відомств;

громадський фінансовий контроль здійснюють громадські організації (партії, рухи, профспілкові організації);

аудит – це незалежний фінансовий контроль, заснований на комерційних засадах. Аудиторська перевірка проводиться з використанням аудиторських стандартів, які являються основними принципами виконання аудиторських процедур.

За формою проведення фінансовий контроль класифікується як: обов’язковий, який здійснюється на основі вимог нормативних актів та ініціативний, що здійснюється за особистим бажанням господарюючих органів.

За сферою фінансової діяльності контроль поділяється на: бюджетний; податковий; валютний; кредитний; страховий; інвестиційний; контроль за грошовою масою в обігу.

 

Форми бюджетного контролю.

За часом проведення виділяють такі форми фінансового контролю: попередній здійснюється на етапі розгляду і прийняття рішень з фінансових та інших питань; Експертна оцінка фінансової ефективності управлінських рішень дає можливість вибрати найбільш оптимальний варіант використання державних фінансових ресурсів, виявити резерви їх зростання, не допускати надмірностей і зловживань у витрачанні бюджетних коштів. налагоджений попередній контроль дає можливість уникнути помилок і прорахунків і забезпечує належний якісний рівень прийнятого бюджету.

поточний – це контроль за безпосередньо оперативною фінансовою діяльністю; Мета цього контролю, по-перше, забезпечення виконання прийнятого бюджету, тобто відповідність надходження доходів і фінансування видатків бюджетному розпису. По-друге, поточний контроль повинен забезпечити обґрунтованість виконання бюджету. Фінансування з бюджету здійснюється за планом, але в міру реальних фактичних показників діяльності розпорядників коштів. Таким чином, поточний контроль має забезпечити цільове і раціональне використання бюджетних коштів.

наступний фінансовий контроль – це контроль за фінансовими результатами. Мета наступного контролю - виявити невикористані резерви у формуванні та використанні коштів бюджету, порушення законодавчих і нормативно-правових актів, перекручення у звітності, вжити заходи щодо виправлення і попередження порушень, підвищення ефективності організації бюджетної роботи.

 

Методи бюджетного контролю.

За методами проведення фінансовий контроль класифікується: перевірки – це обстеження і вивчення окремих ділянок фінансово-господарської діяльності підприємства, установ, організацій чи їх підрозділів, результати перевірки оформляються доповідною запискою;

ревізії – це метод документального контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, установи, щодо дотримання законодавства з фінансових питань, достовірності обліку і звітності; спосіб документального розкриття недоліків, розтрат, привласнень і крадіжок коштів та матеріальних цінностей, запобігання фінансовим зловживанням. За результатами ревізії складається акт

Обстеження має на меті глибоке знайомство з окремими елементами бюджетного процесу. Воно дозволяє виявити позитивні і негативні фактори, які впливають на ефективність діяльності суб'єктів бюджетного процесу, зробити висновки щодо вдосконалення їх роботи.
Аналіз як метод контрольної роботи являє собою дослідження бюджетного процесу в цілому і окремих його елементів. Основне завдання аналізу - оцінка рівня бюджетної роботи, виявлення проблем та встановлення їх причин, визначення шляхів вирішення цих проблем і напрямів вдосконалення бюджетного процесу.

експертизи - дослідження питання з метою зробити правильний висновок, дати правильну оцінку відповідному явищу;

аудиту - виявлення фінансових порушень та створення умов, що надали б можливість уникнути фактів порушень у майбутньому;

моніторингу - системи потрійного спостереження органів, уповноважених на здійснення бюджетного контролю, за дотриманням норм бюджетного законодавства учасниками бюджетного процесу на усіх його стадіях.

 

Методи податкового контролю

Під методами податкового контролю необхідно розуміти сукупність прийомів та способів, що застосовуються контролюючими суб’єктами для реалізації владних повноважень.

Перевірка достовірності нарахування податків може відбуватися як за даними бухгалтерського та податкового обліку чи за первинними документами.

Можна також застосовувати непрямі методи контролю:

метод економічного аналізу;

метод розрахунку грошових надходжень;

метод зіставлення доходів і витрат платника;

метод аналізу інформації про доходи та витрати платника та ін.

Можливо виділити такі класифікаційні одиниці методів податкового контролю:1) для попередження порушень вимог законодавства про оподаткування; 2) для виявлення порушень вимог законодавства про оподаткування; 3) для усунення порушень вимог законодавства про оподаткування

До того ж, зважаючи на ст. 62 ПК України, можна також відокремити й такі методи податкового контролю:

– під час здійснення обліку платників податків (присвоєння податкового номера; прийняття документів, що подаються платниками податків для взяття на облік; внесення інформації до бази даних про платників податків тощо);

– під час інформаційно-аналітичного забезпечення (збір податкової інформації, що надходить від платників податків, податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документів; отримання податкової інформації контролюючими органами; обробка та використання податкової інформації тощо);

– під час проведення перевірок (вилучення та витребування документів і предметів, обстеження територій та приміщень, інвентаризація, опитування, отримання пояснень від платників податків, направлення платникові податків вимог щодо усунення порушень вимог законодавства про оподаткування й письмових пропозицій тощо)

Аудиторський контроль

Аудиторський контроль - це професійний незалежний фінансовий контроль. Основне завдання аудиторського контролю - отримання об’єктивної інформації про фінансовий стан суб’єкта, який перевіряють, відповідності його господарської діяльності чинному законодавству.

Аудит в Україні здійснюють як фізичні особи (аудитори), так і юридичні особи (аудиторські фірми). Аудитором може бути фізична особа, яка має сертифікат, що визначає її кваліфікаційну придатність для аудиторської діяльності на території України. Аудиторам забороняється безпосередньо займатися торговою, посередницькою і виробничою діяльністю, ними не можуть бути особи, що мають судимість за корисливі злочини. Аудиторська фірма - це юридична особа, що створена відповідно до законодавства і здійснює виключно аудиторську діяльність. Право на здійснення аудиторської діяльності мають аудиторські фірми, внесені до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів.

За результатами аудиторської перевірки складають відповідний документ — аудиторський висновок, відповідно до стандартів аудиту, який надає впевненості користувачам щодо відповідності фінансової звітності або іншої інформації концептуальним основам її складання.

Функції бюджетного обліку.

Сутність бюджетного обліку найбільш повно виявляється в його функціях. Це: спостереження, відображення, узагальнення, контроль виконання бюджетів усіх рівнів та забезпечення збереження коштів бюджету. Всі вони тісно пов'язані між собою і доповнюють одна одну.

Функція спостереження виконується в процесі створення й використання фінансових ресурсів держави - бюджету як за доходами, так і за видатками.

Функція відображення базується на тому, що всі операції, які здійснюються за рахунок бюджетних коштів, згідно з кошторисами доходів та видатків, віддзеркалюються у відповідних бухгалтерських документах.

Функція узагальнення здійснюється при проведенні всіх операцій по розрахунках, результатом яких є баланс доходів і видатків як бухгалтерський звіт.

Усі наведені функції забезпечують кількісний і якісний облік виконання бюджетів усіх рівнів, змін, внесених до них в процесі виконання, що дає змогу виявити відхилення від затверджених у бюджеті асигнувань і внести відповідні зміни до бюджету чи кошторису видатків. Таким чином через виконання зазначених функцій органи влади забезпечують управління бюджетами всіх рівнів відповідно до своїх повноважень.

Функція контролю полягає у здійсненні бюджетного обліку надходжень доходів за їх видами та обліку виконання видаткової частини бюджету по відповідних відомствах, установах і організаціях, які фінансуються з бюджету, тобто використання бюджету за призначанням, за цільовим використанням коштів згідно з розписом та бюджетною класифікацією.

У процесі контролю виявляються всі порушення бюджетного законодавства, невиконання вимог щодо використання бюджетних коштів. Таким чином, бухгалтерський облік виконання бюджету дає змогу запобігати крадіжкам, розтратам та іншим порушенням у виконанні бюджетів усіх рівнів.

 

План рахунків обліку виконання бюджету

 

План рахунків надає змогу здійснювати детальний і повний облік операцій, пов'язаних з виконанням бюджетів, а також своєчасно надавати детальну, достовірну і змістовну інформацію керівництву органів Державного казначейства та фінансових органів, Міністерству фінансів України, статистичним відомствам, податковим та іншим органам

План рахунків ґрунтується на міжнародних стандартах бухгалтерського обліку та звітності, що засновані за такими принципами: законність; достовірність; повнота бухгалтерського обліку; дата операції; прийнятність вхідного балансу; превалювання сутності над формою; суттєвість; доречність; відкритість; сталість; правильність; обережність; незалежність; співставність; своєчасність; безперервність; консолідація; окреме відображення активів та пасивів.

План рахунків розроблений на підставі міжнародних стандартів бухгалтерського обліку і складається з двох розділів: Балансові рахунки та Позабалансові рахунки. Перший розділ налічує 8 класів.
Клас перший. Активи.

Клас другий. Зобов'язання.

Клас третій. Кошти бюджетів та розпорядників бюджетних коштів.

Клас четвертий. Розрахунки.

Клас п'ятий. Результат виконання бюджету.

Клас шостий. Доходи бюджету.

Клас сьомий. Видатки бюджету.

Клас восьмий. Управлінський облік.

Клас дев'ятий. Позабалансовий облік.

Перший клас Плану рахунків включає кореспондентський рахунок Державного казначейства в НБУ, кошти бюджетів у інших банках, розміщені депозити, цінні папери, надані бюджетні кредити, інші активи (кошти в дорозі та заблоковані на рахунках, товарно-матеріальні цінності), субкореспондентські рахунки, відкриті в органах Державного казначейства. Всі рахунки першого класу активні.

Другий клас включає зобов'язання, що пов'язані з випуском в обіг цінних паперів, за отриманими кредитами та депозитами, за іншими зобов'язаннями. Всі рахунки другого класу пасивні.

Третій клас включає операції за коштами: державного та місцевих бюджетів; які підлягають розподілу між рівнями бюджетів; тимчасово віднесеними на доходи бюджету; на рахунках розпорядників бюджетних коштів, органів Державного казначейства. Рахунки третього класу пасивні.
У четвертому класі відображаються розрахунки, які виникають між бюджетами в процесі їх виконання, розрахунки за векселями, позицію Державного казначейства щодо іноземної валюти та балансуючі рахунки. Всі рахунки четвертого класу активно-пасивні.

П'ятий клас визначає результат виконання бюджетів. Він включає результат виконання загального та спеціального фондів бюджетів. Рахунки п'ятого класу активно-пасивні.

Шостий клас включає доходи: державного та місцевих бюджетів, доходи, які підлягають розподілу; кошти тимчасово віднесені на доходи бюджетів. Всі рахунки шостого класу пасивні, крім рахунку 6911 "Контррахунок за операціями за доходами бюджетів", який є контрпасивним.
Сьомий клас включає видатки державного та місцевого бюджетів.

Восьмий клас Плану рахунків включає рахунки, які є елементом управлінського обліку і не входять в баланс про виконання бюджету.

У дев'ятому класі Плану рахунків відображаються позабалансові статті.

 

 

Казначейське виконання місцевих бюджетів

Казначейське виконання місцевих бюджетів — це діяльність органів казначейства щодо зачислених до їхньої компетенції завдань і функцій у процесі виконання місцевих бюджетів, головною метою якого є підвищення ефективності управління фінансами.

Функції Державної казначейської служби України як учасника бюджетного процесу на місцевому рівні. поділяються на дві головні групи:

з обслутовування місцевих бюджетів за доходами;

з обслуговування видаткової частини місцевих бюджетів.

Окрім того, за характером повноважень, які органи казначейства виконують у бюджетному процесі, їх можна згрупувати так:

1) функції, пов'язані з відкриттям рахунків, їхнього обслуговування, ведення обліку та складання

звітності у процесі виконання місцевих бюджетів;

2) функції пов'язані з зарахуванням, зберіганням і витрачанням коштів місцевих бюджетів;

3) функції, пов'язані із контролюванням у процесі виконання місцевих бюджетів;

4) функції, зумовлені необхідністю забезпечення ефективного управління наявними бюджетними

ресурсами.

Особливості касового виконання місцевих бюджетіворганами Казначейства забезпечує "Порядок казначейського обслуговування місцевих бюджетів", затверджений Наказом Державного значейства України № 919/7207 від 26.11.2002 року.

*******************************************

Законодавчо-нормативна база України, що регулює процедури обслуговування місцевих бюджетів органами Державного казначейства, включає насамперед Бюджетний кодекс України. У Кодексі прямо вказується, що казначейське обслуговування місцевих Бюджетів здійснюється територіальними органами Державного казначейства України, при цьому за казначейством зберігаються всі його функції, як і у випадку виконання Державного бюджету. Статтею 48 Бюджетного кодексу визначено, що в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України:

1) операцій з коштами державного бюджету;

2) розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів;

3) контролю бюджетних повноважень призарахуванні надходжень, прийнятті зобовязань та проведенні платежів;

4) бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання державного бюджету.

В органах Державного казначейства України бюджетним установам відкриваються рахунки у встановленому законодавством порядку.

Державне казначейство України за погодженням з Міністерством фінансів України має право залучати на поворотній основі кошти єдиного казначейського рахунку для покриття тимчасових касових розривів місцевих бюджетів, Пенсійного фонду України та для надання середньострокових позик місцевим бюджетам.

Обсяги тимчасових касових розривів місцевих бюджетів, пов’язаних із забезпеченням захищених видатків загального фонду, в обов’язковому порядку покриваються Державним казначейством України в межах поточного бюджетного періоду.

Обслуговування державного та місцевих бюджетів в Україні проводиться за казначейською формою виконання

Систему Державного казначейства України складають Головне управління Державного казначейства України та його територіальні органи – управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі з відділеннями в районах, містах і районах у містах.

В органах Державного казначейства України бюджетним установам відкриваються наступні рахунки у встановленому законодавством порядку:

- для зарахування надходжень, передбачених законодавством України;

- рахунки розпорядникам та отримувачам бюджетних коштів;

- рахунки підприємств, установ, організацій по операціях, що не відносяться до операцій по виконанню бюджету, але відповідно до вимог законодавства обслуговуються органами Державного казначейства.

Державним казначейством України не здійснюється оплата послуг оброблення електронних розрахункових документів та повідомлень у системі електронних переказів Національного банку України і переказу коштів через валютні рахунки, відкриті в Національному банку України.

Державне казначейство України за погодженням з Міністерством фінансів України має право залучати на поворотній основі кошти єдиного казначейського рахунку для покриття тимчасових касових розривів місцевих бюджетів, Пенсійного фонду України та для надання середньострокових позик місцевим бюджетам. Обсяги тимчасових касових розривів місцевих бюджетів, пов’язаних із забезпеченням захищених видатків загального фонду, в обов’язковому порядку покриваються Державним казначейством України в межах поточного бюджетного періоду, а тимчасові касові розриви Пенсійного фонду України, пов’язані з виплатою пенсій, – у межах фактичного дефіциту коштів на цю мету за рахунок коштів єдиного казначейського рахунку на договірних умовах без нарахування відсотків за користування цими коштами з обов’язковим їх поверненням до кінця поточного бюджетного періоду.

Запровадження системи управління єдиним казначейським рахунком дає змогу значною мірою зменшити вплив касових розривів на рівень поточного виконання видаткових частин бюджету. Порядок проведення таких операцій затверджується Кабінетом Міністрів України.