Умови і порядок відкриття провадження у справі

За своєю суттю звернення до суду із позовом є одностороннім правочином, що вчиняється уповноваженою особою для відкриття провадження у справі. При цьому подання до суду позовної зая­ви не означає автоматичного його відкриття, адже для цього по­трібно, щоб судця прийняв таку заяву і відкрив провадження у справі.

У разі прийняття позовної заяви суддя перевіряє формальне до­держання позивачем вимог закону до позовної заяви, відсутність підстав для її повернення позивачу, а також встановлює наявність умов відкриття провадження у справі.

Умови відкриття провадження у справі характеризують ті обставини, що дають змогу суду у повній відповідності до закону розглянути і вирішити цивільну справу. Такі умови залежно від кола справ, яких вони стосуються, поділяються на загальні (абсо­лютні) і особливі (спеціальні, відносні).

Загальні умови притаманні всім справам позовного провадження. Проаналізувавши пункти 1-4 ч. 2 ст. 122 ЦПК України, можна виділити такі загальні умови відкриття провадження у справі:

1.позовна заява підлягає розгляду в судах загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства;

2.відсутні рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі у зв’язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що набрали закон­ної сили. Відмова від позову не позбавляє іншу сторону права пред’явити такий самий позов до особи, яка відмовилась від позову;

3.у провадженні цього чи іншого суду відсутня справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;

4.відсутнє рішення третейського суду, прийняте в межах його компетенції, щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, за винятком випадків, коли суд відмовив у видачі виконавчого листа на примусове виконан­ня рішення третейського суду або скасував рішення третейського суду і розгляд справи в тому самому третейському суді виявився неможливим.

Особливі умови відкриття провадження стосуються певних категорій справ або окремих процесуальних фактів. Так, після смерті фізичної особи, а також у зв’язку з припиненням юридичної особи, які є однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, права на пред’явлення позову не існує (п. 5 ч. 2 ст. 122 ЦПК України).

Крім того, умови відкриття провадження у справі поділяються на позитивні і негативні. Позитивні умови вказують на наявність права на пред’явлення позову, негативні - на перепони виникнен­ня цього права. Позитивною є перша з названих вище загальних умов, інші ж є негативними.

Також умови поділяються на суб’єктивні й об’єктивні. Суб’єк­тивні умови стосуються сторін спору, а об’єктивні - предмета позову.

Питання про відкриття провадження у справі або про відмову у його відкритті вирішує одноособово суддя, якому передано по­зовну заяву, не пізніше десяти днів з дня надходження такої заяви до суду або закінчення строку, встановленого для усунення недо­ліків (ч. З ст. 122 ЦГІК України).

Якщо позовна заява відповідає вимогам, встановленим стаття­ми 119-120 ЦПК України, і додержано всіх умов відкриття провад­ження, суддя відкриває провадження у справі, про що постановляє ухвалу.

Ухвалу про відкриття провадження у справі можна оскаржити окремо від рішення суду в апеляційному порядку лише посилаю­чись на недотримання правил підсудності (п. 5 ч. 1 ст. 293 ЦПК України).

Порушення хоча б однієї з названих вище умов відкриття про­вадження свідчить про відсутність у особи права на пред’явлення позову, що є підставою для відмови судді у відкритті провадження у справі. У ч. 2 ст. 122 ЦПК України передбачено виключний пе­релік підстав для відмови у відкритті провадження.

Про відмову у відкритті провадження у справі суд постановляє ухвалу, яка повинна бути невідкладно надіслана позивачу разом із позовною заявою та всіма доданими до неї документами. Така ухва­ла може бути оскаржена в апеляційному порядку (п. 4 ч. 1 ст. 293 ЦПК України). Відмова у відкритті провадження у справі пере­шкоджає повторному зверненню до суду з таким самим позовом (ч. 6 ст. 122 ЦПК України).