Сутнісно-змістова характеристика розрахункових показників

Оборотність активів характеризує кількість оборотів активів підприємства за певний період. Обчислюється як відношення виручки підприємства від усіх видів діяльності за рік до середньої величини активів за той самий період:

Оборотність товаро-матеріальних активів (запасів) виражається кількістю оборотів за певний період. Обчислюється як відношення повної собівартості реалізованої продукції за певний період до середньої величини матеріальних запасів за цей же період:

Середній термін оплати дебіторської заборгованості обчислюється за формулою:

Зд – це дебіторська заборгованість покупців за продукцію підприємства;

Ор – обсяг продажів продукції за розрахунковий період.

За період оплати дебіторської заборгованості платіжні вимоги підприємства до покупців перетворюються на гроші. Зрозуміло, що скорочення цього періоду є економічно вигідним, а продовження небажаним.

Середній термін оплати кредиторської заборгованості постачальникам обчислюється за формулою:

, де:

Зк – кредиторська заборгованість постачальникам даного підприємства;

Дкз – кількість календарних днів у періоді, за який обчислюється показник (360;120;90);

Отмз – обсяг закупівлі сировини і матеріалів у грошовому виразі.

Скорочення цього терміну не визначається для підприємства позитивним, оскільки потребує додаткових коштів. Збільшення періоду оплати заборгованості може бути наслідком різних причин:

1. Погіршення для підприємства умов розрахунків.

2. Браку коштів.

3. Затягування періоду оплати з метою використання кредиторської заборгованості як джерела фінансування оборотних коштів.

Коефіцієнт автономії характеризує ступінь забезпеченості активів власними коштами підприємства. Обчислюється як відношення власного капіталу підприємства до підсумку балансу, який визначає суму всіх джерел фінансування:

Якщо, наприклад, коефіцієнт автономії складає 0,62, це означає, що активи підприємства на 62% забезпечені власними коштами, решта 38% фінансується за рахунок боргових зобов’язань.

Вважається, якщо коефіцієнт автономії менший 0,5, то зростає ризик несплати боргів і занепокоєння кредиторів. Зростання коефіцієнта автономії зумовлює підвищення ризику порушення фінансової стійкості підприємства.

Коефіцієнт забезпечення боргів є модифікацією коефіцієнта автономії. Він розраховується як співвідношення власного та залученого капіталу:

або

Якщо коефіцієнт забезпечення боргів складає, наприклад, 1,625, це означає, що власний капітал перевищує борги підприємства в 1,625 разів.

Нормальною вважається ситуація, коли коефіцієнт забезпечення боргів більший або дорівнює 1.

Фінансовий ліверидж відображає частку суми боргів підприємства у власному капіталі. Розраховується як співвідношення заборгованості підприємства та власного капіталу (показник, взаємо обернений до коефіцієнта забезпечення боргів):

За певних умов кредити вигідно брати. В цій ситуації проявляється ефект фінансового важеля, коли плата за кредит є меншою за рентабельність активів з урахуванням оподаткування. Це призводить до підвищення рентабельності власного капіталу. В цьому випадку залучення кредиту є фінансовим важелем підвищення ефективності діяльності підприємства.

Платоспроможність підприємства, тобто його здатність своєчасно розраховуватись з боргами, оцінюється за допомогою коефіцієнтів ліквідності.

Коефіцієнт загальної ліквідності обчислюється як відношення всіх оборотних активів (другий і третій розділи активу балансу) до короткострокових пасивів:

Таке співвідношення показує, в скільки разів оборотний капітал підприємства покриває короткотермінову заборгованість.

Якщо коефіцієнт загальної ліквідності менший двох, це означає, що платоспроможність підприємства є низькою. Теоретично достатнім є значення коефіцієнта загальної ліквідності більше трьох або чотирьох, тоді вважається, що може виникнути сумнів в ефективності використання оборотних активів. Оптимальним вважається рівень показника загальної ліквідності більше двох.

Для підприємств з невеликими товарно-матеріальними запасами та оперативно оплачуваними дебіторськими зобов’язаннями є прийнятним нижчий рівень коефіцієнта загальної ліквідності (= 2).

Коефіцієнт термінової ліквідності обчислюється як відношення оборотних активів високої (термінової) ліквідності до короткострокових пасивів. Коли він менший за одиницю, то платоспроможність підприємства невисока.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності характеризує співвідношення абсолютно ліквідних активів та короткострокових пасивів. Абсолютно ліквідними вважають грошові кошти підприємства та короткострокові фінансові вкладення або ліквідні цінні папери. Якщо коефіцієнт абсолютної ліквідності більший або рівний 0,5, то така ситуація вважається нормальною.

Рівень ліквідності підприємства залежить від його прибутковості, але зв’язок між цими показниками простежується тільки в перспективному періоді. Висока прибутковість є передумовою високої ліквідності.