Економічна оцінка ефективності технічних та

Організаційних нововведень

Розрахунок економічного ефекту є завершальним етапом вибору найбільш ефективного варіанта технічних нововведень.

Економічний ефект – єдиний узагальнюючий показник економічної ефективності будь-якої групи нововведень. Він характеризує абсолютну величину перевищення вартості очікуваних результатів над сумарними витратами ресурсів за розрахунковий період, тобто обчислюється як різниця між вартісною оцінкою результатів і вартісною оцінкою сукупних витрат ресурсів за цей період.

Залежно від завдань, які вирішуються, економічний ефект обчислюється в двох формах:

1) Народногосподарський або загальний ефект.

2) Госпрозрахунковий або комерційний ефект, який одержується окремо розробником, виробником і споживачем нововведень.

Народногосподарський економічний ефект обчислюється шляхом порівняння результатів за місцем використання нововведень і всіх витрат на їх розробку, виробництво і споживання.

Комерційний ефект обчислюється на окремих стадіях „життєвого циклу” нововведень (стадії розробки, виробництва і експлуатації). Він дає можливість оцінити економічну ефективність впровадження технічних нововведень з урахуванням економічний інтересів окремих проектно-конструкторських бюро підприємств-виробників і підприємств-споживачів.

Народногосподарський ефект обчислюється на стадії обґрунтування доцільності інновацій і вибору оптимального проектного рішення.

Внутрігосподарський ефект використовується у процесі реалізації заходів, коли відомі ціни на нову науково-технічну працю, обсяги її виробництва та умовиі строки реалізації.

Сумарний економічний ефект від реалізації технічних нововведень за розрахунковий період (Т) обчислюється за формулою:

Ет = Рт – Вт, грн., де:

Рт - вартісна оцінка результатів НТП за розрахунковий період (грн.);

Вт - вартісна оцінка витрат на здійснення технічних нововведень за цей же період.

Такий спосіб визначення сумарного ефекту є однаковим при обчисленні народногосподарського і комерційного ефекту.

При визначенні економічного ефекту слід приводити різночасові витрати і результати до єдиного для всіх варіантів моменту часу за допомогою коефіцієнта приведення α:

Початковим роком розрахункового періоду Т вважається рік початку фінансування робіт, а кінцевим - завершення життєвого циклу заходу, тобто моментом чи нормативним строком оновлення продукції з врахуванням її старіння.

Ці результати є сумою основних і супутніх результатів:

Рт = Росн + Рсуп

Оцінка основних результатів здійснюється за наступними формулами:

1) Для нових засобів праці тривалого використання:

, грн.

2) Для нових предметів праці:

, грн., де:

Цt - ціна одиниці продукції, виробленої з використанням нових засобів або предметів праці в певному році t;

Nt - обсяг використання нових засобів або предметів праці в t-тому році в натуральних одиницях;

Пt - продуктивність засобів праці в t-тому році (в натуральних одиницях);

Уt - витрати предметів праці на одиницю виробленої продукції в t-тому році (в натуральних одиницях).

Оцінка супутніх результатів включає додаткові економічні результати в різних сферах народного господарства, а також економічну оцінку соціальних і екологічних наслідків від реалізації НТП.

Ця оцінка здійснюється за залежністю:

, де:

Rjt - вартісна оцінка соціальних і екологічних наслідків від тенічних нововведень (грн.);

αjt - вартісна оцінка одиниці окремого результату в t-тому році (грн.);

n - кількість показників, які враховуються при визначенні впливу технічних нововведень на соціальний розвиток та навколишнє середовище.

Сумарні витрати на реалізацію технічних нововведень за розрахунковий період (Т) включають витрати на виробництво продукції та її використання:

Вт = Ввир + Ввик

Витрати на виробництво і використання продукції обчислюються однаково з урахуванням чинника часу за наступною залежністю:

, грн., де:

Ct - поточні витрати (собівартість) на виробництво або використання продукції без амортизаційних відрахувань на повне відновлення (реновацію) ОФ;

Kt - це одноразові витрати на виробництво або використання продукції;

Лt - ліквідаційна (залишкова) вартість ОФ, що вибувають у певному і-тому році.

До складу поточних витрат (С) включають витрати, які враховуються при калькулюванні собівартості продукції.

До складу одноразових витрат включають капітальні вкладення, які необхідні для створення і використання нової продукції незалежно від джерел фінансування.

При обчисленні економічного ефекту може виникнути ситуація, коли нове технічне рішення є вигідним для всього народного господарства, але призводить до зростання поточних витрат на підприємстві та погіршення економічних показників. Це означає, що поряд з народногосподарським ефектом слід розраховувати комерційний ефект, для оцінки якого м.б. використаний прибуток, який залишається у розпорядженні підприємства, тобто чистий прибуток:

Результати реалізації технічних нововведень впливають на госпрозрахункові показники підприємства.

Наприклад, приріст прибутку за рік від виробництва продукції за допомогою нової техніки обчислюється:

ΔП = (Ц2 – С2) ∙ N2 – (Ц1 – С1) ∙ N1

Ц1, Ц2 – це відповідно гуртова ціна одиниці продукції при використанні базової і нової техніки.

Цгурт = С + Пр ≠ ПДВ + Аз

С1, С2 – собівартість одиниці продукції, виготовленої відповідно з використанням базової і нової техніки (грн./од. продукції);

N1, N2 – обсяг виробництва продукції за рік відповідно базовою і новою технікою.

 

ТЕМА 8