Поняття, склад, загальна характеристика правового режиму природно-заповiдного фонду України

Стаття 18 Закону України «Про екологiчну мережу України» закрiплює, що включення територiй та об’єктiв при- родно-заповiдного фонду та iнших територiй, що пiдлягають особливiй охоронi, до перелiку територiй та об’єктiв екомережi не призводить до змiни режиму їх охорони та використання, визначеного вiдповiдно до закону. Правовий режим природно- заповiдного фонду України визначений вiдповiдним Законом України «Про природно-заповiдний фонд України», в преамбу- лi якого фактично визначено поняття природно-заповiдного фон- ду, а саме: природно-заповiдний фонд становлять дiлянки сушi i водного простору, природнi комплекси та об’єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреацiйну та iншу цiннiсть i видiленi з метою збереження природної рiзнома- нiтностi ландшафтiв, генофонду тваринного i рослинного свiту, пiдтримання загального екологiчного балансу та забезпечення фонового монiторингу навколишнього природного середовища.

Вiдповiдно до статтi 3 Закону України «Про природно-запо- вiдний фонд України» до природно-заповiдного фонду України належать:

природнi територiї та об’єкти — природнi заповiдники, бiо- сфернi заповiдники, нацiональнi природнi парки, регiональнi ландшафтнi парки, заказники, пам’ятки природи, заповiднi уро- чища;

штучно створенi об’єкти — ботанiчнi сади, дендрологiчнi парки, зоологiчнi парки, парки-пам’ятки садово-паркового мис- тецтва.

У сукупностi всi цi природнi об’єкти комплекси та територiї i складають природно-заповiдний фонд України.

Щодо режиму власностi на об’єкти та територiї природно- заповiдного фонду, то залежно вiд їх природної цiнностi та ре- жиму охорони вони можуть перебувати на рiзному режимi влас-

ностi (ст. 4 Закону України «Про природно-заповiдний фонд України»). Зокрема, власнiстю Українського народу є:

— територiї природних заповiдникiв;

— заповiднi зони бiосферних заповiдникiв;

— землi та iншi природнi ресурси, наданi нацiональним при- родним парком. Iншi об’єкти та територiї можуть перебува- ти як у власностi Українського народу, так i в iнших формах власностi.

За природною унiкальнiстю, екологiчною, науковою, есте- тичною цiннiстю та пiдпорядкованiстю територiї та об’єкти при- родно-заповiдного фонду можуть бути мiжнародного, загально- державного, регiонального та мiсцевого значення. Виключно за- гальнодержавного значення визнаються природнi заповiдники та нацiональнi природнi парки. Бiосфернi заповiдники належать до всесвiтньої глобальної мережi бiосферних заповiдникiв та ма- ють мiжнародне значення. Регiональнi ландшафтнi парки вiд- повiдно до ст. 23 Закону України «Про природно-заповiдний фонд України» можуть мати регiональне чи мiсцеве значення. Всi iншi територiї та об’єкти природно-заповiдного фонду вiд- повiдно до ст. 3 Закону України «Про природно-заповiдний фонд України» можуть бути загальнодержавного чи мiсцевого значення.

За юридичним статусом серед територiй та об’єктiв природ- но-заповiдного фонду можна видiляти тi, яким наданий статус юридичної особи, i тi, що не володiють таким статусом. Зокре- ма, вiдповiдно до с. 5 Закону України «Про природно-заповiд- ний фонд України» природнi заповiдники, бiосфернi заповiдни- ки, нацiональнi природнi парки, регiональнi ландшафтнi парки, а також ботанiчнi сади, дендрологiчнi парки, зоологiчнi парки загальнодержавного значення є юридичними особами. Ботанiч- нi сади, дендрологiчнi парки, зоологiчнi парки мiсцевого зна- чення та парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва вiдповiд- но до законодавства України можуть бути визнанi юридичними особами або ж не мати такого статусу. Статус юридичної осо- би не надається заказникам, пам’яткам природи i заповiдним урочищам.

Зважаючи на природнi особливостi природно-заповiдного фонду, щодо нього встановлений особливий режим управлiння, використання та охорони. Характерна риса правового режиму

природно-заповiдного фонду — це встановлення жорстких за- борон, обмежень на здiйснення будь-якого виду дiяльностi, не су- мiсної з метою заповiдної охорони. Як зазначено в ст. 9 Закону України «Про природно-заповiдний фонд України», територiї та об’єкти природно-заповiдного фонду можуть використову- ватися: у природоохоронних цiлях; у науково-дослiдних цiлях; в оздоровчих та iнших рекреацiйних цiлях; в освiтньо-виховних цiлях; для потреб монiторингу навколишнього природного се- редовища. При цьому встановленi основнi види використання, а також заготiвля деревини, лiкарських та iнших цiнних рослин, їх плодiв, сiна, випасання худоби, мисливство, рибальство та iн- шi види використання можуть здiйснюватися лише за умови, що така дiяльнiсть не суперечить цiльовому призначенню тери- торiй та об’єктiв природно-заповiдного фонду, встановленим ви- могам щодо охорони, вiдтворення та використання їх природ- них комплексiв та окремих об’єктiв.

Порядок здiйснення вiдповiдних видiв дiяльностi на тери- торiї природно-заповiдного фонду регламентується рядом нор- мативно-правових актiв, а саме: Положенням про наукову дiяль- нiсть заповiдникiв та нацiональних природних паркiв України, затвердженим наказом Мiнекоресурсiв України вiд 9.08.2000 р.1, Положенням про органiзацiю наукових дослiджень у заповiдни- ках i нацiональних природних парках України, затвердженим наказом Мiнекобезпеки України вiд 10.11.1998 р.2, Положен- ням про еколого-освiтню дiяльнiсть заповiдникiв i нацiональ- них природних паркiв України, затвердженим наказом Мiнеко- безпеки України вiд 21.09.1998 р.3, Iнструкцiєю про порядок ви- дачi дозволiв на спецiальне використання природних ресурсiв у межах територiй та об’єктiв природно-заповiдного фонду за- гальнодержавного значення, затвердженою наказом Мiнприроди України вiд 12.03.1993 р., Iнструкцiєю про порядок встановлен- ня лiмiтiв на використання природних ресурсiв у межах терито- рiй та об’єктiв природно-заповiдного фонду загальнодержав- ного значення, затвердженою наказом Мiнприроди України вiд 11.05.1994 р.

 

1 Офiцiйний вiсник України. — 2000. — № 35.

2 Там само. — 1999. — № 2.

3 Там само. — 1998. — № 41.

Збереження територiй та об’єктiв природно-заповiдного фон- ду забезпечується шляхом: встановлення заповiдного режиму; органiзацiї систематичних спостережень за станом заповiдних природних комплексiв та об’єктiв; проведення комплексних до- слiджень з метою розроблення наукових основ їх збереження та ефективного використання; додержання вимог щодо охорони те- риторiй та об’єктiв природно-заповiдного фонду пiд час здiйснен- ня господарської, управлiнської та iншої дiяльностi, розроблення проектної i проектно-планувальної документацiї, землевпоряд- кування, лiсовпорядкування, проведення екологiчних експер- тиз; запровадження економiчних важелiв стимулювання їх охо- рони; здiйснення державного та громадського контролю за до- держанням режиму їх охорони та використання; встановлення пiдвищеної вiдповiдальностi за порушення режиму їх охорони та використання, а також за знищення та пошкодження заповiд- них природних комплексiв та об’єктiв; проведення широкого мiж- народного спiвробiтництва у цiй сферi; проведення iнших захо- дiв з метою збереження територiй та об’єктiв природно-заповiдно- го фонду (ст. 8 Закону України «Про природно-заповiдний фонд України»).